Постанова

від 21.05.2013 по справі 908/702/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №908/702/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Зарудній І.В. за довіреністю б/н від 01.03.2013р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргувідкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 02.04.2013р. по справі№908/702/13-г (суддя Мірошниченко М.В.) за позовомприватного підприємства Комерційна фірма «Інтердикт», м. Запоріжжя до відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя простягнення заборгованості за договором поставки №20/2011/999 від 16.05.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Комерційна фірма "Інтердикт", м. Запоріжжя звернулось до господарський суд Запорізької області із позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/2011/999 від 16.05.2011р. в розмірі 261507,11грн., з яких: 242224,52 грн. сума основного боргу, 18074,79 грн. сума пені та 1207,80 грн. сума 1% річних.

Позивач заявою від 02.04.2013 р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив суму позовних вимог до суми 242224,52грн. основного боргу, суми 9308,58грн. пені та 1214,43грн. 1% річних. 02.04.2013р. позивач вдруге подав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог. Так, за змістом заяви, позивач, посилаючись на проведений ним перерахунок суми пені та сплив строку позовної давності щодо нарахування пені за видатковою накладною № КФ-0000261 від 22.12.2011р., просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 242224,52 грн., суму пені в розмірі 8939,10 грн. та суму 1% річних в розмірі 1214,43 грн. Вказану заяву було прийнято судом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2013р. позов задоволено, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь приватного підприємства Комерційна фірма "Інтердикт" суму 242224,52грн. основного боргу, суму 8939,10грн. пені, суму 1214,43 грн., 1% річних та суму 5047,56грн. судового збору.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пункту 5.1 договору поставки №20/2011/999 від 16.05.2011р., з урахуванням змісту пункту 4.3 зазначеного договору щодо вручення відкритому акціонерному товариству "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя відповідного повного пакету документів.

Також, скаржник посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що у всіх видаткових накладних, окрім накладної КФ0000013 від 23.01.2012р. відсутня печатка відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя. На думку апелянта підпис представника за довіреністю не є належним доказом оформлення документів з боку відповідача.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з участю відповідного представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає заявлене клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки представник, який приймає участь в іншому судовому засіданні не єдиний працівник у відкритому акціонерному товаристві «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя і тому, у разі неможливості прибуття цього представника, відповідач мав можливість направити іншого представника для участі у даному судовому засіданні.

За таких обставин судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2011р. між приватним підприємством Комерційна фірма "Інтердикт" (Постачальником) та відкритим акціонерним товариством "Запоріжсталь" (Покупцем) було укладено договір поставки № 20/2011/999 (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

Договір підписаний з додатковими угодами №1, №2 та специфікаціями №1, №2 та №3

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №20/2011/999 від 16.05.2011р.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами у пункті 5.1 договору, яким передбачено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 на підставі документів, вказаних у пункті 4.3 цього договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків вираховується з моменту отримання повного пакету документів.

Пунктом 4.3 договору встановлено перелік товаросупровідних документів: накладна; сертифікат якості; рахунок; податкова накладна. В транспортній накладній повинен бути наявний напис кому належить вантаж, а також посилання на номер договору. Всі вказані в цьому пункті документи надаються не пізніше 3-х банківських днів із моменту поставки. При цьому документи за всю фактично поставлена продукцію звітного місяця, а також за продукцію, строк поставки якої припадає на останні дні звітного місяця, надаються покупцю не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У специфікаціях №1 та №2, які є додатком до договору №20/2011/999, сторони визначили асортимент продукції, його ціну та орієнтовну кількість.

Відповідно до пункту 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.09.2011р., орієнтовна сума договору складає 470 728,46 грн. із урахуванням ПДВ. Кінцева сума визначається шляхом сумування вартості продукції, зазначеної у заявках покупця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №20/2011/999 від 16.05.2011р. в період з 22 грудня 2011р. по 27 березня 2012р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 286 841,08 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №КФ-0000261 від 22.12.2011р. на суму 49116,50грн., №КФ-0000013 від 23.01.2012р. на суму 62802,61грн., №КФ-0000008 від 20.01.2012р. на суму 11249,62грн., № КФ-0000015 від 27.01.2012р. на суму 35233,08 грн., №КФ-0000024 від 16.02.2012р. на суму 79776,32грн., №КФ-0000034 від 27.03.2012р. на суму 48662,95грн.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача - Скорік Д.М. на підставі Довіреностей: серія ЯВЮ № 091659/1093 від 26.03.2012р., серія ЯВЮ №090309/502 від 15.02.2012р., серія ЯВЮ № 090982/241 від 27.01.2012р., серія ЯВЮ № 090978/97 від 13.01.2012р., серія ЯЖК № 704086/4902 від 22.12.2011р.

Передача позивачем відповідачу товаросупроводжувальних документів по договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі за грудень 2011 р., за січень 2012 р., за лютий 2012 р. та за березень 2012 р.

За отриману продукцію відповідач розрахувався частково в сумі 44616,56 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 16.03.2012 р. Решта боргу в сумі 242224,52грн. залишилась несплаченою.

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, здійсненого відповідачем та акту звірки взаєморозрахунків, складеного позивачем та направленого відповідачу за останнім склалася заборгованість в розмірі 242224,52грн.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пункту 5.1 договору поставки №20/2011/999 від 16.05.2011р., з урахуванням змісту пункту 4.3 зазначеного договору щодо вручення відкритому акціонерному товариству "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.3 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну. Відповідачем заперечується факт надання зазначених документів.

Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 6 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, накладні та сертифікат якості.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на недоліки у видаткових накладних №КФ-0000261 від 22.12.2011р., №КФ-0000008 від 20.01.2012р., № КФ-0000015 від 27.01.2012р., №КФ-0000024 від 16.02.2012р., №КФ-0000034 від 27.03.2012р., оскільки відповідач не спростовує факт отримання товару за цими накладними, а визначає лише дефекти у вказаних видаткових накладних і погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що товар було прийнято та від нього відповідач не відмовився.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 5.1 договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Отже, вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 242224,52грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 8939,10грн. позивач обґрунтовує пунктом 8.4 договору поставки №20/2011/999 від 16.05.2011р. згідно з яким за прострочення оплати згідно пункту 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки а також 1% річних за неправомірне використання чужих коштів, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених статтею 232 Господарського кодексу України, а саме за період не більш 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що договором передбачено обмеження щодо розміру пені обліковою ставкою НБУ, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про стягнення пені у розмірі 8939,10грн. та 1% річних у розмірі 1214,43грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2013р. у справі №908/702/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2013р. у справі №908/702/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2013р. у справі №908/702/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЗО