КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2012 року 15:43 2а-4570/12/1070
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Метроград" про стягнення коштів з ТОВ "Метроград",
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі-позивач, податковий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромсервіс" (далі-відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Метроград" (далі-відповідач-2) про стягнення з ТОВ "Метроград" до Державного бюджету України вартості отриманого за договором №41 від 04.10.2004, укладеного між ТОВ "Мегапромсервіс" та ТОВ "Метроград", на загальну суму 434365 грн. (з урахуванням уточненої заяви про зменшення позовних вимог).
Ухвалою судді Господарського суду Київської області від 23.03.2007 за цією позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі №А18/122-07. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2010 провадження в цій адміністративній справі закрито.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Державною податковою інспекцію у Вишгородському районі Київської області подано на неї апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 15.12.2010 скасовано, а адміністративну справу №А18/122-07 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду, де їй присвоєно номер 2а-4570/12/1070.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ "Мегапромсервіс" та ТОВ "Метроград" укладено договір про виготовлення повнокольорових рекламних листівок з ілюстрованим прайс-листом, на підставі якого ТОВ "Метроград" сплачено виконавцю за надані послуги 434365 грн. Позивач зазначає, що відповідно до подання Генеральної прокуратури України від 30.11.2006 встановлено, що 17.08.2005 допитаний як свідок директор ТОВ «Мегапромсервіс» ОСОБА_1 показала, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегапромсервіс» відношення не має та зареєструвала підприємство за грошову винагороду. Установлено, що підписи на укладеному договорі та податкових накладних виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №589 від 16.11.2006. Крім того, позивач стверджує, що за 2004-2005 роки ТОВ «Мегапромсервіс» податок на додану вартість за укладеним договором до бюджету не сплачувало. Разом з тим, ТОВ «Мегапромсервіс» від ТОВ «Метроград» отримало оплату за договором №41 від 04.10.2004 на загальну суму 434365 грн. На думку позивача, укладений правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків, його укладено лише з метою незаконного отримання податкової вигоди, оскільки роботи за цим договором фактично не виконувались. Таким чином, за твердженням позивача, цей договір є нікчемним, оскільки його укладено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. На підставі акта перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення. Просив суд з урахуванням винесених рішень застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені ст. 208 ГК України та ст. 228 ЦК України і стягнути з відповідача кошти за нікчемним правочином.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У призначений день і час до суду відповідач-1 та відповідач-2 не прибули, про причини не прибуття суд не повідомили, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Ухвали, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачам за адресою, за якою відповідачі зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач-1, відповідач-2 відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надали. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапромсервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 01.06.2004 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області. 02.04.2007 державним реєстратором Вишгородської РДА Київської області проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Мегапромсервіс" (код ЄДРПОУ 32947250) в результаті її ліквідації, про що внесено відповідний запис до ЄДР. Згідно з витягом з ЄДР станом на 19.11.2012 ТОВ «Мегапромсервіс» стан юридичної особи - припинено. Відповідно до КВЕД видами діяльності товариства є: будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадових смуг на аеродромах, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метроград" є юридичною особою, що зареєстрована 04.10.2001 Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією. Відповідно до КВЕД видами діяльності товариства є: інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, діяльність зв'язку. Згідно з витягом з ЄДР станом на 19.11.2012 ТОВ «Метроград» зареєстровано.
Між ТОВ «Мегапромсервіс» (виконавець) та ТОВ «Метроград» (замовник) укладено угоду №41 від 04.10.2004, предметом якої є виготовлення повно-кольорових рекламних листівок з ілюстрованим прайс-листом. На виконання умов цієї угоди ТОВ «Мегапромсервіс» оформило документи про виготовлення товару на загальну суму 434365 грн. у 2004-2005 роках. Факт виготовлення товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами ТОВ «Мегапромсервіс» та ТОВ «Метроград». ТОВ «Мегапромсервіс» оформило видаткові накладні на суму 434365 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 72454,18 грн.) у кількості 4 шт. за 2004 рік та 17 шт. за 2005 рік.
При цьому у матеріалах справи відсутні документи, які підлягали складанню у разі фактичного виконання угоди, зокрема, макети поліграфічної продукції (п.2.1 угоди) та докази їх надання замовником виконавцю. Відсутні також документи щодо транспортування продукції та її фактичної передачі замовнику, оприбуткування замовником цієї продукції та її використання, відображення продукції у бухгалтерському та податковому обліку.
Згідно з протоколом допиту свідка - директора ТОВ «Мегапромсервіс» ОСОБА_1 від 17.08.2005 остання до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегапромсервіс» відношення не має, а підприємство зареєструвала за грошову винагороду.
Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №589 від 16.11.2006 встановлено, що підпис на угоді №41 від 04.10.2004 та видаткових накладних виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
ДПІ у Вишгородському районі Київської області у 2006 р. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Мегапромсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 29.12.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 21.09.2006 №669/23-2/32947250. Згідно з актом перевірки ТОВ «Мегапромсервіс» в період з 01.10.2004 по 29.12.2005 занижено сплату податку на прибуток у розмірі 38053961 грн. та занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 30441375 грн. На підставі Акта перевірки №669/23-2/32947250 від 21.09.2006 ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0000902300/0 від 08.11.2006 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 76107922 грн. та №0000912300/0 від 08.11.2006 про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 60882750 грн. Відомостей щодо оскарження цих податкових повідомлень-рішень сторонами не надано.
Судом досліджено ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2007 в справі №2а-108 за адміністративним позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_1, ТОВ «Мегапромсервіс» про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, якою провадження у цій справі закрито, оскільки ТОВ «Мегапромсервіс» ліквідовано, припинило свою діяльність і виключено з ЄДР, а правонаступники відсутні. Згідно з цим рішенням судом взято до уваги, що ОСОБА_1 не можу бути відповідачем у цій справі, оскільки є фізичною особою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Це означає, що висновок суду щодо нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Як убачається з частини першої статті 208 Господарського кодексу України, застосування санкцій здійснюється лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно яких конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
В силу статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Суд вважає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначав процедуру оскарження дій органів стягнення. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відтак, за своєю суттю передбачені статтею 208 Господарського кодексу України наслідки у вигляді стягнення в доход держави за рішенням суду всього одержаного сторонами за зобов'язанням є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.
Такі штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
3 огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Мегапромсервіс» виконувало зобов'язання за угодою про виготовлення рекламних листівок і результати виконання відповідних робіт використані ТОВ «Метроград» у господарській діяльності. Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
Зважаючи на обставини, встановлені судом під час розгляду справи, враховуючи те, що внаслідок укладення угоди відповідач-2 отримав очевидну податкову вигоду у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає, що угода №41 від 04.10.2004 про виготовлення рекламних листівок, укладений між ТОВ «Мегапромсервіс» та ТОВ «Метроград» є нікчемним правочином, оскільки суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.
Суд визнає, що послуги за угодою №41 від 04.10.2004 ТОВ «Метроград» не надавались, тобто ТОВ «Метроград» нічого за цією угодою від ТОВ «Мегапромсервіс» не отримало. Судом встановлено, що ТОВ «Метроград» перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Мегапромсервіс» у сумі 434365 грн. за виготовлення рекламних листівок, які фактично виготовлено не було. Оскільки ТОВ «Метроград» не отримало товарів чи послуг, то це означає, що предмет або його вартість, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в доход держави з відповідача, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги правила та строки застосування санкцій за укладення правочинів, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, визначені статтею 208 Господарського кодексу України.
Так, угоду №41 укладено 04.10.2004, а видаткові накладні видано протягом 2004-2005 рр. Акт перевірки, в якому податковим органом виявлено порушення законодавства, складено 21.09.2006, податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду акта перевірки прийнято 08.11.2006. До суду позивач звернувся 10.02.2007, тобто поза межами строку, встановленого ст.250 ГК України для стягнення цих санкцій. Це означає, що станом на день судового розгляду справи за будь-яких обставин строки, що передбачені статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинули.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 листопада 2012 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2012 |
Оприлюднено | 11.04.2013 |
Номер документу | 30576576 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Журавель В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні