Ухвала

від 03.03.2014 по справі 2а-6384/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2014 р. м. Київ К/800/23953/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011

у справі № 2а-6384/11/1370

за позовом Дочірнього підприємства «Бумеранг-Комфорт» товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг»

до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Бумеранг-Комфорт» товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби від 15.10.2010 № 0000342351/0, № 0000352351/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000352351/0 від 15.10.2010; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342351/0 від 15.10.2010 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 318 897,62 грн., в т.ч.: 215 565,75 грн. основного платежу та 103 331,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДП «Бумеранг-Комфорт» ТОВ «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, складено акт № 86/23-0/33087167 від 01.10.2010, в якому зафіксовані порушення: п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 229 694 грн.; п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 172 453 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 15.10.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000342351/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 340 090 грн., в т.ч.: 229 694 грн. основного платежу та 110 396 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000352351/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 258 307 грн., в т.ч.: 172 453 грн. основного платежу та 85 854 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що перевіркою не підтверджено фактичного отримання позивачем товарів від контрагентів: ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль»; позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, виконав роботи ТОВ «Роял» на суму 8 652 грн. та СПД ПП ОСОБА_2 на суму 1 163 грн., оплату за які не включив до валового доходу.

Матеріалами справи встановлено, що в 2008-2009 роках на підставі договорів за № 240315 від 24.03.2008, № 01-09/08 від 01.09.2008, № 02/2008 від 02.10.2008, № 04-01/10 від 04.01.2010, № 04-01/10-2 від 04.01.2010, № 02-03/09 від 02.03.2009, укладених між позивачем (покупець) та контрагентами, відповідно, ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль» (постачальники), здійснювало закупівлю будівельних матеріалів, згідно умов яких останні зобов'язувались на умовах та в порядку, визначених цими договорами, поставляти покупцю, згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цими договорами, приймати названу продукцію та оплачувати її.

Позивач у жовтні 2007 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, виконав роботи ТОВ «Роял» на суму 8 652 грн. та СПД ПП ОСОБА_2 на суму 1 163 грн., що підтверджено актами приймання-здавання виконаних робіт за № 2 від 01.10.2007 та № 3 від 31.10.2007.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати та податковий кредит, сформовані позивачем по господарським операціям, вчинених з вищезазначеними контрагентами, підтверджені накладними, податковими накладними та прибутковими касовими ордерами; на момент вчинення господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість з правом складати податкові накладні; оплата за виконані роботи перед ТОВ «Роял» та СПД ПП ОСОБА_2 пройшла в І кварталі 2008 року, однак платник податку не включив суми вартості робіт до складу валових доходів, чим порушив п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (купівлі-продажу товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП «Картельбудпостач», ПП «Агробетон», ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», ПП «Агроенергоінвест», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «ПромКомфортСтиль»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів, з документальним підтвердженням.

Судами також не було досліджено питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Слід також зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний