Постанова

від 16.05.2013 по справі 10/095-12/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа№ 10/095-12/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Бобришева В.В. - дов. №12 від 02.01.2013

від відповідача: Зарубін О.О. - дов. б/н від 01.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Діліжанс"

на рішення господарського суду Київської області

від 06.02.2013 (суддя Заєць Д.Г.)

у справі №10/095-12/23

за позовом Комунального підприємства „Київтранспарксервіс"

до Малого приватного підприємства „Діліжанс"

про стягнення 10513,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області було подано позовні вимоги Комунального підприємства „Київтранспарксервіс" (надалі - позивач, КП „Київтранспарксервіс") до Малого приватного підприємства „Діліжанс" (надалі - відповідач, МПП „Діліжанс")про стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) 9562,00 грн. основного боргу та 461,33 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2013 у справі №10/095-12/23 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Мале приватне підприємство „Діліжанс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.02.2013 у справі №10/095-12/23 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що за твердженням відповідача у липні-листопаді 2009 року позивач не надавав відповідачеві фіксованого місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, а укладений між ними договір №21 від 01.01.2008 не був пролонгований у 2009 році. На думку відповідача, у вересні - листопаді 2009 року позивач не мав права надавати місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, оскільки паркувальний майданчик за вказаною адресою не входив до переліку місць платного відстою транспортних засобів у м. Києві, відведених для експлуатації єдиним оператором, який затверджений розпорядженням КМДА від 11.06.2001 №1158, та до якого були внесені зміни розпорядженням КМДА №934 від 21.08.2009 року. Відповідач також стверджує, що надана позивачем схема організації дорожнього руху від серпня 2009 року не була погоджена Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради. Крім того, апелянт зазначає, що ним не були отримані рахунки-фактури №СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, №СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, №СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, №СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та №СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року, а позивачем не виставлялась відповідачеві вимога у порядку статті 530 ЦК України.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2008 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено договір №21, згідно із пунктом 1.1 якого відповідно до правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 26 вересня 2002 року за №47/207, сторона-1 надає стороні-2 (одне) фіксоване місце для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа (Центральний залізничний вокзал), (далі - об'єкт), за 14 годин використання об'єкту строною-2 для паркування автотранспортних засобів щоденно.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі перераховувати стороні-1 кошти згідно пункту 3.1 даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що плата за користування об'єктом визначається відповідно до фактичного часу використання об'єкту стороною-2 і зазначена у специфікації до договору (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.

1 січня 2008 року між позивачем та відповідачем підписано специфікацію (додаток 1) до договору №21 від 1 січня 2008 року.

Відповідно до пункту 5.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п. 5.1 даного договору і діє до 31 грудня 2008 року (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим ще на один рік.

Матеріали справи не містять доказів звернення сторін одна до одної про розірвання договору, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку із відсутністю письмових повідомлень сторін, дію договору було пролонговано на 2009 рік на тих самих умовах.

Таким чином, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що договір №21 від 01.01.2008 у 2009 році не діяв, а відповідач платежі за паркування у 2009 році здійснював не на підставі договору, а на підставі рахунків за фактичний час користування місцем паркування, що, на думку відповідача, підтверджується відсутністю у рахунках, які виставлялись позивачем у 2009 році, посилань на договір №21 від 01.01.2008 року.

Колегія суддів, з цього приводу звертає увагу на те, що рахунки, які були виставлені позивачем у 2008 році також не містили посилань на вищевказаний договір.

Так, у виставлених рахунках-фактурах №СФ-0000465 від 28.02.2008, №СФ-002697 від 01.10.2008, №СФ-26223 від 31.10.2008, №СФ-0026572 від 02.12.2008 у полі „Замовлення" міститься зазначення „Без замовлення".

А у рахунках-фактурах №СФ-0000524 від 12.03.2008, №СФ-0000867 від 02.04.2008, №СФ-001357 від 05.06.2008, №СФ-001082 від 07.05.2008, №СФ-001733 від 03.07.2008, №СФ-001965 від 04.08.2008, №СФ-002316 від 05.09.2008, що були виставлені відповідачу у 2008, у полі „Замовлення" зазначено „Договір №ДГ-0000022 від 01.01.2008".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на викладене відповідач протягом 2008 року здійснював платежі в межах місячного розміру оплати за користування одним фіксованим місцем для паркування автотранспортних засобів, який був погоджений відповідачем та позивачем у специфікації до договору №21 від 01.01.2008.

У своїх письмових поясненнях позивач пояснив, що посилання у рахунках-фактурах на договір №ДГ-0000022 від 01.01.2008, є технічною помилкою, яка допущена при оформленні рахунків.

Колегія суддів також зазначає, що незважаючи на те, що у рахунку-фактурі №СФ-0000465 від 28.02.2008 посилання на договір №21 від 01.01.2008 були відсутні, а у полі „Замовлення" вказаного рахунку було зазначено „Без замовлення", відповідач при оплаті 28.02.2008, в призначенні платежу зазначив, що оплата в розмірі 2030,00 грн. здійснюється відповідно до договору №21 від 01.01.2008 року.

В рахунку-фактурі № СФ-0000524 від 12.03.2008 було зазначено „Замовлення - Договір №ДГ-0000022 від 01.01.2008", однак при оплаті 19.03.2008 відповідач в призначенні платежу як підставу зазначив договір №21 від 01.01.2008 року.

Вказане зокрема вбачається із довідки від 05.04.2013 №43-10/2161 Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик" про надходження коштів від МПП „Діліжанс" на рахунок КП „Київтранспарксервіс" за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем інших договорів крім договору №21 від 01.01.2008 року. У судовому засіданні 16.05.2013 представники сторін пояснили, що інших письмових договорів між позивачем та відповідачем у 2008 та 2009 роках не існувало.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рахунки-фактури за надання фіксованого місця для паркування були виставлені позивачем у 2008 та 2009 роках саме на підставі договору №21 від 01.01.2008 року.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач у 2009 році надавав відповідачу фіксоване місце для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа (Центральний залізничний вокзал) в період січень-листопад 2009 року.

Надані позивачем послуги відповідач оплатив частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Судом першої інстанції встановлено, що за надані позивачем послуги з паркування за період з липня 2009 року по листопад 2009 року відповідач не сплатив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9562,00 грн.

Згідно пункту 3.2 договору сторона-2 сплачує послуги, що надаються, за кожний місяць на умовах попередньої оплати, на підставі рахунків сторони-1, протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.06.2011 року направив на адресу відповідача рахунки-фактури №СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, №СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, №СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, №СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та №СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року.

Розмір оплати, зазначений у вищевказаних рахунках-фактурах, не перевищує розміру оплати, визначеного за аналогічні місяці 2008 року відповідно до вимог специфікації до договору №21 від 01.01.2008.

Факт надсилання вказаних рахунків відповідачеві підтверджується описом вкладення у цінний лист, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи, а тому колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачем вищевказаних рахунків.

Однак рахунки-фактури №СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, №СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, №СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, №СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та №СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року у строки, визначені пунктом 3.2 договору №21 від 01.01.2008, МПП „Діліжанс" не оплатило.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що у період вересень-листопад 2009 року позивач не мав права надавати місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, які обґрунтовані тим, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21 серпня 2009 року за №934 „Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 червня 2001 року №1158" паркувальний майданчик за адресою м. Київ, Вокзальна площа, 1 виключено з переліку місць платного відстою транспортних засобів.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.3.3 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за №1051/1051 „Про Правила благоустрою міста Києва" оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а в випадках необхідності їх розміщення: в межах шляхопроводів, на тротуарах (при заниженні їх бордюрного каменя) - з комунальною корпорацією „Київавтодор"; в межах міжквартальних територій - з КП „УЖГ" або КП „ШЕУ" виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій); на вулицях та в районі об'єктів відповідно постійного руху та відвідування осіб, яких охороняють відповідно до чинного законодавства, - з Управлінням державної охорони. Після затвердження схеми організації дорожнього руху у встановленому цими Правилами порядку оператор зобов'язаний повідомити КП „Київдорсервіс" про встановлені дорожні знаки.

Відповідно до пункту 3 рішення Київської міської ради від 26 червня 2007 року за №930/1591 „Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київтранспарксервіс" є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія схеми організації дорожнього руху за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, належним чином погоджена з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві та КП „Київдорсервіс" та затверджена Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради.

Оригінал вищевказаної схеми був оглянутий колегією суддів у судовому засіданні 28.03.2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно надавались послуги з паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на момент прийняття рішення у справі судом першої інстанції відповідач не виконав умов договору щодо оплати вартості наданих відповідачем послуг з паркування. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9562,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 461,33 грн., згідно розрахунку позивача, який колегія суддів вважає обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції звертає у вагу на те, що 04.02.2013 позивачем до місцевого господарського суду було подано заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій позивач просив зменшити розмір позовні вимоги та викласти їх у редакції, яка і була прийнята розгляду судом першої інстанції.

Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог та не є заявою про відмову від позовних вимог.

Враховуючи те, що статтею 80 ГПК України не передбачено припинення провадження у справі у випадку зменшення розміру позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1409,10 грн. підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Малого приватного підприємства „Діліжанс" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 06.02.2013 у справі 10/095-12/23 має бути змінене.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Діліжанс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 06.02.2013 у справі 10/095-12/23 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Діліжанс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Театральна, 12/14, кв. 3,4, код 20616878) на користь Комунального підприємства „Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) - 9562 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості, 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 33 коп. 3% річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили".

Матеріали справи №10/095-12/23 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.