Рішення

від 06.02.2013 по справі 10/095-12/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2013 р. Справа № 10/095-12/23

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», м. Київ

до Приватного малого підприємства «Діліжанс», Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 10513,65 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Бобрищева В.В. (довіреність №12 від 2 січня 2013 року);

від відповідача: Зарубін О.О. (довіреність б/н від 1 січня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного малого підприємства «Діліжанс» (далі - відповідач) про стягнення 10513,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не повністю виконав свої зобов'язання за договором №21 від 1 січня 2008 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 8400,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 704,55 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1409,10 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 26 вересня 2012 року та призначено справу до розгляду на 16 жовтня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області за №253-АР від 19 листопада 2012 року (том 1, а.с. 86) справу №10/095-12 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 листопада 2012 року справу №10/095-12 передано до розгляду судді Зайцю Д.Г.

Ухвалою суду від 21 листопада 2012 року справу №10/095-12 прийнято до провадження суддею Зайцем Д.Г. та присвоєно їй №10/095-12/23. Справу призначено до розгляду на 11 грудня 2012 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

4 лютого 2013 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну розміру позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 9562,00 грн. основного боргу та 461,33 грн. 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

6 лютого 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - сторона-1) та відповідачем (за договором - сторона-2) 1 січня 2008 року укладено договір за №21.

Згідно пункту 1.1 договору відповідно до правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 26 вересня 2002 року за №47/207, сторона-1 надає стороні-2 (одне) фіксоване місце для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа (Центральний залізничний вокзал), (далі - об'єкт), за 14 годин використання об'єкту строною-2 для паркування автотранспортних засобів щоденно.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі перераховувати стороні-1 кошти згідно пункту 3.1 даного договору.

У відповідності до пункту 3.1 договору плата за користування об'єктом визначається у відповідності до фактичного часу використання об'єкту стороною-2 і зазначена у специфікації до договору (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 3.2 договору сторона-2 сплачує послуги, що надаються, за кожний місяць на умовах попередньої оплати, на підставі рахунків сторони-1, протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунків.

Відповідно до пункту 5.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

У відповідності до пункту 5.2 договору строк договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 5.1 даного договору і діє до 31 грудня 2008 року.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим ще на один рік.

1 січня 2008 року між позивачем та відповідачем підписано специфікацію (додаток 1) до договору №21 від 1 січня 2008 року (том 1, а.с. 12-13).

У зв'язку з відсутністю письмових повідомлень сторін про розірвання договору, дію договору було пролонговано до 31 грудня 2009 року на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач у 2009 році надавав відповідачу фіксоване місце для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа (Центральний залізничний вокзал) в період січень-листопад 2009 року.

Надані позивачем послуги відповідач оплатив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Судом встановлено, що за надані позивачем послуги з паркування за період з липня 2009 року по листопад 2009 року відповідач не сплатив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9562,00 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 3.2 договору відповідач зобов'язаний за кожен місяць наданих послуг здійснювати попередню оплату.

Оскільки, відповідач не здійснив попередню оплату за надані позивачем у період з липня 2009 року по листопад 2009 року (включно) послуги, позивач 21 червня 2011 року направив на адресу відповідача рахунки-фактури №СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, №СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, №СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, №СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та №СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого наявна в матеріалах справи.

Зазначені рахунки відповідач зобов'язаний сплатити, відповідно до пункту 3.2 договору, протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунків.

Оскільки, рахунки-фактури №СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, №СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, №СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, №СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та №СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року були направлені відповідачу 21 червня 2011 року, обов'язок відповідача оплатити їх виник 28 червня 2011 року.

Однак, станом на день прийняття рішення у справі, зазначені рахунки відповідач не оплатив.

У своєму відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях відповідач стверджувє, що за період вересень-листопад 2009 року позивач не мав права надавати місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1.

Зазначені твердження відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21 серпня 2009 року за №934 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 червня 2001 року №1158» паркувальний майданчик за адресою м. Київ, Вокзальна площа, 1 виключено з переліку місць платного відстою транспортних засобів.

Проте, відповідно до пункту 17.3.3 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за №1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а в випадках необхідності їх розміщення: в межах шляхопроводів, на тротуарах (при заниженні їх бордюрного каменя) - з комунальною корпорацією «Київавтодор»; в межах міжквартальних територій - з КП «УЖГ» або КП «ШЕУ» виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій); на вулицях та в районі об'єктів відповідно постійного руху та відвідування осіб, яких охороняють відповідно до чинного законодавства, - з Управлінням державної охорони. Після затвердження схеми організації дорожнього руху у встановленому цими Правилами порядку оператор зобов'язаний повідомити КП «Київдорсервіс» про встановлені дорожні знаки.

Згідно пункту 3 рішення Київської міської ради від 26 червня 2007 року за №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтранспарксервіс» є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

В матеріалах справи наявна схема організації дорожнього руху за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, належним чином погоджена з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві та КП «Київдорсервіс» та затверджена Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем правомірно надавались послуги з паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1.

Отже, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умов договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 9562,00 грн. підлягає задоволенню.

Під час судового розгляду відповідачем було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо суми основного боргу, яка виникла в період липень-вересень 2009 року, оскільки, строк позовної давності сплив у серпні 2012 року, в той час, коли позивач звернувся до суду 24 вересня 2012 року.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Проте, судом відмовлено в застосуванні строків позовної давності щодо зазначених рахунків з огляду на наступне.

Умовами пункту 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги на підставі рахунків позивача, протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунків.

Як вже зазначалось, 21 червня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури №СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, №СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, №СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, №СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та №СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року, а отже, обов'язок відповідача оплатити згадані рахунки виник 28 червня 2011 року.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що перебіг позовної давності щодо оплати наданих позивачем відповідачу послуг в період з липня 2009 року по вересень 2009 року почався з 28 червня 2011 року.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 461,33 грн., нарахованих за період з 29 червня 2011 року по 4 лютого 2013 року на суму заборгованості у розмірі 9562,00 грн., є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Оскільки, відповідно до заяви позивача про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача лише 9562,00 грн. основного боргу та 461,33 грн. 3% річних, провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1409,10 грн. (згідно прохальної частини позовної заяви) підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Діліжанс» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Театральна, 12/14, кв. 3,4, код 20616878) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) - 9562 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості, 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 33 коп. 3% річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1409,10 грн. припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 8 лютого 2013 року

СуддяД.Г. Заєць