Рішення

від 12.04.2013 по справі 905/1078/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.13 р. Справа № 905/1078/13-г

Відповідно до п. 3.1.10 та п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу призначено до розгляду судді Гринько С.Ю. від 14.02.2013р.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Азімова Г.Г.К. - довіреність від 04.02.2013р.,

від відповідача - Колесник С.С. - довіреності від 08.01.2013р.,

за позовом - Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Донецьк в особі

відокремленого підрозділу Авдієвського виробничого управління

водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства

„Компанія „Вода Донбасу" м. Авдіївка

до відповідача - Авдіївської міської ради Донецької області м. Авдіївка

про зобов'язання відповідача прийняти спірні пункти 1.2, 3.2, 3.4, 3.9, 3.11, 3.13, 5.5, 7.6, п.п. 7 п. 11.1 договору № 0098/73 на надання послуг по централізованому питному водопостачанню і водовідведенню від 15.01.2013р. в редакції позивача.

СУТЬ СПОРУ:

13.02.2013р. КП „Компанія „Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" (далі по тексту - Виробник) звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про зобов'язання Авдієвської міської ради Донецької області ( далі по тексту - Споживач) прийняти спірні пункти 1.2, 3.2, 3.4, 3.9, 3.11, 3.13, 5.5, 7.6, п.п. 7 п. 11.1 договору № 0098/73 на надання послуг по централізованому питному водопостачанню і водовідведенню від 15.01.2013р. в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п. 2.1 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" позивач надіслав відповідачу два примірники проекту договору № 0098/73 на надання послуг по централізованому питному водопостачанню і водовідведенню від 15.01.2013р., який підписав з протоколом розбіжностей з запропонованими позивачем пунктами - 1.2, 2.2, 3.2, 3.4, 3.9, 3.10, 3.11, 3.12, 3.13, 3.14, 5.5, 7,6 і підпунктом 7 п. 11.1 договору, у зв'язку з чим повернув один примірник договору супровідним листом № 01-19/0134 від 04.02.2013р. з протоколом розбіжностей. Після врегулювання розбіжностей сторонами залишилися неврегульованими пункти 1.2, 3.2, 3.4, 3.9, 3.11, 3.13, 5.5, 7.6, п.п. 7 п. 11.1 договору, у зв'язку з чим відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України, позивач звернувся за захистом своїх законних інтересів до господарського суду.

Господарський суд ухвалами від 25.02.2013р., від 18.03.2013р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( далі по тексту - ГПК України ) відкладав розгляд справи на 11.03.2013р., 28.03.2013р. відповідно для забезпечення явки відповідача та надання сторонами документів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Також в судових засіданнях 11.03.2013р., 28.03.2013р. та 02.04.2013р. оголошувалася перерва на 18.03.2013р., 02.04.2013р., 11.04.2013р. відповідно для надання сторонами документів в обґрунтування своєї позиції щодо кожного спірного пункту договору.

2

Представник відповідача через канцелярію суду 11.03.2013р. надав відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених пропозицій викладених позивачем у договорі, які стосуються, зокрема, надання послуг Комунальним підприємством по прийманню, очищенню і оплаті стічних вод, до яких входить і поверхневі і дощеві води з тих підстав, що на території міста Авдіївка не має зливової каналізації - інженерної мережі відкритого чи закритого типу, пристосованої для збору та відводу зливових стоків з території міського населеного пункту. Крім того, на балансі Авдієвського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства також відсутня зазначена каналізація, яка б приймала стічні води з території відповідача. Також зазначено, що відповідач є бюджетною організацією і використовує лише питну воду, стічні води є побутовими, а місцеві правила приймання стічних вод підприємств виконавчими органами Авдієвської міської ради не затверджувалися.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані документи, проаналізувавши їх, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду передані неврегульовані сторонами при укладенні договору № 0098/73 на надання послуг централізованого питного водопостачання і водовідведення від 15.01.2013р. пункти, які являються суттєвими при виконанні договору, а саме, питання щодо законності нарахування витрат за скидання стічних вод, в яких, на думку відповідача, невідокремлені у визначенні поняття стічних вод поверхневі і дощові води.

Оскільки відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковими для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, господарський суд при вирішенні питань, поставлених перед судом на їх вирішення бере до уваги постанову Верховного Суду України.

Верховний Суд України у справі від 29 листопада 2010 року № 9/2пд, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 2 вересня 2010 року у справі № 9/2пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до комунального підприємства "Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство Ровенькитеплокомуненерго" про спонукання укласти договір, визначився з питанням про кількість стічних вод, що надходять від споживача. Підставою для перегляду постанови явилося неоднакове застосування касаційним судом п.п. 3.12, 5.29, 5.30 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Як підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права у подібних правовідносинах, заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України по справах № 9/54пд (постанова від 7 жовтня 2009 року), №14/35пд (постанова від 1 вересня 2009 року).

Всі питання щодо стічних вод вирішується за Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України ( далі по тексту - Правила № 37 ), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. N 37 ( зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 р. за N 403/6691 ), які розроблені відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" із змінами і доповненнями (далі - Порядок), Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року N 465, згідно з Будівельними нормами і правилами "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2).

Ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

3

Правила спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод.

Таким чином чітко визначено, що ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації.

Авдієвським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" (далі - ВУВКГ) надано Схему № 1 підключення будинку Авдіївської міської ради Донецької області до каналізаційних мере, з якої видно, що в місті Авдіївка є каналізаційна мереж і проведено розмежування балансової приналежності цих мереж. Акт від 28.03.2013р. обстеження об»єкта відповідача, підтверджує те, що на території Авдіївської міської ради по вулиці Молодіжна, 5 знаходяться два каналізаційних колодязі. В цей же день був проведений замір території даного об»єкта і складений акт обстеження, за яким площа Міськради складає 0,044га, а площа мощених і щебіночних покритій складає 0,0119га.

Ці документи підтверджують, що: по-перше, у позивача - КП на балансі є системи місцевого водопроводу та каналізації, а по-друге, Споживача знаходяться каналізаційні колодязі, тому твердження відповідача у своєму запереченні на позов щодо відсутності на території міста Авдіївка зливової каналізації - інженерної мережі не обґрунтовані.

Відповідно до Правил № 37 споживач водопостачання зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190 ( Правила № 190 ), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України ( z0403-02 ), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Відповідно до п.1.9 Правил № 37 кожне Підприємство, як Споживач водопостачання скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами Підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги.

Твердження Міської ради, що він не є Підприємством в розумінні господарюючого суб»єкта, не відповідають дійсності, оскільки цими Правилами визначено поняття «Підприємство», до яких входять всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів, а не мається на увазі тільки господарюючі суб»єкти.

Пункт 1.2 договору, який стосується визначення предмету договору, викладений Виробником в наступній редакції: «Виробник приймає і очищає стічні води споживача - усі види стічних вод внаслідок діяльності споживача після використання води у всіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі і дощові води з території споживача, а споживач оплачує послуги по централізованому водовідведенню виробнику на умовах діючого договору».

Споживач пропонує виключити з даного пункту слова: «а також поверхневі і дощові води з території споживача», вважаючи, що до стічних вод ці води не мають відношення.

Господарський суд, розглядаючи спірний пункт виходить з того, що п.1.4 Правил № 37 чітко дано визначення поняття «стічні води Підприємства», до яких відносяться усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Оскільки законодавчо визначено поняття стічних вод, до яких, зокрема, відносяться і поверхневі і дощові води з території споживача, господарський суд приймає цей пункт 1.2 в редакції позивача.

4

Пункт 3.2 договору позивач пропонує викласти у такій редакції: «Виробник приймає і очищає господарсько-побутові і близькі до них за складом стічні води споживача, в межах узгоджених розрахункових об'ємів в межах граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин, в тому числі об'ємів стічних вод, які попадають в періоди дощів і сніготанення в мережі водовідведення споживача».

Відповідач пропонує виключити з спірного пункту слова: «в тому числі об'ємів стічних вод, які попадають в періоди дощів і сніготанення в мережі водовідведення споживача», обґрунтовуючи це тим, що на території Авдієвської міської ради та на балансі позивача відсутня зливна каналізація для збору та відводу зливових стоків з території міських населених пунктів, яка б приймала стічні води з території відповідача

Таким чином, в спірному пункті залишилося неузгодженим питання приймання і очищення виробником вод, які попадають в періоди дощів і сніготанення в мережі водовідведення споживача.

Як визначено раніше, не обґрунтоване твердження Споживача про відсутність у Виробника каналізаційних мереж на його території. Цей пункт конкретизує обов»язок Виробника виконувати свої зобов»язання щодо послуг з водовідведення і кореспондується з викладеними у предметі договору зобов»язаннями, покладеними на Виробника у відповідності з викладеним у договорі і Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» та в Правилми № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

З пункту 1.2 випливає, що предметом договору є, зокрема, і приймання та очищення виробником стічних вод споживача, в тому числі поверхневих і дощових вод з території останнього, що повністю кореспондується з положенням Правил № 37, де прямо визначено поняття стічних вод, а тому господарський суд приймає пункт 3.2 в редакції позивача.

Пункт 3.4 договору стосується узгодження розрахункового об'єму стічних вод. Редакція позивача виглядає таким чином:

Редакція Споживача викладена в протоколі розбіжностей наступним чином:

5

Верховний Суд України у справі від 29 листопада 2010 року № 9/2пд висказав свою позицію відносно здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку на каналізаційних випусках, що для господарського суду являється пріоритетним і вирішальним.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно ст.19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до п.5.1 Правил № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Уразі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел ( п.5.14 Правил № 190 ).

Пунктом 5.29 Правил № 190 передбачено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1)за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2)за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3)за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4)на підставі витрат води на технологічні потреби;

5)на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає. Визначення кількості стічних вод у спосіб, запропонований у редакції позивача, не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання, оскільки Споживач свою редакцію виклав, виходячи з визначеного Розрахункового балансу об»єму водоспоживання і водовідведення, який розрахований у відповідності із змінами до Правил користування системами централізованого комунального водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства України № 131 від 27.03.2012р., а також національного стандарту України ДСТУ-Н-Б В.1-27:2010 «Будівельна кліматологія».

Цифри, приведені в розрахунку позивача не відповідають розрахунку об»єму стічних вод, які визначені у Відомостях про кількість стічних вод за таблицею 4. Позивач обґрунтував свої розрахунки, за якими він визначив розрахунковий об»єм стічних вод, пропонований ним редакцією, викладеною у п.3.4 договору.

Рахунок скидання в каналізаційну мережу споживача додаткового об»єму поверхових стічних вод Авдієвської міської ради, Відомості про кількість стічних вод, Розрахунковий баланс об»єму водопостачання і водовідведення, в якому конкретно викладені узгоджений сторонами розрахунковий об»єм стічних вод, який і покладений в основу відповідачем в пункт 3.4 договору. Розрахунковий об»єм стічних вод, в яких передбачені, зокрема, і середньорічні об»єми поверхневих, снігових, поливно-мийних вод, стічних вод тощо розглянуті головою міськради, підписані без заперечень і погоджені з водопостачальною організацією (позивачем), тобто сторонами узгоджені розрахункові об'єми в межах граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин, в тому числі об'ємів стічних вод, які попадають в періоди дощів і сніготанення в мережі водовідведення споживача, як і передбачено умовами п.3.2 договору.

З викладених раніше пунктів 1.2, 3.2 договору, вбачається, що до стічних вод також відносяться води, які попадають в періоди дощів і сніготанення в мережі водовідведення споживача.

6

Крім цього, Пункт 4.10 Правил № 190 чітко визначає формулу, згідно якої визначається середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), ОР, і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення.

Оскільки редакція відповідача відповідає узгодженим показникам з Виробником, господарський суд приймає п. 3.4 в редакції відповідача.

Пункт 3.9 договору позивач пропонує викласти в такій редакції - «Споживач зобов'язується щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати виробнику інформацію про об'єми скинутих стічних вод за минулий місяць і їх якісні показники (результати аналізу стічних вод). У випадку ненадання вказаної інформації виробник має право здійснити аналіз стоків споживача самостійно з оплатою вартості цих робіт споживачем протягом 3 банківських днів з моменту отримання платіжних документів».

Відповідач пропонує іншу редакцію - «Споживач зобов'язаний щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати виробнику інформацію про об'єми скинутих стічних вод за минулий місяць».

Правилами № 37, зокрема, пунктами 2.4 і 7.2 чітко встановлений обов'язок споживача здійснювати регулярний лабораторний контроль за якістю, кількістю, режимом скиду стічних вод і визначено, що тільки на вимогу Водоканалу Споживач водопостачання і водовідведення повинен (зобов»язаний) надавати відповідні звітні дані, систематично подавати інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації. У випадку ненадання вказаної інформації Виробник має право здійснити аналіз стоків споживача самостійно за рахунок споживача. Отже, законодавчо встановлений обов»язок Споживача виконувати визначені першим реченням зобов»язання, тому перше речення п.3.9 приймається в редакції позивача.

Щодо стосується другого речення цього пункту, суд виходить з того, що він має дві мети: 1) право Виробника у зв»язку з невиконанням Споживачем обов»язків, визначених першим реченням цього пункту, самостійно проводити аналіз стоків за рахунок Споживача; 2) встановлює строк оплати виконаних Виконавцем робіт по проведенню аналізу стоків.

Оскільки право Виробника здійснити аналіз стоків Споживача самостійно з оплатою вартості цих робіт споживачем визначений п.7.2 Правил № 37, тобто законодавчо, господарський суд цю частину речення приймає в редакції позивача. Щодо встановлення в односторонньому порядку строку оплати за виконанні роботи позивачем, господарський суд виходить з того, що строк (термін) виконання зобов»язання, якщо сторонами не досягнута угода з цього питання, вирішується за правилами п.2 ст.530 Цивільного кодексу України на загальних підставах, а тому викладені в п.3.9 договору слова «протягом 3 банківських днів з моменту отримання платіжних документів» виключити.

Пункт 3.11 договору позивач пропонує викласти в наступній редакції: «Споживач скидає стічні води в каналізаційну систему міста через окремі випуски з обов'язковим влаштуванням контрольних колодязів, які розташовані за територією споживача в місцях, обладнаних під'їзними дорогами». Пропонуючи цю редакцію, позивач посилається на п.1.9 Правил № 37.

Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору, обґрунтовуючи це тим, що він користується внутрішньою каналізацією (для будинків), а контрольні колодязі знаходяться на балансі позивача.

Вирішуючи це питання, господарський суд встановив, що дійсно п.1.9 Правил № 37 передбачено, що «кожне Підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами Підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги.». Але позивачем не доведено той факт, що Споживач має окремий каналізаційний випуск. За визначенням поняття в Правилах № 37 каналізаційний випуск Підприємства - трубопровід, яким стічні води Підприємства випускаються у збірний чи головний каналізаційний колектор - трубопровід, який збирає стічні води від збірних колекторів та районних насосних станцій.

При вирішенні питання в судовому засіданні щодо наявності системи каналізації в місті Авдіївка, позивач не надав документ, який би свідчив про наявність в місті збірного чи головного каналізаційного колектора, а також контрольного колодязя (колодязя на каналізаційному випуску Підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора). Цей факт підтверджується і актом обстеження території Авдієвської міської ради, актом

7

балансового розмежування каналізаційних мереж міста Авдіївка, схемою підключення ГИК м.Авдіївка до каналізаційних мереж ПУВДХ, які вказують на те, що по вулиці Молодіжна, 5 знаходяться два каналізаційних колодязі висотою К-К1-12см. від рівня землі (висота колодязя) і висота К-К2 - 32см від рівня землі (плита перекриття і кільце), тобто існують каналізаційні мережі, що не підтверджує заперечення відповідача стосовно відсутності на його території каналізаційних мереж, а не збірного чи головного каналізаційного колектора, а також контрольного колодязя.

За відсутністю обґрунтувань позивачем своєї редакції, покладати обов»язок на Споживача, який не являється господарюючим суб»єктом, «влаштовувати контрольні колодязі, які розташовані за територією споживача в місцях, обладнаних під'їзними дорогами», як вимагає П.1.9 Правил № 37 без достатніх на це підстав і доказів наявності збірного чи головного каналізаційного колектора, господарський суд вважає незаконними вимоги, а тому приймає редакцію позивача, виключивши слова: «з обов'язковим влаштуванням контрольних колодязів, які розташовані за територією споживача в місцях, обладнаних під'їзними дорогами».

Пункт 3.13 договору стосується обов'язку споживача забезпечити можливість проведення працівниками Виробника в будь-який час доби контрольний відбір проб стічних вод Споживача, включаючи надання необхідних відомостей та експлуатаційного персоналу, вважаючи, що ця вимога передбачена п.1.9 Правил № 37 (додаткові пояснення).

Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору, посилаючись на те, що порядок та періодичність відбору контрольних проб визначається у місцевих правилах приймання стічних вод, які не прийняті виконавчими органами Авдіївської міської ради.

Господарський суд визнає, що пункт 7.4 Правил № 37 зобов»язує Водоканал контролювати за скидом стічних вод, включаючи надання необхідних відомостей та експлуатаційного персоналу, а для цього вимагає від Підприємств, які скидають стічні води до міської каналізації, забезпечити можливість проведення Водоканалом у будь-який час доби виконувати ці зобов»язання. Але, приймаючи до уваги, що Споживач за договором є органом самоврядування і працює відповідно до визначеного Порядку робочого часу, застосовувати строк проведення працівниками Виробника контрольного відбору проб стічних вод Споживача у будь-який час доби не є вирішальним, оскільки за загальними положеннями про зобов»язання, визначеними п.3 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приймаючи до уваги, що обов'язок споживача забезпечити можливість проведення працівниками Виробника контрольний відбір проб стічних вод Споживача, включаючи надання необхідних відомостей та експлуатаційного персонал визначений законодавчо, господарський суд приймає редакцію позивача, але замінює слова «в будь-який час доби) на «робочі часи).

Пункт 5.5 договору позивач пропонує орієнтовану суму договору на дату його укладання - 2663,32грн.+ 532,67грн.(20%ПДВ),, всього - 3195,99грн., виходячи з визначеного Розрахункового балансу об»єму водоспоживання і водовідведення, який розрахований у відповідності із змінами до Правил користування системами централізованого комунального водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства України № 131 від 27.03.2012р., а також національного стандарту України ДСТУ-Н-Б В.1-27:2010 «Будівельна кліматологія».

Відповідач зазначає іншу суму - 1655,83грн., ПДВ 20% - 331,17грн., всього з ПДВ - 1987,00грн., виключив із зазначеної суми об'єм поверхневих стічних вод.

Оскільки предметом договору є надання споживу не тільки питної води, а й приймання стічних вод, то загальна сума договору повинна бути розрахована з урахуванням стічних вод, до яких входять об'єми стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій - поверхневі стічні води, що конкретно внесено до Відомостей споживання і водовідведення підприємства, викладених в загальному Рахунку, підписаного керівником Споживача і застосовано позивачем при викладенні своєї редакції п. 5.5, а тому цей пункт приймається в редакції позивача.

Пункт 7.6 пропонується відповідачем викласти в наступній редакції: «У випадку порушення виробником п. 6.5 діючого договору, він оплачує споживачу штраф в розмірі 7% від вартості послуг місяця, який передує місяцю виявлення порушення». Свою позицію він обґрунтовує вимогою частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України,

Позивач заперечує проти внесення цього пункту в договір, вважаючи вимоги пропоновані Споживачем такими, що не передбачені законодавством.

8

Господарський суд, вирішуючи питання відповідальності за невиконання Виробником зобов»язань, викладених в п.6.5 договору, виходить з наступного:

Пунктом 6.5 договору на Виробника покладені наступні зобов»язання:

- своєчасно надавати Споживачу по централізованому водопостачанню і водовідведенню якісні послуги;

- надавати споживачу достовірну інформацію про зміну вартості і порядку надання послуг по централізованому водопостачанню і водовідведенню шляхом оголошення в ЗМІ;

- попереджати споживача про припинення подачі води у зв»язку з проведенням планового ремонту.

Всі викладені зобов»язання відноситься до числа істотних ( обов»язкових ) умов даного виду договору.

Заперечення позивача проти нарахування штрафних санкцій за невиконання обумовлених п.6.5 договору з посиланням на те, що договором такі штрафні санкції не передбачені, не законні, так право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, а відповідно до п.5 цієї статті у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов»язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони. Таким чином, Споживач законно звернувся до суду з вимогою вирішити спір відносно нарахування штрафних санкцій за невиконання обумовлених п.6.5 договору зобов»язань.

Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України.)

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеня (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено

9

господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

З визначеного, вбачається, що пропонований вид відповідальності і розмір штрафних санкцій за несвоєчасне надання Споживачу по централізованому водопостачанню і водовідведенню якісних послуг, ненадання Споживачу достовірної інформації про зміну вартості і порядку надання послуг по централізованому водопостачанню і водовідведенню шляхом оголошення в ЗМІ, не попередження споживача про припинення подачі води у зв»язку з проведенням планового ремонту являється законними вимогами Споживача, як застосування оперативних засобів для припинення порушення господарського зобов»язання з ціллю побудити Виконавця до виконання своїх зобов»язань і компенсації втрат. Оскільки пропонований Споживачем розмір санкцій не перевищує встановленого п.2ст.231 ГК України, а Виконавець не пропонував свій розмір санкцій за порушення зобов»язань, господарський суд задовольняє цій вимоги, і п.7.6 договору залишає в редакції Споживача.

Підпункт 7 пункту 11.1 договору позивачем запропоновано викласти в такій редакції: «Для переукладання договору Споживач зобов»язаний до першого жовтня поточного року надати Виробнику лист на укладання договору з додатками, яких не достає, нижчеперелічених документів:

п.п. 7 - стосується обов'язку Споживача надати виробнику для переукладення договору паспорт водного господарства споживача з додатками, які визначені в абзацах 3, 8, 10, 11, 12:

- розрахунок-заявки на скидання стічних вод з вказівкою об'єму стоків, які плануються виконувати, графіку їх скидання і характеристики якісного складу стічних вод окремо по кожному випуску з помісячною розбивкою (щорічно) - в частині зобов'язань надання споживачем графіку їх скидання і характеристики якісного складу стічних вод окремо по кожному випуску з помісячною розбивкою (щорічно);

- завірені або затверджені індивідуальні норми водоспоживання на одиницю продукції або послуг (індивідуальні норми надаються споживачам з безповоротним водокористуванням);

- санітарного паспорта на кожну вигребну яму (для споживачів, які мають одну й більше вигребних ям);

- копії договору з атестованою (акредитованою) лабораторією про щомісячний лабораторний аналіз якості стічних вод або відомості про наявність власної лабораторії стоків;

- розрахунок попадання в каналізацію поверхневих і дощових вод.

Відповідач пропонує в абзаці третьому виключити слова «графіку їх скидання і характеристики якісного складу стічних вод окремо по кожному випуску», а абзаци восьмий, десятий, одинадцятий, дванадцятий виключити, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною, неприбутковою організацією, яка не має вигрібних ям, користується внутрішньою каналізацією (будинковою), використовує лише питну воду, а поверхневі та дощові води не попадають у каналізаційну мережу позивача.

Пунктами 6.2, 6.17, 7.5, 7.6 Правил № 37 передбачене обов'язкове надання підприємством спірних документів, а також пунктами 4.10-4.13 Правил № 190 затверджені формули розрахунку попадання в каналізацію поверхневих і дощових вод, але господарський суд приймає до уваги наступне:

Пункти Правил № 37, на які посилається Виробник в обґрунтування вимог про обов»язковість Споживача надавати визначені документи не являються для даного споживача обов»зковими, так як взагалі пункт 6 Правил № 37 застосовується при підключення нових абонентів до системи каналізації за наявності проекту приєднання до мереж каналізації населеного пункту, розробленого у відповідності до чинних норм проектування та узгодженого з Водоканалом у встановленому порядку.

Оскільки Виробник не надав жодного документу, в підтвердження того, що в м.Авдіївка є

трубопровід, який збирає стічні води від збірних колекторів та районних насосних станцій (головний каналізаційний колектор), трубопровід, який збирає стічні води з окремих випусків та передає їх у головний каналізаційний колектор (збірний колектор), сукупність споруд та мереж, призначених для відведення та очищення стічних вод (міська каналізація), трубопровід, яким стічні води Підприємства випускаються у збірний чи головний каналізаційний колектор (каналізаційний випуск Споживача), колодязь на каналізаційному випуску Підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора (контрольний колодязь) і локальні очисні споруди - споруди для очищення стічних вод окремого Підприємства, території до відповідних вимог його вимоги вважаються необґрунтованими.

10

Розрахунок-заявки на скидання стічних вод з вказівкою об'єму стоків, які плануються виконувати, в обов»язок Споживача покладений пунктом 2.1 договору, який узгоджений сторонами. Обов»язок надавати Виробнику графік скидання стоків, які плануються виконувати і характеристики якісного складу стічних вод окремо по кожному випуску з помісячною розбивкою (щорічно) не може покладатися на особу, яка являється господарюючим суб»єктом і не має, як вище вказано збірних колекторів та очисних споруд.

При підписанні договору, Споживачем разом з Виробником вирішено питання норм споживання послуг і затвердження індивідуальних норм водоспоживання на одиницю продукції або послуг (індивідуальні норми надаються споживачам з безповоротним водокористуванням), що підтверджено Відомостями про кількість стічних вод по кожному випуску, розрахунковий баланс об»єму водопостачання і водовідведення, які підписані керівниками сторін за довго ром, а тому вдруге закріплювати цей пункт не є необхідним.

Вимога про надання санітарного паспорта на кожну вигребну яму не є для даного Споживача обов»язковим, оскільки у нього взагалі відсутня вигребна яма.

Оскільки Споживач не є підприємством, який виробляє будь-яку продукцію виробничо-технічного призначення, вимагати від нього відомості про неіснуючу лабораторію для проведення аналізів якості стічних вод взагалі не є законним.

Приймаючи до уваги, що п.1.4 Правил № 37 чітко дано визначення поняття «стічні води Підприємства», до яких відносяться усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також і поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів), окремого розрахунку попадання в каналізацію поверхневих і дощових вод надавати не треба, оскільки даний Споживач не має локальної каналізації, тобто сукупність каналізаційних споруд, призначених для відводу стічних вод окремого Споживача, території.

Таким чином, позивач не довів свої вимоги, викладені в його редакції для затвердження судом, оскільки не обґрунтовані. Крім цього, посилання його у додатковому поясненні п.6.7 Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні системи каналізації міста теж не мають під собою підстав, оскільки Водоканалом не розроблені місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (м.Авдіївка) і не надано в підтвердження підстав.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини обох сторін, судовий збір підлягає стягненню з сторін в рівних частинах.

На підставі ст. 649 Цивільного кодексу України, Законів України „Про питну воду та питне водопостачання", „Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. №190, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19 лютого 2002 р., статей 638,640 Цивільного кодексу України, статей 179-181,187 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Авдіївка про зобов'язання Авдіївської міської ради Донецької області м. Авдіївка прийняти спірні пункти 1.2, 3.2, 3.4, 3.9, 3.11, 3.13, 5.5, 7.6, підпункт 7 п. 11.1 договору № 0098/73 на надання послуг по централізованому питному водопостачанню і водовідведенню від 15.01.2013р. частково.

Пункт 1.2 викласти в наступній редакції: «Виробник приймає і очищає стічні води споживача - усі види стічних вод внаслідок діяльності споживача після використання води у всіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі і дощові води з території споживача, а споживач оплачує послуги по централізованому водовідведенню виробнику на умовах діючого договору».

11

Пункт 3.2 викласти в наступній редакції: «Виробник приймає і очищає господарсько-побутові і близькі до них за складом стічні води споживача, в межах узгоджених розрахункових об'ємів в межах граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин, в тому числі об'ємів стічних вод, які попадають в періоди дощів і сніготанення в мережі водовідведення споживача».

Пункт 3.4 викласти в редакції відповідача: «Узгоджений розрахунковий об'єм стічних вод:»

Пункт 3.9 викласти в наступній редакції: «Споживач зобов'язується щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати виробнику інформацію про об'єми зброшених стічних вод за минулий місяць і їх якісні показники (результати аналізу стічних вод). У випадку ненадання вказаної інформації виробник має право здійснити аналіз стоків споживача самостійно з оплатою вартості цих робіт споживачем».

Пункт 3.11 викласти в наступній редакції: «Споживач скидає стічні води в каналізаційну систему міста через окремі випуски.»

Пункт 3.13 викласти в наступній редакції: «Споживач зобов'язаний забезпечити можливість проведення працівниками Виробника в робочий час контрольного відбору проб стічних вод споживача, включаючи надання необхідних відомостей та експлуатаційного персоналу».

Пункт 5.5 викласти в наступній редакції: «Орієнтована сума договору на дату його укладання складає 2663,32грн., ПДВ 20% - 532,67грн., всього з ПДВ - 3195,99грн.».

Пункт 7.6 доповнити до договору і вкласти в наступній редакції: «У випадку порушення виробником п. 6.5 діючого договору, він оплачує споживачу штраф в розмірі 7% від вартості послуг місяця, який передує місяцю виявлення порушення».

З підпункту сьомого пункту 11.1 виключити наступне речення:

- розрахунок-заявки на скидання стічних вод з вказівкою планує мого об'єму стоків, графіку їх скидання і характеристики якісного складу стічних вод окремо по кожному випуску з помісячною розбивкою (щорічно);

з підпункту восьмого пункту 11.1 виключити наступне речення:

- завірені або затверджені індивідуальні норми водоспоживання на одиницю продукції або послуг (індивідуальні норми надаються споживачам з безповоротним водокористуванням);

- акти меж балансової приналежності і меж обслуговування, акти зі схемами балансового розмежування мереж;

з підпункту десятого пункту 11.1 виключити наступне речення:

- санітарного паспорта на кожну вигребну яму (для споживачів, які мають одну й більше вигребних ям);

з підпункту одинадцятого пункту 11.1 виключити наступне речення:

- копії договору з атестованою (акредитованою) лабораторією про щомісячний лабораторний аналіз якості стічних вод або відомості про наявність власної лабораторії стоків;

з підпункту дванадцятого пункту 11.1 виключити наступне речення:

- розрахунок попадання в каналізацію поверхневих і дощових вод».

Стягнути з Авдіївської міської ради Донецької області м. Авдіївка-86063, вул. Молодіжна, 5, ЄДРПОУ 38101840 на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Донецьк-83001, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678 в особі відокремленого підрозділу Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу" м. Авдіївка-86060, вул. Героїв, 53, ЄДРПОУ 35581082 судовий збір в сумі 573,50грн.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 12.04.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд.