Ухвала

від 04.04.2013 по справі 2а-6384/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 69683/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Бумеранг-Комфорт» товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання незаконними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Бумеранг-Комфорт» товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2010 року №0000342351/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 340090 грн., в тому числі за основним платежем 229694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 110396 грн., №0000352351/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 258307 грн., в тому числі за основним платежем 172453 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 85854 грн., а також позивач вважає незаконними дії відповідача при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом було необгрунтовано зменшено валові витрати та податковий кредит по господарських операціях ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль». На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вони були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з придбанням позивачем товарів, що в наступному були використані в господарській діяльності підприємства. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року задоволено позовні вимоги частково, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сколівському районі від 15.10.2010 року за №0000352351/0 та податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010 року за №0000342351/0 щодо визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 318897,62 грн. 62 коп., в тому числі: за основним платежем 215565 грн. 75 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 103331,87 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Сколівському районі, яка просить скасувати дану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що товариством було відображено в податковій звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість результати господарських операцій по нікчемним правочинам, вчиненим ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль». Згідно з відповідями, отриманими від податкових органів, де взяті на облік зазначені контрагенти, останні не звітуються до податкових інспекцій, місцезнаходження їх встановити не можливо, а також відсутній технічний персонал для проведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні засоби, транспортні засоби, не представлено підтверджуючих документів на транспортування товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Тому правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених в них, мають на меті штучне формування для підприємства валових витрат та податкового кредиту і в силу ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Дочірнє підприємство «Бумеранг-Комфорт» товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» 14.01.2005 року зареєстровано Сколівською райдержадміністрацією та 12.02.2005 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Сколівському районі та було платником податку на додану вартість.

На підставі направлень працівниками ДПІ у Сколівському районі проведено планову виїзну перевірку ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

01.10.2010 року за результатами перевірки складено акт №86/23-0/33087167 за яким встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 229694 грн., як наслідок порушено вимоги п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 172453 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 15.10.2010 року прийнято щодо товариства податкові повідомлення-рішення №0000342351/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 340090 грн., в тому числі за основним платежем 229694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 110396 грн., №0000352351/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 258307 грн., в тому числі за основним платежем 172453 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 85854 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у жовтні 2007 року підприємство, перебуваючи на спрощені системі оподаткування, виконав роботи ТзОВ ЧФ «Роял»на суму 8652 грн. та СПД ПП ОСОБА_2 на суму 1163 грн.

В підтвердження обставин виконання вищенаведених робіт позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-здавання виконаних робіт за №2 від 01.10.2007 року та за №3 від 31.10.2007 року.

Оплата по даних роботах пройшла в І кв. 2008 року, але платник податків не включив суми вартості робіт до складу валових доходів, чим порушив п.4.1 ст.4 згаданого Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР. Дані обставини не заперечуються позивачем.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход, як передбачено п.п.4.1.1 цього ж пункту, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.9. ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Актом перевірки констатовано і цього не спростовує сторона позивача, що підприємство за І кв. 2008 року відобразило залишок товарно-матеріальних цінностей на суму 46698 грн., чим занизило приріст балансової вартості запасів за І кв. 2008 року на суму 46698 грн., оскільки останнє перейшло зі спрощеної системи оподаткування з 01.01.2008 року, а тому на початок періоду переходу на загальну систему оподаткування за І кв. 2008 року повинно було відобразити залишок продукції в сумі 0 грн. 0 коп., так як, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не декларувало витрати по залишках товарно-матеріальних цінностей.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит.

При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд першої інстанції встановив, що протягом 2008-2009 років на підставі договорів за №240315 від 24.03.2008 року, за №01-09/08 від 01.09.2008 року, за №02/2008 від 02.10.2008 року, за №04-01/10 від 04.01.2010 року, за №04-01/10-2 від 04.01.2010 року, за №02-03/09 від 02.03.2009 року, укладених між ДП «Бумеранг-Комфорт»ТзОВ «ТПК «Бумеранг»(покупець) та ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль» (постачальники), здійснювало закупівлю будівельних матеріалів, згідно умов яких останні зобовязувались на умовах та в порядку, визначених цими договорами, поставляти покупцю, згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець зобовязувався на умовах та в порядку, визначених цими договорами, приймати названу продукцію та оплачувати її.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних. Оплата товару була проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними документами. Стаття 11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р.. Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковим органом в акті перевірки, витрати та податковий кредит сформовані ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» по господарських операціях, вчинених з ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль», підтверджуються накладними, податковими накладними та корінцями прибуткових касових ордерів.

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Також відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, на що посилається відповідач, при наявності інших, передбачених Законом України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, документів, які повністю підтверджують отримання позивачем товару, не спростовує факту здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, товарно- транспортна накладна є єдиним документом для всіх учасників транспортного процесу. Це юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт. Основне призначення даного документа, забезпечення документального підтвердження факту надання транспортних та експедиційних послуг. Відсутність даного документу не дає підстави стверджувати про відсутність господарської операції з придбання товарів вцілому.

У даному випадку товар доставлявся продавцями товару і транспортні послуги були включені в ціну товару. Це підтверджується тим, що позивач не відносив до складу валових витрат вартості транспортних послуг. Окрім цього, використання підприємством у своїй господарській діяльності одержаної від вищенаведених контрагентів продукції під час виконання будівельно-монтажних робіт згідно договорів підряду за №21-01/09 від 21.01.2009 року, за №6-05/09 від 06.05.2009 року, за №7-05/09 від 07.05.2009 року, за №2-06/09П від 02.06.2009 року, за №1-07/09 від 01.07.2009 року, за №2-07/09 від 02.07.2009 року, за №02-06-08/001 від 02.06.2008 року, за №01-07-08/001 від 01.07.2008 року, підтверджуються наявними в матеріалах справи погодженнями договірної ціни, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт.

Також відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При цьому, згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент вчинення господарських операцій ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль» відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» були в установленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Одночасно суд першої інстанції неприйнявши до уваги доводи перевіряючих про відсутність у контрагентів позивача технічного персоналу для проведення фінансово-господарської діяльності, основних та транспортних засобів, вірно зазначив, що під час перевірки органом державної податкової служби не досліджувались обставини наявності чи відсутності цивільно-правових договорів, укладених з найманими працівниками, договорів щодо оренди транспортних засобів чи складських приміщень.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарські операції вчинені ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль» підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається із самостійно поданої звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» за 2008 рік - 1 півріччя 2009 року декларувало прибутковий результат від здійснення фінансово-господарської діяльності та сплачувало до бюджету відповідний податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість.

Аналізуючи обставини справи та положення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України суд першої інстанції вірно встановив, що у посадових осіб ДПІ у Сколівському районі відсутні підстави для визнання нікчемними правочинів, укладених ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгарантккомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль».

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмітити, що у разі невиконання контрагентом зобов»язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога ст. 1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень в частині визначення суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 258307 грн. та податку на прибуток підприємств в розмірі 318897,62 грн.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у справі №2а-6384/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 05.04.2013р.