Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-13266/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13266/12/0170/2

05.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кучерука О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-13266/12/0170/2 за апеляційними скаргами Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 17.12.12

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим (вул. Павленко, 48, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд.6, Київ,01025)

Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим (вул. Севастопольська, 19, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95024)

Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5,Київ 21,01601)

треті особи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

Державна податкова служба в Автономній Республіці Крим (вул. О.Невського, 29,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

про визнання протиправними дій та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, Державної судової адміністрації України, треті особи Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, Державна податкова служба в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій та стягнення ,- задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16682,82 грн. при виплаті ОСОБА_3 вихідної допомоги відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів".

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим повернути судді у відставці ОСОБА_3 16682,82 грн., утриманих в якості податку з доходів фізичних осіб та перерахованих до бюджету.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 177,00 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12 року та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що відсутні підстави для задоволення позову, зазначивши, що відповідно до вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким регулювались відповідні відносини у грудні 2010 року, з позивача при виплаті вихідної допомоги був правомірно утриманий податок з доходів.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач - Головне управління Державного казначейства України в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12 року та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що згідно з п. 17 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, стягував, на користь якого прийнято судове рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку. Таким чином, на думку представника четвертого відповідача, вимога позивача щодо стягнення з Державної казначейської служби України в особі Головного управління податку на доходи фізичних осіб, утриманого при виплаті вихідної допомоги у сумі 16682,82 грн., є безпідставною.

Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим.

У судове засідання 05.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

ОСОБА_3 працювала на посаді судді Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим з 01.04.1993 року.

На виконання Постанови Верховної Ради України № 2596-VI від 07.11.2010 року та відповідно до наказу Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим № 20/44 від 12.11.2010 року її звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Зазначеним наказом Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим передбачено виплату вихідної допомоги без сплати податків у розмірі місячного заробітку за 17 місяців (стаж роботи на посаді судді становить 17 років 07 місяців 11 днів) згідно з ч.3 ст. 43 Закону України "Про статус судів", який діяв на момент звільнення судді з посади та втратив чинність 01.01.2011 року відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У грудні 2010 року позивачу була виплачена вихідна допомога в розмірі 111218,25 грн., при цьому утримано та перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16682,74 грн. за ставкою 15%, що підтверджується довідкою ТУ ДСА в АРК № 02-23/1311 від 16.11.2012 року, копія якої залучена до матеріалів справи.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

У статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

На момент звільнення позивача правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, загальний порядок забезпечення діяльності судів були визначені в Законі України "Про судоустрій".

У ст. 118 цього Закону було визначено, що відповідно до Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений (ст. 123 Закону України "Про судоустрій").

Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян, на час звільнення судді ОСОБА_3 з посади, був встановлений в Законі України "Про статус суддів".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про статус суддів" незалежність суддів забезпечувалася в тому числі і особливим порядком фінансування судів. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, що були передбачені цим Законом, поширювалися на всіх суддів України і не могли бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів", було передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми впливає, що вихідна допомога при виході у відставку виплачується судді без сплати податку.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Відповідно до вимог пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Таким чином, вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, а тому утримання при її виплаті податку з доходів є неправомірним та суперечить положенням закону.

Зазначена правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2010 року у справі №К-8410/08 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про повернення незаконно отриманої суми прибуткового податку.

Крім того, ч. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", яка на момент розгляду справи втратила чинність, була спеціальною нормою, яка встановлювала порядок нарахування вихідної допомоги, відносно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Слід зазначити, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Зокрема, за загальним правилом при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Таким чином, для визначення, який закон підлягає переважному застосуванню у випадку різного регулювання одного й того ж питання, використовуються в якості правового звичаю такі правила, як спеціальний закон має переважну силу над загальним та пізніше прийнятий акт скасовує попередній.

Враховуючи зазначене, колегія судів звертає увагу, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, норми ч. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", якими були врегульовані питання щодо порядку нарахування вихідної допомоги. Крім того, як вже було зазначено вище, вказана виплата відноситься до державної матеріальної допомоги, тому у даному випадку норми ст. 43 Закону України "Про статус суддів" кореспондуються з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Окрім того, Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999 р. у справі №6-рп/99, від 20.03.2002 р., у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12. 2004 р. у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 р. у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини третьої ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим 12.11.2010 року, в неї виникло право на отримання вихідної грошової допомоги, оскільки на той час діяла норма ст. 43 Закону України "Про статус суддів", яка втратила чинність 01.01.2011 року.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки дії Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача, порушують принцип, що був встановлений у Закону України "Про статус суддів" та Закону України "Про судоустрій" незмінності матеріального забезпечення суддів, як складової частини забезпечення їх незалежності.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.12 у справі № 2а-13266/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта