Постанова

від 28.03.2013 по справі 5011-32/15619-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 5011-32/15619-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від прокурора Прокуратури Подільського р-ну: Давиденко О.В. - помічник прокурора

від позивача: не з»явився

від відповідача-1: Крижний Я.О. - юрист

від відповідача-2: Стемковська О.О. - юрист, Ковалець І.М. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове управління"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 12.12.2012р.

у справі № 5011-32/15619-2012

за позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове управління»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-32/15619-2012 позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень площею 448, 90 кв. м., в т. ч.: № 3, з № 5 по № 20, IV (групи приміщень №7) площею 261, 20 кв. м., з № 1 по № 8 (групи приміщень №5) площею 135, 30 кв. м., № № V, VI, VII площею 19,10 кв. м., місця спільного користування площею 33, 30 кв. м., що складає 45/100 частини від нежилого будинку площею 1006, 30 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 38, літера А, укладений 15.10.2007 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове управління".

Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 38, літера А, загальною площею 448, 90 кв. м.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, вчинити дії, а саме повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141, нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 38, літера А, загальною площею 448, 90 кв. м. за актом приймання-передачі, видавши наказ.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2682, 50 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове управління» ( відповідач-2) звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, оскільки вважає, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, неповністю з»ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було прийнято рішення, яке є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні докази належного повідомлення відповідача-2 про відкладення розгляду справи на 12.12.2012р., що унеможливило участь повноважного представника в судовому засіданні для захисту своїх інтересів.

Апелянт вважає, що місцевим судом неправильно застосовано Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», оскільки законодавчих заборон чи обмежень щодо приватизації об'єктів культурної спадщини місцевого значення законодавство України не містить, а тому дія зазначеного Закону не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки спірне нежиле приміщення не є об'єктом культурної спадщини національного значення. Будівля по вул. Андріївський узвіз, 38 не є пам'яткою національного значення, станом на час укладення спірного договору не була внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а отже, на думку апелянта положення Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» не можуть застосовуватись.

Крім того, апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оспорюваний договір укладено на виконання рішення Господарського суду міста Києва від

31.08.07. в справі № 20/311, яким зобов'язано Головне управління комунальної власності м. Києва укласти з ТОВ «Наукове управління» договір купівлі-продажу вказаного об'єкта. Тобто рішенням суду у справі № 20/311 встановлено обставини, які зумовлюють обов'язковість укладення такого договору та встановлено законність його укладення.

На думку апелянта, місцевим судом при винесення рішення не враховано положення ч. 2-3 ст. 5 ЦК України, оскільки на час звернення позивача з позовом до суду Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» втратив чинність. Доказів того, що договір не суперечить нормам діючого законодавства - не надано.

Апелянт також зазначає, що збереження пам'ятки забезпечено охоронним договором, укладеним ТОВ «Наукове управління» з Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини. На думку апелянта прокурором не надано доводів того, що Київська міська рада є державним органом і в чому полягає порушення її прав, не вказано, в чому полягають інтереси держави і обґрунтування саме такого способу їх захисту.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом в розписці від 14.03.13 про відкладення розгляду справи на 28.03.13, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думки представників прокуратури, відповідача-1, відповідача -2, колегія вважає, що в справі достатньо доказів для її розгляду по суті, та приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Прокурор Подільського району м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-управління" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень площею 448, 90 кв. м., в т. ч.: № 3, з № 5 по № 20, IV (групи приміщень №7) площею 261, 20 кв. м., з № 1 по № 8 (групи приміщень № 5) площею 135 , 30 кв. м., №№ V, VI, VII площею 19, 10 кв. м., місця спільного користування площею 33, 30 кв. м., що складає 45/100 частини від нежилого будинку площею 1006,30 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера А, укладений 15.10.2007 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове управління";

- визнання право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера А, загальною площею 448, 90 кв. м.;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера А, загальною площею 448, 90 кв. м. за актом приймання-передачі з Київською міською радою.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що про обставини незаконного відчуження спірних нежилих приміщень стало відомо під час проведеної перевірки прокуратурою Подільського району м. Києва на виконання завдання Прокуратури м. Києва у 2012 році щодо законності приватизації нежилих приміщень, загальною площею 448, 90 кв. м., розташованих у м. Києві по Андріївському узвозу, 38, літ "А".

Під час проведення перевірки, прокурором встановлено, що відповідно до позиції 1 додатка 2 рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року № 100/1310 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004 - 2006 роки" зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 29.04.2004 року № 222/1432 "Про внесення змін до рішень Київради від 18.03.2004 року № 100/1310 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2004 - 2006 роки" та від 12.02.2004 року № 36/1246 "Про приватизацію комунального майна" до переліку об'єктів, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації включені нежилі приміщення загальною площею 448, 90 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, 38, літера А.

Прокурор зазначає, що приватизація нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», регламентується положеннями Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06 березня 1992 року № 2171-ХП.

Крім того, прокурор вважає нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», передані у власність ТОВ «Наукове управління» з порушенням порядку відчуження об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, визначеними Законом України «Про охорону культурної спадщини», а також з недотримання вимог законодавства щодо приватизації пам'яток культурної спадщини, зокрема, Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01 лютого 2005 року та Закону України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року, котрим визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01 лютого 2005 року.

15.10.2007 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 448, 90 кв. м., в т. ч.: №3, з №5 по №20, IV (групи приміщень №7) площею 261, 20 кв. м., з №1 по №8 (групи приміщень № 5) площею 135, 30 кв. м, № № V, VI, VII площею 19, 10 кв. м., місця спільного користування площею 33, 30 кв. м., що складає 45/100 частини від нежилого будинку площею 1006, 30 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера А.

За таких обставин, на думку прокурора, зазначений договір купівлі-продажу укладений всупереч вимог чинного законодавства, оскільки спірне нерухоме майно визнано пам'яткою історії та архітектури місцевого значення, в зв'язку з чим не підлягало приватизації в силу Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2004 року Київською міською радою було прийнято рішення «Про приватизацію комунального майна» № 36/1246.

18.03.2004року Київською міською радою було прийнято рішення «Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва на 2004-2006 роки» № 100/1310.

Згідно додатку 2 до рішення Київради від 18.03.2004 року № 100/1310 до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та підлягають приватизації, включено нежиле приміщення по вул. Андріївський узвіз, буд. 38, літера «А» (група А), площею 435,4 кв. м. Пунктом 12 вказаного рішення визначено, що у разі, якщо об'єкти, зазначені в додатках до цього рішення, не будуть приватизовані у 2004 році, вони підлягають приватизації у наступних роках.

09.04.2004 року на VII сесії XXIV скликання Київської міської ради прийнято рішення № 222/1432, п. 1 якого було внесено до рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року № 100/1310 «Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва на 2004-2006 роки» та позицію додатка 2 рішення: «Нежиле приміщення ТОВ «Наукове управління» площею 435,4 кв. м на вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» викладено в такій редакції: «Нежиле приміщення ТОВ «Наукове управління» площею 448,4 кв. м на вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А».

Рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року з внесеними до нього змінами від 09.04.2004 року є чинним та таким, що створило юридично значимі наслідки.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-ХІV місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об'єкти спільної власності територіальних громад (ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону).

Згідно положень вказаного закону місцева державна адміністрація, в даному випадку й Київська міська державна адміністрація, здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; здійснює управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку; вносить пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовує їх виконання.

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продавець об'єктів малої приватизації, мав своїм обов'язком у строк, як того вимагає ст. 8 зазначеного закону, не більше двох місяців з дня прийняття рішення про включення до відповідного переліку об'єкта, що підлягає приватизації, вчинити організаційно-правові дії по приватизації майна та укладенню відповідного договору.

Головним управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було вжито ряд заходів, направлених на його виконання рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 «Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва на 2004-2006 роки» зі змінами від 09 квітня 2004 року № 222/1432, зокрема:

- отримано висновок Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини стосовно можливості приватизації ТОВ «Наукове управління» нежитлових приміщень у будинку № 38 на Андріївському узвозі, який є пам'яткою історії та архітектури;

- погодження Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтв України;

- витребувано від КП «Київжитлоспецексплуатація» інформацію про балансову вартість, знос, залишкову вартість, рік ведення в експлуатацію нежилого приміщення площею 448,9 кв.м на Андріївському узвозі, буд. 38, літера «А» у м. Києві, а також про сплату ТОВ «Наукове управління» орендної плати;

- видано накази № 62-ПР від 10 травня 2007 року та № 63-ПР від 14 травня 2007 року «Про реєстрацію заяви про приватизацію нежилого приміщення площею 448,9 кв.м на вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» та «Про проведення приватизації та незалежної оцінки майна нежилого приміщення площею 448,9 кв.м на вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» відповідно.

В подальшому, Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимоги Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» дотримані не були з посиланням на положення Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01 лютого 2005 року.

Відповідно до вимог Конституції України закон не має зворотної дії у часі, а право ТОВ «Наукове управління» на приватизацію нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», повинно було реалізовано ще до прийняття Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01 лютого 2005 року.

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2007 року по справі № 20/311 за позовом ТОВ «Наукове управління» до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу орендованого нежилого приміщення, котрим було зобов'язано Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання рішення Київської міської ради № 100/1310 від 18 березня 2004 року зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради № 222/1432 від 09 квітня 2004 року, укласти з ТОВ «Наукове управління» договір купівлі-продажу орендованого нежилого приміщення загальною площею 448,90 кв. м,

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи положення вищевказаних статей та те, що рішення Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2007 року по справі № 20/311 за позовом ТОВ «Наукове управління» до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу орендованого нежилого приміщення набрало чинності 09.01.2007 року, є чинним, колегія вважає, що отже обставини укладення договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2007 року не потребують повторного доведення.

22 січня 2007 року Господарським судом м. Києва було видано виконавчий лист № 46/427-А щодо зобов'язання Головного управління комунальної власності м. Києва (виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили вчинити необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради № 100/1310 від 18 березня 2004 року, а саме: укласти з ТОВ «Наукове управління» договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 448,9 кв.м, розташованого у м. Києві по вул. Андріївський узвіз, буд. 38, літера «А», котрий і був пред'явлений до виконання ТОВ «Наукове управління» до Державної виконавчої служби у м. Києві.

15.10.2007 року в порядку примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2007 року по справі № 20/311 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі начальника Головного управління Чуба А.В., який діяв на підставі Положення про головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 584/744 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2004 року № 224/1434) та розпорядження Київського міського голови від 30 травня 2006 року № 59/246, та ТОВ «Наукове управління» в особі Мусієнка В.Б., було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 2744.

Згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ( Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції, яка була чинною на момент розгляду справи), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (п.6.1. Тимчасового положення).

Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку про те, що вищезазначений договір у повній відповідності до вимог динного законодавства 16.10.2007 року був зареєстрований у Подільській районній у м. Києві раді за реєстраційним № 749, а 26.10.2007 року нежилі приміщення загальною площею 448,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», були зареєстровані КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на праві приватної власності за ТОВ «Наукове управління про що будо здійснено запис у реєстрову книгу № 4П-9 за реєстровим № 416-П.

Зі змісту даного договору купівлі-продажу вбачається, що відчужуваний об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 283122, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) 18.06.2007 року на підставі наказу від 18.06.2007 року № 778-В, зареєстрованого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 26.06.2007 року, про що записано в реєстровій книзі № 4П-9 за реєстровим № 416-П.

Пунктами 3.1., 3.2. договір купівлі-продажу відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 року № 2171-ХІІ купівлі-продажу визначено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю після повної сплати вартості придбаного об'єкта та прийняттям об'єкта покупцем через оформлення акту приймання - передачі, котрий підписується сторонами. Зазначені вимоги договору сторонами були повністю додержані.

Продавець (Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) пунктом 8.1. договору гарантував, що об'єкт приватизації, а саме: нежилі приміщення загальною площею 448,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не заходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що твердження Прокурора Подільського району про те, що нежилі приміщення загальною площею 448,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» є пам'яткою історії та архітектури місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05 червня 1995 року № 169, а тому підпадають під дію Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005 року, через що не підлягали приватизації, є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону

Крім того, в переліку пам'яток культурної спадщини, що міститься у Закону України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року, на підставі якого втратив чинність Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01 лютого 2005 року, будинок № 38, літера «А» по вул. Андріївській узвіз у м. Києві, взагалі не значиться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (п.3 ст. 203 ЦК України).

Наявність підписаного 15.10.2007 року правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 ЦК України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку, про те що договір купівлі-продажу від 15.10.2007 року укладено з дотриманням вимог діючого законодавства України і відповідає вимогам статей 203, 215, 638 Цивільного кодексу України, Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Місцевий суд дійшов помилкового висновку про доведеність зі сторони прокурора Подільського району м. Києва існування загрози порушення економічних інтересів держави на час винесення спірного рішення органами місцевого самоврядування в частині включення спірного об'єкта нерухомості до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, та підстав за законом для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15 жовтня 2007 року.

Висновок місцевого суду про те, що з боку відповідачів не доведено необізнаність останніх про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно з урахуванням ст. 208 ЦК України є таким, що не відповідає обставинам справи.

Посилання позивача в обґрунтування свого позову та суду першої інстанції на положення ст. 392 ЦК України, а також на незаконну реєстрацію за ТОВ «Наукове управління» майна, тобто, нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», що свідчить про фактичне оспорювання права комунальної власності на це майно не підкріплюються відповідними доказами.

ТОВ «Наукове управління» набуло право власності на спірне майно без жодних порушень вимог чинного законодавства (доказів зворотного позивачем не надано), у встановленому законом порядку провело реєстрацію свого права на спірне майно (процедура реєстрації також не визнана відповідно до норм чинного законодавства незаконною), тобто є добросовісним набувачем, і на даний час, як це встановлено законом, в наданих ним межах належним чином вже понад п'ять років здійснює володіння, користування та розпорядження нежилими приміщеннями загальною площею 448,90 кв. м, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А», при цьому не порушуючи прав та законних інтересів інших учасників суспільних відносин.

Зміст вказаної вище статті говорить про те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, ст. 392 ЦК України надає право власнику майна звернутися до суду з таким позовом у наступних випадках: якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Тобто, такі позови можуть бути подані, наприклад, у разі відмови нотаріусом оформити спадщину через відсутність документів, у разі відмови компетентних органів у видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, різноманітних свідоцтв про право власності, у разі, якщо майно помилково включено державним виконавцем до акту опису та арешту, складеного відносно іншої особи тощо, і відповідачами у таких справах будуть виступають органи влади (міська (сільська, селищна) рада, райдержадміністрація тощо), або інші особи, які оспорюють чи не визнають право власності.

ТОВ «Наукове управління» як законний власник нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» не пред'являло жодних вимог, в той же час з даного приводу, ніхто і не звертався до ТОВ «Наукове управління».

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що, виходячи з приписів ст. 392 ЦК України, спеціальне визнання судом права власності на майно необхідно тоді, коли у особи відсутні належні правовстановлюючі документи, і це право оспорює відповідач. Тобто визнання права власності за своєю правовою природою є превентивною формою захисту права і такі вимоги можуть бути пред'явлені, коли право це не порушено, а існує загроза його порушення. Вказаний позов може бути пред'явлено до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Пред'являючи такий позов, особа повинна надати докази вчинення особою дій, в тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання такого права.

Колегія вважає висновок суду необґрунтованим, оскільки з боку позивача, як зазначено в самому рішенні, повинно бути надано докази вчинення особою дій, в даному випадку, особами: Головним управлінням комунальної власності м. Києва та ТОВ «Наукове управління», в тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання такого права позивача та особи, в інтересах якої він діє - Київської міської ради. Однак, в матеріалах справи, вказані докази відсутні.

Таким чином, позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення з боку ТОВ «Наукове управління» його прав.

Щодо другого відповідача у справі - Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

В судовому рішенні місцевий суд дійшов висновку про недійсність договору від 15 жовтня 2007 року, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Наукове управління» на підставі ст. ст. 215, 216 ЦК України, при чому з недодержанням вимог останніх лише з боку ТОВ «Наукове управління», з посиланням на положення ст. ч. 2 ст. 208 ГК України суд вирішив зобов'язати ТОВ «Наукове управління» протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, вчинити дії, а саме повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, нежилі приміщення в будинку за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 38, літера А, загальною площею 448,90 кв. м за актом приймання-передачі, видавши наказ, а також стягнути лише з ТОВ «Наукове управління» судовий збір в дохід держави.

Однак місцевим судом питання про повернення Головним управлінням комунальної власності м. Києва сплачених ТОВ «Наукове управління» на виконання умов договору від 15 жовтня 2007 року 2 274 000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 379 000,00 грн. та 18 950,00 грн., сплачених до Пенсійного фонду, та сплати останнім судового збору взагалі не розглянуто.

Крім того, твердження позивача про необізнаність Київської міської ради про обставини незаконності відчуження нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» колегія вважає безпідставним, оскільки безпосередньо рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 100/1310 «Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва на 2004-2006 роки» зі змінами від 09 квітня 2004 року № 222/1432, були визначені та передані нежилі приміщення загальною площею 448,90 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38, літера «А» для проведення їх приватизації.

Твердження позивача про поважність причини пропуску строку позовної давності з посиланням на результати перевірки, проведеної прокуратурою Подільського району м. Києва у 2012 році. Натомість, з боку позивача не надано документального підтвердження вказаної обставини, що позбавляє і обмежує право відповідача -ТОВ «Наукове управління» на захист.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.

Разом з тим, вказані питання судом першої інстанції з'ясовані не були, питання про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення вирішено поверхового, через що необґрунтовано відновлено прокурору Подільського району м. Києва строк позовної давності.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи та не досліджено доказів, а також не зазначено підстав, встановлених законом, які б зумовили визнання Договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи та не досліджено доказів, а також не зазначено підстав, встановлених законом, які б зумовили визнання Договору купівлі-продажу недійсним.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове управління» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-32/15619-2012 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-32/15619-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове управління» (01025, м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 38, код ЄДРПОУ 01207341) 1341,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 5011-32/15619-2012 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.