Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-4570/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4570/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Метроград» про стягнення коштів з ТОВ «Метроград»,-

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Метроград» про стягнення коштів з ТОВ «Метроград».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Мегапромсервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 01.06.2004 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області. 02.04.2007 державним реєстратором Вишгородської РДА Київської області проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Мегапромсервіс" (код ЄДРПОУ 32947250) в результаті її ліквідації, про що внесено відповідний запис до ЄДР. Згідно з витягом з ЄДР станом на 19.11.2012 ТОВ «Мегапромсервіс» стан юридичної особи - припинено. Відповідно до КВЕД видами діяльності товариства є: будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадових смуг на аеродромах, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі.

ТОВ "Метроград" є юридичною особою, що зареєстрована 04.10.2001 Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією. Відповідно до КВЕД видами діяльності товариства є: інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, рекламна діяльність, діяльність зв'язку. Згідно з витягом з ЄДР станом на 19.11.2012 ТОВ «Метроград» зареєстровано.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Мегапромсервіс» (виконавець) та ТОВ «Метроград» (замовник) укладено угоду №41 від 04.10.2004, предметом якої є виготовлення повно-кольорових рекламних листівок з ілюстрованим прайс-листом. На виконання умов цієї угоди ТОВ «Мегапромсервіс» оформило документи про виготовлення товару на загальну суму 434 365 грн. у 2004-2005 роках. Факт виготовлення товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами ТОВ «Мегапромсервіс» та ТОВ «Метроград». ТОВ «Мегапромсервіс» оформило видаткові накладні на суму 434 365 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 72 454,18 грн.) у кількості 4 шт. за 2004 рік та 17 шт. за 2005 рік.

В матеріалах справи відсутні документи, які підлягали складанню у разі фактичного виконання угоди, зокрема, макети поліграфічної продукції (п.2.1 угоди) та докази їх надання замовником виконавцю. Відсутні також документи щодо транспортування продукції та її фактичної передачі замовнику, оприбуткування замовником цієї продукції та її використання, відображення продукції у бухгалтерському та податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом допиту свідка - директора ТОВ «Мегапромсервіс» ОСОБА_2 від 17.08.2005 остання до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегапромсервіс» відношення не має, а підприємство зареєструвала за грошову винагороду.

Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №589 від 16.11.2006 встановлено, що підпис на угоді №41 від 04.10.2004 та видаткових накладних виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області у 2006 р. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Мегапромсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 29.12.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 21.09.2006 №669/23-2/32947250. Згідно з актом перевірки ТОВ «Мегапромсервіс» в період з 01.10.2004 по 29.12.2005 занижено сплату податку на прибуток у розмірі 38 053 961 грн. та занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 30 441 375 грн.

На підставі Акта перевірки №669/23-2/32947250 від 21.09.2006 ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №0000902300/0 від 08.11.2006 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 76107922 грн. та №0000912300/0 від 08.11.2006 про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 60882750 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2007 в справі №2а-108 за адміністративним позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_2, ТОВ «Мегапромсервіс» про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, якою провадження у цій справі закрито, оскільки ТОВ «Мегапромсервіс» ліквідовано, припинило свою діяльність і виключено з ЄДР, а правонаступники відсутні.

Таким чином, ОСОБА_2 не може бути відповідачем у даній справі, оскільки є фізичною особою

За правилами частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Приймаючи до уваги викладене вказану норму закону слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено,що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду щодо нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З частини першої статті 208 Господарського кодексу України вбачається, що застосування санкцій здійснюється лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно яких конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

В силу статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 102.4 ст.102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином,судом першої інстанції встановлено,що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначав процедуру оскарження дій органів стягнення. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У зв»язку з наведеним ,до штрафних санкцій, що запроваджені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відтак, за своєю суттю передбачені статтею 208 Господарського кодексу України наслідки у вигляді стягнення в доход держави за рішенням суду всього одержаного сторонами за зобов'язанням є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Такі штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

3 огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Досліджені судом першої інстанції документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Мегапромсервіс» виконувало зобов'язання за угодою про виготовлення рекламних листівок і результати виконання відповідних робіт використані ТОВ «Метроград» у господарській діяльності.

Внаслідок укладення угоди відповідач-2 отримав очевидну податкову вигоду у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану отже угода №41 від 04.10.2004 про виготовлення рекламних листівок, укладений між ТОВ «Мегапромсервіс» та ТОВ «Метроград» є нікчемним правочином, оскільки суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Судом першої інстанції встановлено, що послуги за угодою №41 від 04.10.2004 ТОВ «Метроград» не надавались, тобто ТОВ «Метроград» нічого за цією угодою від ТОВ «Мегапромсервіс» не отримало.

Судом встановлено, що ТОВ «Метроград» перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Мегапромсервіс» у сумі 434365 грн. за виготовлення рекламних листівок, які фактично виготовлено не було. Оскільки ТОВ «Метроград» не отримало товарів чи послуг, то це означає, що предмет або його вартість, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в доход держави з відповідача, відсутні.

Крім того, суд бере до уваги правила та строки застосування санкцій за укладення правочинів, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, визначені статтею 208 Господарського кодексу України.

Зважаючи на ті обставини,що , угоду №41 укладено 04.10.2004, а видаткові накладні видано протягом 2004-2005 рр. Акт перевірки, в якому податковим органом виявлено порушення законодавства, складено 21.09.2006, податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду акта перевірки прийнято 08.11.2006,а до до суду позивач звернувся 10.02.2007, тобто поза межами строку, встановленого ст.250 ГК України для стягнення цих санкцій. Це означає, що станом на день судового розгляду справи за будь-яких обставин строки, що передбачені статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинули.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.