Рішення

від 29.03.2013 по справі 5011-47/14790-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/14790-2012 29.03.13

за позовом: Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни, м.Київ, код 2653313626

до відповідача 2: Комунального підприємства «Поділпарксервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 32960670

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199097

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 35210739

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Мельніков В.М. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

прокурор: Давиденко О.В. - по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни, м.Київ про:

- визнання недійсним з 26.06.2007р. договору №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041);

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну звільнити зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) та передати її по акту прийому-передачі Київській міській раді.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок чого було встановлено факт самовільного використання Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною під організацію платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів спірної земельної ділянки без відповідних правоустановчих документів, що є порушенням ст.ст.116, 124, 125 Земельного кодексу України.

В частині вимог про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009р. прокурор зазначив, що у відповідності до рішення №930/1591 від 26.06.2007р. Київської міської ради «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м.Києві» єдиним оператором з паркування транспортних засобів у м.Києві, стягнення паркувального збору, та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту визначено Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», внаслідок чого укладання оспорюваного договору Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» є неправомірним.

01.02.2013р. прокурор надав заяву №110/12 від 01.02.2013р. про зміну предмету позову, згідно якої заявив вимоги про:

- визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною;

- визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041);

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну звільнити зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) та передати її по акту прийому-передачі Київській міській раді.

Вказана заява прокурора в частині вимоги про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р. залишається судом без задоволення, з огляду на наступне:

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача, проте, не заявлення нової вимоги, яка не була викладена у позовній заяві раніше.

У відповідності до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову , чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.

Виходячи з вищезазначеного, а також враховуючи первісний позов, за висновками суду, вимога прокурора про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною, є новою самостійною додатковою вимогою, яка не була заявлена у позовній заяві, що не відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

При здійсненні оцінки заяви №110/12 від 01.02.2013р., судом враховано, що за своїм змістом позовні вимоги прокурора щодо недійсності договору є немайновими, а у відповідності до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Таким чином, приймаючи до уваги, що заява №110/12 від 01.02.2013р. про зміну предмету позову подана прокурором з порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вказане звернення в частині вимоги про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р. залишається судом без задоволення.

Одночасно, в іншій частині зміст заяви №110/12 від 01.02.2013р. узгоджується з приписами господарського процесуального законодавства, внаслідок чого вимоги прокурора про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009р., зобов'язання відповідача 1 звільнити зайняту земельну ділянку, передати її по акту прийому-передачі Київській міській раді та привести у первинний та придатний для використання стан, розглядаються судом в редакції вказаної заяви прокурора Подільського району міста Києва.

Позивач письмових пояснень по суті спору не представив, у судовому засіданні 13.02.2013р. позов прокурора з урахуванням заяви №110/12 від 01.02.2013р. про зміну предмету позову підтримав повністю. Представник Київської міської ради у судове засідання 29.03.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103023881709.

Відповідач 1 у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 04.12.2012р., доповненнях до відзиву б/н від 09.02.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що наявний у матеріалах справи акт №356/07 від 21.02.2012р. обстеження земельної ділянки не відноситься до Фізичної особи-підприємця Ярошенко І.Ю. Крім того, вказаний документ не засвідчено прокурором належним чином.

Одночасно, як вказує позивач, землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А, є ЖЕК-6.

Також, Фізична особа-підприємець Ярошенко І.Ю. зазначила, що позивачу невідомий доданий до позовної заяви договір №24 від 04.07.2009р. У письмовому зверненні без номеру та дати, яке надійшло на адресу господарського суду 13.02.2013р., відповідач 1 заявив, що не здійснював підписання договору №24 від 04.07.2009р.

29.01.2013р. позивачем до матеріалів справи було надано письмові пояснення, у відповідності до яких Фізична особа-підприємець Ярошенко І.Ю. використовує земельну ділянку за адресою: Правди, 17-19 як автостоянку, та оригінал договору №24 від 04.07.2007р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів.

У відповідності до заяви б/н від 20.03.2013р. відповідач 1 заявив про застосування строку позовної давності до вимоги прокурора про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 залучено Комунальне підприємство «Поділпарксервіс».

Відповідач 2 у судові засідання 13.02.2013р., 20.03.2013р., 29.03.2013р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не представив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ.

Третя особа 1 надала пояснення №391/12-юр від 07.11.2012р., в яких позовні вимоги підтримала та зазначила про відсутність у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документів, які б посвідчували право відповідача 1 на земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041).

Також, за твердженням третьої особи 1, договір №24 від 04.07.2009р. не є документом, що посвідчує право Фізичної особи-підприємця Ярошенко І.Ю. на користування відповідною земельною ділянкою, виходячи з того, що у Комунального підприємства «Поділпарксервіс» відсутнє право на розпорядження спірною землею.

У відповідності до ухвали від 13.02.2013р. найменування третьої особи 1 було змінено з Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Третя особа 1 у судове засідання 29.03.2013р. не з'явилась, у відповідності до пояснень №391/12-юр від 07.11.2012р. розгляд справи просила здійснити без свого представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс». Представник третьої особи 2 у судові засідання 13.02.2013р., 20.03.2013р., 29.03.2013р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

За висновками суду, Комунальне підприємство «Поділпарксервіс» та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача 2 та третьої особи 2 на теперішній час є відповідно : 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.3/29 та 01030, м.Київ, вул.Леонтовича, буд.6 . Будь-яких інших адрес Комунального підприємства «Поділпарксервіс», Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» матеріали справи не містять.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухва?ли від 29.01.2013р., 13.02.2013р., 20.03.2013р. з метою повідомлення відповідача 2 про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була повернута відділеннями поштового зв'язку з позначками «За зазначеною адресою не перебуває», «За закінченням встановленого строку зберігання», а також без зазначення підстав повернення.

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Комунального підприємства «Поділпарксервіс», Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 2 та третьої особи 2 про час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач, відповідач 2 та треті особи, зокрема, у судове засідання 29.03.2013р. не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та прокурора, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно із ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст.3 вказаного Кодексу встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.

Виходячи зі змісту Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м.Києві, який затверджено рішенням №16/890 від 25.09.2003р. Київської міської ради, забезпечення здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

У відповідності до п.2.4 вказаного Порядку самоврядний контроль передбачає, зокрема, контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно із п.3.1 зазначеного нормативно-правового акту Головне управління при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань, організує і здійснює самоврядний контроль у м.Києві за дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації права на землю в межах м.Києва; вживає в межах своєї компетенції заходів до усунення порушень земельного законодавства, в тому числі, щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Пунктом 3.2 вказаного Порядку передбачено, що посадові особи Головного управління мають право, зокрема, обстежувати земельні ділянки, в тому числі ті, що перебувають у власності та користуванні юридичних чи фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Як свідчать матеріали справи, 21.02.2012р. посадовою особою - головним спеціалістом Головного управління земельних ресурсів Ванчуком Я.Б. на підставі направлення на перевірку №413 від 20.02.2012р. було обстежено земельну ділянку орієнтовною площею 0,24 га, зайняту під автостоянку, про що складено акт №356/07. Відповідно до вказаного акту встановлено наступне:

Земельна ділянка орієнтовною площею 0,24 га на просп.Правди біля буд.17, 17-А у Подільському районі м.Києва використовується під автостоянку. Земельна ділянка огороджена та охороняється. Суб'єкт підприємницької діяльності, що використовує зазначену автостоянку на час проведення обстеження не встановлений. Документи, що посвідчують право власності або право користування зазначеною земельною ділянкою, в тому числі, на умовах оренди, передбачені ст.126 Земельного кодексу України, в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

Наразі, як вказувалося судом вище, 29.01.2013р. відповідачем 1 до матеріалів справи було надано письмові пояснення, у відповідності до яких Фізична особа-підприємець Ярошенко Ірина Юріївна підтвердила використання земельної ділянки за адресою: Правди, 17-19 як автостоянки.

Змістом постанови від 13.07.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи, поясненнями від 18.04.2011р. Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни, наданими відповідачем 1 Подільському районному управлінню головного управління МВС України в м.Києві, (які приймаються судом до уваги, виходячи з того, що у судовому засіданні 20.03.2013р. оригінали відповідних постанови та пояснень були оглянуті судом) також підтверджується використання земельної ділянки за адресою: просп.Правди, 17 відповідачем 1.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2013р. зобов'язано третю особу 1 повторно провести перевірку земельних ділянок, які знаходяться за адресами: 1. м.Київ, просп.Правди, 17-19, 2. м.Київ, просп.Правди, 17, акти обстеження земельних ділянок представити суду в строк до 18.03.2012р.

Згідно із актами №144/07 від 11.03.2013р., №185/07 від 21.03.2013р. обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,24 га на просп.Правди, 17, 17-А у Подільському районі м.Києва огороджена парканом з металевої сітки. На огородженій території встановлено тимчасову споруду (приміщення для охорони) та влаштовано автостоянку. Паркан встановлено таким чином, що на огородженій території опинилась опора високовольтної лінії електропередач, в притул до якої здійснюється паркування транспортних засобів. Послуги по платному зберіганню транспортних засобів на ділянці надає Фізична особа-підприємець Ярошенко І.Ю. Рішень Київською міською радою за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) для влаштування автостоянки не приймалось, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою станом на 31.12.2012р. у Департаменті управління земельних ресурсів не зареєстровані. Згідно даних автоматизованої системи ПК «Кадастр» земельна ділянка, на якій влаштовано автостоянку, станом на 31.12.2012р., обліковувалась, як землі, не надані у власність чи користування.

Ухвалами господарського суду від 29.01.2013р., 13.02.2013р., 20.03.2013р. зобов'язано відповідача 2 надати письмові пояснення стосовно наявності повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, в тому числі, шляхом укладення договору з Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною.

Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Гопсодарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів не представлено.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.124 вказаного нормативно-правового акту передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як свідчать матеріали справи, відомості про прийняття органами місцевого самоврядування рішень щодо надання у власність або користування відповідача 1 земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041), а також реєстрацію за відповідачем 1 відповідного майнового права на вказану земельну ділянку у справі відсутні.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013р. зобов'язано відповідача 1 надати письмові пояснення щодо наявності правоустановчих документів на земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А, 17-19.

Відповідачем 1, у відповідності до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказів надання відповідної земельної ділянки у власність або користування, в тому числі, оренду Фізичної особи-підприємця Ярошенко І.Ю., а також проведення державної реєстрації відповідного права до матеріалів справи не представлено.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги пояснення №391/12-юр від 07.11.2012р. Головного управління земельних ресурсів, а також пояснення Київської міської ради, які були надані у судових засіданнях, судом встановлено, що орендні відносин між позивачем та відповідачем 1 стосовно спірної землі відсутні.

Одночасно, як було зазначено вище, відповідач 1 у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 04.12.2012р., доповненнях до відзиву б/н від 09.02.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, на його думку, спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни на законних підставах.

В обґрунтування вказаного твердження відповідач 1 посилається на укладений між Фізичною особою-підприємцем Ярошенко І.Ю. та Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» договір №24 від 04.07.2007р., виходячи зі змісту п.1.1 якого, відповідач 2 (довіритель) доручив, а відповідач 1 (повірений) прийняв на себе обов'язок організувати експлуатацію та функціонування об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, вказаних у додатку №1 до договору, зокрема: просп.Правди, 17-19.

Згідно із п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За приписами ч.1 ст.59 вказаного Закону України рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Згідно із підпунктом 4 пункту «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла станом на 04.07.2007р.) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту , здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.

За приписами розділу 2 Правил паркування транспортних засобів, які затверджені рішенням №47/207 від 26.09.2002р. Київської міської ради «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м.Києві» (в редакції, яка діяла станом на 04.07.2007р.), паркування автотранспорту - це тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених органами міської влади , без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних нормативних документів належною підставою для організації стоянки автомобільного транспорту у м.Києві по просп.Правди, 17-17-А є рішення відповідного виконавчого комітету місцевої ради.

При цьому, відповідачами до матеріалів справи не надано, а судом не встановлено обставин прийняття уповноваженими органами місцевого самоврядування рішення про організацію Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною стоянки автомобільного транспорту у м.Києві по просп.Правди, 17-17-А на підставі договору №24 від 04.04.2007р., укладеного з Комунальним підприємством «Поділпарксервіс». Крім того, суд зазначає про відсутність у матеріалах справи рішення Київської міської ради, яка відповідно до ст.9 Земельного кодексу України наділена повноваженнями стосовно передачі земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб, на передання земельною ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А відповідачу 1 для організації автостоянки.

Розпорядження №1054 від 04.07.2007р. Подільської районної у м.Києві державної адміністрації «Про облаштування тимчасового паркувального майданчика для збереження транспортних засобів за адресою: просп.Правди, 17» судом до уваги не приймається, виходячи з того, що як встановлено судом вище, повноваження стосовно прийняття відповідних рішень належать виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Доказів делегування функцій по прийняттю рішень про організацію стоянок

автомобільного транспорту Подільській районній у м.Києві державній адміністрації матеріали справи не містять. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази погодження місця розташування паркувального майданчика в порядку п.1.2 розпорядження №1054 від 04.07.2007р. Подільської районної у м.Києві державної адміністрації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказана стоянка організована з порушенням підпункту 4 пункту «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення №47/207 від 26.09.2002р. Київської міської ради «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м.Києві», а договір №24 від 04.07.2007р. укладений з порушенням змісту вказаних нормативних документів, що є підставою для визнання визначеної угоди недійсною.

