Постанова

від 16.09.2013 по справі 910/2692/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 910/2692/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Катющенко І.О., довіреність № б/н від 04.02.13;

від відповідача - Кочмарук М.В., довіреність № б/н від 15.02.13; Ямпольська О.В., довіреність № б/н від 16.04.13,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед" на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 у справі № 910/2692/13 (суддя Спичак О.М.) за позовом приватного акціонерного товариства "Видубичі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед" про стягнення 4 191 354 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Видубичі" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед" про стягнення 4 191 354 грн. 40 коп. безпідставно набутих коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2013 у справі №910/2692/13 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 4 191 354 грн. 40 коп. безпідставно набутих коштів.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що оскільки відповідач не виконав робіт за договором, то зобов'язаний повернути позивачу кошти в сумі 4 191 354 грн. 40 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 у справі №910/2692/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідачем були виконані роботи за договором, у зв'язку з чим підстави для повернення грошових коштів позивачу відсутні.

Крім цього, апелянт посилається на те, що у випадку коли кошти отримано як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підставі, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Представники апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 16.09.2013 надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2013 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством "Видубичі", як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед", як виконавцем 05.06.2012 року укладено договір про виконання генерального підряду архітектурно-проектних послуг № 31.

Згідно предмету даного договору замовник доручає виконавцю виконання послуг, а виконавець погоджується виконувати дії щодо цих послуг відповідно до умов даного договору та додатків до нього (п.2.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що по завершенні стадії Проект відповідно до умов цього договору виконавець повинен передати замовнику кожний вид проектної документації. Разом з кожним видом проектної документації виконавець надає замовнику акт приймання-передачі проектної документації та акт приймання-передачі виконаних послуг.

Відповідно до п. 11.8 договору, замовник має право розірвати в односторонньому порядку договір на будь-якій стадії виконання проектних робіт, зокрема, за обставини виявлення недоцільності подальшого фінансування робіт.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача суму авансового платежу в розмірі 2 794 178 грн. 00 коп. та суму наступної оплати в розмірі 1 397 176 грн. 40 коп.

Перерахування зазначених коштів підтверджується випискою з банківського рахунку (т.1, а.с. 60-61).

Так, сума сплачених позивачем відповідачу грошових коштів складала 4 191 354 грн. 40 коп.

Відповідачем роботи на зазначену суму виконані не були, акти здачі-приймання робіт також сторонами не підписано.

Позивач скориставшись правом передбаченим п. 11.8 договору надіслав на адресу відповідача лист від 19.12.2012 р. № 108, яким повідомив останнього про розірвання договору № 31 від 05.06.2012 р. в односторонньому порядку, у зв'язку з виявленням недоцільності подальшого фінансування виконання робіт.

Крім цього, в зазначеному листі позивач просив відповідача, враховуючи не виконання ним робіт, повернути грошові кошти в сумі 4 191 354 грн. 40 коп.

Направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист (т.1, а.с. 58-59) та його отримання 26.12.2012 не заперечується відповідачем.

Вимога про повернення зазначених коштів залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідачем вимога позивача про повернення грошових коштів виконана не була, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 4 191 354 грн. 40 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось вище, на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем перераховано на рахунок відповідача суму авансового платежу в розмірі 2 794 178 грн. 00 коп. та суму наступної оплати в розмірі 1 397 176 грн. 40 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку (т.1, а.с. 60-61).

Належних доказів виконання робіт за договором відповідачем до суду не надано.

Так, відповідно до умов п. 5.1 договору по завершенні стадії Проект відповідно до умов цього договору виконавець повинен передати замовнику кожний вид проектної документації. Разом з кожним видом проектної документації виконавець надає замовнику акт приймання-передачі проектної документації та акт приймання-передачі виконаних послуг.

Актів приймання-передачі проектної документації та акт приймання-передачі виконаних послуг, підписаних сторонами і скріплених їх печатками до суду не надано.

Посилання відповідача на акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 05.10.2012 р. в обґрунтування того, що ним роботи по першому етапу були виконані, є необґрунтованими, оскільки даний акт не підписаний обопільно сторонами.

Крім цього, в матеріалах справи міститься лист ПрАТ "Видубичі" № 90 від 12.11.2012 р., в якому викладені зауваження до акту № 1 передачі-приймання виконаних робіт за договором № 31 від 16.06.2013 р.

Слід також зазначити, що складання зазначеного акту, на який посилається відповідач, не передбачено умовами договору.

Зазначена обставина підтверджена безпосередньо представником відповідача в засіданні апеляційного суду.

Отже, представник відповідача на обґрунтування своїх доводів посилався на документ, який не може бути належним доказом по справі, виходячи з умов договору та відповідно до положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання робіт за договором до суду не надано.

Крім цього, якщо відповідач вважає, що ним роботи за договором були виконані належним чином, то він не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення плати за виконані роботи та завдані збитки.

Зустрічного позову у даній справі відповідачем не заявлялось.

Частинами 2-4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитись від договору у визначених випадках: - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, та після невиконання підрядником вимоги про усунення недоліків у призначений строк; - а також у будь-який час до закінчення роботи.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання допускається, якщо про таке встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право відмовитися від нього у випадках, передбачених законом, навіть і у тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно з ч. 4 ст. 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання; внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі зобов'язання припиняється.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором або законом.

Відповідно до п. 11.8 договору, замовник має право розірвати в односторонньому порядку договір на будь-якій стадії виконання проектних робіт, зокрема, за обставини виявлення недоцільності подальшого фінансування робіт.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем 20.12.2012 направлено на адресу відповідача лист від 19.12.2012 р. № 108, про розірвання договору № 31 від 05.06.2012 р. в односторонньому порядку, у зв'язку з виявленням недоцільності подальшого фінансування виконання робіт.

Слід враховувати, що у підрядних відносинах замовник вправі відмовитись від договору у будь-який час, тобто незалежно від підстав такої відмови (ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Крім цього, в зазначеному листі позивач просив відповідача, враховуючи не виконання ним робіт, повернути грошові кошти в сумі 4 191 354 грн. 40 коп.

Направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист (т.1, а.с. 58-59) та його отримання 26.12.2012 не заперечується відповідачем.

Вимога про повернення зазначених коштів залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи отримання відповідачем 26.12.2012 листа про розірвання договору № 31 від 05.06.2012 р. в односторонньому порядку, даний договір вважається розірваним з 26.12.2012.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи отримання відповідачем 26.12.2012 листа про розірвання договору № 31 від 05.06.2012 р. в односторонньому порядку, даний договір вважається розірваним.

Тому, положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава на якій воно було набуте відпала, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Оскільки факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 4 191 354 грн. 40 коп. підтверджується матеріалами справи, тоді як доказів виконання робіт, як і повернення вищезазначених коштів, останнім до суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми правомірно задоволена судом першої інстанції.

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 22.01.2013 щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України про те, що у випадку коли кошти отримано як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підставі, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення, є необґрунтованим, з наступних підстав.

Так, у справі, за результатами розгляду якої Верховним Судом України прийнято зазначену постанову, вимоги позивача ґрунтувались на тому, що вартість виконаних відповідачем робіт за договором була завищена.

Дану обставину було встановлено ревізійною перевіркою.

При цьому, договір на підставі якого перераховано кошти за виконані роботи не було розірвано.

Тому, Верховний Суд України, враховуючи наявність такої правової підстави отримання відповідачем коштів як договір підряду (даний договір не було достроково розірвано чи визнано недійсним), зазначив про те, що положення ст. 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

В даному випадку, така правова підстава як договір, у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку, відпала, а тому положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Слід також зазначити, що Верховний Суд України в свої постанові посилається на можливість застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України у випадку, якщо підстава на якій було набуте майно згодом відпала.

За наведених обставин, правова позиція по даній справі повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України та жодним чином не суперечить їй.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чепмен Тейлор Україна Лімітед" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 у справі №910/2692/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/2692/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.