Постанова

від 29.03.2013 по справі 810/548/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року Справа № 810/548/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

прокурора - Дутчина І.М.,

представника відповідача - Крайніка Д.В.,

представника третьої особи -Захарчука І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомзаступника прокурора Київської області до третя особа: про Коцюбинської селищної ради Київської області, Житлово-будівельний кооператив «Берковець», визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Берковець», про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.10.2010 № 180 «Про надання дозволу Житлово - будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами вжитих прокуратурою Київської області заходів контролю за додержанням і застосуванням Коцюбинською селищною радою Київської області вимог законодавства України встановлено, що оскаржуваним розпорядженням протиправно та за відсутності визначених Земельним кодексом України підстав надано дозвіл третій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин прокурор, виявивши порушення інтересів держави, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Коцюбинської селищної ради Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 29 березня 2013 року, прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача у справі.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Житлово-будівельний кооператив «Берковець» (ідентифікаційний код 37075836, місцезнаходження: 08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, буд. 5) зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області як юридична особа 07.10.2010, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 357 102 0000 002595 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 280125 (зворотній бік а.с. 11).

На час розгляду справи державну реєстрацію третьої особи не скасовано.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 11.10.2010 № 180 надано дозвіл Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 107,00 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови селища Коцюбинське для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу. Цим же рішенням зобов`язано Житлово-будівельний кооператив «Берковець» у встановленому законодавством порядку розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.

Судом встановлено, що на момент прийняття рішення у даній справі проект землеустрою щодо відведення Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» земельної ділянки у власність не затверджувався, рішення про передачу земельної ділянки третій особі не приймалось.

У січні 2013 року прокуратурою Київської області на підставі вимог статті 21 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII проведено перевірку за додержанням і застосуванням Коцюбинською селищною радою Київської області вимог законодавства України під час прийняття нею рішення від 11.10.2010 № 180 «Про надання дозволу Житлово - будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу».

Прокурор зазначає, що за результатами вказаного контролюючого заходу встановлено ряд обставин, що свідчать про недотримання органом місцевого самоврядування основних засад земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Так, прокурор звертає увагу на те, що під час надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою Коцюбинською селищною радою Київської області не враховано, що під час створення вказаної юридичної особи було допущено порушення вимог Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985, якими передбачено, що житлово-будівельний кооператив створюється не менше як п'ятьма особами, а членами такого кооперативу можуть бути виключно громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Враховуючи, що при створенні та державній реєстрації Житлово-будівельного кооперативу «Берковець» його засновниками (членами) виступили лише три громадянина, що не перебувають на обліку як особи, що потребують поліпшення житлових умов, прокурор вважає, що гарантованим статтею 41 Земельного кодексу України правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки вказана юридична особа не наділена.

Крім того, у ході перевірки прокуратурою Київської області виявлено, що дозвіл на розробку третьою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано відповідачем передчасно, оскільки містобудівну документацію не затверджено та не погоджено спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Прокурор також наголошує на тому, що у Коцюбинської селищної ради Київської області в силу приписів пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою щодо якої надано дозвіл третій особі на розроблення проекту землеустрою, оскільки вказана земельна ділянка розташована поза межами смт. Коцюбинське.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 2 Земельного кодексу України, суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з приписами статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються, зокрема, питання наявності у Коцюбинської селищної ради Київської області повноважень стосовно розпорядження земельною ділянкою, щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою приналежності вказаної земельної ділянки до земель, що знаходиться у власності територіальної громади смт. Коцюбинське.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 було передбачено, що до відання Української Радянської Соціалістичної Республіки в особі її найвищих органів влади та органів державного управління належать повноваження щодо утворення нових областей в складі Української РСР та встановлення кордонів і районного поділу областей Української РСР.

Указом Президії Верховної ради Української РСР від 11.02.1941 населений пункт Берковець Київського району Київської області виключено зі складу Білицької селищної ради та віднесено до категорії селищ міського типу. Крім того, селище міського типу Берковець перейменовано в селище імені Коцюбинського та включено до складу останнього залізничну станцію Біличі.

Указом Президії Верховної ради Української РСР від 30.12.1962 «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) рад депутатів трудящих міських населених пунктів Української РСР» передано в підпорядкування обласних (промислових) рад депутатів трудящих міста Київської області з підпорядкованими їх радам населеними пунктами, в тому числі місто Ірпінь з селищем міського типу імені Коцюбинського. Селище міського типу імені Коцюбинське, відповідно, підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області і підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді.

У 1965 році селище міського типу імені Коцюбинського Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 «Про уточнення найменувань деяких населених пунктів Української РСР» перейменовано в Коцюбинське.

Конституцією (Основним Законом) Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнятою на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20.04.1978, було визначено, що віданню Української Радянської Соціалістичної Республіки в особі її найвищих органів державної влади і управління підлягають, зокрема: забезпечення науково-технічного прогресу і здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони природних ресурсів; керівництво житловим і комунальним господарством, житловим будівництвом і благоустроєм міст та інших населених пунктів; встановлення порядку користування землею, надрами, водами, лісами; охорона навколишнього середовища.

Відповідно до статті 76 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20.04.1978, віданню Української Радянської Соціалістичної Республіки підлягали визначення обласного, районного поділу і вирішення інших питань адміністративно-територіального устрою республіки. Водночас, найвищим органом державної влади Української РСР була Верховна Рада Української РСР, яка правомочна була вирішувати всі питання, віднесені до відання Української РСР, обирала постійно діючий та підзвітний їй орган - Президію Верховної Ради Української РСР.

Статтею 108 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20.04.1978 були визначені повноваження Президії Верховної Ради Української РСР, у тому числі щодо скликання сесії Верховної Ради Української РСР, визначення порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР; встановлення і зміни меж і районного поділу областей; утворення районів і районів в містах; перетворення селища в міста; встановлення підпорядкованості міст; впроваджень перейменування районів, міст, районів у містах, селищах та інших населених пунктів.

Таким чином, у період з 1937 року по 1996 рік питання щодо встановлення та змін меж населених пунктів було віднесено до компетенції Верховної Ради Української РСР, яка діяла через свій постійно діючий орган - Президію Верховної Ради Української РСР.

З прийняттям Верховною Радою України 28.06.1996 Конституції України до виключних повноважень Верховної Ради України віднесено утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.

Разом з тим, як встановлено судом, крім Указів Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941, 30.12.1962 та 04.01.1965 інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою смт. Коцюбинське не приймалось.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-ІV, одним із видів землевпорядної документації є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень та проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів.

Статтею 21 зазначеного Закону встановлено, що організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону (стаття 19 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-ІV).

Згідно з приписами статті 184 Земельного кодексу України, землеустрій передбачає, зокрема, встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-ІV, з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, проводиться інвентаризація земель.

Оскільки будь-яких інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою смт. Коцюбинське уповноваженими органами державної влади не приймалось, Коцюбинська селищна рада Київської області, керуючись статтею 107 Земельного кодексу України, розпочала проведення робіт по відновленню та інвентаризації меж селища.

За наслідками проведення відповідних дій на замовлення ради проектною землевпорядною організацією було підготовлено матеріали інвентаризації адміністративно-територіальних меж смт. Коцюбинське, відповідно до яких площа смт. Коцюбинське становила 4065 га. Матеріали подано на розгляд до Відділу земельних ресурсів м. Ірпінь Київської області.

Відділом Держкомзему м. Ірпінь Київської області було погоджено вказану технічну документацію із землеустрою та незалежно від проведених робіт по інвентаризації та відновленню було рекомендовано розробити та затвердити проект встановлення межі селища відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 06.11.2009 № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське», затверджено матеріали інвентаризації щодо відновлення меж смт. Коцюбинське, які було встановлено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року. Також, було затверджено опис адміністративно-територіальних меж смт. Коцюбинське згідно з додатком № 1 до рішення.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24.05.2011 у справі № 2а-3398/11 рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 06.11.2009 № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське» визнано законним.

У квітні 2010 року Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення від 29.04.2010 № 75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування», яким доручено селищному голові укласти договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення межі смт. Коцюбинське, який після погодження Коцюбинською селищною радою направити на затвердження до Київської обласної ради, а після затвердження проекту Київською обласною радою - отримати державний акт про межі смт. Коцюбинське.

Пунктом 2 зазначеного рішення визначено, що до моменту затвердження проекту встановлення меж при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою необхідно керуватися межами смт. Коцюбинське площею 4065 га, які були затверджені Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 06.11.2009 № 170.

Таким чином, Коцюбинська селищна рада Київської області, приймаючи рішення від 29.04.2010 № 75, реалізовувала надане їй чинним законодавством право виступати замовником розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж селища, а також вирішувати питання врегулювання земельних відносин та відносин адміністративно - територіального устрою на підставі раніше прийнятих рішень Коцюбинської селищної ради з метою впорядкування земельно-адміністративних відносин до завершення розроблення відповідного проекту та встановлення меж селища.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством. Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни.

Повноваження щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації в силу приписів пункту 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР віднесено до виключної компетенції місцевих рад.

Так, рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15.09.2010 № 153 затверджено Генеральний план смт. Коцюбинське, розроблений Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», відповідно до якого загальна площа селища становить 4065 га.

Із прийняттям вказаного рішення Коцюбинською селищною радою фактично затверджено містобудівну документацію селища, яка передбачає планувальні заходи щодо розвитку внутрішньої та зовнішньої інфраструктури селища в межах, встановлених Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941, та з урахуванням матеріалів інвентаризації меж селища.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, Коцюбинська селищна рада Київської області при прийнятті рішення від 11.10.2010 № 180 «Про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу» керувалась матеріалами інвентаризації щодо відновлення меж смт. Коцюбинське, встановлених Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941, а також рішеннями від 06.11.2009 № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське», 29.04.2010 № 75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування» та 15.09.2010 № 153 «Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське», а відтак діяла в межах повноважень, визначених законом.

Оскільки рішенням від 11.10.2010 № 180 було надано дозвіл Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яку згідно матеріалів інвентаризації меж включено до меж смт. Коцюбинське, суд дійшов висновку, що відповідач був наділений достатніми повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Суд також звертає увагу на те, що питання правомірності встановлення меж смт. Коцюбинське вже було предметом судового оскарження в адміністративній справі № 2а-6326/11/2670, в якій позивач - Київська міська рада просила суд, зокрема, визнати нечинними та скасувати рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 06.11.2009 № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське», 29.04.2010 № 75 «Про затвердження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області» та 15.09.2010 № 153 «Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське», а також встановити відсутність повноважень у Коцюбинської селищної ради Київської області на прийняття цих рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 в адміністративній справі № 2а-6326/11/2670, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, у задоволенні позову Київської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Частиною першою статті 41 Земельного кодексу України визначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV, кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В силу приписів статей 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, є підствою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

Частиною другою статті 38 зазначеного Закону передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правом на подання до органу місцевого самоврядування клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділені суб`єкти господарювання, у тому числі житлово-будівельні та гаражно-будівельні кооперативи, якщо вони у встановленому законом порядку зареєстровані як юридичні особи.

У свою чергу, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина третя статті 123 Земельного кодексу України).

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що на момент подання третьою особою до Коцюбинської селищної ради Київської області клопотання про надання дозволу на відведення земельної ділянки та на момент прийняття відповідачем рішення за результатами його розгляду Житлово-будівельний кооператив «Берковець» був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, зважаючи на те, що орган місцевого самоврядування як суб`єкт земельних відносин не наділений повноваженнями контролю за дотриманням порядку створення юридичної особи, висновки прокурора про недотримання відповідачем земельного законодавства України під час прийняття оскаржуваного рішення суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Не приймаються також до уваги твердження прокурора про протиправність рішення відповідача від 11.10.2010 № 180 з огляду на відсутність затвердженої містобудівної документації та погодження спеціального уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури, оскільки розробка відповідної проектної документації з метою відведення конкретної земельної ділянки та її погодження не може здійснюватись за відсутності згоди органу місцевого самоврядування на таку розробку.

При цьому, рішення про надання дозволу на розробку проектної документації само по собі не тягне за собою передачу земельної ділянки у власність, а тому на момент прийняття такого рішення не може розглядатись питання про планування забудови земельної ділянки.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії).

Такий акт суб`єкта владних повноважень за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатують факт надання згоди, затвердження) та є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям.

Аналогічна правова позиція розкрита в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, в якому суд Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 11.10.2010 № 180 «Про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу» вичерпало свою дію з моменту його виконання (прийняття), а відтак підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 11 квітня 2013 року.