Постанова

від 04.04.2013 по справі 910/2692/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. справа№ 910/2692/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників: позивача - Катющенко І.О.;

відповідача - Дорошенко О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Чепмен Тейлор Україна Лімітед "

на ухвалу господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р.

у справі № 910/2692/13 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ВИДУБИЧІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне акціонерне товариство "ВИДУБИЧІ" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед " (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 4191354,40 грн.

Окрім того, у позовній заяві позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках, з урахуванням судового збору, у розмірі 4260174,40 грн.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2692/13 та задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках, у розмірі 4260174,40 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про відсутність підстав для забезпечення позову у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів про наявність фактичних обставин, які вказують на складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду. Крім того, скаржник вказує на те, що судовий збір за подання заяви про забезпечення позову на дату подачі позовної заяви позивачем сплачений не був.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/2692/13.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що вказана скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Так, підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Право вибору тих чи інших заходів забезпечення належить господарському суду, який виходить із предмету спору та конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

Вбачається, що вжиття заходів забезпечення даного майнового позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову та сплаченого судового збору в загальному розмірі 4260174,40 грн. пов'язано з предметом позовних вимог у даній справі та вплине на повне виконання рішення суду першої інстанції у випадку задоволення даного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах 4260174,40 грн. спрямовано на запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Матеріалами справи доведено, що невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Обґрунтовуючи причини звернення із клопотанням про забезпечення позову заявник вказує на факт розірвання позивачем в односторонньому порядку договору № 31 від 05 червня 2012 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «ВИДУБИЧІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чепмен Тейлор Україна Лімітед», що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав утримувати спірні грошові кошти позивача, які останній в добровільному порядку не повертає.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити виконання рішення суду, оскільки без вжиття таких заходів у відповідача будуть відсутні будь-які активи, на які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» може бути звернуто стягнення.

Колегія вважає, що обставини справи, а саме наявність у відповідача значної заборгованості перед позивачем, ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 31 від 05.06.2012 р., продовження користування вказаними коштами та отримання доходу від їх використання без направлення таких коштів на погашення заборгованості перед позивачем, вчинення ним інших дій, направлених на уникнення та затягування виконання ним своїх зобов'язань, дозволяють зробити обґрунтоване припущення про те, що кошти, які належать відповідачу, можуть зникнути або їх кількість може зменшитись на момент виконання рішення, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також змусить позивача в подальшому звертатись до суду з іншими вимогами для захисту своїх порушених прав.

Крім цього колегія зазначає про те, що вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача пов'язана із позовними майновими вимогами про стягнення заборгованості у даній справі, вжиття таких заходів забезпечення позову по своїй суті не є фактичним вирішенням спору і такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах 4260174,40 грн. Вказане забезпечення не призведе до перешкоджання господарській діяльності відповідача, а тільки забезпечить належне виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що під час застосування заходів забезпечення позову не було встановлено конкретних фактичних обставин, з якими пов'язується забезпечення позову.

Разом з тим, в позовній заяві позивач наводив обставини, у зв'язку з якими він вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем в повній мірі обґрунтовано, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання імовірного рішення суду про задоволення позовних вимог, та підтверджено доказами наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що даний захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі на те, що судовий збір за заяву про забезпечення позову на дату подачі позовної заяви позивачем сплачений не був, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки такий довід скаржника не є беззаперечною підставою для скасування вказаної ухвали про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що у разі коли ГПК України не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому (-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи (п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального одексу України»).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 р.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед " залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. у справі № 910/2692/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2692/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.