Постанова

від 09.04.2013 по справі 38/5005/15911/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 38/5005/15911/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М. - доповідач, суддів:Акулової Н., Владимиренко С., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 29.11.11р. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р у справі№ 38/5005/15911/2011 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від кредитора:не з'явився від боржника:не з'явився від скаржника:ОСОБА_7, за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року (суддя Бондарєв Е.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс", м. Дніпропетровськ банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 6 місяців до 29 травня 2012 року, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Фізичну особу -підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. у справі № 38/5005/15911/2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція", м. Дніпропетровськ залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року у справі № 38/5005/15911/2011 - без змін.

Не погодившись з постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.11р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р у справі № 38/5005/15911/2011 , Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про означених судових актів , з вимогою припинити провадження по справі як незаконно порушене.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те , що суд без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Автопарк-Люкс" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в порушення вимог ст. 34 ГПК України , визнав його банкрутом.

02.04.13р. до суду від скаржника надійшли доповнення до касаційної скарги в яких скаржник, підтримуючи вимоги касаційної скарги, посилається на те, що матеріали справи не містять в собі повного підтвердження відсутності боржника, а також, стверджує, що боржник здійснює підприємницьку діяльність за іншою адресою, ніж та, яка вказана у витягу з ЄДРПОУ.

Кредитор, ОСОБА_5, у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, в зв'язку з цим просить оскаржені судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням № 02-05/327 від 08.04.13р. Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України у зв'язку з виходом судді Владимиренко С.В. з відпустки, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Запорощенко М.Д.(доповідач), судді Акулова Н.В., Владимиренко С.В.

В нинішнє судове засідання представники кредиторів та боржника не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про дату та час судового засідання сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.11р. за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс", м. Дніпропетровськ в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2010 року у справі №13/347-10 підтверджена безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс", м. Дніпропетровськ в розмірі 117 890, 63 грн.

Постановою від 17 лютого 2011 року Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції повернуто виконавчий документ - наказ №13/347-10 від 17 грудня 2010 року без виконання, у зв'язку з відсутністю майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс" на яке можливо звернути стягнення .

Відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за місцезнаходженням підтверджено наданим кредитором витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11628561 від 03.11.2011р.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року (суддя Бондарєв Е.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс", м. Дніпропетровськ банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура у справі строком на 6 місяців до 29 травня 2012 року, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Фізичну особу -підприємця ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. у справі № 38/5005/15911/2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція", м. Дніпропетровськ залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2011 року у справі № 38/5005/15911/2011 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з інформації наведеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №11628561 від 03 листопада 2011 року щодо відсутності боржника за місцезнаходженням, та встановлену перед кредитором безспірну заборгованість у розмірі 119 305, 53 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

За приписами ст. 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк Люкс" порушено у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість Боржника перед ініціюючим кредитором підтверджена доказами у справі, витяг з Єдиного державного реєстру підтверджує відсутність Товариства за місцезнаходженням, а ініціюючий кредитор просив призначити ліквідатором у справі його. Також, місцевий суд зазначив, що податкові органи були зобов'язані надати відомості про податкову заборгованість Товариства та рахунки останнього. За цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання Товариства банкрутом, як відсутнього боржника. Підтримуючи ці висновки, апеляційний суд зазначив, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, а спеціальні ознаки для порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство носять альтернативний характер.

Суд касаційної інстанції не погоджується з запереченнями скаржника, оскільки вони викладені з невірним тлумаченням норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Так, приписами норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлено спеціальні ознаки відсутнього боржника, а також загальні ознаки боржника, за умови підтвердженності яких, щодо такого боржника може бути порушена справа про банкрутство в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, а боржник визнаний банкрутом в порядку норм цієї статті. Загальними ознаками є дотримання норм щодо безспірності кредиторських вимог до відсутнього боржника незалежно від розміру таких вимог. Спеціальними - відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Отже наявність та підтвердженність доказами у справі вказаних спеціальних ознак відсутнього боржника носить альтернативний характер та достатнім є підтвердженість однієї із вказаних спеціальних ознак.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (ч. 7 ст. 19 Закону).

Так, єдиним належним і допустимим доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій з посиланням на наявні в справі докази, встановили безспірність вимог ініціюючого кредитора, заявлених до Боржника в заяві про порушення справи про банкрутство, а також встановили факт відсутності керівних органів Боржника за місцезнаходженням (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11628561 від 03.11.2011 року), висновок про наявність підстав для порушення справи та визнання Товариства банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника наведені в касаційній скарзі судова колегія вважає такими, що не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій фактів, а від так не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржених судових актів.

Крім того, доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.11р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. по справі № 38/5005/15911/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко