Ухвала

від 28.03.2013 по справі 6/218/51/36/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К-31505/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 28.03.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову господарського суду Чернігівської області від 19.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010

у справі №6/218/51/36/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівтекс"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

Головного управління Державного казначейства в

Чернігівській області

про стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігівтекс" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми заборгованості по відшкодуванню надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 699392 грн. за грудень 2005 року та січень 2006 року.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 19.02.2009 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 постанову господарського суду Чернігівської області від 19.02.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Чернігові звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача. перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 12.04.2006 позивачем подало до Державної податкової інспекції у м. Чернігові уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленнями самостійно виявлених помилок за січень 2006 року.

ДПІ у м. Чернігові була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2005 року та січень 2006 року та складено акт № 162/23/32711482 від 18.05.2006

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001842320/0 від 29.05.2006. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 698882 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Чернігівської області від 19.07.2007 по справі № 6/215а/48а. яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008. визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0001842320/0 від 29.05.2006, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року та січень 2006 року на загальну суму 698882 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 відмовлено Державній податковій інспекції у м. Чернігові у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови господарського суду Чернігівської області від 19.07.2007 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008 по справі №22-а-5250/08 (6/215а/48а) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівтекс" до Державної податкової інспекції)' м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частинами 2, 4 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу вимог ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України це рішення є обов'язковим для адміністративного суду при вирішенні даного спору.

Відповідно до пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства; орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження; після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що сума бюджетного відшкодування за грудень 2005 року та січень 2006 року на загальну суму 698882 грн. є обґрунтованою, а тому позовні вимоги про стягнення такої суми є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те. що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову господарського суду Чернігівської області від 19.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі № 6/218/51/36/17 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 19.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі № 6/218/51/36/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко