Постанова

від 12.06.2013 по справі 5011-47/14790-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 5011-47/14790-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

За участю представників:

від прокуратури: Давиденко О.В., посвідчення №004647 від 20.09.2012;

від позивача: Козак А.Л., довіреність №225-КР-706 від 03.06.2013;

від відповідача 1: Мельніков В.М., довіреність №3-127 від 12.02.20013;

від відповідача 2: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013

у справі №5011-47/14790-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни

2) Комунального підприємства «Поділпарксервіс»;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»;

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни (далі - відповідач 1) та Комунального підприємства «Поділпарксервіс» (далі - відповідач 2) про:

- визнання недійсним з 26.06.2007 договору №24 від 04.07.2009 про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041);

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну звільнити зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) та передати її по акту прийому-передачі Київській міській раді.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок чого було встановлено факт самовільного використання Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною під організацію платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів спірної земельної ділянки без відповідних правоустановчих документів, що є порушенням ст.ст.116, 124, 125 Земельного кодексу України.

В частині вимог про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009 прокурор зазначив, що у відповідності до рішення №930/1591 від 26.06.2007 Київської міської ради «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м.Києві» єдиним оператором з паркування транспортних засобів у м.Києві, стягнення паркувального збору, та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту визначено Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», внаслідок чого укладання оспорюваного договору Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» є неправомірним.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013 прокурор надав заяву №110/12 від 01.02.2013 про зміну предмету позову, згідно якої заявив вимоги про:

- визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007 про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною;

- визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009 про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041);

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну звільнити зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) та передати її по акту прийому-передачі Київській міській раді.

Зазначена заява прокурора в частині вимоги про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007 була залишена Господарським судом міста Києва без задоволення.

В частині вимог про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009, зобов'язання відповідача 1 звільнити зайняту земельну ділянку, передати її по акту прийому-передачі Київській міській раді та привести у первинний та придатний для використання стан, заява прокурора Подільського району міста Києва судом першої інстанції була прийнята до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визнано недійсним договір №24 від 04.07.2007 про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, який укладено між Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною.

Позовні вимоги прокурора Подільського району міста Києва задоволено частково. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041). Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Ярошенко Ірину Юріївну звільнити зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підпариємця Ярошенко Ірини Юріївни в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2146 грн. Стягнуто з Комунального підприємства «Поділпарксервіс» в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1073 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фізична особа-підприємець Ярошенко Ірина Юріївни звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №5011-47/14790-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 для розгляду справи №5011-47/14790-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2013.

Через відділ документального забезпечення від Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судове засідання 12.06.2013 з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача 1.

Відповідач 2 та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не забезпечили явку в судове засідання своїх представників.

Згідно з пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 2 та треті особи не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22, 27 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи.

Від Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни надійшло клопотання, у якому остання просила зробити суд виписку з ЄДР про кількість фізичних осіб - підприємців Ярошенко І.Ю.

Відповідно до приписів статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК України).

Судовою колегією встановлено, що всупереч вищезазначених норм, відповідачем 1 у своєму клопотанні не наведено обставин, які унеможливлюють самостійне надання доказів, а також не обґрунтовано неможливості подання даного доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача 1.

З огляду на встановлене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача 1.

Представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.02.2012 посадовою особою - головним спеціалістом Головного управління земельних ресурсів Ванчуком Я.Б. на підставі направлення на перевірку №413 від 20.02.2012 було обстежено земельну ділянку орієнтовною площею 0,24 га, зайняту під автостоянку, про що складено акт №356/07. Зазначеним актом встановлено наступне.

