Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а/2370/3629/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К/800/22892/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року

у справі № 2а/2370/3629/2012

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (позивач) до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 05 вересня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 2 146,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Тальнівська МДПІ Черкаської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2011 року по 31 травня 2012 року, за результатами якої складено акт № 198/1701/НОМЕР_2 від 18 липня 212 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012400 від 05 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 382 346,03 грн. (305 876,83 грн. - основний платіж, 76 469,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВВС-Фарм» та Приватним підприємством «Каїр», з огляду на нікчемність договору № 23-01-11 від 01 січня 2011 року про надання транспортно-експедиційних (логістичних) послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП «ВВС-Фарм», та договору поставки від 10 серпня 2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Каїр».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 191/23-02/33440519 від 27 лютого 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, відповідно до якого у вказаного контрагента позивача відсутні в достатній кількості основні фонди, технічний та управлінський персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, а правочини, вчинені ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» з покупцями та постачальниками в грудні 2011 року, не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також, відповідач посилався на акт Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 123/23-6/37426697 від 11 листопада 2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр», яким правочини, укладені між ним та Приватним підприємством «Алтіма» визнано нікчемними, що, на думку Тальнівської МДПІ Черкаської області ДПС, свідчить і про нікчемність угод, укладених між ПП «Каїр» та позивачем.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» логістичних послуг та у ПП «Каїр» товарно-матеріальних цінностей (гороху), на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірних господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та вказаними постачальниками підтверджується дослідженими судами товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що придбані позивачем у контрагентів логістичні послуги та товарно-матеріальні цінності використано ФОП ОСОБА_3 у власній господарській діяльності, що, зокрема, податковим органом не спростовано.

Щодо доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано їх відхилили, оскільки, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки (звірки). Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» та ПП «Каїр» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності підприємця з такими діями постачальників.

А відтак, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «НВП «ВВС-Фарм» та ПП «Каїр» договорів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями з огляду на те, що позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.