Постанова

від 03.04.2013 по справі 17/465-19/472-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 17/465-19/472-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Діденко Ю.О., представник за довіреністю № б/н від 29.05.2012;

від відповідача - Гусаківський С.А., представник за довіреністю №149 від 07.04.2010,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 17/465-19/472-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про стягнення збитків в сумі 5 034 722 грн. 88 коп. та моральної шкоди в сумі 50 000 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" про розірвання кредитного договору та стягнення коштів у розмірі 366 733, 70 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 2 931 302 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про розірвання кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року, стягнення збитків та упущеної вигоди у розмірі 5 034 722 грн. 88 коп., моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп. та витрат на послуги адвоката у розмірі 392 005 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року, позов ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" було задоволено частково: розірвано в судовому порядку кредитний договір №49.8.2/25/2008-КЛТ, укладений між сторонами 08.09.2008 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 454 696 грн. 90 коп. збитків, з яких: 1 444 783 грн. 90 коп. реальних збитків і 2 009 913 грн. 93 коп. неодержаного прибутку (втраченої вигоди); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2012 по справі № 17/465 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2012 року у справі № 17/465 скасовано повністю, та справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В даній постанові зазначено, зокрема, про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, також належним чином не проаналізував судових рішень у господарських справах №№ 13/471, 45/74, 14/66, на що неодноразово також звертав увагу суду і відповідач у справі, як і не перевірив належним чином доказів, якими позивач обґрунтовував заподіяння йому збитків саме відповідачем та їх розмір, у зв'язку з чим, припустився тих же порушень норм матеріального та процесуального права, що і суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву з вимогами про розірвання кредитного договору № Т49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 та додаткової угоди № 1 від 08.09.2008 до даного кредитного договору та стягнення з ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" коштів у розмірі 366 733,70 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 2 931 302 грн. 47 коп.

Крім цього, позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позовних вимог, згідно якої останній відмовився від позовної вимоги про розірвання Кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 р., в іншій частині позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 17/465-19/472-2012 у задоволенні первісної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" відмовлено повністю; зустрічну позовну заяву публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задоволено повністю; вирішено розірвати кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.08 та додаткову угоду № 1 від 08.09.08 до кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.08, що укладені між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" на користь публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" кошти в розмірі 366 733 долари США 70 центів, що за курсом НБУ дорівнює 2 931 302 гривні 47 коп.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог виходив з того, що позивачем в контексті положень ст. 623 ЦК України, ст. 32 ГПК України не доведено факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно - наслідковий зв'язок між правопорушеннями і збитками.

При задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в повному обсязі, а саме розірвав кредитний договір та стягнув за ним заборгованість.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 17/465-19/472-2012 скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступними доводами.

Так, позивач в обґрунтування порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, та як наслідок, заподіяння матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди, посилається на рішення господарських судів у справах №№13/471 і 4/290, які набрали законної сили, якими на думку позивача встановлені факти протиправних дій відповідача щодо невидачі коштів за кредитним договором № Т49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року для фінансування будівництва об'єкту нерухомості та визнана його вина у вчиненні таких дій.

Крім цього, ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" в обґрунтування вимог про стягнення суми упущеної вигоди посилається на правовідносини за попереднім договором оренди від 04.03.2009 року з ФОП Сокирко Г.С., за попереднім договором оренди від 02.03.2009 року з ТОВ "Томбо-ЛТД", попереднім договором оренди від 05.03.2009 року з ФОП Кірієнко В.В., попереднім договором оренди від 01.03.2009 року з ФОП Остаповою О.В., попереднім договором про наміри від 05.06.2009 року з ТОВ "Тренднет Україна", про укладення у майбутньому нотаріально посвідченого договору та договору купівлі-продажу частини приміщень.

Вимоги про завдання реальних збитків мотивовані тим, що ненадання відповідачем чергового траншу кредиту, призначеного для фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна" (п.2.2 Кредитного договору), спричинило понесення позивачем витрат у зв'язку із здійсненням будівельних робіт для запобігання пошкодженню та руйнуванню конструкцій фундаментів яхтового центру "Оріяна".

Крім цього, позивач зазначає про те, що оскільки він був позбавлений можливості здійснювати фінансування будівництва у відповідності до запланованих джерел такого фінансування, то конструкції фундаментів яхтового центру "Оріяна" були значно пошкоджені та частково зруйновані.

З метою відновлення стану майна, позивачем, як він зазначає були понесені витрати.

Ці витрати апелянтом віднесені до реальних збитків.

Також, в апеляційній скарзі позивач посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 11885/10-42 від 10.11.2011, яким як він вважає було підтверджено вартість та об'єм виконаних робіт на об'єкті будівництва, що фінансувались за Кредитним договором.

Представником позивача 02.04.2013 подано до суду клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Дане клопотання колегією суддів відхиляється з наступних підстав.

Так, представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи подається вже вдруге.

Обидва клопотання мотивовані необхідністю надання сторонам у справі часу для мирного врегулювання спору.

Представник відповідача заперечив проти даного клопотання та зазначив, що інформація щодо проведення переговорів між ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та ПАТ "Кредитпромбанк" у нього відсутня.

За таких обставин, а також враховуючи те, що розгляд справи вже відкладався, повторне клопотання про відкладення судом відхиляється.

При цьому, також слід зазначити, що не наведено процесуальну можливість врегулювання спору мирним шляхом на стадії апеляційного провадження.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 03.04.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"), як кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд", як позичальником 08.09.2008 року укладено Кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредит надається у національній валюті України, та/або в доларах США з повною/частковою конвертацією у гривню в межах загальної суми, еквівалентної 1390000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної Додаткової угоди до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.2 договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені договором, виникають з моменту укладення стотонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кредити надаються для фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна".

Згідно з пунктом 2.3 договору підставою для надання кредитів та сплати Позичальником комісії за наданими кредитами за цим Договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою Сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума та валюта кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на контракт (договір, угоду, додаток, рахунок-фактуру).

Банк має право відмовити в укладенні чергової Додаткової угоди, зокрема, у разі неналежного виконання/невиконання Позичальником умов цього Договору та вже укладених у рамках цього Договору Додаткових угод.

Відповідно до п. 2.7 договору, процентні ставки, валюта кредитування та розмір комісії встановлюються в Додаткових угодах за кожним кредитом.

Банк зобов'язаний надавати Позичальнику кредити згідно з Додатковими угодами в межах суми, вказаної в пункті 1.1 цього Договору, за умови, що сума кредитів буде забезпечена заставою на відповідну суму (п. 3.3.1 договору).

Згідно п. 3.4.5 договору, позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 07.09.2015 року зі своїх поточних рахунків на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.9 Договору на суму простроченого платежу.

Пунктом 3.4.9 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісіями.

Згідно п. 3.4.10 договору, у разі порушення умов договору та додаткових угод позичальник зобов'язаний достроково повернути на вимогу Банку всю суму заборгованості за кредитами у строк, вказаний банком, та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитами.

Відповідно до п. 3.4.11 договору позичальник зобов'язаний починаючи з 01.11.2008 року та протягом строку користування кредитом (ами), наданим (и) згідно з цим договором, забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку, не менше 60% від загальної суми надходжень на поточні рахунки позичальника, відкриті у будь-яких установах банків, за виключенням надходжень у вигляді кредитів, наданих позичальнику банком, надходжень, отриманих в результаті продажу іноземної валюти та надходжень з власного поточного рахунку, відкритого в іншому банку.

До даного Кредитного договору сторонами 08.09.2008 було укладено Додаткову угоду №1.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, банк надає позичальнику кредит в сумі 300 000,00 доларів США.

Згідно п. 2 Додаткової угоди позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, отриманим за додатковою угодою, в сумах та строки, встановлені графіком погашення кредиту та повністю повернути кредит не пізніше 07.09.2015 р.

Пунктом 5 Додаткової угоди процентну ставку за кредитом встановлено у розмірі 13% річних.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди та п. 3.4.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати позивачу нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного погашення заборгованості за кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між сторонами 08.09.2008 року було укладено наступні іпотечні договори: № 49.12/25/І 415/2008, за яким в іпотеку було передано майнові права на будівництво яхтового центру "Оріяна" (адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси), який буде побудований в майбутньому і знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 3, заставною вартістю 2 478 300 грн. 00 коп. та №49.12/25/І390/2008 від 08.09.2008 року, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: яхтовий центр "Оріяна", загальною площею 936,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул. Набережна, 3, заставною вартістю 11 127 748 грн. 00 коп.

На виконання умов Кредитного договору та Додаткової угоди № 1 до нього від 08.09.2008 року банк для здійснення ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" передоплати ТОВ "АНД" за виконання будівельних робіт згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.2008 року, перерахував позичальнику кредитні кошти (перший транш), що підтверджується випискою з банківського рахунку № 20834010000010.840.01 в загальній сумі 300000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, що склало на дату надання траншу 1455240,00 грн.

Згідно умов фінансування будівельних робіт по завершенню будівництва яхтового центру, які визначені договором на будівництво, термін початку фінансування другого та третього етапів будівництва визначено з 01.04.2009 року.

Позивачем було направлено відповідачу письмові заявки від 23.03.2009 року та від 07.04.2009 року про надання чергового траншу кредиту в сумі 1 090 000,00 дол. США з метою його спрямування на фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна".

Проте другий транш кредиту в сумі 1 090 000,00 дол. США, банком позичальнику наданий не був.

З метою отримання другого траншу кредиту в сумі 1 090 000,00 дол. США позивач 28.09.2009 р. повторно звернувся до відповідача з заявкою про його надання та пропозицією про укладення додаткової угоди № 2 від 01.10.2009 року до Кредитного договору в редакції, запропонованій позивачем.

Банком черговий транш кредиту позивачу надано так і не було, як і не було укладено Додаткову угоду № 2.

Враховуючи ненадання банком позивачу другого траншу кредиту, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 5 034 722 грн. 88 коп., з яких сума реальних збитків складає 2 974 809 грн. 44 коп., сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди) складає 2 009 913 грн. 44 коп., матеріальної компенсації моральної шкоди в сумі 50 000 грн. 00 коп., а також 392 005 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог виходив з того, що позивачем в контексті положень ст. 623 ЦК України, ст. 32 ГПК України не доведено факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно - наслідковий зв'язок між правопорушеннями і збитками.

Апеляційний господарський суд погоджується з наведеним вище висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Так, позивач в обґрунтування порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, та як наслідок, заподіяння матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків і упущеної вигоди, посилається на рішення господарських судів у справах №№13/471 і 4/290, які набрали законної сили, якими на думку позивача встановлена протиправність дій відповідача щодо невидачі коштів за кредитним договором № Т49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 року для фінансування будівництва об'єкту нерухомості та визнана його вина у вчиненні таких дій.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє вищенаведені доводи, оскільки рішення у справі № 13/471 стосувалося спонукання ПАТ "Кредитпромбанк" до вчинення дій щодо зміни Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди до нього для можливості надання ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" чергового траншу кредиту; а рішення у справі № 4/290 стосувалося стягнення на користь ПАТ "Кредитпромбанк" з ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" суми заборгованості за кредитним договором, а не встановлення протиправності дій ПАТ "Кредитпромбанк" та заподіяння з цих причин шкоди ТОВ "Оріяна Шіп Ярд".

Аналогічна позиція наведена Вищим господарським судом України в постанові від 16.10.2012 при касаційному перегляді рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі.

Рішення у справах № 4/290 та № 13/471 містять відповідні висновки, проте не встановлюють фактів завдання банком збитків позичальнику та причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням та шкодою.

Тому, рішення у вказаних справах при доведенні позивачем завданих збитків не мають преюдиційного характеру при вирішенні даного спору, тобто положення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в спірному контексті не підлягають застосуванню.

Крім цього, ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" в обґрунтування вимог про стягнення упущеної вигоди посилається на правовідносини за попереднім договором оренди від 04.03.2009 року з ФОП Сокирко Г.С., за попереднім договором оренди від 02.03.2009 року з ТОВ "Томбо-ЛТД", попереднім договором оренди від 05.03.2009 року з ФОП Кірієнко В.В., попереднім договором оренди від 01.03.2009 року з ФОП Остаповою О.В., попереднім договором про наміри від 05.06.2009 року з ТОВ "Тренднет Україна", про укладення у майбутньому нотаріально посвідченого договору та договору купівлі-продажу частини приміщень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2011 року у справі № 45/74 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та ФОП Сокирко Ганни Сергіївни про визнання попереднього договору недійсним, встановлено, що жодних речових прав на підставі попереднього договору не виникає.

Крім цього, зазначено, що оскільки спірний договір є попереднім договором про укладення в майбутньому договору оренди, то він не опосередковує передачу в оренду майна і не передбачає виникнення у його сторін речових прав.

Як встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року у справі № 14/66 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та ТОВ "Томбо-ЛТД" про визнання попереднього договору недійсним, попередній договір не породжує жодних майнових правовідносин між сторонами.

В зазначених вище рішеннях господарського суду зазначається, що оспорювані попередні договори не створюють для сторін юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з укладенням в майбутньому відповідних договорів, відповідно до вимог ст. 635 ЦК України.

Про це також, зазначено і в постанові Вищого господарського суду України, якою скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалені при первісному розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язується протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За таких обставин, правові підстави для стягнення шкоди, розрахованої за попередніми договорами, укладеними з третіми особами відсутні.

Отже, відхиляючи дані доводи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку.

Стосовно посилань позивача на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 11885/10-42 від 10.11.2011, яким як він вважає було підтверджено вартість та об'єм виконаних робіт на об'єкті будівництва, що фінансувались за Кредитним договором, слід зазначити наступне.

Так, в зазначеному експертному висновку, поряд з вирішенням питань, які ставились перед експертом при призначенні судом такої експертизи, вказувалось і на те, що встановити в цілому за результатами обстеження повний перелік будівельних робіт, які були виконані на об'єкті яхтовий центр "Оріяна Шіп Ярд", що розташований у м. Вишгород, Вишгородського району Київській області, вул. Набережна, 3, за договором на будівництво № 22 від 24.06.2008 року та договором про виконання робіт № 15 від 30.03.2009 року, укладених між ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та ТОВ "АНД", не вбачається можливим, оскільки частину робіт та витрат включених до актів приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за договорами можливо перевірити тільки під час виконання робіт технічним наглядом; частина робіт є прихованими роботами і перевіряються технічним наглядом із складанням актів огляду прихованих робіт, а для їх перевірки необхідно провести розбирання (руйнування) вже виконаних робіт.

Також, згідно пункту 2 вказаного висновку експертизи, для визначення об'ємів та вартості робіт, які необхідно виконати для відновлення будівництва на об'єкті яхтовий центр "Оріяна Шіп Ярд", необхідно провести спеціальні обстеження та лабораторні випробування існуючих конструкцій відповідними спеціалістами з досвідом проектування, на підставі яких розробляється відповідна проектно-кошторисна документація.

В пункті 4 вказаного висновку експертизи зазначено, що визначити причину виникнення окремих пошкоджень та дефектів не вбачається за можливе, оскільки їх виникнення може бути зумовлене багатьма факторами, зокрема, пов'язаними з якістю проектування, монтажу, експлуатації.

Тобто, фактично, вказаний експертний висновок не містить беззаперечних відомостей, що встановлюють об'єми та вартість виконаних робіт, та причину заподіяння шкоди, що, у свою чергу, впливає як на правильність нарахованого позивачем розміру матеріальної шкоди, так і причинного зв'язку між такою шкодою, протиправністю дій та виною відповідача.

До аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 16.10.2012 по даній справі № 17/465.

Згідно частини 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарських суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суду не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. 00 коп., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, також включається матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках передбачених законом.

Згідно із ст. 23 ЦК України та ст. 611 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а правовим наслідком порушення зобов'язання є також і відшкодування моральної шкоди.

Моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав (п. 5 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України N 02-5/95 від 29.02.96 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди".

Крім цього, відповідно до п. 3 вищезазначеного Роз'яснення при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, позивач повинен довести лише факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього.

Колегія суддів вважає, що позивач під час судового розгляду справи не довів наявність факту заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача.

У зв'язку з цим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Стосовно витрат на послуги адвоката у розмірі 392 005 грн. 00 коп., слід зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача (ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 392 005 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ "Кредитпромбанк" про розірвання кредитного договору № Т49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 та додаткової угоди № 1 від 08.09.2008 до даного кредитного договору, а також стягнення з ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" коштів у розмірі 366 733,70 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 2 931 302 грн. 47 коп., з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № Т49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 з урахуванням додаткової угоди до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" не виконало свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення суми кредиту в розмірі 366 733,70 доларів США, що за курсом НБУ на 07.11.2012 року дорівнює 2 931 302 грн. 47 коп., де 143 820,00 доларів США, що за курсом НБУ на 07.11.2012 року дорівнює 1 149 553 грн. 26 коп. - сума строкової кредитної заборгованості; 131 520,00 доларів США, що за курсом НБУ на 07.11.2012 року дорівнює 1 051 239 грн. 36 коп. - сума простроченої кредитної заборгованості; 1 193,14 доларів США, що за курсом НБУ на 07.11.2012 року дорівнює 9 536 грн. 77 коп. - сума строкової заборгованості зі сплати нарахованих процентів; 78 747,31 доларів США, що за курсом НБУ на 07.11.2012 року дорівнює 629427 грн. 25 коп. - сума простроченої заборгованості зі сплати нарахованих процентів; 11 453,25 доларів США, що за курсом НБУ на 07.11.2012 року дорівнює 91 545 грн. 83 коп. - загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та сплати процентів.

Відповідно до ст. ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів оплати вищезазначеної заборгованості Позичальником до суду не надано.

Положеннями частини третьої статті 653 ЦК України та частини четвертої статті 188 ГК України передбачено, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї х сторін за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та процентів є підставою для стягнення вищезазначених сум та розірвання кредитного договору № Т49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 та додаткової угоди № 1 від 08.09.2008 до даного кредитного договору.

З огляду на необґрунтованість вимог за первісним позовом, що було наведено вище, заперечення відповідача проти вимог за зустрічним позовом судом відхиляються.

Таким чином, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 259 грн. 46 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 17/465-19/472-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 17/1; код ЄДРПОУ 30216152) з Державного бюджету України зайво сплачені ним суми судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 685 грн. 96 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 01.02.2013 № 103 та 573 грн. 50 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 13.02.2013 № 107. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 17/465-19/472-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Остапенко О.М.