Постанова

від 02.04.2013 по справі 5008/976/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. Справа № 5008/976/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 05.01.13р. та товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок", б/н від 03.01.13р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012р.

у справі № 5008/976/2012

за первісним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок", м. Мукачево

про стягнення 40 284,72 грн., в т.ч. 28774,80грн.заборгованості з орендної плати та 11509,92грн. неустойки

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок"

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 234 025, 00 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку)

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 - представник;

від відповідача - Ковач В.С. - керівник.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Швед С.Б.) від 28.12.2012р.у справі № 5008/976/2012 відмовлено повністю у задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_2 до ТзОВ "Закарпатблок" про стягнення 40 284,72 грн., в т.ч. 28774,80грн.заборгованості з орендної плати та 11509,92грн. неустойки за неповернення майна та у задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Закарпатблок" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 234 025, 00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку ( упущеної вигоди).

Рішення мотивоване положеннями ст.ст. 16, 22, 526, 611, 623, 759, 795, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України. Як вбачається з оскаржуваного рішення, відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про передачу саме ним відповідачу в оренду приміщення та прилеглої земельної ділянки. Акт від 03.01.2012р. місцевий суд визнав неналежним доказом, оскільки він не містить підпису позивача як орендодавця.

Разом з тим, місцевий суд визнав необґрунтованими та недоведеними вимоги за зустрічним позовом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012р. в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позов повністю. А також просить зобов'язати відповідача вивезти все обладнання.

Скаржник вважає, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права та зазначає, що на виконання договору від 02.01.2012р. передав відповідачу в оренду частину виробничого цеху площею 300 м 2 та прилеглу земельну ділянку площею 400 м 2 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_2. За січень, лютий і березень 2012р. відповідач сплатив орендну плату в сумі 16960грн., а за квітень-серпень 2012р. орендна плата не сплачена, заборгованість становить 28 774,80грн. Скаржник вказує, що при вирішенні спору судом першої інстанції наголошував на тому, що акт приймання-передачі від 03.01.2012р. підписаний власником майна ОСОБА_5 Факт приймання майна відповідач не заперечує, тому скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про те, що цей акт не є належним доказом. Посилаючись на претензію відповідача від 17.09.2012р., скаржник стверджує, що договір оренди є розірваним з 03.09.2012р. за згодою сторін.

У запереченні (вх. 984 від 14.02.13р.) на апеляційну скаргу відповідач спростовує та вважає безпідставними доводи позивача. Відповідач стверджує, посилаючись на акти від 25.06.2012р.,від 04.09.2012р.,довідку МРЕМ від 13.09.2012р.та ч.6 ст.762 ЦК, що позивач з 22.06.2012р. по 24.07.2012р., а також з 03.09.2012р. припинила електропостачання на об'єкт, тому за цей період товариство не повинно сплачувати орендної плати. Стверджує, що до 03.05.2012р. повинно сплачувати орендну плати в розмірі 2 880грн. в місяць як за зберігання майна, а також стверджує, що сплатив орендну плату в сумі 28 761грн, а за розрахунком позивача належало до сплати 28 776, тому борг становить 15 грн. Також посилається на ч.6 ст.762 ЦК про звільнення від сплати орендної плати у зв'язку з неможливістю використання майна.

Водночас, не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/976/2012 від 28.12.2012р. в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Закарпатблок» та постановити нове рішення, яким задоволити зустрічний позов ТОВ «Закарпатблок» повністю, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Закарпатблок» суму збитків в розмірі 234 025 грн., а також стягнути з судовий збір.

Відповідач посилається на те, що договір оренди від 03.01.2012р. укладено на 11 місяців, відповідно до п. 8.2. договору, його розірвання в односторонньому порядку неможливе. Відключення електропостачання і неможливість ведення господарської діяльності товариством підтверджується актами від 25.06.2012р., від 04.09.2012р., а також довідками ПАТ «Закарпаттяобленерго» від 11.09.2012р. та від 13.09.2012р. за № 6-\573, відповідно до яких 22.06.2012р. та 03.09.2012р. від ОСОБА_2 надійшли заяви про припинення подачі електроенергії за адресою: АДРЕСА_2.

Також вказує, що з постанов та листів Мукачівського МВ УМВС України від 11.10.2012р. та від 31.10.2012р. вбачається в діях ОСОБА_2 та інших осіб склад злочину, передбачений ст. 356 КК України (самоуправство).

Апелянт зазначає, що всупереч п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України місцевий суд не надав оцінку поданим доказам (актам, довідці від 27.11.2012р. про продуктивність виробництва вібропреса «Ріффей-Буран», довідці про розрахунок собівартості та реалізаційної ціни продукції від 29.10.2012р., балансу станом на 30.09.2012р., договору купівлі-продажу від 13.01.2012р.), а також не вказав з яких підстав відхиляє ці докази.

Разом з тим, відповідач стверджує, що за час фактичного користування з 03.01.2012р. по 03.09.2012р. повністю сплатив орендну плату в сумі 28 776грн.

У запереченні (вх. 1005 від 15.02.13р.) на апеляційну скаргу відповідача позивач спростовує його доводи та стверджує, що договір оренди був розірваний достроково з 03.09.2012р. за домовленістю сторін. Також зазначає, що договір на постачання електроенергії до приміщення цеху був укладений з ТзОВ «Алекс-Т», яке також орендувало приміщення на тій же території, але не займалось виробничою діяльністю. За умовами договору оренди орендар несе всі витрати по експлуатації об'єкта оренди. Однак відповідач неодноразово затримував оплату спожитої електроенергії, що стало підставою для відключення електроенергії до приміщення Вимоги про стягнення збитків позивач вважає безпідставними. Разом з тим, вказує, що відповідач вивіз своє обладнання з території 14.01.2013р.після звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном.

В судовому засіданні 02.04.2013р. представник позивача пояснив, що відповідач не сплатив орендної плати за червень-жовтень 2012р. в сумі 28774,80грн., про стягнення якої був заявлений позов, а в апеляційній скарзі помилково вказано про стягнення заборгованості з орендної плати за квітень -серпень 2012р. Решту доводів підтримав, просив рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, первісний позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2013р. не заперечив щодо заборгованості з орендної плати, водночас підтримав доводи щодо завданих йому збитків з вини позивача, просив рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти нове, яким зустрічні позовні вимоги задоволити повністю.

Слід також зазначити, що в первісному позові позивач заявляв вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на обладнання відповідача, а відповідач у зустрічному позові заявляв вимогу про розірвання з 03.09.2012р. договору оренди від 02.01.2012р. При поданні позовів позивач та відповідач не сплатили судового збору за ці вимоги. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що при розгляді спору місцевим судом ці вимоги( про забезпечення позову та про розірвання договору) сторони не підтримували , а місцевий суд їх не розглядав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.01.2012р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатблок" (Орендар) було укладено договір оренди (а.с. 6-7), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину виробничого цеху площею 300 кв.м. з прилеглою ділянкою площею 400 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, терміном на 11 місяців для здійснення господарської діяльності.

Згідно з 4.1 договору розмір орендної плати складає:

- у місяці ведення господарської діяльності - 720 дол. США в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати;

- у місяці зберігання обладнання - 360 дол. США в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати.

Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця (п.4.2).

Об'єкт повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем упродовж 3-х днів з моменту підписання договору(п.5.1).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи (а.с.13,14,15), ПП ОСОБА_2, в свою чергу, орендує приміщення площею 1000 кв.м. з прилеглою ділянкою площею 1000 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за договором оренди від 02.01.2012р., укладеним з власником приміщення та земельної ділянки ОСОБА_5 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27341692 від 16.09.2010р., державний акт на право власності на земельну ділянку сер. ЯЛ №541032). Названий договір укладений також на 11 місяців (п.2.1). Крім того, умовами цього договору надане право орендарю передавити об'єкт в суборенду( п.6.2.3).

В акті передачі -прийняття від 03.01.2012р., підписаному ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (директором ТОВ «Закарпатблок», протокол №6 загальних зборів від 22.03.2011р., довідка з ЄДРПОУ від 04.04.2011р., а.с.53,55) вказано, що він складений на підтвердження факту передачі частини виробничого цеху площею 300 кв.м. та земельної ділянки площею 400 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно з договором оренди. Даного факту відповідач не заперечує.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.18) за період з січня по жовтень 2012р. підлягала до сплати орендна плата в сумі 57 536,20грн. відповідач сплатив орендну плату за період з січня по травень 2012р. в сумі 28 761,40грн. Заборгованість за червень-жовтень 2012р. становить 28 774,80грн.

Разом з тим, в іншому розрахунку ( а.с. 60) позивач вказує, що відповідач сплатив орендну плату в сумі 16 960грн.

Виписками банку з рахунка клієнта (а.с. 61-64) підтверджено, що на підставі рахунків позивача відповідач сплатив орендну плату в сумі 16 960грн., а саме : 29.11.2011р.- 2 880,00грн. (на підставі рахунку №1 від 15.11.2011р.);21.12.2011р.-2 880,00грн. (на підставі рахунку №2 від12.12.2011р.); 12 .01.2012р.- 2 880,00грн. (на підставі рахунку №1 від12.01.2012р.); 08.02.2012р.- 2 880,00грн. (на підставі рахунку №2 від08.02.2012р.); 05.04.2012р.- 2 880,00грн. (на підставі рахунку №3 від05.04.2012р.); 03.05.2012р.- 2 560,00грн. (на підставі рахунку №4 від 03.05.2012р.).

Згідно з актом відповідача від 25.06.2012р. об'єкт оренди був відключений від електропостачання 22.06.2012р., що унеможливлює роботу підприємства ( а.с. 44). Згідно з актом відповідача від 04.06.2012р. об'єкт оренди 03.09.2012р.був повторно відключений від електропостачання та демонтовані кабелі, що унеможливлює роботу підприємства (а.с. 45).

Листом від 13.09.2012р. № 6-3/573 Мукачівський МРЕМ повідомив відповідача, що станом на 13.09.2012р. постачання електроенергії до приміщення за адресою: м. Мукачево, вул.Пряшівська,6, здійснюється ні підставі договору, укладеного Мукачівський МРЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» та ТзОВ « Апекс-Т». 22.06.2012р. та 03.09.2012р. від директора ТзОВ «Апекс-Т» ОСОБА_2 на адресу Мукачівського МРЕМ надійшли заява про припинення подачі електроенергії( а.с. 50).

Як вбачається з попередження про припинення постачання е/е, надісланого Мукачівським МРЕМ товариству «Апекс-Т», його заборгованість за електроенергію договором від 15.12.2008р. станом на 15.06.2012р. становить 691,85грн. у випадку несплати якої попереджено, що з 9год. 26.06.2012р. буде припинено постачання е/е.( а.с. 24).

Дослідивши обставини справи, доводи сторін, Львівський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 02.01.2012р. в сумі 28 774,80грн. за період з червня по жовтень 2012р. та неустойки в сумі 11 509,92грн., нарахованої за вересень, жовтень 2012р. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви (клопотання) про зміну предмета позову позивач не подавав, а суд не приймав до розгляду..

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК, ч.1 ст. 283 ГК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права ( ч.1 ст.761 ЦК).

Відповідно до частини 1 ст.762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності ( ч. 1 ст.286 ГК).

Строк договору найму є однією із істотних умов договору оренди, він визначається за погодженням сторін( ч. 1, ч.4 ст.284 ГК. ч.1 ст.763 ЦК ).

В силу ст. 288 ГК, ст. 774 ЦК за згодою наймодавця орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду ( піднайм), якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору суборенди (піднайму) не може перевищувати строку договору найму. До договору суборенди (піднайму) застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, який орендує майно у третьої особи ОСОБА_5 (власника майна), уклав з відповідачем договір оренди від 02.01.2012р. про передачу йому в оренду частини орендованого майна терміном на 11 місяців, тобто, уклав договір суборенди. Слід зазначити, що за договором оренди, укладеним позивачем з власником майна, позивачу надане право передавати майно в суборенду без згоди власника.

Як вбачається з матеріалів справи, акт від 03.01.2012р.про передачу майна відповідачу підписаний власником майна ОСОБА_5 та директором відповідача. Відповідач підтверджує факт передачі йому орендованого майна.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рахунків позивача відповідач сплатив орендну плату за період з січня по травень2012р. повністю в сумі 16 960грн. ( за січень -квітень 2012р. в розмірі 360 дол. США за місяць, а за травень 2012р. - 720 дол. США в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати).

Відповідач не подав доказів сплати орендної плати ні в сумі 28 761грн, про сплату якої він вказував у своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивача , ні в сумі 28776грн., про сплату якої вказав в своїй апеляційній скарзі.

