Рішення

від 08.04.2013 по справі 8/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.13 р. Справа № 8/144

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий центр „СПАРТАК", м. Донецьк, ідентифікаційний код 24813972

до відповідача: Донецької міської дитячої громадської організації „Клуб Сан-До-Кен", м. Донецьк, ідентифікаційний код 25774381

про: усунення перешкод у користуванні приміщенням - залом боротьби, розташованим у буд.9 на пр. Титова у м. Донецьку, шляхом його звільнення та стягнення матеріальних збитків у розмірі 20986 грн., моральних збитків у розмірі 5000 грн.

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Фізичної особи - підприємця Кислого Євгена Вікторовича, м. Донецьк, ідентифікаційний код 2388515696

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 16.10.2007р. на 01.11.2007р., з 01.11.2007р. на 05.11.2007р., проте у подальшому було зупинено та поновлено 07.02.2013р.із призначенням до розгляду на 25.02.2013р., з 25.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 25.03.2013р., з 25.03.2013р. на 08.04.2013р.

У судовому засіданні 08.04.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий центр „СПАРТАК", м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської дитячої громадської організації „Клуб Сан-До-Кен", м. Донецьк (далі - Відповідач ) про усунення перешкод у користуванні приміщенням - залом боротьби, розташованим у буд.9 на пр. Титова у м. Донецьку, шляхом його звільнення та стягнення матеріальних збитків у розмірі 20986 грн., моральних збитків у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин щодо спірного майна, що призвело до відповідного припинення суборендних правовідносин з Відповідачем, який, порушуючи зобов'язання за договором суборенди, попри означені обставини відмовився звільнити приналежне Позивачеві приміщення, що призвело до виникнення у останнього матеріальних та моральних збитків в межах правовідносин з іншою особою.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір оренди та акт приймання-передачі за ним, договір суборенди №6 від 27.02.2007р. з актом приймання-передачі, лист від 20.06.2007р., лист від 27.06.2007р., лист від 22.06.2007р., лист від 31.07.2007р., договір оренди від 27.07.2007р., лист від 15.08.2007р., плани приміщень Позивача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст. 20, 147, 174, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.321 Цивільного кодексу України та на обґрунтування своєї процесуальної позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 52, 63-64), у тому числі - клопотання про залучення третьої особи.

Відповідач надав 16.10.2007р. додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.33-44, 51, 59-62 ), у тому числі - відзив, яким проти позову заперечив, виказуючи на: наявність договору суборенди відносно спірного приміщення, укладеного з Кислим Є.В., належні підстави для припинення якого відсутні; неповернення останнім спірного приміщення разом із іншими орендованими у Позивача; укладання Позивачем договору відносно оренди спірного приміщення з фізичною особою-підприємцем Сурковою О.Є. попри попереднє неповернення такого майна з боку Кислого Є.В., що зумовлює безпідставність вимог про стягнення матеріальних збитків; недоведеність підриву ділової репутації Позивача та невідповідність дійсності тверджень про неузгоджене переобладнання Відповідачем спірного приміщення.

Ухвалою суду від 16.10.2007р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справу залучено фізичну особу-підприємця Кислого Євгена Вікторовича - у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача (далі - Третя особа).

Третя особа надала письмові пояснення від 19.10.2007р. (а.с.53) з додатками (а.с.а.с.54-57), якими повідомив обставини виникнення та припинення договірних правовідносин зі сторонами відносно спірного приміщення.

Представники учасників справи у судове засідання 08.04.2013р. втретє (після поновлення провадження у справі) без пояснення причин не з'явились, витребуваних документів не представили, хоча їх обізнаність про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання (а.с.а.с.93, 94, 100-102, 110), з огляду на що суд розглядає справу згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Третьою особою (Орендар) укладено договір оренди №1 (а.с.9), відповідно до п.п. 1.1.,4.1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування приміщення Палацу спорту «Спартак», за адресою: м. Донецьк - 86048, пр. Титова, б. 9, загальною площею 453,2 кв.м., а також медико-оздоровчий центр, зал волейболу, блок харчування, строком дії до 19.02.2010р.

Об'єкт нерухомості, який є об'єктом оренди за вказаним договором, зареєстрований за Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1997р. (а.с.8).

Відповідно до п. 4.3 орендар має право відмовитися від даного договору, попередивши орендодавця в термін - за 1 місяць до припинення використання приміщення.

Пунктом 7.2 Орендарю надано право передавити приміщення, що орендується, в суборенду.

Після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 1 місяця з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі (п.8.1.)

01.03.2007р. орендоване приміщення було передане Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.10).

27.02.2007р. між Третьою особою (Орендодавець) та Відповідачем (Суборендар) укладено договір оренди №6 (а.с.11), відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 4.1 Орендодавець передає, а Суборендар приймає у тимчасове користування зал боротьби загальною площею 153 кв.м., що розташований на 0 поверсі за адресою: м. Донецьк-48, пр-т. Титова, 9, строком дії до 01.02.2010р.

Відповідно до п. 4.3 орендар має право відмовитися від даного договору, попередивши орендодавця в термін - за 1 місяць до припинення використання приміщення.

Після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується, за п. 8.1 договору, протягом 1 місяця з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі.

На виконання п. 3.2 договору сторонами було підписано 01.03.2007р. акт приймання-передачі приміщення (а.с.12).

20.06.2007р. Третя особа надіслала (а.с.14) Позивачу лист (а.с.13), яким просила розірвати договір оренди від 19.02.2007р. з 01.08.2007р. у зв'язку з ліквідацією статусу підприємця.

У листі №22/1 від 22.06.2007р. (а.с.16) Позивач надав згоду Третій особі на розірвання договору та просив 01.08.2007р. повернути орендовані приміщення.

Листом №5/1 від 27.06.2007р. (а.с.15) Третя особа повідомила Відповідача про припинення дії договору оренди №6 від 27.02.2007р. з 01.08.2007р. у зв'язку з ліквідацією статусу підприємця та про необхідність вирішення питання щодо оренди приміщення з керівником Позивача.

Листом №28 від 31.07.2007р. (а.с.18), надісланим 01.08.2007р. (а.с.17), Позивач повідомив Відповідача про необхідність у 5-ти денний строк звільнити займане приміщення через відсутність договірних правовідносин з 01.08.2007р. під загрозою звернення до суду з позовом про примусове виселення і відшкодування завданої шкоди.

27.07.2007р. Позивач (Орендодавець) уклав з фізичною особою-підприємцем Сурковою О.Є. (Орендар) договір оренди приміщення №1 (а.с.19), за умовами п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування приміщення спортивного залу та офіс (зал боротьби), за адресою: м. Донецьк, пр. Титова, б.9., загальною площею 207,2кв.м.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що об'єкт оренди має бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 1 дня з моменту вступу даного договору в силу. В свою чергу, згідно п.4.4. договору він вступає в силу 01.08.2007р., а термін його дії п. 4.1. визначений до 01.08.2010р.

Пунктом 9.2. цього договору встановлена відповідальність Орендодавця за прострочення здачі приміщення Орендарю у вигляді штрафу в розмірі 500грн. за кожен ден прострочення. В свою чергу, розмір орендної плати на місяць згідно п.5.3. договору становить 13896грн. (з розрахунку 67,5грн. за 1 кв.м. - п.5.1.), яка має сплачуватися Орендарем не пізніше 15 числа наступного місяця згідно наданого рахунку та акту використання орендованого приміщення.

Листом від 15.08.2007р. (а.с.20) фізична особа-підприємець Суркова О.Є. звернулась до керівника Позивача з вимогою сплати штраф в порядку п. 9.2. укладеного між ними договору в розмірі 7000грн. за період прострочення передачі приміщення в оренду тривалістю 14 днів (з 02.08.2007р. по 15.08.2007р.). Доказів оплати означеного штрафу до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, проти задоволення якого Відповідач заперечив з підстав, викладених у наданому 16.10.2007р. відзиві.

Третя особа свою позицію відносно розглядуваного спору виклала у поясненнях від 19.10.2007р.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки вони в порядку ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України об'єднані підставами виникнення та наданими доказами (порушення обов'язку з повернення об'єкту оренди після закінчення відповідних правовідносин).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, з огляду на таке:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Виходячи із змісту обґрунтування (посилання на ст.321 Цивільного кодексу України) і способу судового захисту відносно негаторної позовної вимоги - усунення перешкод в користуванні майном - захищуваним в цій частині суб'єктивним правом Позивача є право власності на спірне майно, а порушенням цього права полягає в ухилення Відповідача від повернення безпідставно займаного ним приміщення.

Наразі, усунення перешкод у користуванні майном згідно ст.391 Цивільного кодексу України є речовим способом захисту прав власника у позадоговірних відносинах, застосування якого, серед іншого, вимагає наявності таких перешкод і на момент вирішення спору, будь-яких доказів чого всупереч неодноразових вимог суду в ухвалах від 07.02.2013р., 25.02.2013р. та 25.03.2013р. до матеріалів справи Позивачем не надано.

Більш того, положеннями ч.3 ст.397 Цивільного кодексу України презюмується правомірність фактичного володіння майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

В свою чергу, виходячи із наявних матеріалів справи, спірне приміщення було набуто Відповідачем у володіння і користування від Третьої особи в межах правовідносин суборенди, опосередкованих укладеним між ними договором оренди №6 від 27.02.2007р. При цьому, право Третьої особи на передачу такого приміщення в суборенду прямо передбачено п.7.2. укладеним нею із Позивачем договором оренди №1 від 19.02.2007р.

Належних у розумінні ст.215 Цивільного кодексу України доказів спростування встановленої ст.204 цього Кодексу презумпції правомірності означених договорів - чинних судових рішень про визнання їх недійними - до матеріалів справи не надано. Таким чином, Відповідач цілком правомірно і законно набув у володіння і користування спірне приміщення на підстав договору, строк дії якого (до 01.02.2010р.) у розумінні ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України за відсутністю належних підстав для його припинення дозволяв правомірно здійснювати таке володіння і користування майном і на момент подання розглядуваного позову до суду (25.09.2007р.)

Дійсно, у світлі приписів ч.2 ст.774 Цивільного кодексу України строк дії договору суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди, а отже припинення орендних правовідносин зумовлює і припинення суборендних.

Разом із тим, із змісту адресованих Відповідачеві листів Позивача (№28 від 31.07.2007р. - а.с.18) і Третьої особи (№5/1 від 27.06.2007р. - а.с.15) не вбачається повідомлення Відповідача про припинення правової підстави для подальшого здійснення ним суборендного використання спірного приміщення саме через розірвання сторонами за взаємною згодою з 01.08.2007р. основного договору оренди. В свою чергу, ліквідація статусу суб'єкта господарської діяльності у Третьої особи за змістом діючого законодавства само по собі не є підставою для припинення орендних або суборендних відносин, а п.4.3. укладеного між Відповідачем і Третьої особою договору оренди №6 від 27.02.2007р. передбачає можливість саме односторонньої відмови від означеного договору з боку останньої, що кореспондується із ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України та не може бути ототожнено з повідомленням про припинення договору з певної дати через ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності, як це визначено в листі оренди №6 від 27.02.2007р.

За відсутності доказів належного повідомлення Відповідача про припинення орендних правовідносин між Позивачем і Третьої особою, або вчинення належної відмови Третьої особи від договору оренди №6 від 27.02.2007р. в порядку п. 4.3., до дати подання позову до суду, відсутні підстави для висновку про доведену протиправність дій Відповідача з ухилення передачі спірного майна Позивачеві згідно його вимозі, викладеної в листі №28 від 31.07.2007р.

Дострокове розірвання Позивачем і Третьої особою укладеного між ними договору оренди №1 від 19.02.2007р. в порядку ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України в силу приписів ст.785 Цивільного кодексу України зумовлює виникнення саме у останньої обов'язку перед Позивачем з повернення відповідного об'єкту оренди (частиною якого є спірне приміщення), і діюче законодавство не передбачає можливості покладання цього обов'язку на особу (Відповідача), яка не має відповідних договірних правовідносин із Позивачем.

В свою чергу, обов'язок з повернення спірного майна у Відповідача встановлений по відношенню до Третьої особи, яка цілком управнена була висувати відповідні позовні вимоги як сторона за договором оренди №6 від 27.02.2007р.

Таким чином, недоведеність протиправності дій Відповідача (наявність факту порушення захищуваних прав) на момент звернення з розглядуваним позовом та відсутність доказів продовження ним здійснення перешкод в користуванні Позивачем спірним майном на поточний момент, так само як і не надання на вимоги суду актуальних правоустановчих документів щодо такого майна з огляду на сплив значного проміжку часу між поданням позову і вирішенням цього спору (перебування справи у зупиненому стані), зумовлює відмову у задоволенні негаторної позовної вимоги через недоведеність.

Відносно решти позовних вимог про стягнення матеріальних і моральних збитків позиція суду щодо необхідності відмови у їх задоволені зумовлена наступним:

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є певні юридичні факти. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Із змісту правової позиції Вищого господарського суду України, приведеної в п. 1 Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. № 02-5/215 випливає, що стягнення збитків як спосіб судового захисту (предмет позову) передбачає у якості обов'язкової підстави порушення договірних зобов'язань, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 623 Цивільного кодексу України.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна (наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) і збитками) та суб'єктивна сторона (вина заподіювача збитків).

Втім встановлені судом на підставі наявних в матеріалів справи обставини дають підстави для висновку про відсутність означених обов'язкових елементів складу цивільно-правого порушення, з огляду на наступне:

По-перше, безпосередньо між сторонами не існує укладеного договору, який би визначав обов'язків Відповідача з повернення безпосередньо Позивачеві майна до визначеної дати його надання разом із іншими приміщенням фізичній особі-підприємцю Сурковій О.Є.

По-друге, відсутність відповідного договору у світлі згадуваних вище положень ст.509 Цивільного кодексу України унеможливлює перебування Відповідача у статусі боржника, а Позивача - у статусі кредитора у відсутньому договірному зобов'язанні з повернення майна, що, в свою чергу, вказує на відсутність суб'єкту (боржник, що порушив зобов'язання) та об'єкту (правовідносини) як елементів складу цивільного правопорушення, та і самого порушення як складової об'єктивної сторони.

По-третє, Позивач пов'язує наявність реальних збитків саме із розміром штрафу, визначеного у листі фізичної особи-підприємця Суркової О.Є., доказів оплати якого не представлено. Між тим, за змістом ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України реальними збитками завжди є втрати особи.

Водночас, відносно неотриманого прибутку у розмірі місячної орендної плати за договором оренди приміщення №1 від 27.07.2007р. суд наголошує про недоведеність безумовності отримання відповідного доходу навіть у разі виконання Відповідачем свого обов'язку з повернення об'єкту суборенди Третій особі, оскільки отримання таких коштів, вимагає окрім цього, повернення майна з боку Третьої особи Позивачеві (доказів навіть часткового виконання відповідного обов'язку щодо приміщень які орендувалися Третьої особою, але не були передані в суборенду Відповідачу до справи не надано) та здійснення платежу з боку фізичної особи-підприємця Суркової О.Є. Отже, можливість отримання відповідної суми прибутку має характер недоведених припущень, так само як жодною мірою не доведено ані факту завдання, ані розрахунку стягуваних моральних збитків.

Таким чином, майнові вимоги про стягнення матеріальних і моральних збитків судом відхиляються не тільки через юридичну неспроможність (неналежний спосіб судового захисту, оскільки в позадоговірних відносинах вимоги повинні полягати у відшкодуванні шкоди), але й через цілковиту доказову недоведеність.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок і компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий центр „СПАРТАК", м. Донецьк (ідентифікаційний код 24813972) до Донецької міської дитячої громадської організації „Клуб Сан-До-Кен", м. Донецьк (ідентифікаційний код 25774381) про усунення перешкод у користуванні приміщенням - залом боротьби, розташованим у буд.9 на пр. Титова у м. Донецьку, шляхом його звільнення та стягнення матеріальних збитків у розмірі 20986 грн., моральних збитків у розмірі 5000 грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.04.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2013р.

Суддя Попков Д.О.