Постанова

від 04.04.2013 по справі 40/126

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 40/126

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів : Головуючий суддяМогил С.К. (доповідач), Судді:Вовк І.В., Малетич М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012 у справі № 40/126 господарського суду Донецької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восход" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 7 388,87 грн., за участю представників позивача:не з'явились, відповідача:не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 5 109, 87 грн. заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат, 372 грн. пені, 1000 грн. штрафу, 173,84 грн. 3% річних, 733,16 грн. індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2011 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове - про відмову в позові.

Позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Переглянувши постанову апеляційного господарського суду, а також рішення суду першої інстанції, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.03.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № А-07/20, за умовами якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення в торговельному комплексі "ІНФОРМАЦІЯ_1", площею 2,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для роздрібної торгівлі фототоварами та приймання замовлень на друк фотографій. Сторонами погоджено, що вартість одного квадратного метру складає еквівалент 90,00 доларів США, розмір орендної плати за наступні місяці до моменту припинення договору розраховується за формулою.

Згідно з п. 2.3. договору відповідач протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору вносить на розрахунковий рахунок відповідача 1 818, 00 грн., що еквівалентно 360,00 доларам США, які зараховуються за цим договором наступним чином: 909,00 грн. (що еквівалентно 180,00 дол. США) - орендна плата за перший календарний місяць починаючи з дня відкриття для відвідувачів об'єкту оренди; 909,00 грн. (що еквівалентно 180,00 дол. США) - є авансом при належному виконанні відповідачем зобов'язань за цим договором, цей платіж буде врахований в рахунок оплати за останній місяць оренди при закінченні дії договору або при його достроковому припиненні.

Сторонами договору також обумовлено обов'язок позивача виставляти відповідачу рахунок в період з 25 по 30 число кожного місяця за наступний місяць, в якому відповідач почне використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від отримання ним зазначених рахунків не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 5 числа поточного місяця.

В п. 2.7 договору погоджено, що з моменту передачі об'єкта оренди по акту приймання-передачі відповідач відшкодовує позивачу витрати на комунальні послуги і експлуатаційні витрати на підставі рахунків протягом 5 днів з моменту їх виставлення позивачем.

Згідно з п. 5.2 договору за порушення строків внесення орендних платежів, відповідач на письмову вимогу позивача, сплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день такого прострочення; якщо прострочення орендних платежів за договором складає більше 10 банківських днів, то відповідач повинен сплатити крім пені штраф у розмірі 1 000, 00 грн.

У пункті 6.1 сторони встановили, що договір оренди набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2007.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі об'єкту оренди. Дата початку строку оренди - з моменту підписання акту прийому-передачі.

10.06.2008 було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень № А-07/20 від 01.03.2007, якою договір оренди достроково розірвано за ініціативою орендодавця у зв'язку з систематичним порушенням умов договору.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача боргу з орендної плати за період з грудня 2007 року по січень 2008 року та за березень 2008 року, витрат по комунальним послугам і експлуатаційним витратам за договором оренди, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

У зв'язку із тим, що відповідач заперечив факт підписання договору оренди нежитлового приміщення №А-07/20 від 01.05.2007, додаткової угоди до нього, акту прийому-передачі об'єкта оренди від 01.03.2007, акту повернення об'єкта оренди від 10.06.2008 та листування між сторонами 17.01.2012 Донецьким апеляційним господарським судом було призначено судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання, чи належать підписи виконані на зазначених документах ОСОБА_4.

За висновком експерта № 568/02-№569/03 від 14.06.2012, від імені ОСОБА_4 підписи, що містяться на договорі, додатковій угоді та перелічених актах, виконано однією особою, але не ОСОБА_5.

Дослідивши наданий експертний висновок з урахуванням решти наявних у справі доказів, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що він відповідає всім вимогам процесуального закону, на підставі чого дійшов висновку про недоведеність позивачем існування договірних відносин з відповідачем, оскільки всі документи, надані позивачем на підтвердження зворотного, підписані не відповідачем.

Щодо наданих позивачем рахунків-фактур на оплату оренди, комунальних послуг, експлуатаційних витрат, а також банківських виписок, наданих позивачем на підтвердження фактів здійснення відповідачем часткових оплат згідно з договором готівковим способом оплати, то, за висновком суду апеляційної інстанції, відсутність жодних доказів вручення цих рахунків відповідачу, з урахуванням вищевстановлених обставин також не свідчить, що ці грошові кошти на рахунок позивача перераховував саме відповідач на виконання зобов'язань за договором оренди.

Крім того, судом апеляційної інстанції не прийнято в якості належних доказів наявні серед матеріалів справи копії листів товариства з обмеженою відповідальністю "Восход": №142 від 07.04.2008, №141 від 07.04.2008, №140 від 07.04.2008, якими останнє повідомляє про порушення строків сплати орендної плати, комунальних послуг і експлуатаційних витрат та вимогою сплатити пеню та штраф, на яких містяться відмітки дата - 07.04.2008 та підпис невідомої особи, з огляду на те, що встановити особу, яка ставила відмітку про отримання вказаних вище листів, не вбачається можливим, і позивачем не доведено, що ці відмітки проставлені саме відповідачем.

Відтак, враховуючи відсутність серед матеріалів справи доказів того, що договір оренди та пов'язані з ним документи були підписані саме відповідачем, доказів уповноваження відповідачем будь-яких інших осіб на вчинення від його імені відповідних дій, як і доказів виконання відповідачем будь-яких інших договірних зобов'язань перед позивачем, в тому числі і таких, які виникли на підставі укладення договору у спрощеній формі шляхом складення рахунків-фактур, суд апеляційної інстанції дійшов вичерпного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум грошових коштів через недоведеність останнім фактів виникнення відповідних зобов'язань.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом передчасно задоволено недоведені позовні вимоги у даній справі, а щодо протилежних доводів скаржника, то вони не заслуговують на увагу, оскільки були вичерпно та обґрунтовано спростовано під час апеляційного провадження.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти, або можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Стаття 174 Господарського кодексу України містить аналогічні положення та закріплює, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать,

За ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи те, що доводами скаржника не спростовано правильних висновків апеляційного господарського суду про недоведеність позивачем вчинення відповідачем дій, спрямованих на набуття прав та обов'язків з оренди вказаного приміщення, тому, не підтверджено наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених сум грошових коштів за договором оренди або на підставі рахунків-фактур, як і можливості притягнення останнього до відповідальності за прострочення оплати.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про скасування постанови апеляційного господарського суду, прийнятої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Вовк І.В.

Малетич М.М.