Постанова

від 03.07.2013 по справі 10/095-12/23

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 10/095-12/23 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Мачульського Г.М.,

суддів: Бакуліної С.В., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу малого приватного підприємства "Діліжанс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

16.05.2013 року

у справі № 10/095-12/23 господарського суду

Київської області

за позовом Комунального підприємства

"Київтранспарксервіс"

до МПП "Діліжанс"

про стягнення 10 513,65 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Лашин О.А. дов. від 28.03.2013 р. № 20

відповідача - не з'явились.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А.., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Мачульський Г.М., судді - Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 06.02.2013 р. господарського суду Київської області (суддя - Заєць Д.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Малого приватного підприємства "Діліжанс" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"- 9 562 грн. заборгованості, 461 грн. 33 коп. 3 % річних та 1 609 грн. 50 коп. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 409,10 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 р. (судді - Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення від 06.02.2013 р. Господарського суду Київської області змінено, викладено резолютивну частину у наступній редакції: "1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Діліжанс" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Театральна, 12/14, кв. 3,4, код 20616878) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) - 9562 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості, 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 33 коп. 3% річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили".

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, МПП "Діліжанс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2008 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) було укладено договір № 21, згідно із пунктом 1.1 якого відповідно до правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 26 вересня 2002 року за № 47/207, сторона-1 надає стороні-2 (одне) фіксоване місце для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа (Центральний залізничний вокзал), (об'єкт), за 14 годин використання об'єкту строною-2 для паркування автотранспортних засобів щоденно.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі перераховувати стороні-1 кошти згідно пункту 3.1 даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що плата за користування об'єктом визначається відповідно до фактичного часу використання об'єкту стороною-2 і зазначена у специфікації до договору (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 3.2 договору сторона-2 сплачує послуги, що надаються, за кожний місяць на умовах попередньої оплати, на підставі рахунків сторони-1, протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунків.

1 січня 2008 року між позивачем та відповідачем підписано специфікацію (додаток 1) до договору № 21 від 1 січня 2008 року.

Позивач 21.06.2011 року направив на адресу відповідача рахунки-фактури № СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, № СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, № СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, № СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та № СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року на оплату наданих послуг.

Однак рахунки-фактури № СФ-0029284 від 1 липня 2009 року, № СФ-0029514 від 1 серпня 2009 року, № СФ-0029992 від 1 вересня 2009 року, № СФ-0030527 від 1 жовтня 2009 року та № СФ-0030803 від 11 листопада 2009 року у строки, визначені пунктом 3.2 договору № 21 від 01.01.2008 р., МПП "Діліжанс" не оплатило, що змусило позивач звернутись з даним позовом про стягнення з відповідача 9562,00 грн. основного боргу та 461,33 грн. 3% річних, з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції відповідачем було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо суми основного боргу, яка виникла в період липень-вересень 2009 року, оскільки, строк позовної давності сплив у серпні 2012 року, в той час, коли позивач звернувся до суду 24 вересня 2012 року.

Однак суд відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки дійшов висновку про те, що умовами пункту 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги на підставі рахунків позивача, протягом п'яти банківських днів від дати виставлення рахунків.

Оскільки позивач надіслав на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури 21 червня 2011 року, то на думку суду обов'язок відповідача оплатити згадані рахунки виник 28 червня 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила . За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання . Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки позивач посилався на те, що відповідачу були надані послуги з паркування у період з липня по вересень 2009 року, тому саме з серпня 2009 року у позивача виникло право пред'явити вимогу про виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих послуг.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що перебіг позовної давності щодо оплати наданих позивачем відповідачу послуг в період з липня 2009 року по вересень 2009 року почався з 28 червня 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності звернення до суду щодо оплати відповідачем наданих послуг за липень та серпень 2009 року.

Що стосується оплати за вересень, жовтень, листопад 2009 р. суди попередніх інстанцій зазначили про те, що відповідно до пункту 17.3.3 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за № 1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а в випадках необхідності їх розміщення: в межах шляхопроводів, на тротуарах (при заниженні їх бордюрного каменя) - з комунальною корпорацією "Київавтодор"; в межах міжквартальних територій - з КП "УЖГ" або КП "ШЕУ" виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій); на вулицях та в районі об'єктів відповідно постійного руху та відвідування осіб, яких охороняють відповідно до чинного законодавства, - з Управлінням державної охорони. Після затвердження схеми організації дорожнього руху у встановленому цими Правилами порядку оператор зобов'язаний повідомити КП "Київдорсервіс" про встановлені дорожні знаки.

Відповідно до пункту 3 рішення Київської міської ради від 26 червня 2007 року за № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" визначено, що комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Суди дійшли висновку про правомірне надання послуг з паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, з огляду на схему організації дорожнього руху за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21 серпня 2009 року за № 934 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 червня 2001 року № 1158" паркувальний майданчик за адресою м. Київ, Вокзальна площа, 1 виключено з переліку місць платного відстою транспортних засобів.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

В даному випадку, оцінюючи сукупність доказів наданих сторонами суди дійшли передчасного висновку про право надання позивачем послуг з платного паркування саме за адресою м. Київ, Вокзальна площа, 1, у спірний період (з вересень - листопад 2009 року), оскільки позивачем не було доведено, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21 серпня 2009 року за № 934 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11 червня 2001 року № 1158" в цей період було скасовано, або внесено до нього зміни щодо включення знову спірної адреси у перелік місць платного відстою транспортних засобів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та частин 1, 2 статті 111 7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що вирішення спору не потребує встановлення додаткових обставин, Вищий господарський суд України вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову відповідно до п. 2 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 5 п. 11 Закону України "Про судовий збір" та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за апеляційну та касаційну скаргу.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу малого приватного підприємства "Діліжанс" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 06.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 10/095-12/23 скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на користь

малого приватного підприємства "Діліжанс" 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Мачульський Г.М.

Судді Бакуліна С.В.

Полянський А.Г.