Посилання відповідача 1 на зміст рішення №216/1090 від 27.11.2003р. Київської міської ради «Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м.Києві» також є неспроможними, виходячи з наступного:

Пунктом 3 вказаного акту рекомендовано районним у м.Києві радам створити комунальні підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів.

Проте, матеріали справи не містять відомостей стосовно прийняття уповноваженим органом рішення про створення Комунального підприємства «Поділпарксервіс» з метою виконання останнім функцій паркування та зберігання транспортних засобів.

Крім того, рішення №216/1090 від 27.11.2003р. Київської міської ради не встановлює повноважень новостворених комунальних підприємств на підписання договорів про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів.

При цьому, зміст рішення №930/1591 від 26.06.2007р. Київської міської ради «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м.Києві», у відповідності до п.3 якого визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, судом до уваги не приймається, виходячи з того, що вказане рішення було надруковано у газеті «Хрещатик» 16.07.2007р. (№109) та в силу вимог ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» набрало чинності з цієї дати, тобто, після підписання угоди №24 від 04.07.2007р.

Наразі, оформлення права на ведення господарської діяльності з надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів у будь-якому разі не звільняє відповідача 1 від обов'язку оформити відповідне майнове право на землю.

З огляду на те, що судом залишено без задоволення заяву №110/12 від 01.02.2013р. прокурора в частині вимоги про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р., приймаючи до уваги, що договір №24 від 04.07.2007р. визнано судом недійсним в порядку норм ст.83 Господарського процесуального кодексу України, заява б/н від 20.03.2013р. Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни про застосування строку позовної давності залишається судом без задоволення.

Крім того, судом враховано, що у приписі №1264 від 31.08.2007р. Прокуратури Подільського району міста Києва, на який відповідач 1 посилається в обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р., визначено інший договір, а саме №24 від 02.07.2007р.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р., суд дійшов висновку, що поданий відповідачем 1 в обґрунтування своєї правової позиції договір про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, не є документом, що встановлює правомірність використання Фізичною особою-підприємцем Ярошенко І.Ю. земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А.

Одночасно, вимоги прокурора про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009р. залишаються судом без задоволення, виходячи з того, що поясненнями сторін та наявними у справі доказами не підтверджено факту укладання вказаного правочину.

Зокрема, як зазначалося судом вище, у письмовому зверненні без номеру та дати, яке надійшло на адресу господарського суду 13.02.2013р., відповідач 1 заявив, що не здійснював підписання договору №24 від 04.07.2009р.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Ухвалами господарського суду від 29.01.2013р., 13.02.2013р., 20.03.2013р. прокурора та відповідача 2 було зобов'язано надати оригінал та належним чином засвідчену копію договору №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів.

Витребуваних судом документів вказаними учасниками судового спору всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

У судовому засіданні 20.03.2013р. на запитання суду «Чи є у прокуратури Подільського району міста Києва оригінал договору №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів?» представник прокуратури відповів, що прокуратура Подільського району міста Києва не має оригіналу договору №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів.

Крім того, відповідач 1 на запитання суду «Чи підписувався Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною договір №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів?» пояснив, що договір №24 від 04.07.2009р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною не підписувався.

За твердженням прокурора, копію договору №24 від 04.07.2009р. прокуратурою Подільського району міста Києва було одержано під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства в частині дотримання правил паркування транспортних засобів у Подільському районі м.Києва.

Дослідивши надані прокурором матеріали перевірки (копії, яких долучені до матеріалів справи, а оригінали - оглянуті судом у судовому засіданні), суд встановив, що у їх складі відсутні оригінал або належним чином засвідчена копія договору №24 від 04.07.2009р.

Наразі, на момент прийняття рішення оригіналу або належним чином засвідченої копії договору №24 від 04.07.2009р. до матеріалів справи не представлено.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що копію договору №24 від 04.07.2009р. не засвідчено належним чином, приймаючи до уваги, що оригінал вказаної угоди на вимогу суду учасниками судового провадження представлено не було, суд дійшов висновку, що наявна у матеріалах справи копія договору №24 від 04.07.2009р. не є належним доказом існування між відповідачами договірних відносин щодо надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів саме на підставі цієї угоди.

Таким чином, враховуючи, що наявними у матеріалах справи документами спростовується факт укладання між відповідачами договору №24 від 04.07.2009р., за висновками суду, підстави для визнання його недійсним відсутні, оскільки не можна визнати недійсним договір, який між сторонами фактично не підписаний.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», приймаючи до уваги матеріали обстеження земельної ділянки, яка є предметом спору, висновки щодо недійсності договору №24 від 04.07.2007р., судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,09 га, за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А, використовується відповідачем 1 самовільно.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено імперативне правило, відповідно до якого самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно із ч.3 ст.212 вказаного Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позов прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині вимог про зобов'язання Фізичну особу-підпариємця Ярошенко І.Ю. звільнити, привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно, вимоги прокурора про зобов'язання відповідача 1 передати земельну ділянку за актом приймання-передачі Київській міській раді безпідставні з огляду на те, що, як встановлено судом вище, Фізична особа-підпариємець Ярошенко І.Ю. не набула будь-яких прав на землю, що є предметом розгляду у цій справі, належний акт приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) від Київської міської ради до відповідача 1 не підписувався, внаслідок чого відсутні правові підстави повернення вказаного об'єкту у визначений прокурором спосіб, а саме, шляхом підписання між позивачем та відповідачем 1 зворотного акту приймання-передачі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягають частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Клопотання відповідача 1 про продовження строку вирішення спору, яке було викладено у відзиві без номеру та дати, що надійшов на адресу господарського суду 04.12.2012р., залишається судом без задоволення, виходячи з того, що ухвалою господарського суду від 20.03.2013р. строк розгляду справи №5011-47/14790-2012 було продовжено на 15 днів за клопотанням б/н від 20.03.2013р. прокурора Подільського району міста Києва.

При цьому, судом враховано, що можливість повторного продовження строку розгляду справи діючим господарським процесуальним законодавством не передбачена.

Клопотання б/н від 09.02.2013р. відповідача 1 про зобов'язання позивача надати завірену копію регламенту Київської міської ради, діючої на час прийняття рішення, залишено судом без задоволення з огляду на таке:

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з певним клопотанням заявником мають бути визначені підстави такого звернення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем 1 не визначено будь-яких підстав, з якими Фізична особа-підприємець Ярошенко І.Ю. пов'язує необхідність зобов'язання позивача надати суду копію регламенту Київської міської ради.

При цьому, за висновками суду, вказаний документ не є доказом, який спроможний підтвердити або спростувати будь-які фактичні дані, що складають предмет доказування у справі.

Наразі, судом враховано, що рішення Київської міської ради нормативного характеру, у тому числі, про затвердження регламенту є загальнодоступними, публікуються у засобах масової інформації та розміщуються на офіційному веб-порталі Київської міської ради. Можливість ознайомлення з регламентом у вказані способи документально підтверджена клопотанням відповідача 1 б/н від 15.03.2013р., згідно якого до матеріалів справи було долучено витяг з рішення №14/14 від 14.06.2006р. Київської міської ради «Про затвердження регламенту Київської міської ради».

За висновками суду є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання б/н від 20.03.2013р. відповідача 1 про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи договору №24 від 04.07.2009р.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За змістом п.1 листа №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду «Про деякі питання призначення судових експертиз», п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Тобто, необхідною передумовою вчинення вказаної процесуальної дії є встановлення судом тих обставин, що факти, які входять до предмету доказування по справі, не можуть бути встановлені іншими засобами доказування окрім використання спеціальних знань при проведенні судової експертизи.

Наразі, факт укладання договору №24 від 04.07.2009р. спростовано поясненнями відповідача 1, які є доказами у справі, а також обставинами ненадання суду оригіналу та належним чином засвідченої копії вказаного документу.

Таким чином, клопотання б/н від 20.03.2013р. відповідача 1 про призначення судової експертизи залишено судом без задоволення як безпідставне.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007р., зобов'язання відповідача 1 звільнити, привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А, підлягає стягненню з відповідачів в Доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, приймаючи до уваги приписи п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», за змістом якого приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор, враховуючи, що Київська міська рада не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в силу вимог ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за вимогами про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009р. підлягає стягненню з позивача в Доход державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір №24 від 04.07.2007р. про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною.

Задовольнити частково позовні вимоги прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни, м.Київ, Комунального підприємства «Поділпарксервіс», м.Київ.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну (04123, м.Київ, вул.І.Іжакевича, буд.7/10, кв.37, код 2653313626) привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041).

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну (04123, м.Київ, вул.І.Іжакевича, буд.7/10, кв.37, код 2653313626) звільнити зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підпариємця Ярошенко Ірини Юріївни (04123, м.Київ, вул.І.Іжакевича, буд.7/10, кв.37, код 2653313626) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2146 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Поділпарксервіс» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Андріївська, буд.3/29, ЄДРПОУ 32960670) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073 грн.

У судовому засіданні 29.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.04.2013р.

Суддя М.О.Любченко