Водночас, в судовому засіданні представник позивача підтвердив, з чим погодився представник відповідача, що за період з січня по травень 2012р. підлягала до сплати орендна плата в сумі 16960грн. і вона сплачена повністю, а за період з червня по жовтень 2012р. підлягала до сплати орендна плата в сумі 28 774,80грн. (в розмірі 720 дол. США в місяць в перерахунку на гривні згідно з офіційним курсом НБУ на день оплати) і ця орендна плата не сплачена.

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого суду про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки майно було фактично передане відповідачу і відповідач підтверджує факт передачі йому орендованого майна та користування ним. На думку апеляційного суду, підписання акту приймання-передачі майна не орендодавцем, а власником майна, не може бути підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати за користування майном, яке фактично йому було передане в користування.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що вимога про стягнення неустойки в сумі 11 509,92грн. за вересень, жовтень 2012р. за неповернення майна не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як зазначено вище, договір оренди від 02.01.2012р. укладений терміном на 11 місяців, тобто до 03.12.2012р. Пунктом 8.2 договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін з обов'язковим складання письмового документу. Відповідач звернувся до позивача з претензією від 17.09.2012р.(а.с.17) про відшкодування збитків в сумі 1 072 267,68грн., завданих відключенням від орендованих приміщень електроенергії, та у зв'язку з цим про розірвання з 03.09.2012р. договору оренди на підставі ст.784 ЦК (якість переданої у користування речі не відповідає умовам договору та призначенню речі). Позивач залишив претензію без відповіді. Тобто, своєї згоди на дострокове розірвання договору оренду з тих підстав, з яких пропонував його розірвати відповідач, позивач не надав. Будь-яких доказів, що сторонами було погоджене дострокове розірвання договору оренди суду не надано.

Відтак, твердження позивача про дострокове розірвання договору оренди з 03.09.2012р. за згодою сторін апеляційний суд вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи, а вимоги про стягнення неустойки в сумі 11 509,92грн. за вересень, жовтень 2012р. за неповернення об'єкта оренди на підставі ч.2 ст.785 ЦК безпідставними, оскільки строк дії договору оренди не закінчився (строк дії договору до 03.12.2012р.) і договір не був достроково розірваний, тому у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення майна.

Разом з тим, вимога про зобов'язання відповідача вивезти обладнання, викладена в апеляційній скарзі позивача, не приймається і не розглядається апеляційним судом, оскільки така вимога не заявлялась у позовній заяві і не була предметом розгляду в суді першої інстанції( ч. 3 ст.101 ГПК).

Щодо зустрічних вимог відповідача про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку ( втраченої вигоди) в сумі 234 025,00грн., то ці вимоги заявлені на підставі ч.1 ст. 224 ГК та п. 2 ч.1 ст. 225 ГК.

Статтею 224 ГК встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.225 ГК).

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В п.7 «Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111/16 ГПК України за 2010 - 2011 рр.» від 1 квітня 2012 року вказано, що за змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 ЦК для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-56гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-59гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-64гс11).

Отже, тягар доведення протиправності поведінки та вини відповідача, наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Сума збитків, заявлена до стягнення, розрахована відповідачем, виходячи з того, що за період з 22.06-24.07 2012р.та з 03.09.-23.10.2012р. ( 55 робочих днів) підприємство не могло здійснювати господарську діяльність через відключення електроенергії з вини позивача. За цей період підприємство могло виготовити 126 500стінових блоків (2300 блоків за 1 день блоків), собівартість 1 блока 5,35 грн., ціна 7,20грн., різниця між якими 1.85грн. ( 7.20-5.35) помножена на кількість блоків складає суму збитків 234 025 грн. ( 126 500 х 1.85).

Договором оренди від 02.01.2012р., згідно з яким відповідач орендує частину виробничого цеху площею 300 кв.м. з прилеглою ділянкою площею 400 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не врегульоване питання між орендодавцем та орендарем щодо відшкодування витрат за електроенергію, яка буде споживатись орендарем. В договорі лише вказано, що орендар зобов'язаний нести всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується (п. 6.1.3).З матеріалів справи ( листа Мукачівського МРЕМ від 13.09.2012р. № 6-3/573, рахунків ПАТ «Закарпаттяобленерго» від 15.06.2012р. за червень 2012р. та від 13.07.2012р. за липень 2012р. на оплату е/е) вбачається, що ні власник майна , ні орендодавець, ні орендар( відповідач) не укладали договору на постачання електроенергії до приміщення цеху за адресою: АДРЕСА_2. Такий договір був укладений ПАТ «Закарпаттяобленерго» з ТзОВ «Алекс-Т»., якому надавались рахунки на оплату електроенергії. В листі ТзОВ «Алекс-Т» від 12.10.2012р., підписаному директором ОСОБА_5 (а.с. 25), вказано, що постачання електроенергії для ТзОВ «Закарпатблок» було припинене 26.06.2012р. по причині несплати 691,85грн.боргу за спожиту електроенергію. 05.07.2012р. заборгованість була погашена, а постачання е/е поновлене.

