Рішення

від 02.04.2013 по справі 908/702/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/16/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.13 Справа № 908/702/13-г

за позовом Приватного підприємства Комерційна фірма «Інтердикт» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/226)

до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Зарудній І.В. - довіреність б/н від 01.03.2013 р.

Радченко І.В. - довіреність б/н від 01.03.2013 р.

від відповідача: Ніколенко М.М. - довіреність б/н від 28.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Комерційна фірма «Інтердикт», м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя заборгованості за договором поставки № 20/2011/999 від 16.05.2011 р. в розмірі 261507,11 грн., з яких: 242224,52 грн. сума основного боргу, 18074,79 грн. сума пені та 1207,80 грн. сума 1% річних.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 20/2011/999 від 16.05.2011 р. в період грудень 2011 р. - березень 2012 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 286841,08грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ-0000261 від 22.12.2011р., № КФ-0000013 від 23.01.2012 р., № КФ-0000008 від 20.01.2012 р., № КФ-0000015 від 27.01.2012 р., № КФ-0000024 від 16.02.2012 р., № КФ-0000034 від 27.03.2012 р.

Проте, у визначені Договором строки, відповідач за отриману продукцію розрахувався лише частково - в сумі 41616,56 грн. Решта боргу в сумі 242224,52 грн. залишилась несплаченою. За порушення грошового зобов'язання, на підставі п. 8.4 Договору відповідачу нараховано 18074,79 грн. пені та 1207,80 грн. - 1% річних. Посилаючись на приписи статей 202, 611, 655, 692, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України та умови договору поставки № 20/2011/999 від 16.05.2011 р., позивач просив позов задовольнити.

Відповідач - ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - у письмовому відзиві на позовну заяву, посилаючись на умови пунктів 4.3 та 5.1 Договору зазначив, що позивачем порушено умову щодо передачі відповідачу повного пакету документів, необхідних для розрахунку. Також, вказує, що пакет документів на оплату надійшов від позивача не у повному обсязі та із запізненням, що виключило можливість визначити дату їх отримання та, відповідно, момент прострочення зобов'язання. Крім того, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, відповідач зазначає, що практично всі видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує факт передачі продукції відповідачу, не відповідають вимогам Положення, не містять жодного штампу ВАТ «Запоріжсталь», а тому не можуть слугувати належним доказом здійснення господарської операції. Також, відповідач звернув увагу суду на той факт, що за видатковою накладною № КФ-0000261 від 22.12.2011 р. строк позовної давності, щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, на момент звернення позивача до суду, сплив. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/702/13-г, розгляд якої призначено на 19.03.2013 р. В судовому засіданні 19.03.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 02.04.2013 р.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. представник позивача надав письмові пояснення на відзив та заяви про зменшення суми позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України. Первісно, позивач в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 242224,52грн. основного боргу, суми 9308,58грн. пені та 1214,43грн. 1% річних. В подальшому, в ході судового засідання позивач вдруге подав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог. Так, за змістом заяви, позивач, посилаючись на проведений ним перерахунок суми пені та сплив строку позовної давності щодо нарахування пені за видатковою накладною № КФ-0000261 від 22.12.2011 р., просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 242224,52 грн., суму пені в розмірі 8939,10 грн. та суму 1% річних в розмірі 1214,43 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України, заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом.

За таких обставин, предметом позову є вимоги ПП Комерційна фірма «Інтердикт» про стягнення з ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" суми основного боргу в розмірі 242224,52 грн., суми пені в розмірі 8939,10 грн. та суми 1% річних в розмірі 1214,43 грн.

В свою чергу відповідачем був наданий уточнений контррозрахунок сум пені та 1% річних.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 16.05.2011 р. між Приватним підприємством Комерційна фірма «Інтердикт» (Постачальником, позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжсталь» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 20/2011/999 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно із п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.09.2011 р. до Договору) орієнтовна сума Договору на момент його укладання становила 470728,46 грн. (в т.ч. ПДВ). Остаточна сума Договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної в заявках Покупця.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця автомобільним транспортом. Транспортні витрати сплачує Постачальник.

Пункт 4.3 Договору містить перелік товаросупроводжувальних документів, а саме: накладна; сертифікат якості; рахунок; податкова накладна.

Згідно із п. 4.5 Договору поставка продукції здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця, згідно «Інкотермс-2000».

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції згідно із розділом 6 Договору на підставі наданих документів, вказаних в п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків вираховується з моменту отримання повного пакету документів.

За умовами п. 8.4 Договору за прострочку оплати згідно п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6 місяців з дня коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Сторонами до вищезазначеного Договору складено Специфікацію № 1 про поставку продукції на суму 32900,64 грн., Специфікацію № 2 про поставку продукції на суму 18000,36 грн. та Специфікацію № 3 про поставку продукції на суму 470728,46 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, в період з 22 грудня 2011 р. по 27 березня 2012 р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 286841,08 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № КФ-0000261 від 22.12.2011р. на суму 49116,50 грн., № КФ-0000013 від 23.01.2012 р. на суму 62802,61 грн., № КФ-0000008 від 20.01.2012 р. на суму 11249,62 грн., № КФ-0000015 від 27.01.2012 р. на суму 35233,08 грн., № КФ-0000024 від 16.02.2012 р. на суму 79776,32 грн., № КФ-0000034 від 27.03.2012 р. на суму 48662,95 грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача - Скорік Д.М. на підставі Довіреностей: серія ЯВЮ № 091659/1093 від 26.03.2012 р., серія ЯВЮ № 090309/502 від 15.02.2012 р., серія ЯВЮ № 090982/241 від 27.01.2012 р., серія ЯВЮ № 090978/97 від 13.01.2012 р., серія ЯЖК № 704086/4902 від 22.12.2011 р.

Передача позивачем відповідачу товаросупроводжувальних документів по Договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі за грудень 2011 р., за січень 2012 р., за лютий 2012 р. та за березень 2012 р.

За отриману продукцію відповідач розрахувався частково в сумі 44616,56 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 16.03.2012 р. Решта боргу в сумі 242224,52грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» суми основного боргу в розмірі 242224,52 грн., суми пені в розмірі 8939,10 грн. та суми 1% річних в розмірі 1214,43грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданої за Договором продукції підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції, всупереч вимог закону та умов Договору, у повному обсязі не виконав.

Матеріали справи свідчать, що відповідач лише частково оплатив отриману від позивача продукцію, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 242224,52грн.

Доказів погашення заборгованості за отриману за Договором протягом грудня 2011р. - березня 2012 р. продукцію в сумі 242224,52 грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 242224,52 грн. основного боргу за Договором у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку, відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати пені (в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені) та 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, передбачена сторонами в п. 8.4 Договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 8939,10 грн. та 1% річних в сумі 1214,43 грн., заявлені правомірно.

При цьому, суд зазначає, що розмір пені у сумі 8939,10грн. визначений позивачем з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку (тобто пеня за несвоєчасну оплату товару, отриманого за видатковою накладною № КФ-0000261 від 22.12.2011 р. позивачем не нараховувалась).

Присутній в судовому засіданні 02.04.2013 р. представник відповідача, який досліджував розрахунки позивача, правильність нарахування пені та 1% річних підтвердив.

Наданий відповідачем контррозрахунок пені та 1% річних, судом до уваги не приймається, оскільки при його складанні, відповідачем не було враховано, що 2012 рік був високосним (366 днів) і 6 місяців 2012 року становить 183, а не 182 дня, як зазначено в контррозрахунку відповідача.

Інші заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на вищевикладене, а також наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту та якості товару, що вбачається із змісту ст.ст. 266, 268 ЦК України.

В даному випадку, Договір визначає загальні умови поставки товару. Разом з тим, кількість, ціна та асортимент товару узгоджені в Специфікаціях до Договору та зазначені у видаткових накладних.

Умови щодо якості товару, порядку оплати та строку дії Договору узгоджено сторонами в пунктах 2.1, 2.2, 5.1, 5.2 та 11 Договору.

За змістом п. 4.3 Договору разом з товаром Продавець передає накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну.

За твердженням позивача, разом з товаром відповідачу було надано весь пакет документів, передбачений п. 4. 3 Договору, інакше товар не був би прийнятий відповідачем.

Суд наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення вказаного пакету документів позивачем відповідачу (під підпис шляхом вручення представнику, поштовим відправленням тощо).

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надані Акти приймання-передачі супровідних документів, в т.ч. по договору № 20/2011/999 від 17.05.2011 р. за грудень 2011 р. - березень 2012 р., які свідчать про отримання представником відповідача повного пакету товаросупроводжувальних документів по Договору за спірний період. На вказаних Актах міститься підпис та відбиток штампу ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (арк. справи 87-92).

При цьому суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо невиконання умов п. 4.3 Договору, не вказував про неотримання повного пакету документів та не заперечував існування заборгованості за отриманий товар.

Крім того, за умовами пунктів 6.1 та 6.2 Договору приймання продукції мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» № П-6, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.

Згідно із п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» № П-6, приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається Акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Відповідно до п. 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура. специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається Акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

В даному випадку, відповідач відповідних Актів, з яких вбачалося б про відсутність певних документів або товару (продукції) - до суду не надав. Доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару відповідачем також не надано.

За змістом ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Доказів відмови відповідача від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, до суду також не надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що продукція за Договором була поставлена позивачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пунктах 4.3 та 5.1 Договору.

Посилання відповідача на те, що майже всі видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує факт передачі продукції відповідачу оформлені неналежним чином (не містять відтиску печатки складу, який приймав продукцію), оцінюються судом, як безпідставні.

По-перше, в судовому засіданні 19.03.2013р. представником позивача надано засвідчені копії Актів прийому-передачі за: листопад, грудень 2011р., січень, лютий, березень 2012р, згідно з якими відповідальною особою Відділу технічного постачання відповідача підтверджено факт отримання від позивача необхідних товаросупроводжувальних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних.

Крім того, згідно пунктів 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зі змінами та доповненнями) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Крім того, за змістом п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд відзначає, що існує ряд типових бланків, де вимоги до наявності печатки відзначаються буквами «М.П.» і печатка обов'язкова, якщо вона вказана в затвердженій типовій формі документа.

ДСТУ 4163-2003 «Вимоги к оформленню документів», затв. наказом Держспоживстандарту України від 07.03.2003р. № 55, прираховують печатку до необов'язкових реквізитів документів, при цьому п. 5.26 ДСТУ 4163-2003 вказує, що перелік документів, на які проставляється відтиск печатки, визначають організації на підставі нормативно-правових актів. В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у переліку обов'язкових реквізитів первинного документу такий реквізит, як печатка, не названий. А пункт 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку вказує, що підпис може бути скріплений печаткою.

З урахуванням викладеного, суд відзначає, що надані позивачем видаткові накладні, які з боку відповідача підписані особою, уповноваженою виданими підприємством Довіреностями, є належним доказом здійснення господарської операції щодо поставки продукції за Договором.

При цьому, суд зазначає, що ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» упродовж певного часу отримувало від позивача товар. При цьому, за весь період взаємовідносин відповідач жодного разу не оспорював ані підпису на накладних, ані факту отримання ним товару.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманої від позивача продукції.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявлених ПП КФ «Інтердикт» позовних вимог.

Як вже зазначалось вище, письмовою заявою за вих. від 02.04.2013 р., позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог до суми 252378,05 грн., і ця заява була прийнята судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

За таких обставин, з урахуванням суми позовних вимог (252378,05 грн.) сума судового збору становить 5047,56 грн., у зв'язку з чим, позивачу підлягає поверненню сума надміру сплаченого 182,59 грн. судового збору.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір в сумі 182,59 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 5047,56 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДР 00191230, р/р № 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Приватного підприємства Комерційна фірма «Інтердикт» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/226, код ЄДР 31270155, р/р № 26005010001279 в АКБ «Індустріалбанк» у м. Запоріжжя, МФО 313849) суму 242224 (двісті сорок дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 52 коп. основного боргу, суму 8939 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 10 коп. пені, суму 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 43 коп. 1% річних та суму 5047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 56 коп. судового збору.

Видати наказ.

Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Приватному підприємству Комерційна фірма «Інтердикт» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/226, код ЄДР 31270155) суму 182 (сто вісімдесят дві) грн. 59 коп. надміру сплаченого судового збору платіжним дорученням № 18 від 14.02.2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.04.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко