Рішення

від 08.04.2013 по справі 906/341/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" квітня 2013 р. Справа № 906/341/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуляк Н.А. - довір. б/н від 14.01.2013;

від відповідача-1: Бородін Д.В. - довір. б/н від 20.02.2013;

від відповідача-2: Довгаль І.О. - довір. б/н від 21.01.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (м.Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (м. Житомир)

2) Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (м.Київ)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання кредиту №CR07-443/29-1 від 11.09.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що договір про надання кредиту №CR07-443/29-1 від 11.09.2007 є недійсним в силу ст.ст.203,215 ЦК України, оскільки вчинений директором відповідача-1 з перевищенням повноважень, визначених п.2.10 Контракту від 01.12.2006 та Статуту товариства. Пояснив, що на сьогоднішній день статутний капітал відповідача-1, єдиним учасником та засновником якого є позивач, в повному обсязі не сформований, а тому загальні збори учасників відповідача-1 не могли дати згоди на укладення оскаржуваного договору з огляду на їх неправомочність. З огляду на викладене, позивач вважає, що порушено його право на управління відповідачем-1 та охоронюваний законом інтерес, що полягають в зацікавленості у дотриманні відповідачем-1 процедури розпорядження майном, зважаючи на те, що лише позивач в складі загальних зборів учасників міг прийняти рішення про укладення оскаржуваної угоди. Також позивач зазначив, що внаслідок укладення спірного договору суттєво зменшилась вартість активів відповідача-1 та можливість їх збільшення, а отже, зменшилась можливість отримання частки прибутку при його поділі, що прямо порушує інтерес позивача в одержанні якнайбільших дивідендів.

Пояснення представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні не заслуховувались, оскільки останні прибули після повернення суду з нарадчої кімнати і були присутні лише при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення суду.

Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №12-4-10/3115 від 18.03.2013 (а.с.75-80), зокрема, зазначив, що при укладенні кредитного договору сторонами були дотримані всі вимоги, встановлені відповідними частинами ст.203 ЦК України, а саме: укладений правочин не суперечив цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які його вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення відповідача-1 відповідало його внутрішній волі, оскільки рішення на укладення кредитного договору було прийнято на Загальних зборах учасників ТОВ "Елім-Партнер" - єдиним учасником позивача (ТОВ "Корпоративний консалтінг"); кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків між сторонами, на підтвердження чого позивачем було здійснено погашення кредитної заборгованості по договору на загальну суму 15000,00 євро.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

На підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Елім-Партнер", оформлених протоколом №12 від 03.09.2007 (а.с.93-94), 11.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (відповідач-1) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", (відповідач-2) було укладено договір про надання кредиту №CR 07-443/29-1 (далі - договір, а.с.49-66) з додатками до нього.

У відповідності до п.1.1 договору банк надав позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник прийняв, зобов'язався належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

Згідно умов договору, "Ліміт фінансування" - максимально задоволена сума заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає EUR 5750000,00.

Пунктом 1.3 сторони погодили, що право позичальника на отримання кредиту (траншу) виникає з моменту настання наступних обставин, зокрема: укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (ідентифікаційний код 25660996), на прийнятних для банку умовах, та набрання чинності договору застави 100% (сто відсотків) корпоративних прав позичальника з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань.

Водночас, підписавши цей договір сторони підтвердили, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна з сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін (п.7.1).

15.06.2011 між сторонами кредитного договору було укладено договір №22 від 15.06.2011 про зміну договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 (а.с.67-69), згідно умов якого збільшено ліміт фінансування до EUR 6791316,75 та викладено деякі пункти основного договору в новій редакції.

З метою виконання умов кредитного договору, 11.09.2007 між ЗАТ "ОТП Банк", з однієї сторони, та ТОВ "Корпоративний консалтінг", з іншої сторони, було укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 (а.с.100-103), п.3.1 якого встановлено, що заставодавець передав застоводержателеві у заставу всі корпоративні права, що належать заставодавцю на праві власності на підставі статуту боржника (ТОВ "Елім-Партнер"), розмір статутного капіталу (фонду) якого станом на 22.06.2007 становив 3682400,00грн.

Договором також зазначено, що частка заставодавця у статутному капіталі (фонді) підприємства складає 100% (сто процентів). Цим заставодавець підтвердив, що статутний капітал (фонд) підприємства сформований заставодавцем за рахунок грошових коштів та с п л а ч е н и й п о в н і с т ю.

Як на підставу звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на відсутність повноважень директора відповідача-1 (ТОВ "Елім-Партнер") на укладення кредитного договору №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 як правочину, сума позики по якому перевищує 100000,00грн., у зв'язку з чим просить визнати його недійсним з огляду на приписи чинного занодавства, статуту відповідача-1 та трудового контракту, укладеного між директором та відповідачем-1.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (10014, Житомирська обл., місто Житомир, Богунський район, пл. Перемоги, будинок 10, ідент. код 34394521) створене та зареєстроване в установленому законом порядку Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 23.05.2006.

Єдиним учасником товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг", юридична особа, створена за законодавством України, місцезнаходження якого: Україна, 01001, м.Київ, вул. Ш.Руставелі, буд.17, код ЄДРПОУ 25660996).

Згідно статуту ТОВ "Елім-Партнер" (нова редакція), затвердженого Загальними зборами учасників товариства та оформленого протоколом №11 від 11.06.2007 (чинного на момент підписання спірного договору), статутний капітал відповідача-1 становив 3682400,00грн. Грошовими коштами внесено 2735000,00грн. Майном внесено будівлю триповерхового заводоуправління, що знаходиться в м.Житомирі, на площі Перемоги, 10, вартістю оцінки учасників 947400,00грн. з ПДВ.

Статутом передбачено, що товариство має право здійснювати у відношенні до свого майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству, в тому числі передавати права по володінню, користуванню та розпорядженню майном іншим особам, використовувати його в якості предмета застави, іпотеки, передавати в управління та розпоряджатися ним іншим чином.

З цією метою, а також для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених статутом, товариство має право, зокрема, від свого імені укладати угоди (договори, контракти) (пп.6.1.1 п.6.1); користуватися на договірній основі банківським кредитом (пп.6.1.11 п.6.1); отримувати позики від учасників та інших фізичних та юридичних осіб у встановленому законодавством України порядку (пп.6.1.14 п.6.1) тощо.

Як встановлено ч.ч.2,3 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Так, п.10.6 статуту передбачено, що виконавчим органом відповідача-1 є директор. Директор здійснює свою діяльність за контрактом, що укладається з товариством.

Відповідно до п.10.6.4 статуту, до компетенції директора відноситься, зокрема: а) у межах чинного законодавства без довіреності вирішення питань діяльності товариства, а саме укладення від імені та в інтересах товариства правочинів; г) розпорядження майном та коштами товариства; затвердження кошторису, укладення угод та різного роду договорів, видання доручень, відкриття та закриття банківських рахунків; ж) право першого підпису фінансово-господарських документів від імені товариства; з) виконання інших функцій, які випливають з даного статуту. Водночас, згідно ппп.і) пп.10.6.4 п.10.6 статуту, обмеження повноважень зазначаються у контракті, укладеному між директором та товариством.

Законом, а саме ч.4 ст.65 ГК України передбачено, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

30.11.2006 рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер", оформлених протоколом №10 (а.с.92), було призначено В.о. директора товариства відповідача-1 Соколан Наталію Іванівну та 01.12.2006 підписано з нею контракт (а.с.47-48).

Пунктом 2.10 контракту сторони визначили, що в.о. директора має право укладати від імені товариства договори, угоди загальна вартість, кожного з яких не перевищує 100000,00грн. Що стосується договорів та угод, загальна вартість кожного з яких перевищує 100000,00грн., то контрактом передбачено, що вказані правочини можуть укладатися директором лише за попереднім погодженням загальних зборів учасників товариства.

Враховуючи, що питання надання згоди на отримання кредиту на суму вказану в кредитному договорі №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 було предметом розгляду порядку денного на Загальних зборах учасників ТОВ "Елім-Партнер" 03.09.2007, та з приводу якого було прийнято позитивне рішення присутніми на зборах учасниками, що володіють у сукупності 100% голосів, суд приходить до висновку, що директор відповідача-1 при підписанні спірного договору не перевищив своїх повноважень, визначених контрактом та статутом відповідача-1.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази наступного прийняття керівництвом відповідача-1 на себе боргових зобов'язань, зумовлених виконанням кредитного договору від 11.09.2007, як-от: розрахунок заборгованості ТОВ "Елім-Партнер", згідно якого часткова сплата кредитних коштів відповідача за спірним договором станом на 14.03.2013 складає 15000,00 євро (19.08.2008- 5000,00 євро, 15.09.2008 - 5000,00 євро та 15.10.2008 - 5000,00 євро); договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007, яким позивач з метою виконання кредитного договору передав в заставу банку частку майна ТОВ "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Елім-Партнер", яка складає 100%.

Зважаючи на норми п.10 абз.2 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008, ч.2 ст.16, ч.7 ст.52 та ч.4 ст.62 ЗУ "Про господарські товариства" та те, що станом на день укладення спірного договору статутний капітал відповідача-1 був сформований у повному обсязі та сплачений повністю, що випливає з приписів п.3.1 договору застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007 та свідчить про повноважність рішень прийнятих на Загальних зборах товариства, суд розцінює вимоги позивача як такі, що є необґрунтованими та заявлені безпідставно.

Крім того, судом було враховано приписи викладені в Листі Верховного Суду України "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.2007, згідно яких акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що він як учасник товариства має право брати участь в управлінні товариством, зокрема, приймати рішення по розпорядженню його майном та отриманню прибутку, однак укладення відповідачем-1 оскаржуваного договору зумовило порушення охоронюваних законом інтересів позивача.

При вирішенні господарського спору судом було встановлено, що рішення про надання згоди на отримання ТОВ "Елім-Партнер" кредитних коштів, укладення кредитного договору із ЗАТ "ОТП Банк" на суму 5 млн. 750 тис. євро на 6,2 років та надання повноважень в.о. директора ТОВ "Елім-Партнер" Соколан Н.І. на підписання кредитного договору на суму 5 млн. 750 тис. євро на 6,2 років було прийнято Загальними зборами товариства, єдиним засновником та учасником якого є позивач (ТОВ "Корпоративний консалтінг"), що свідчить про повну обізнаність та вільне волевиявлення особи спрямоване на укладення спірного правочину та відсутність порушення права та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача-1.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив позовну вимогу про захист саме його (як учасника товариства) корпоративних прав та інтересів, а не товариства вцілому, тобто фактично ототожнив власні права та інтереси учасника з правами та інтересами самого товариства без достатніх для того підстав, що прямо суперечить п.11 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 та є таким, що не ґрунтується на законі.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені у позовній заяві обставини спростовується наведеним вище, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.04.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - рек. з повід.