Рішення

від 02.04.2013 по справі 19/097-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р. Справа № 19/097-12

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Державної інспекції сільського господарства в Київській області, м. Київ,

2. Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської

області, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт « 2005», м. Київ;

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення № 009565 від 15.10.2012 р.);

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Бербен М.Ю. (довіреність б/н від 21.01.2013 р.);

від відповідача: Шилков В.О. (довіреність б/н від 27.12.2012 р.) .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області (далі - позивач 1) та Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт « 2005» (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не використовує за цільовим призначенням земельну ділянку площею 0,56 га із кадастровим номером 3222480401:01:003:0008, що знаходиться по вул. 40-років Перемоги в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, та має заборгованість по орендній платі, що є істотним порушенням вимог Закону України «Про оренду», у зв'язку з чим прокурор просить розірвати Договір оренди земельної ділянки, укладений 16.06.2006 р. між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт « 2005» і повернути земельну ділянку площею 0,56 га орендодавцеві - Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою від 29.11.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/097-12 та призначив її розгляд на 17.12.2012 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Під час розгляду справи прокурор підтримував позовні вимоги, з підстав наведених у позові.

Присутній у судових засіданнях представник позивача 1 підтримував позовні вимоги прокурора.

Представник позивача 2 позовні вимоги прокурора не підтримував, посилаючись у своїх поясненнях на відсутність зі сторони відповідача порушень умов договору оренди земельної ділянки.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність заборгованості по орендній платі та неможливість на даний час використовувати земельну ділянку за призначенням з незалежних від нього причин.

Присутній у судовому засіданні 02.04.2013 р. представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники позивача 2 та відповідача заперечили проти задоволення позову.

Представник позивача 1 у судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників позивача та відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від позивача 1 та відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників позивача та відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих прокурором, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На підставі рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25.05.2006 р. № 24/1, між ТОВ «Граніт « 2005» (за договором - орендар) та Білогородською сільською радою (за договором - орендодавець) 16.06.2006 р. було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,56 га (зелені насадження), кадастровим номер: 3222480401:01:003:0008, строком на 49 років з дня підписання сторонами договору, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації, для будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. 40-років Перемоги в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 05.07.2006 р. за № 432.

Крім того, 16.06.2006 р. між позивачем 2 та відповідачем було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки за договором.

Відповідно до п. 1.1. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу № 4508 Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів від 14.03.2006р. становить 102905,01 грн.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що оренда земельної ділянки провадиться з оплатою, що становить 1799,99 грн. за рік у вигляді щомісячних платежів рівними частками до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно поданої відповідачем до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області 18.10.2012 р. податкової декларації з плати за землю, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки площею 0,56 га становить 854280 грн. Отже, річна сума орендної плати відповідно становить 25628,40 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Умовами п. 2.3. договору передбачено, якщо в результаті зміни законодавства України розмір земельного податку збільшився, відповідно збільшується розмір орендної плати, в іншому випадку - розмір орендної плати залишається без змін.

Проте, всупереч викладеним вимогам законодавства та умовам договору оренди земельної ділянки, відповідач свої зобов'язання в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою належним чином не виконує.

Так, станом на 08.11.2012 р. заборгованість відповідача з плати за землю становила 40766,58 грн., яка виникла за період більше 1 року. Вказане підтверджується листом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 2523/9/19-043 від 08.11.2012 р. та листі Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району № 550/117 від 09.11.2012 р.

Викладене свідчить про те, що ТОВ «Граніт « 2005» систематично не сплачується орендна плата за землю.

Факт несвоєчасної слати орендних платежів відповідачем під час розгляду справи спростований не був.

Також, Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району листами № 550/117 від 09.11.2012 р. та № 455 від 12.09.2012 р. повідомила про те, що земельна ділянка підприємством не використовується, забудова на ділянці відсутня.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі», об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зі змінами та доповненнями, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України, систематична несплата земельного податку або орендної плати за землю є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, згідно ст. 25 Закону «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

При цьому, невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням свідчить відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті. Дана обставина також не заперечувалась відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до пункту "ґ" статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно частини 2 статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За приписами статті 32 названого Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Згідно п. 6.5. договору оренди землі, договір припиняється у випадках, передбачених Законом України «Про оренду землі» (стаття 31), визначених Земельним кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що використання землі не за цільовим призначенням та несвоєчасне внесення орендної платі є істотними порушеннями вимог Закону України «Про оренду землі», що, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», є підставами для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006р.

Стаття 34 Закону України «Про оренду землі» визначає наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, відповідно до якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, земельна ділянка підлягає поверненню орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт «2005» орендодавцеві - Білогородській сільській раді у тому стані, в якому вона була передана йому, у зв'язку із розірванням договору оренди землі.

Таким чином, беручи до уваги всі вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Київської області обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору (стаття 4 вказаного Закону) встановлено, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. Станом на 01.01.2012 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1073,00 грн.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Щодо позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процессуального кодексу України»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено в постанові від 30.11.2012 р. по справі № 5011-45/1164-2012.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги як майнового, так і немайнового характеру спору.

Таким чином, за вимогу майнового характеру щодо повернення земельної ділянки розмір судового збору становить 17085,60 грн. (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає поверненню позивачеві - 2% від ціни позову) та за позовну вимогу немайнового характеру щодо розірвання договору - 1073,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 16.06.2006 р., укладений між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт « 2005».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт « 2005» (01135, м. Київ, вул. Г.Андрющенко, 4-Д, оф. 17, код ЄДРПОУ 33715561) повернути Білогородській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, 33; код ЄДРПОУ 04358477) земельну ділянку площею 0,56 га, кадастровий номер: 3222480401:01:003:0008, що знаходиться по вул. 40-років Перемоги в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт «2005» (01135, м. Київ, вул. Г.Андрющенко, 4-Д, оф. 17, код ЄДРПОУ 33715561) в доход Державного бюджету України 18158 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 60 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.04.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.