Ухвала

від 03.04.2013 по справі 2а/2370/3629/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3629/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено повнісю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби № 0000012400 від 05.09.2012 р.

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.08.2011 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт від 18.07.2012 р. № 198/1701/НОМЕР_2 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст.658, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини з товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ВВС-Фарм» та приватним підприємством «Каїр»мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутня як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість;

п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом господарювання підприємцем завищено суму податкового кредиту у серпні 2011р. та грудні 2011 р. на загальну суму 305 876 грн. 83 коп.

На підставі акта перевірки Тальнівська міжрайонна державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 05.09.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 382 346 грн. 03 коп., в тому числі за основним платежем 305 876 грн. 83 коп., за штрафними санкціями 76 469 грн. 20 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи, 01.01.2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ВВС-Фарм» (Виконавець) укладено договір №23-01-11 про надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг (далі по тексту - Договір №23-01-11), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовникові транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів Замовника, а Замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного Договору, приймати та своєчасно сплачувати за надані послуги. На підтвердження надання Виконавцем послуг за цим Договором, складаються відповідні Акти виконаних робіт.

В розумінні Договору №23-01-11 транспортно-експедиційні (логістичні) послуги-комплекс заходів, пов'язаних з організацією доставки вантажів Замовника (п.1.1 Договору №23-01-11).

На підтвердження факту надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» позивачем надані: податкові накладні (№ 0000139 - 148), акти здачі-приймання робіт (надання послуг), додатки-розшифровки до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки на оплату (а.с.80 - 129 т. 1).

Відповідно до пункту 7 Договору №23-01-11 оплата послуг здійснюється в кінці календарного року шляхом готівкового або безготівкового розрахунку. Термін сплати до 31 грудня 2011 року.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем ТОВ «НВП «ВВС-Фарм», 01.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ВВС-Фарм» (Позичальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Позикодавець) укладено Договір №49 про надання поворотної фінансової допомоги (далі по тексту - Договір №49), згідно з яким Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 2 Договору №49 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1 700 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2011 року. Повернення грошових коштів проводиться як в готівковій і безготівковій формі, так і шляхом заліку, що є підтвердженням виконання умов з повернення позики та відсутності претензій з боку позикодавця (п. 3 Договору №49).

На виконання умов Договору №49 позивачем виписано квитанції до прибуткових касових ордерів на загальну суму 1 700 000 грн. (а.с. 33-38, т. 1).

28.01.2012 р. позивач (Сторона 2) та товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «ВВС-Фарм» (Сторона 1) уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Сторони дійшли згоди про взаємозарахування зустрічних однорідних вимог за договорами про надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг №23-01-11 від 01.01.2011 р. та договором про надання поворотної фінансової допомоги №49 від 01.10.2011 р. (а.с. 130, т. 1).

Таким чином, проведений повний розрахунок за Договором №23-01-11.

Крім того, на підтвердження факту надання логістичних послуг товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ВВС-Фарм» за Договором №23-01-11 та використання їх у господарській діяльності позивача, останній надав в судове засідання товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення за січень, серпень 2011 року згідно додатків-розшифровок до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно №ОУ-191203 (19.12.11) та №ОУ-291204 (29.12.11) (том 2, 3).

Крім того, 10.08.2011 року між позивачем (Покупець) та приватним підприємством «Каїр» (Продавець) укладено договір поставки (далі по тексту - Договір), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець оплатити та прийняти насіння гороху (надалі - товар) у кількості 60 тон +/-10% загальною вартістю 159 000 грн. з ПДВ.

На підтвердження факту поставки товару приватним підприємством «Каїр» позивач під час судового розгляду надав податкову накладну від 10.08.2011 р. №107 на загальну суму 159 000 грн. 00 коп., видаткову накладну №РН-94 від 10.08.2011 р., товарно-транспортні накладні від 10.08.2011р., платіжне доручення № 1608 від 16.08.2011 р. на загальну суму 159 000 грн. 00 коп. (а.с. 74-76, т. 1; а.с. 131-132, т. 3).

В судовому засіданні встановлено, що позивач реалізував придбаний у приватного підприємства «Каїр» горох товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група». Так, згідно умов Договору №АПГ11-0908/61 від 09.08.2011 р. (далі по тексту -Договір №АПГ11-0908/61), укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) Постачальник зобов'язується передати товар - горох жовтий українського походження, врожаю 2011 р. у кількості 250 т +/- 10%, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього 717 500 грн. 00 коп. +/- 10%. Строк поставки товару встановлюється до 19.08.2011 р. (п. 3.6 Договору №АПГ11-0908/61).

Згідно із актом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №123/23-6/37426697 від 11.11.2011 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Каїр», код за ЄДРПОУ 37426697, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року в частині взаємовідносин з приватним підприємством «Алтіма» (код ЄДРПОУ 37096730)» приватне підприємство «Каїр» зареєстроване 11.11.2010 р. у виконавчому комітеті Кіровоградської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.11.2010 р. №14441020000007353; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.11.2010 р. за № 1761, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100314167 від 01.01.2011 р., видане Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією (а.с. 186-187, т. 1).

Щодо реальності проведених господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» і ПП «Каїр», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Посилання Відповідача на відсутність товарно-транспортних документів спростовуються наявними матеріалами справи.

В свою чергу, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а позивачем правомірно сформований податковий кредит, отже висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є вірним.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 08.04.2013 року

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.