Земельна ділянка орієнтовною площею 0,24 га на просп.Правди біля буд.17, 17-А у Подільському районі м.Києва використовується під автостоянку. Земельна ділянка огороджена та охороняється. Суб'єкт підприємницької діяльності, що використовує зазначену автостоянку на час проведення обстеження не встановлений. Документи, що посвідчують право власності або право користування зазначеною земельною ділянкою, в тому числі, на умовах оренди, передбачені ст.126 Земельного кодексу України, в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

Згідно з актами обстеження земельної ділянки №144/07 від 11.03.2013, №185/07 від 21.03.2013 земельна ділянка орієнтовною площею 0,24 га на просп.Правди, 17, 17-А у Подільському районі м.Києва огороджена парканом з металевої сітки. На огородженій території встановлено тимчасову споруду (приміщення для охорони) та влаштовано автостоянку. Паркан встановлено таким чином, що на огородженій території опинилась опора високовольтної лінії електропередач, в притул до якої здійснюється паркування транспортних засобів. Послуги по платному зберіганню транспортних засобів на ділянці надає Фізична особа-підприємець Ярошенко І.Ю. Рішень Київською міською радою за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) для влаштування автостоянки не приймалось, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою станом на 31.12.2012 у Департаменті управління земельних ресурсів не зареєстровані. Згідно даних автоматизованої системи ПК «Кадастр» земельна ділянка, на якій влаштовано автостоянку, станом на 31.12.2012, обліковувалась, як землі, не надані у власність чи користування.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як свідчать матеріали справи, відомості про прийняття органами місцевого самоврядування рішень щодо надання у власність або користування відповідача 1 земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041), а також реєстрацію за відповідачем 1 відповідного майнового права на вказану земельну ділянку у справі відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що між Фізичною особою-підприємцем Ярошенко І.Ю. та Комунальним підприємством «Поділпарксервіс» укладений договір №24 від 04.07.2007, виходячи зі змісту п.1.1 якого, відповідач 2 (довіритель) доручив, а відповідач 1 (повірений) прийняв на себе обов'язок організувати експлуатацію та функціонування об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів, вказаних у додатку №1 до договору, зокрема: просп.Правди, 17-19.

Згідно із ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Згідно із підпунктом 4 пункту «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, яка діяла станом на 04.07.2007) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону.

За приписами розділу 2 Правил паркування транспортних засобів, які затверджені рішенням №47/207 від 26.09.2002 Київської міської ради «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м.Києві» (в редакції, яка діяла станом на 04.07.2007р.), паркування автотранспорту - це тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених органами міської влади, без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних нормативних документів належною підставою для організації стоянки автомобільного транспорту у м.Києві по просп.Правди, 17-17-А є рішення відповідного виконавчого комітету місцевої ради.

При цьому, відповідачами до матеріалів справи не надано, а судовою колегією не встановлено обставин прийняття уповноваженими органами місцевого самоврядування рішення про організацію Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Іриною Юріївною стоянки автомобільного транспорту у м.Києві по просп.Правди, 17-17-А на підставі договору №24 від 04.04.2007, укладеного з Комунальним підприємством «Поділпарксервіс». Крім того, суд зазначає про відсутність у матеріалах справи рішення Київської міської ради, яка відповідно до ст.9 Земельного кодексу України наділена повноваженнями стосовно передачі земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб, на передання земельною ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А відповідачу 1 для організації автостоянки.

Розпорядження №1054 від 04.07.2007 Подільської районної у м.Києві державної адміністрації «Про облаштування тимчасового паркувального майданчика для збереження транспортних засобів за адресою: просп.Правди, 17» судом до уваги не приймається, виходячи з того, що як встановлено судом вище, повноваження стосовно прийняття відповідних рішень належать виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Доказів делегування функцій по прийняттю рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту Подільській районній у м.Києві державній адміністрації матеріали справи не містять. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази погодження місця розташування паркувального майданчика в порядку п.1.2 розпорядження №1054 від 04.07.2007 Подільської районної у м.Києві державної адміністрації.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказана стоянка організована з порушенням підпункту 4 пункту «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення №47/207 від 26.09.2002 Київської міської ради «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м.Києві», а договір №24 від 04.07.2007 укладений з порушенням змісту вказаних нормативних документів, що є підставою для визнання зазначеної угоди недійсною.

Пунктом 3 рішення №216/1090 від 27.11.2003 Київської міської ради «Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м.Києві» рекомендовано районним у м.Києві радам створити комунальні підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів.

Проте, матеріали справи не містять відомостей стосовно прийняття уповноваженим органом рішення про створення Комунального підприємства «Поділпарксервіс» з метою виконання останнім функцій паркування та зберігання транспортних засобів.

Крім того, рішення №216/1090 від 27.11.2003 Київської міської ради не надає повноваженя новоствореним комунальним підприємствам на підписання договорів про надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів.

Відповідно до п.3 рішення №930/1591 від 26.06.2007 Київської міської ради «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м.Києві» що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» є єдиним оператором з паркування транспортних засобів.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказане рішення було надруковано у газеті «Хрещатик» 16.07.2007 (№109) та в силу вимог ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» набрало чинності з цієї дати, тобто, після підписання угоди №24 від 04.07.2007.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Ярошенко І.Ю. та Комунальним підприємством «Поділпарксервіс».

З огляду на те, що судом першої інстанції залишено без задоволення заяву прокурора про зміну предмету позову в частині вимоги про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007, приймаючи до уваги, що договір №24 від 04.07.2007 визнано судом недійсним в порядку норм ст.83 Господарського процесуального кодексу України, заява Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Судовою колегією також враховано, що представник позивача у судовому засіданні зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався під час звернення прокуратури з позовною заявою до суду.

Крім того, Головним управлінням земельних ресурсів перша перевірка була проведена 21.02.2012, за результатами якої складено акт №356/07, відповідно до якого земельна ділянка на просп.Правди біля буд.17, 17-А у Подільському районі м.Києва використовується під автостоянку. Отже, позивач мав дізнатися про порушення свого права 21.02.2012.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення вимоги прокурора про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009 без задоволення, виходячи з того, що поясненнями сторін та наявними у справі доказами не підтверджено факту укладання вказаного правочину.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 заперечує підписання договору №24 від 04.07.2009 та, як зазначив місцевий господарський суд, жодною зі сторін на вимогу суду оригінал даного договору надано не було.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що копію договору №24 від 04.07.2009 не засвідчено належним чином, приймаючи до уваги, що оригінал вказаної угоди на вимогу суду учасниками судового провадження представлено не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявна у матеріалах справи копія договору №24 від 04.07.2009 не є належним доказом існування між відповідачами договірних відносин щодо надання послуг на організацію об'єкту платного зберігання (тимчасового відстою) транспортних засобів саме на підставі цієї угоди.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», приймаючи до уваги матеріали обстеження земельної ділянки, яка є предметом спору, висновки щодо недійсності договору №24 від 04.07.2007, судовою колегією встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,09 га, за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А, використовується відповідачем 1 самовільно.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено імперативне правило, відповідно до якого самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно із ч.3 ст.212 вказаного Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позов прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині вимог про зобов'язання Фізичну особу-підпариємця Ярошенко І.Ю. звільнити, привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно, вимоги прокурора про зобов'язання відповідача 1 передати земельну ділянку за актом приймання-передачі Київській міській раді безпідставні з огляду на те, що, як встановлено судом вище, Фізична особа-підпариємець ЯрошенкоІ.Ю. не набула будь-яких прав на землю, що є предметом розгляду у цій справі, належний акт приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А (кадастровий номер 85:398:041) від Київської міської ради до відповідача 1 не підписувався, внаслідок чого відсутні правові підстави повернення вказаного об'єкту у визначений прокурором спосіб, а саме, шляхом підписання між позивачем та відповідачем 1 зворотного акту приймання-передачі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині визнання недійсним договору №24 від 04.07.2007, зобов'язання відповідача 1 звільнити, привести у первинний та придатний для використання стан зайняту земельну ділянку за адресою: м.Київ, просп.Правди, 17, 17-А, підлягає стягненню з відповідачів в Доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, приймаючи до уваги приписи п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», за змістом якого приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор, враховуючи, що Київська міська рада не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в силу вимог ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за вимогами про визнання недійсним договору №24 від 04.07.2009 підлягає стягненню з позивача в Доход державного бюджету України.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем не надано належних доказів на заперечення позовних вимог та на підтвердження апеляційної скарги, тому не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСО» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ярошенко Ірини Юріївни на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №5011-47/14790-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі №5011-47/14790-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-47/14790-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Гончаров С.А.

Чорна Л.В.