Названі обставини дають підставу для висновку, що питання забезпечення орендованих приміщень електроенергією та її оплати були врегульовані орендарем (відповідачем) з ТзОВ «Алекс-Т».

В актах від 25.06.2012. та від 04.09.2012р., підписаних керівником відповідача (посадове становище інших осіб, якими підписані ці акти, не зазначене), вказано про відключення е/е 22.06.2012р. та повторне відключення 03.09.2012р. Жодних доказів на підтвердження дати відновлення постачання електроенергії після відключення не подано, як і не подано актів постачальника електроенергії про відключення та про відновлення подачі електроенергії.

В довідці (а.с. 75) відповідач вказав продуктивність вібропреса «Рифей-Буран» з виробництва стінових каменів за одну зміну(8год.) 4000шт., однак технічного паспорта на вказаний прес суду не подав.

В довідці-розрахунку( а.с.46) відповідач вказав собівартість 1 блока 5,35грн., проте розрахунку собівартості не навів. Як доказ ціни 1 блока 7.20грн., яку він міг отримати за блоки, відповідач подав договір купівлі-продажу від 13.01.2012р., укладений з ОСОБА_6.(а.с. 77,78), згідно з яким він мав передати в серпні-грудні 2012р. у власність ОСОБА_6 1612 куб.м. блоків за ціною 384 грн. за 1 куб.м. В названому договорі не вказані ні ідентифікаційний номер покупця ОСОБА_6, ні його паспортні дані, не вказане місцезнаходження чи адреса його реєстрації. Відтак, неможливо встановити, чи існує реально така особа.

Таким чином, названі вище листи, акти, довідки, договір купівлі-продажу не можна вважати належними та допустимими доказами порушення позивачем умов договору оренди, його протиправної поведінки та вини у відключенні електроенергії до орендованого відповідачем приміщення, та у завданні відповідачу у зв'язку з цим збитків у вигляді неодержаного прибутку(втраченої вигоди) в сумі 234 025,00грн.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що відповідачем не доведені вимоги за зустрічним позовом.

Посилання відповідача на листи та постанови ВДМ Мукачівського МВ УМВС України у Закарпатській області, як доказ вини позивача у вчиненні злочину, передбачено ст. 356 КК України (самоуправство), не беруться до уваги, оскільки в силу ч.3 ст.35 ГПК лише вирок суду з кримінальної справи, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для застосування положень п.6 ст.762 ЦК та звільнення відповідача від сплати орендної плати за період з 22.06-24.07 2012р.та з 03.09.-23.10.2012р. у зв'язку з неможливістю використання приміщень через обставини, що від нього не залежали.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що при вирішенні спору за первісним позовом місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову повністю. Відтак, рішення місцевого суду щодо первісного позову належить скасувати, прийняти нове, яким первісний позов задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 28 774,80грн. заборгованості з орендної плати, а в частині стягнення 11 509,92грн. неустойки відмовити. Судовий збір стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

В частині зустрічного позову рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги позивача покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги відповідача покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012 року у справі № 5008/976/2012 в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги за первісним позовом задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок", ідентифікаційний код 35355609, місцезнаходження: 89600, Закарпатська область, м.Мукачеве, вул. І.Зріні,106, на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, - 28 774,80грн. заборгованості з орендної плати та 1149,64 грн. судового збору.

В частині стягнення 11 509,92 грн. неустойки в задоволенні позову відмовити.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 28.12.2012 року у справі № 5008/976/2012 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок" без задоволення.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатблок", ідентифікаційний код 35355609, місцезнаходження: 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. І.Зріні,106, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, - 614,46грн..судового збору за розгляд апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Справу повернути до місцевого господарського суду.

.

Головуюча-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Якімець Г.Г.