Ухвала

від 22.12.2008 по справі 22-а-15135/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                       Суддя

1 інстанції Качуріна Л.С.

          Суддя - доповідач Ханова

Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

22

грудня 2008 року                                                                      справа № 22-а-15135/08

зал судового засідання №1 у

приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк,

бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                      

Василенко Л.А.

Старосуда М.І.                         

 при секретарі

судового засідання

 Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача:

 Карагаєв Д.М. -

за дов. від 21січня 2008 року

від відповідача:

 Щочка В.М. - за

дов. від 30 листопада 2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції

в  Луганській області 

на постанову Луганського  окружного адміністративного суду

від

28 серпня 2008 року

по адміністративній справі

№ 2-а-11564/08 (суддя Качуріна Л.С.)

за позовом

Закритого акціонерного товариства «Аквасервіс»   

до

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в

Луганській області

про

визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення 

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду

від 28 серпня 2008 року (арк. справи 106-108, том 6) задоволено

адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Аквасервіс» до

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області.

Визнано недійсним з мотивів неправомірності його прийняття податкове

повідомлення-рішення Алчевскьої об'єднаної державної податкової інспекції в

Луганській області від 26 червня 2008 року № 0000572310/0 про визначення  податкового зобов'язання Закритому

акціонерному товариству «Аквасервіс» з податку на додану вартість у загальній

сумі 959541 грн., у тому числі 633694 грн. - за основним платежем та 316847

грн. - штрафні (фінансові) санкції, прийняте на підставі акту перевірки №

1407/231-32804058 від 17 червня 2008 року «Про результати планової перевірки

Закритого акціонерного товариства «Аквасервіс» з дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати

постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального

права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Закритого

акціонерного товариства «Аквасервіс» (надалі - ЗАТ «Аквасервіс») відмовити

повністю. (арк. справи 117-123, том 6). Відповідач доводить, що судом першої

інстанції неправильно застосовані норми підпунктів 6.2.1 пункту 6.2 статті 6,

підпунктів 7.2.3,7.2.4,7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7

Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року

№168/97-ВР, які призвели до порушення формування податкових зобов'язань та

податкового кредиту, та допущені процесуальні порушення статті 159 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Представник позивача у запереченнях на адміністративний

позов та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній

скарзі відхиляє, і просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну

скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з

урахуванням усіх обставин справи і з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,

встановила наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну

перевірку фінансово-господарської діяльності

Закритого акціонерного товариства «Аквасервіс» з питань дотримання вимог

податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по

31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1407/231-32804058 від

17 червня 2008 року(арк. справи 7-49, том 1), надалі акт перевірки.

За результатами акту перевірки

згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3 керівником податкового

органу прийняте податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2008 року              №0000572310/0 про донарахування

позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі

959541 грн., у тому числі 633694 грн. - за основним платежем та 316847 грн. -

штрафних (фінансових) санкцій (арк. справи 6, том 1).

Підставою визначення податку спірним податковим повідомленням - рішенням

наведенні норми пункту 6.1, підпункт 6.2.1 статті 6, підпункти 7.2.4, 7.2.6

пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 Закону

України «Про податок на додану вартість».

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми

підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами».

Закон України «Про податок на додану

вартість» відповідно до його преамбули визначає платників податку на додану

вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та

звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних

операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення

податку до бюджету.

Проблемою даного спору є правомірність застосування

позивачем нульової ставки при експортних операціях, сума донарахувань податку

за якими складає 299495 грн. 75 коп.,  та

формування податкового кредиту за операціями по будівництву заводу по

виробництву питної води, сума донарахувань за якими складає 334198 грн. 09 коп.

Щодо податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.1.3. пункту

3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з вивезення товарів

(супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Об'єкти оподаткування, визначені

статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та

операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%.

Обчислення податку за нульовою ставкою здійснюється щодо

операцій відповідно до пункту 6.2 вищезазначеного закону, зокрема приписами

підпункту 6.2.1 визначений перелік операцій з продажу товарів, що були вивезені

(експортовані) платником податку за межі митної території України.

Статтею 81 Митного

кодексу України встановлено, що умови та порядок застосування форм

декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного

оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних

декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і

транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної

справи.

Відповідно до підпункту 25 пункту 3

наказу Держмитслужби №314 від 20 квітня 2005 року «Про затвердження

Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної

декларації», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року №439/10719,є нормативно-правовим

актом в розумінні статті 117 Конституції України, та підлягає застосуванню у

межах спірних правовідносин відповідно до статті 9 КАС України, посадова

(посадові особи), яка проводить митний огляд, перевіряє при проведенні митного огляду, на відповідність пред'явлений товарів даним, внесеним декларантом

до граф 6, 18, 19, 21, 27, 30, 31, 34, 35 38, 50 вантажно-митних декларацій

(надалі - ВМД), і несе відповідальність за не проведення чи неналежне

проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 6.6. названого

наказу за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України,

посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному

оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон

України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи

пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому

законодавством України.

Згідно з вимогами Інструкції

«Про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом

Державної митної служби України від 09 липня 1997 року №307 зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року №442/2247 у графі 31 «Вантажні місця та опис товару» зазначаються

точні дані про товар (комерційна та фірмові, назва

товару, фірма (країна) виробника, характеристики товару, а саме: розміри,

номери моделей, стандарти, типи,

маркування, розфасування, комплектність тощо), потрібні для його ідентифікації та однозначної класифікації за

задекларованим у графі 33 ВМД товарним кодом

згідно УКТ ЗЕД. У першому підрозділі графи 33 «Код товару» зазначається 10-значний

код товару згідно УКТ ЗЕД.

З матеріалів справи

вбачається, що позивач у період, що перевірявся здійснював експортні операції з поставки ниток не розфасованих для роздрібної торгівлі, ниток поліпропіленових мультіфіламентних. Виробником експортованих ниток є Товариство з

обмеженою відповідальністю «Технотон» (надалі - ТОВ «Технотон»)

(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30996395) м. Луганськ. Згідно отриманих позивачем від ТОВ «Технотон» на кожну партію товару сертифікатів якості з висновком про

те, що нить поліпропіленова мультіфіламентна високої якості відповідає

ТУ У24.7-30996395-002:2005, Луганською митницею був здійснений митний контроль

експортованого товару згідно семи митних вантаж декларацій в період з березня

по червень 2006 року. Порушення, які встановила митниця під час експортування

товару по ВМД від 19 червня 2007 року №006700 жодним чином не впливає на

результати експортування товару за вищезазначеними вантажними митними

деклараціями.

Колегія суддів погоджує

висновок суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів про наявність

порушень чинного законодавства з боку посадових осіб Луганської митниці та

наявності у цих осіб умислу щодо порушення чинного законодавства при здійсненні

митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням зазначених у справі ВМД.  Колегія суддів зазначає що, рішення керівника

митного органу щодо проведення камеральної перевірки не приймалось, певні

донарахування не здійснювались.

Позиція податкового органу основана не на

фактах порушення законодавства, а на припущеннях про те, що умовне означення продукції не відповідає вимогам ТУ У24.7-30996395-002:2005

у графі 31 зазначених у справі ВМД, і не може бути прийнята судом з огляду на

принципи належності та допустимості доказів відповідно до статті 70 КАС

України.

Колегія суддів зазначає,

що матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на застосуванню ставки «0» відсотків до бази оподаткування за

вказаними у справі ВМД.

Щодо правильності формування податкового кредиту

у серпні-липні 2007 року, за даними перевірки яких податковий орган зменшив

податковий кредит та визначив податкові зобов'язання на 334198 грн. 09 коп.

За даними бухгалтерського обліку позивача станом в 1 січня 2007 року по рахунку   6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»

рахувалась кредиторська заборгованість

за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБФ Роса-компані» в сумі  1605766,86 грн. як попередня оплата за будівельні роботи. Факт

здійснення попередньої оплати не є спірним між сторонами, підтверджується

долученими до матеріалів справи платіжними документами (арк. справи 7-58,  том 6).

Як вбачається з матеріалів справи,

між ЗАТ «Аквасервіс» та ТОВ «ПБФ Роса-компані» було укладено договір від 25 лютого

2005 року №38-ГП, згідно якого ТОВ «ПБФ Роса-компані»

зобов'язувалося виконати для ЗАТ «Аквасервіс» роботи по будівництву заводу по виробництву

питної води.

У акті перевірки №1407/231-32804058

від 17 червня 2008 року (арк. справи 7-49, том 1)

зазначено, що за цим договором було

фактично виписані по факту виконання робіт ряд податкових накладних по другій

події (перша подія перерахування попередньої оплати), всього на загальну суму 1 670 990,50 грн., (без ПДВ), сума ПДВ -

334198,09 грн.

Колегія суддів погоджує доводи

податкового органу що право на формування податкового кредиту позивач мав по

факту здійснення попередньої оплати, як по події що відбулася раніше, але

відсутність податкових накладних на момент здійснення оплати унеможливлювала

таке формування, оскільки за правилами податного обліку єдиною підставою

формування податкового кредиту є податкові накладні.

З огляду на приписи абзацу 3 пункту

5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які надають право платнику

податків зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за

будь-який наступний податковий період, колегія суддів погоджує формування

позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних,  які складені в момент отримання робіт. Факт

отримання робіт по капітальному будівництву підтверджується долученими до

матеріалів справи первинними документами (арк. справи 143-148, том 6), суми

виконаних робіт, факт їх оплати, не є спірним між сторонами.

Враховуючи зазначене колегія суддів

вважає, що позивачем не порушені правила підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7

Закону України «Про податок на додану вартість» які регулюють дату виникнення

права платника податку на податковий кредит.

Наступні порушення, які доводить

податковий орган це невідповідність податкових накладних встановлених до них

вимогам закону України «Про податок на додану вартість». 

Податкова накладна є звітним

податковим документом і одночасно розрахунковим документом відповідно до вимог

абзацу третього підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок

на додану вартість».

Суб'єктивні вимоги до податкової

накладної встановлені нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 даного

закону, і означають що право на нарахування податку та складання податкових накладних

надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,

передбаченому статтею 9 цього Закону.

Всі податкові накладні які складені

та надані позивачу його контрагентом (арк. справи 69-83, том 6) ТОВ

«Проектно-Будівельна фірма «Роса-Компані» складені як платником податку на

додану вартість, факт зазначеного статусу в момент їх складання не є спірним

між сторонами. 

Об'єктивні вимоги до податкової

накладної наведені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «про

податок на додану вартість» і означають що, платник податку

зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими

рядками: а) порядковий номер податкової

накладної; б) дату виписування податкової

накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену

у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по

батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)

податковий номер платника податку

(продавця та покупця); д) місце

розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої

як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт,

послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену

у статутних документах отримувача; ж) ціну

поставки без врахування податку; з) ставку

податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з

урахуванням податку.

Аналіз вищенаведеного пункту не

утримує в собі вимоги до підпису особи яка склала податкову накладну, внаслідок

чого посилання податкового органу на неналежність підпису ОСОБА_1., яким

підписанні зазначені накладні є безпідставним.

Посилання податкового органу на

визначення вимог до підпису Порядком складання податкової накладної

затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня

1997 року №165 колегія суддів не приймає з огляду на приписи частини третьої,

та четвертої статті 9 КАС України.

Обов'язок сплатити нарахований

продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином

оформлену податкову накладну, законом покладений на платника податку -

покупця.

Матеріалами справи підтверджується,

що податкові накладні та інші документи, отримані позивачем як платником

податку за результатами виконання угоди на капітальне будівництво заводу з

виробництва питної води, відповідають правилам бухгалтерського та

податкового обліку, та надають йому право на віднесення сум до податкового

кредиту. Включення їх у відповідних податкових періодах до податкової звітності відповідає чинному законодавству.

На підставі викладеного

колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги

позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

від 26 червня 2008 року №0000572310/0 Алчевської об'єднаної

державної податкової інспекції в Луганській області обґрунтовані чинним законодавством України і

підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції

правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм

матеріального і процесуального права.

Колегія суддів задовольнила клопотання податкового органу

щодо долучення до матеріалів справи документів наданих під час апеляційного

провадження (арк. справи 143-148,

том 6), та відхилила клопотання щодо зупинення провадження у справі з

огляду на відсутність підстав такого зупинення.  

            Керуючись статтями 24,

156, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної

податкової інспекції в Луганської області на постанову Луганського окружного

адміністративного суду від 28 серпня 2008 року у справі № 2-а-11564/08 -

залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 28 серпня 2008 року у справі № 2-а-11564/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій

кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 грудня  2008 р. Ухвала у повному обсязі складена у

нарадчій кімнаті            22 грудня

2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду

набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного

суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим

рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі

відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                  

    Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                   

Л.А. Василенко

М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                     

Р.Ф. Ханова