Рішення

від 03.04.2013 по справі 9/17-1698-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2013 р. Справа № 9/17-1698-2011

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Невінгловська Ю.М.

судді: Смелянець Г.Є., Демешин О.А.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Гаєвська Ю.Л.;

від третьої особи: Гаєвська Ю.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного комерційного банку "Європейський";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехМет";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кушнир Олени Вікторівни

про стягнення 1 332 198,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 04.05.2011 року позивач - Акціонерний комерційний банк "Європейський" (надалі - АКБ „Європейський") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехМет" (надалі - ТОВ "УкрТехМет") про стягнення грошових коштів у розмірі 879572,49 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами кредитного договору№002-г/03/02 від 23.11.2007р. позивачем було надано ТОВ "УкрТехМет" кредит у формі кредитної лінії, що поновлюється в національній валюті в сумі ліміту кредитної лінії у розмірі 250000,00 грн., проте відповідач виконував свої обов'язки по сплаті кредиту та відсотків несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2011 року (суддя Мезенцев П.А.)було порушено провадження у справі №9/17-1698-2011 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою суду від 20.06.2011 року провадження по справі № 9/17-1698-2011 було зупинено до вирішення пов'язаною з нею іншою справою № 5023/4428/11.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2011 року провадження у справі № 9/17-1698-2011 поновлено та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.11.2011 року, в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, за клопотання відповідача, провадження у справі №9/17-1698-2011 було зупинено до вирішення пов'язаною з нею іншою справи № 5023/4428/11 яка знаходиться у Вищому господарському суді.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 23.01.2012 року було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 9/17-1698-2011 у наступному складі: головуючий суддя -Меденцев П.А., судді: Щавинська Ю.М., Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2012 року провадження у справі поновлено та справу № 9/17-1698-2011 прийнято до колегіального розгляду у наступному складі: головуючий суддя - Меденцев П.А., судді: Щавинська Ю.М., Малярчук І.А. та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням голови господарського суду Одеської області суду від 06.03.2012 року № 9/17-1698-2011, у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Меденцева П.А. у відрядженні, справу № 9/17-1698-2011 передано на розгляд головуючому судді - Погребній К.Ф.

Розпорядженням голови господарського суду, приймаючи до уваги, що суддя Меденцев П.А. повернувся з відрядження, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 року справу № 9/17-1698-2011 передано до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя - Меденцев П.А., судді: Демешин О.А., Малярчук І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2012р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у даній справі судом було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Кушнир Олену Вікторівну.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2012р., позов АКБ„Європейський" до ТОВ „УкрТехМет", на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду Одеської області, АКБ „Європейський" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. по справі №9/17-1698-2011 апеляційну скаргу АКБ „Європейський" на ухвалу господарського суду від 11.04.2012 року було задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 11.04.2012р. скасовано, а справу №9/17-1698-2011 передано на розгляд господарського суду.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу та ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено повторний автоматичний розподіл справ між суддями, у зв'язку з чим справу №9/17-1698-2011 призначено судді господарського суду Одеської області Невінгловській Ю.М., в зв'язку з чим ухвалою господарського суду від 05.06.2012р. справу № 9/17-1698-2011 було прийнято до провадження суддею Невінгловською Ю.М. та призначено розгляд справи в засіданні суду.

22.06.2012 року до канцелярії господарського суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду, разом з письмовими поясненнями вх. ГСОО №19500/2012 від 22.06.2012 року надійшли відповідні документи. При цьому, у даних поясненнях позивачем було зазначено, що адресою для направлення судових відправлень АКБ „Європейський" є: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47 . Крім того, серед доданих до вказаних пояснень документів була, зокрема, заява про збільшення розміру позовних вимог вих. №15307-12 від 18.06.2012р., подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. У відповідності до зазначеної заяви АКБ „Європейський" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р. у розмірі 1 332 198,89 грн., яка згідно наданого розрахунку станом на 18.06.2012р. (а.с.59-61 з оборотом; том ІІ) складається з: 217 003,08 грн. - заборгованість за кредитом, 160 652,94 грн. - заборгованість за процентами, 185 519,81 грн. - пеня (в т.ч. 142 179,67 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 43 340,14 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту), 30 848, 95 грн. - 3% річних ( в т.ч. 23 240,14 грн. - 3% річних, нарахованих на суму простроченого кредиту та 7608,82 грн. - 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів) та 738 174,10 грн. - збитків від інфляції (в т.ч. 568 506,39 грн. - збитки від інфляції, нараховані на суму неповернутого кредиту та 169 667,71 грн. - збитки від інфляції, нараховані на суму несплачених процентів). Крім того, у вказаній заяві позивачем також було викладено клопотання щодо зменшення розміру судового збору, з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, у зв'язку з фінансовою неможливістю банку забезпечити явку представника до суду та доплатити необхідну суму судового збору, оскільки АКБ „Європейський" перебуває у стані припинення своєї діяльності. В підтвердження зазначених обставин позивачем було надано копію Постанови Правління Національного банку України № 489 від 19.08.2009р. про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації АКБ „Європейський". Позовні вимоги, викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог, з огляду на подану позивачем заяву були прийнятті судом до розгляду про, що представника відповідача було повідомлено у судовому засіданні від 03.10.2012 року.

03.07.2012 року до господарського суду Одеської області надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про надіслання до Одеського апеляційного господарського суду справи №9/17-1698-2011, у зв'язку з надходженням касаційної скарги ТОВ "УкрТехМет".

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що суддя Невінгловська Ю.М. з 25.06.2012р. знаходилась у відпустці, згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 05.07.2012р., з метою дотримання процесуальних строків та необхідністю здійснення відповідних процесуальних дій, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), справу №9/17-1698-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2012р. справу №9/17-1698-2011 було прийнято до провадження суддею Щавинською Ю.М. Водночас, даною ухвалою суду, в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №9/17-1698-2011 було зупинено до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "УкрТехМет".

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012р. касаційну скаргу ТОВ "УкрТехМет" залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. у справі №9/17-1698-2011 - без змін, а справу направлено до господарського суду для здійснення подальшого розгляду по суті.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 07.09.2012р., приймаючи до уваги закінчення терміну перебування судді Невінгловської Ю.М. у відпустці, а також повернення справи №9/17-1698-2011 до господарського суду Одеської області, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 року (протокол №17-24/11 від 29.11.2011 року), справу №9/17-1698-2011 передано на розгляд судді Невінгловській Ю.М.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 07.09.2012 року справу №9/17-1698-2011 прийнято до провадження судді Невінгловської Ю.М., крім того, згідно вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено та її розгляд призначено в засіданні суду.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої АКБ „Європейський" просив суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилався на вчинення відповідачем дій направлених на реалізацію свого майна, а також на відмову від добровільного повернення кредитних коштів, що свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що вподальшому призведе до неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення позову.При цьому, під час розгляду справи позивачем надсилались до суду пояснення, зокрема, вх. ГСОО №31914/2012 від 22.10.2012р., згідно яких вбачається, що АКБ „Європейський" раніше подану заяву підтримує та просить суд її розглянути, а про результати розгляду повідомити останнього.

В судовому засіданні 02.11.2012р. судом було розглянуто дану заяву та відмолено у її задоволенні з тих підстав,що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданої заяви та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів, а лише зазначено про тривале невиконання зобов'язань ТОВ "УкрТехМет" за кредитним договором та фактично висловлено припущення щодо відсутності коштів у відповідача та можливості вчинення останнім дій спрямованих на реалізацію свого майна, між тим, жодних доказів, підтверджуючих зазначені обставини позивачем не надано. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову . У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу ; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів ; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Крім того, у судовому засіданні 02.11.2012 року представником відповідача було подано заяву про залишення позовних вимог АКБ „Європейський", в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, без розгляду (вх. ГСОО №33288/2012 від 02.11.2012р.), оскільки за твердженням відповідача, позивачем не надано витребуваних судом документів.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву відповідача про залишення позову без розгляду, суд відмовив у її задоволенні, оскільки чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання стороною відповідного клопотання чи заяви, а питання щодо залишення позову без розгляду, згідно вимог діючого законодавства, відноситься виключно до компетенції господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2012р., в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи категорію і складність справи, справу №9/17-1698-2011 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно з розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області суду від 21.11.2012 року № 9/17-1698-2011, справу № 9/17-1698-2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Смелянець Г.Є., Щавинська Ю.М.

Розпорядженням голови господарського суду від 22.01.2013р., приймаючи до уваги перебування судді Смелянець Г.Є. у відпустці, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 року справу № 9/17-1698-2011 передано до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Щавинська Ю.М., Демешин О.А.

Розпорядженням голови господарського суду від 12.03.2013р., приймаючи до уваги перебування судді Щавинської Ю.М. на лікарняному, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 року справу № 9/17-1698-2011 передано до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Смелянець Г.Є., Демешин О.А.

Ухвалою суду від 13.03.2013 року справу № 9/17-1698-2011 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М., судді: Смелянець Г.Є., Демешин О.А. та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Під час розгляду справи представниками відповідача та третьої особи були подані заяви (вх. ГСОО №29861/2012 від 02.10.2012р., №33289/2012 від 02.11.2012р. та №5105/2013 від 13.02.2013р.), в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких представники просили суд зупинити провадження у даній справі до розгляду справи за позовом Кушнір О.В. до АКБ„Європейський" за участю третьої особи: ТОВ "УкрТехМет" про визнання кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р.недійсним, яка розглядається Приморським районним судом м. Одеси.

В обґрунтування зазначених заяв представники посилались на те, що у разі визнання недійсним даного кредитного договору будуть відсутні підстави щодо задоволення позовних вимог АКБ „Європейський" та стягнення з відповідача грошових коштів за вказаним кредитним договором.

Розглянувши заяви про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Приморського районного суду м. Одеси про визнання кредитного договору недійсним, судом було відмовлено у їх задоволенні, з наступних підстав:

Так, обставини щодо дійсності кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р. розглядались під час вирішення господарським судом Харківської області справи №5023/4428/11 за позовом ТОВ "УкрТехМет". При цьому, згідно прийнятих судових рішень у справі №5023/4428/11, які є чинними на даний час, що ніяким чином не заперечується сторонами у справі, у задоволені позову ТОВ "УкрТехМет" до АКБ „Європейський" про визнання кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р. недійсним - відмовлено. Разом з тим, раніше, при первісному розгляді, в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням відповідача провадження у даній справі вже зупинялось господарським судом саме до вирішення справи №5023/4428/11 для встановлення іншим судом обставин дійсності/недійсності відповідного кредитного договору. При цьому, позовна заява за матеріалами розгляду якої Приморським районним судом м. Одеси порушено провадження у справі, містить вимоги щодо визнання недійсними договору іпотеки від 27.11.2007р., укладеного між АКБ „Європейський" та Кушнир О.В. та кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р., укладеного між АКБ „Європейський" та ТОВ "УкрТехМет". Водночас, підставами для визнання недійсним кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р. у даній позовній заяві викладені підстави, що були досліджені судом під час розгляду справи №5023/4428/11, в зв'язку з чим, суд вважає подані заяви про зупинення провадження у справі необґрунтованими, недоцільними та такими, що направлені на затягування строку розгляду справи.

Отже, вказані заяви розцінюється судом як такі, що направлені на умисне затягування судового процесу, порушення права інших учасників судового процесу та вважає їх такими, що суперечать вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Крім того, суд зазначає, що обставини недійсності іпотечного договору від 27.11.2007р., укладеного між АКБ „Європейський" та Кушнир О.В. ніяким чином не впливають на права та обов'язки відповідача у даній справі за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р.

В судовому засіданні 03.04.2013р. представником відповідача та третьої особи були знову подані клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи №2/1522/22676/12, за позовом Кушнір О.В. до АКБ„Європейський" за участю третьої особи: ТОВ "УкрТехМет" про визнання кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р.недійсним, яка розглядається Приморським районним судом м. Одеси.

Розглянувши дані заяви у судовому засіданні, суд відмовив у їх задоволенні, з підстав, які вже наводились раніше, оскільки дані підстави для зупинення провадження у справі були досліджені судом під час розгляду даної справи та були визнані судом як необґрунтовані та безпідставні.

Позивач у судові засідання не з'явився, між тим, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся на адресу повідомлену суду у відповідній заяві, а також на адресу зазначену у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2012 року, між тим, судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "за зазначеною адресою на проживає - вибули".

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Разом з тим, до господарського суду надходили від позивача заяви про розгляд справи без участі представника позивача та щодо задоволення позовних вимог АКБ „Європейський" (а.с. 15, 40; том ІІІ), викладених в заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач, надавши відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №33291/2012 від 02.11.2012р.), не визнав позов, та зазначив, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р., вважає такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що до ТОВ "УкрТехМет" у строк користування кредитною лінією жодного перерахування грошових коштів за відповідним кредитним договором від позивача не надходило, при цьому, як і не було здійснено відповідачем запиту на отримання даного кредиту. Разом з тим, відповідач зазначає, що починаючи з 01.10.2008 року АКБ „Європейський" в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку за договором №002-г/03/02 з 21% до 24%, всупереч умов визначених у вказаному договорі - без надіслання відповідачу повідомлення про збільшення розміру процентної ставки. Крім того, відповідач зазнає, що в порушення вимог діючого законодавства сторонами не було визначено істотну умову вказаного кредитного договору, а саме, строк його дії, що суттєво порушує права ТОВ "УкрТехМет", оскільки фактично робить кредитний договір безкінечним, період можливих нарахувань за даним договором (проценти, штрафні санкції) - невизначеним, а суми стягнення - необмеженими у часі та розмірі. Отже, ТОВ "УкрТехМет" вважає позовні вимоги АКБ „Європейський" незаконними, безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить суд у задоволені позовних вимог АКБ „Європейський" відмовити в повному обсязі.

Третя особа - Кушнир О.В., надавши письмові пояснення по суті спору (вх. ГСОО №33290/2012 від 02.11.2012р.), проти позову заперечує з підстав викладених у вказаних поясненнях, які цілком співпадають з підставами, визначеними відповідачем у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд встановив:

23 листопада 2007р. між АКБ „Європейський" (далі - банк) та ТОВ "УкрТехМет" (далі - позичальник) укладено кредитний договір №002-г/03/02(далі - договір ), згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в кредит в рахунок відкритої на умовах цього договору кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, в тому числі з урахуванням положень п.2.7 цього договору, (надалі - "кредитна лінія"), а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії, передбачені цим договором, а також виконати всі зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Надання кредиту за кредитним договором №002-г/03/02від 23.11.2007р. підтверджується меморіальними ордерами: №113274 від 28.11.2007р. на суму 80 000,00 грн., №124386 від 29.11.2007р. на суму 20 000,00 грн., №19457 від 04.12.2007р. на суму 30 000,00 грн., №56386 від 12.12.2007р. на суму 40 500,00 грн., №81135 від 18.12.2007р. на суму 24 000,00 грн., №106052 від 24.12.2007р. на суму 30 000,00 грн., №3121666 від 26.12.2007р. на суму 20 000,00 грн., №68805 від 17.01.2008р. на суму 51 000,00 грн., №128641 від 29.01.2008р. на суму 18 000,00 грн., № 165319 від 31.01.2008р. на суму 18 600,00 грн., №19264 від 04.02.2008р. на суму 30 000,00 грн. та №39752 від 06.08.2008р. на суму 8 000,00 грн. (а.с. 56-58 з оборотом; том ІІ), сума яких разом становить 370 100,00 грн. та у відповідності до меморіального ордеру №198161 від 24.11.2008 року (а.с. 14; том І) позивачем було здійснено віднесення простроченого кредиту за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р. з зазначенням кредитного рахунку 20624001830701 на суму 249 100,00 грн.

Відповідно до 1.2договору, розмір кредитної лінії: 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.

Пунктом 1.3 зазначеного кредитного договору визначено, що строк користування кредитною лінією: з 23 листопада 2007 року по 23 листопада 2008 року включно.

Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів (надалі - "процентна ставка") становить 21% (двадцять один процентів) річних (п. 1.4 договору).

У відповідності до п. 1.5 договору, цільове призначення кредитної лінії: поповнення оборотних коштів.

Згідно з п. 2.1 договору, для обліку розрахунків за кредитною лінією відкривається позиковий рахунок №20624001830701, для обліку нарахованих процентів за користування кредитною лінією відкривається рахунок №20680001830701 в АКБ "Європейський", МФО 380184, а за умовами п. 2.3 договору, кредитна лінія надається у безготівковій формі шляхом оплати з позикового рахунку, згаданого в п.2.1 цього договору, розрахункових документів позичальника по реквізитах контрактів, наданих позичальником.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що кошти в рахунок кредитної лінії надаються позичальнику при наявності у банку відповідного письмового запиту позичальника про їх надання. При цьому, позичальник зобов'язаний виконати всі умови (в т.ч. щодо надання документів) п.п.1.5, 2.3, 5.1 та 5.5 цього договору.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з п.1.4. цього договору, з дня перерахування коштів з позикового рахунку позичальника, вказаного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного погашення заборгованості за кредитною лінією (в тому числі і за період прострочення погашення вказаної заборгованості), з огляду на умови п. 3.1 договору.

Крім того, проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією. При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Якщо день надання та повернення коштів, отриманих в рахунок кредитної лінії, співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Положеннями п. 3.3 договору встановлено, що проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) поточного місяця (з 09.00 до 18.00 години) за попередній місяць у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору. Проценти, нараховані за користування кредитною лінією в останньому календарному місяці користування кредитною лінією, сплачуються одночасно із погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності з п.п.1.3, 4.1 цьогодоговору.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що при настанні строків платежів згідно з п.п. 3.3, 3.4, 4.1, 7.5, 7.6, 8.1 цього договору, чи у випадку наявності простроченої заборгованості по вказаних платежах, а також при настанні випадків дострокового погашення заборгованості за кредитною лінією відповідно до п.5.4. та/або п.8.2 цього договору, будь-які надходження, що підлягають зарахуванню банком на поточні рахунки позичальника (в національній та/або іноземній валюті), можуть бути використані банком для оплати процентів, погашення заборгованості за кредитною лінією, здійснення інших платежів (в тому числі для сплати комісій, неустойок тощо), передбачених цим договором. Для цього позичальник надає банку право договірного списання коштів зі свого поточного рахунку у національній валюті України 26004001830701, відкритого в АКБ "Європейський", МФО 380184, а також з інших рахунків у національній валюті України, що будуть відкриті позичальником в АКБ "Європейський" після укладання цього договору.

Водночас, умовами п. 4.2 договору, серед іншого, встановлено, що у разі наявності заборгованості грошові кошти зараховуються банком в наступній черговості: для сплати прострочених процентів, для сплати простроченої комісії, для погашення простроченої заборгованості за кредитною лінією, для сплати, нарахованих процентів, строк сплати яких настав (у тому числі нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитною лінією), для сплати нарахованої комісії, строк сплати якої настав, для погашення заборгованості за кредитною лінією, строк погашення якої настав, для сплати неустойок (штрафів, пені) за цим договором (якщо такі мають місце), для погашення заборгованості за кредитною лінією, строк погашення якої не настав.

У відповідності до п. 10.4 договору, будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним, цінним листом/листом з повідомленням про вручення, телексом чи телефаксом за адресою, вказаною у розділі 11 цього договору (якщо інша адреса не повідомлена однією стороною іншій стороні відповідно до умов цього договору), або отримані однією стороною від іншої сторони під розпис уповноваженої особи, крім випадків, коли інший спосіб відправлення повідомлень прямо передбачений умовами цього договору.

Згідно п. 10.7 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками сторін та діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за цим договором (в тому числі до повного погашення заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів, комісій, інших платежів, передбачених цим договором, сплати можливих неустойок, відшкодування збитків).

Положеннями п. 10.10 договору визначено, що сторони цього договору погодили, що з укладанням цього договору досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть істотним та необхідними за змістом цього договору.

На виконання умов договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р., в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вказаним кредитним договором, 27.11.2007р. між АКБ „Європейський" та громадянкою Кушнир Оленою Вікторівною був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований за №15429 та згідно з чим накладено заборону на відчуження відповідної квартири Кушнир О.В. до припинення чи розірвання зазначеного договору.

Разом з тим, 27.02.2009 року нотаріусом Таранською А.М. було вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення заборгованості за договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р., з огляду на умови договору іпотеки від 27.11.2007р. та задоволення вимог АКБ „Європейський" у сумі 234287,09 грн., шляхом звернення стягнення на відповідну квартиру Кушнир О.В.

При цьому, як зазначає позивач, за відповідним виконавчим написом відкрито виконавче провадження, згідно постанови №В-11/1292 від 14.09.2011р., між тим, будь-якого задоволення вимог АКБ „Європейський" на даний час не відбулось ні за рахунок звернення стягнення на майно Кушнир О.В., ні від надходження грошових коштів від даної особи, зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем чи третьою особою.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р. станом на 18.06.2012р. (а.с. 59 з оборотом; том ІІ), відповідач порушив виконання взятих на себе зобов'язань, а саме у встановлений договором строк не здійснив у повному обсязі повернення кредитних коштів та не сплатив проценти за користування наданим кредитом. При цьому, згідно умов п. 1.3 кредитного договору, строк виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів настав 23.11.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача наявної заборгованості за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р. та штрафних санкцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, у розумінні ст. 204 Цивільного кодексу України кредитний договір №002-г/03/02, укладений 23.11.2007р. між АКБ „Європейський" та ТОВ "УкрТехМет", як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ, банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої жякості.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно виписки банку по особовому рахунку №20624001830701 сума перерахованих АКБ „Європейський" за період з 28.11.2007р. по 06.08.2008р. та не повернутих ТОВ "УкрТехМет" кредитних коштів за договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р.склала 217 003,08 грн., при цьому, з огляду на здійснення відповідачем повернення кредитних коштів у сумі 153 096,92 грн. протягом періоду з 10.01.2008р. по 03.03.2009р., під час надання кредитних коштів банком не було перевищено розмір встановленого договором ліміту кредитної лінії.

Таким чином, кредит в сумі 217 003,08 грн. ТОВ "УкрТехМет", в порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України не повернуло, хоча строк виконання зобов'язання настав 23.11.2008 року.

За результатами розгляду справи також встановлено, що відповідач порушив умови договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р., в частині сплати відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим, станом на 18.06.2012р. за ТОВ "УкрТехМет" рахується заборгованість за період нарахування з 23.11.2007р. по 31.05.2012р., з урахуванням здійснення відповідачем часткових проплат у сумі 70 201,78 грн., по простроченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 160 652,94 грн., що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Отже, згідно виписки про рух грошових коштів (окремо щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом) станом на 18.06.2012 року на рахунках відповідача за період з 23.11.2007р. по 18.06.2012р. (а.с. 62-95, том ІІ) та наданого позивачем розрахунку заборгованості за ТОВ "УкрТехМет" рахується заборгованість перед АКБ „Європейський" за договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р., яка складається з заборгованість за кредитом у сумі 217 003,08 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у сумі 160 652,94 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Згідно умов п. 6.1 договору, у випадку ненадходження в строки, визначені у п.п.1.3, 3.4, 4.1, 7.5, 7.6, 8.1, 8.2 цього договору, на відповідний рахунок, визначений цим договором, суми заборгованості за кредитною лінією та/або процентів за користування нею, та/або сум комісій, та/або інших платежів, належних до сплати позичальником відповідно до умов цього договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє протягом періоду прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу, за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості у році. Пеня сплачується позичальником у порядку, встановленому п.4.2 цього договору, за рахунок коштів, що направляються позичальником для виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором, або протягом трьох банківських днів з дня отримання вимоги банку про сплату пені.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що сторони, керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі п.6 ст.232 Господарського кодексу України, за взаємною згодою встановили, що нарахування штрафних санкцій (неустойок: штрафів, пені) за прострочення виконання позичальником зобов'язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (неустойки: пені, штрафи) банк має право продовжувати нараховувати до дати повного виконання позичальником відповідних прострочених зобов'язань за договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 24.11.2008р. по 18.06.2012р. у розмірі 43 340,14 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 24.11.2008р. по 18.06.2012р.у розмірі 142 179,67 грн., 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01.05.2009р. по 18.06.2012р. у розмірі 7 608,82 грн., інфляційних, нарахованих на суму несплачених процентів за період з 01.05.2009р. по 31.05.2012р. у розмірі 169 667,71 грн.,вважає його вірним та обґрунтованим.

Разом з тим, в частині здійснення позивачем розрахунку суми 3% річних у розмірі 23240,14 грн. за період з 24.11.2008р. по 18.06.2012р. та інфляційних нарахувань у розмірі 568 506,39 грн. за період з 24.11.2008р. по 31.05.2012р. щодо прострочення відповідачем повернення кредитних коштів, суд встановив, що позивач здійснив відповідні нарахування на суму заборгованості -217 003,08 грн., тоді як станом на 24.11.2008 року сума заборгованості становила - 249 100,00 грн. (зазначене вбачається з виписки про рух грошових коштів та наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом), яка перевищує розмір суми заборгованості на яку позивач нараховував зазначені санкції.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем до стягнення суму 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту за період з 24.11.2008р. по 18.06.2012р. у розмірі 23 240,14 грн.

Водночас, стосовно розрахунку позивача щодо сплати відповідачем інфляційниху розмірі 568 506,39 грн. за період з 24.11.2008р. по 31.05.2012р. щодо прострочення відповідачем повернення кредитних коштів суд зазначає, що при здійснені даного нарахування позивачем не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки (зазначена позиція також викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2010 р. по справі № 11/14-10, за якою суд визнав неправильною методику рахування інфляційних втрат із застосування індексації до прострочки оплати, що мали місце в межах одного місяця). Так, листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць , в зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад листопада, індексується за період з урахуванням листопада, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - грудня, між тим, позивач у період з 24.11.2008р. (з моменту виникнення заборгованості) по 30.11.2008р. за сім днів здійснював нарахування інфляційних сума яких становить 4 212,59 грн.

Враховуючи викладене, сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, яка нарахована за прострочення повернення кредиту становить 564 293,80 грн., а правомірним періодом нарахування, в межах заявленого позивачем періоду, є 01.12.2008р. по 31.05.2012р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед АКБ „Європейський" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

При цьому, стосовно доводів відповідача про односторонню зміну позивачем розміру процентної ставки з 21% на 24%, суд зазначає наступне:

Належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Водночас, неправомірною є зміна процентної ставки навіть у разі належного повідомлення, якщо договором чітко передбачено підписання в таких випадках додаткової угоди.

Умовами п. 3.4 договору передбачено, що у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу, сторони досягли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначені розміру процентної ставки (п.1.4 даного договору) при укладанні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якого додаткового договору до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки (п.п.3.4.1 договору) або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором (п.п.3.4.2 договору).

У відповідності до 3.4.1 договору, про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення йому відповідного листа з повідомленням про вручення за 10 (десять) календарних днів до дня вступу в дію зміненої процентної ставки . Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 11-го дня після відправлення банком позичальнику листа (повідомлення) про зміну процентної ставки відповідно до цього підпункту пункту 3.4. цього договору.Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа (про зміну процентної ставки) з повідомленням про вручення, або дата, зазначена уповноваженим представником позичальника на копії вказаного вище листа банку при отриманні його позичальником в банку.

Положеннями п.п. 3.4.2 договору, зокрема, встановлено, що протягом зазначеного в п.п. 3.4.1 цього договору десятиденного строку позичальник має право подати до банку письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки. Факт звернення позичальника до банку підтверджуються поставленням вхідного штампу банком із зазначенням номера та дати реєстрації звернення позичальника.

Частинами 2, 3 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Водночас, ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

При цьому, згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 Цивільного кодексу України, сторонами у справі 23.11.2007р. укладено кредитний договір №002-г/03/02, в якому передбачено підстави та порядок підвищення процентної ставки, а також висловлення позичальником заперечень з даного приводу. Отже, за умовами даного договору передбачено, що спочатку відбувається зміна процентної ставки, а потім надсилається повідомлення про це. Таким чином вбачається, що відповідні умови договору мають виконуватись, а момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Як встановлено матеріалами справи, згідно виписки про рух грошових коштів за період з 23.11.2007р. по 18.06.2012р., окремо щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом (а.с. 62-95, том ІІ), ТОВ "УкрТехМет" були вчинені дії по сплаті процентів за користування кредитними коштами, зокрема, нараховані виходячи із розміру нової процентної ставки - 24%, а також щодо часткового повернення кредитних коштів.

Таким чином, враховуючи, що позичальником були вчинені дії щодо сплати відсотків за новою процентною ставкою та часткового повернення кредитних коштів у межах періоду користування кредитною лінією, з огляду на положення ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про прийняття ТОВ "УкрТехМет" пропозиції АКБ „Європейський" щодо збільшення розміру процентної ставки до 24%, а вказаний правочин вчиненим, навіть за відсутності в матеріалах справи доказів про належне повідомлення позичальника, оскільки фактичні дії ТОВ "УкрТехМет" свідчать про прийняття такої пропозиції, в зв'язку з чим доводи відповідача щодо односторонньої зміни банком розміру процентної ставки за кредитним договором є безпідставними та розцінюються як такі, що направлені на ухилення ТОВ "УкрТехМет" від виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р.При цьому, аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у листі щодо узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)від 07.10.2010 року (із змінами та доповненнями).

Отже, доводи відповідача щодо відсутності надходження до ТОВ "УкрТехМет" кредитних коштів за договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р. та неправомірного збільшення банком розміру процентної ставки, судом до уваги не приймаються, оскільки ТОВ "УкрТехМет" вчинено конклюдентні дії, які виражають волю останнього встановити правовідношення (вчинити правочин), але не у формі усного або письмового волевиявлення, а безпосередньою поведінкою, з якої можна зробити висновок про такий намір, у даному випадку - це дії відповідача по частковому поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, нарахованих виходячи із ставки 24%.

Крім того, помилковими є твердження відповідача щодо не визначення сторонами істотної умови кредитного договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р., а саме, строку його дії, що за думкою ТОВ "УкрТехМет" суттєво порушує його права, оскільки фактично робить кредитний договір безкінечним, в зв'язку з тим, що умовами п. 10.7 договору передбачено, що строк дії кредитного договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за ним, тоді як обов'язок щодо повернення кредиту визначений до 23.11.2008 року. При цьому, згідно п. 10.10 договору №002-г/03/02 від 23.11.2007р. сторони засвідчили, що ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цього договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АКБ „Європейський" та про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р., а саме: 217 003,08 грн. заборгованості за кредитом, 160 652,94 грн. заборгованості за процентами, 185 519,81 грн. пені (в т.ч. 142 179,67 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 43 340,14 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту), 30 848, 95 грн. 3% річних ( в т.ч. 23 240,14 грн. - 3% річних, нарахованих на суму простроченого кредиту та 7 608,82 грн. - 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів) та 733 961,51 грн. - збитків від інфляції (в т.ч. 564 293,80 грн. - збитки від інфляції, нараховані на суму неповернутого кредиту та 169 667,71 грн. - збитки від інфляції, нараховані на суму несплачених процентів).

Частиною 1 ст.4 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", статтею 13 якого встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року у розмірі 1073 гривні. Отже, за подану заяву про збільшення розміру позовних вимог від 18.06.2012р., до сплати додатково підлягав судовий збір у розмірі 1073грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехМет" (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд. 86, кв. 12; ід. код 32716339) на користь Акціонерного комерційного банку «Європейський» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Почайнинська, буд. 38/44; ід. код 19359904) грошових коштів за кредитним договором №002-г/03/02 від 23.11.2007р. у розмірі 1 327 986,29/один мільйон триста двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість/грн. 29 коп., з яких: 217 003/двісті сімнадцять тисяч три/грн. 08 коп. заборгованість за кредитом, 160 652/сто шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят дві/грн. 94 коп. заборгованості за процентами, 185 519/сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять/грн. 81 коп. пеня, 30 848/тридцять тисяч вісімсот сорок вісім/грн. 95 коп. 3% річних та 733 961/сімсот тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят одна/грн. 51 коп. збитки від інфляції.

3.В решті позову - відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехМет" (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд. 86, кв. 12; ід. код 32716339) на користь Акціонерного комерційного банку «Європейський» (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Почайнинська, буд. 38/44; ід. код 19359904) 8378, 48 грн. державного мита, 224, 70 грн. витрат на ІТЗ судового збору

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехМет" (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, буд. 86, кв. 12; ід. код 32716339) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 9 052 /дев'ять тисяч п'ятдесят дві/грн. 53 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.04.2013р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Смелянець Г.Є.

Суддя Демешин О.А.