Постанова

від 08.04.2013 по справі 9/17-2812-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 9/17-2812-2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. (головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) на рішенняГосподарського суду Одеської області від 12.09.2012 р. (головуючий суддя Погребна К.Ф., судді: Зайцев Ю.О., Щавинська Ю.М.) у справі№ 9/17-2812-2011 Господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" доПриватного підприємства "ПАВЛО І БОС" за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області; 2. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства провиселення та стягнення, за участю представників позивачаУшканов О.П., Кравчук О.В.; відповідачаБалановський П.Ф.; третьої особи-1не з'явились; третьої особи-2Єфремова А.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція" (далі - Інститут) звернувлось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Павло і Бос" (далі - Підприємство) про виселення та стягнення 26.817,77 грн.

Підприємство 10.08.2011 р. подало до Господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди № 3 нерухомого майна від 01.12.2010 р. недійсним та витребування у Інституту правовстановлюючих документів на предмет договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. первісний позов Інституту задоволено у повному обсязі: стягнуто з Підприємства основний борг у сумі 17.179,68 грн., дебіторську заборгованість у сумі 3.300,00 грн., пеню у сумі 141,20 грн., індекс інфляції у сумі 141,20 грн., неустойку у сумі 5.726,56 грн. та виселено Підприємство з займаного нежитлового приміщення площею 30,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25. У задоволенні зустрічного позову Підприємству відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. у справі № 9/17-2812-2011 скасовано в частині задоволення первісного позову, в цій частині постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісного позову у повному обсязі. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. у справі № 9/17-2812-2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2012 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. в частині відмови у задоволенні первісного позову та рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. в частині задоволення первісного позову у справі № 9/17-2812-2011 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. у справі № 9/17-2812-2011 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2012 р. у справі № 9/17-2812-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р., позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства 15.644,03 грн. заборгованості по орендній платі; 31.96,51 грн. пені; 31.353,06 грн. неустойки; зобов'язано ПП "ПАВЛО І БОС" звільнити нежитлове приміщення площею 30,6 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25. В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 43, 111-12 ГПК України ст.ст. 526, 761 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами залишено поза увагою ту обставину, що договір оренди № 3 від 01.12.2010 р., на думку скаржника, є нікчемним.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між Інститутом та Підприємством 01.12.2010 р. було укладено договір № 3 оренди нежитлових приміщень площею 30,6 кв. м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25, під розміщення офісу. Розмір орендної плати згідно з договором складав 2.454,24 грн. в місяць, включаючи ПДВ.

Вказане майно до 24.06.2010 р. обліковувалось на балансі Державного підприємства Одеське підприємство „Стромпроект", а після ліквідації Одеського підприємства „Стромпроект" відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.03.2010 р. № 64 належать Інституту на праві оперативного управління.

Згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 64 від 10.03.2010 р. припинено діяльність Одеського підприємства "Стромпроект", розташованого за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Середня, 25, шляхом його приєднання до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція", розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26. Інститут є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ОП "Стромпроект".

Згідно з передавальним актом від 24.06.2010 р. Інституту передані права вимоги дебіторської заборгованості ПП "ПАВЛО І БОС" перед ОП "Стромпроект" по орендній платі в сумі 3.300,00 грн.

Пунктами 3.1-3.3 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 2.045,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за наступні місяці оренди. Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно у строк не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунком.

Судами встановлено, що зобов'язання зі сплати орендних платежів на виконання договору оренди нежитлового приміщення №3 від 01.12.2010 р. відповідач не виконав.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо погашення заборгованості з орендної плати, про що свідчать листи позивача від 14.12.2010 р. № 173, від 18.03.2011 р. № 33, від 30.03.2011 р. № 51, від 10.05.2011 р. № 73.

Листом № 89 від 31.05.2011 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору в порядку ст. 782 ЦК України та його розірвання з 01.06.2011 р., у зв'язку з чим просив звільнити орендоване приміщення. Лист був направлений відповідачу рекомендованою поштою та отриманий відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення. Проте відповідачем відповіді на лист не надано, займане приміщення звільнено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (п. 1 ст. 760 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Частиною 5 ст. 762 встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідач за договором зобов'язався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, та своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір був укладений строком на 12 місяців та діяв з 01.12.2010 р. до 01.12.2011 р. включно.

Судами встановлено, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору орендна плата не сплачувалась відповідачем відповідно до п. 3.1-3.3, починаючи з грудня 2010 року по червень 2011 року, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 8.2 договору сторонами передбачено право орендодавця виступати з ініціативою щодо розірвання договору внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 договору). Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п. 10.9 договору).

Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначалось вище, листом № 89 від 31.05.2011 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору в порядку ст. 782 ГК України та про те, що договір є розірваним з 01.06.2011 р. і просив звільнити орендоване приміщення.

Таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір оренди №3 від 01.12.2010 р. вважається розірваним з 01.06.2011 р.

Положеннями п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до положень ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями договору № 3 від 01.12.2010 р., викладеними у п. п. 2.5, 5.6, встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно повертається Орендарем Орендодавцю.

Відтак, судами цілком підставно задоволено позивну вимогу про виселення. Судами встановлено відсутність правових підстав на зайняття ПП "Павло і Бос" нежитлового приміщення, загальною площею 30,6 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 25.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 01.06.2011р. по 01.11.2011 р. у сумі 31.353,06 грн., то дана вимога також цілком вірно задоволена судами, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 15.644,03 грн. за період з 01.12.2010 р. по 01.06.2011р., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 3.196,51 грн., що відповідає пункту 3.5 Договору та вимогам чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, 218, 230, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 624, ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, та неустойки, нарахованої на підставі ст. 785 ЦК України, у сумі 31.353,06 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3.300,00 грн. за передавальним актом від 24.06.2010 р., суди підставно визначили, що вони не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не стосуються предмету спору.

Доводи скаржника, що договір оренди від 01.12.2010 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним, судами до уваги обґрунтовано не взято, оскільки вказані обставини (з урахуванням відповідних обгрунтувань відрповідача) досліджувалась при первісному розгляді справи, за результатами якого зустрічний позов ПП "ПАВЛО І БОС" про визнання недійсним договору залишено без задоволення судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Договір оренди № 3 від 01.12.2010 р. на час розгляду даної справи недійсним (неукладеним) в іншому позовному провадженні не визнаний.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ПАВЛО І БОС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. у справі № 9/17-2812-2011 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков