Ухвала

від 22.01.2014 по справі 810/548/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 січня 2014 року м.Київ В/800/107/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Голяшкін О.В., Заяць В.С., Стрелець Т.Г., Маслій В.І., Черпіцька Л.Т.,

перевіривши заяву Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року у справі №К/800/37664/13 за позовом заступника прокурора Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - Житлово-будівельний кооператив «Берковець», про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Генеральна прокуратура України звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року у даній справі на підставі п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України від 02 жовтня 2013 року та 23 жовтня 2013 року.

Відповідно до положень п.1 ст.237 КАС України заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року, про перегляд якої ставиться питання, судом касаційної інстанції залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, якими відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 11 жовтня 2010 року №180 «Про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, з якими погодився Вищий адміністративний суд України, виходили із того, що Коцюбинська селищна рада Київської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 11 жовтня 2010 року №180 «Про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу «Берковець» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу» керувалась матеріалами інвентаризації щодо відновлення меж смт.Коцюбинське, встановлених Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року, а також рішеннями від 06 листопада 2009 року №170 «Про інвентаризацію меж смт.Коцюбинське», 29 квітня 2010 року №75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт.Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування» та 15 вересня 2010 року №153 «Про затвердження Генерального плану смт.Коцюбинське», а відтак діяла в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ухвал Вищого спеціалізованого суду України від 02 жовтня 2013 року та 23 жовтня 2013 року, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, судом касаційної інстанції залишені без змін судові рішення, якими визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року №№ 1836/25-5 та 1869/25-5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та державні акти на право власності на земельні ділянки з підстав неправомірності розпорядження Коцюбинською селищною радою земельними ділянками, розташованими за межами смт.Коцюбинське, що на момент прийняття спірних рішень не були визначені та затверджені.

Зі змісту наведених рішень касаційних судів вбачається, що предмети спорів, підстави позовних вимог та фактичні обставини у вказаних справах є різними, тому відсутні підстави вважати, що судами касаційної інстанції зроблені протилежні висновки щодо позовних вимог внаслідок неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в допуску до провадження заяви Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді