Постанова

від 05.06.2013 по справі 906/341/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа № 906/341/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - Бородін Д.В.

відповідача 2 - Теперик О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.13 р. у справі № 906/341/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг", м.Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР", м. Житомир

Публічного акціонерного товариства "ОТР Банк", м.Київ

про визнання недійсним договору

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.04.2013р. у справі №906/341/13-г (суддя Прядко О.В.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР", Публічного акціонерного товариства "ОТР Банк" про визнання недійсним договору - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 р. по справі №906/341/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР", Публічного акціонерного товариства "ОТР Банк" про визнання недійсним договору в повному обсязі. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі та визнати недійсним з моменту його укладення договір про надання кредиту №СR 07-443/29-1 від 11 вересня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елім-Партнер» та Закритим акціонерним товариством «ОТР Банк», правонаступником якого відповідно до ст..1 статуту Публічного акціонерного товариства «ОТР Банк» є Публічне акціонерне товариство «ОТР Банк».

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" посилається на ту обставину, що договір про надання кредиту №CR07-443/29-1 від 11.09.2007 є недійсним в силу ст.ст.203,215 ЦК України, оскільки вчинений директором відповідача-1 з перевищенням повноважень, визначених п.2.10 Контракту від 01.12.2006 та Статуту товариства. Пояснив, що на сьогоднішній день статутний капітал відповідача-1, єдиним учасником та засновником якого є позивач, в повному обсязі не сформований, а тому загальні збори учасників відповідача-1 не могли дати згоди на укладення оскаржуваного договору з огляду на їх неправомочність. З огляду на викладене, позивач вважає, що порушено його право на управління відповідачем-1 та охоронюваний законом інтерес, що полягають в зацікавленості у дотриманні відповідачем-1 процедури розпорядження майном, зважаючи на те, що лише позивач в складі загальних зборів учасників міг прийняти рішення про укладення оскаржуваної угоди. Також позивач зазначив, що внаслідок укладення спірного договору суттєво зменшилась вартість активів відповідача-1 та можливість їх збільшення, а отже, зменшилась можливість отримання частки прибутку при його поділі, що прямо порушує інтерес позивача в одержанні якнайбільших дивідендів.

Крім того під час винесення господарським судом Житомирської області рішення від 08.04.2013р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст..104 ГПК України та винесення нового рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" у справі №906/341/13-г прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 05 червня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Бучинська Г.Б.

05.06.2013 р. Публічне акціонерне товариство "ОТР Банк" надав Рівненському апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 р. по справі №906/341/13-г без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" без задоволення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" Бородін Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2013р. у справі №906/341/13-г є незаконним та необгрунтованим, тому просить суд рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "ОТР Банк" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 р. у справі №906/341/13-г є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, від позивача апеляційному суду надійшло клопотання, в якому від просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" колегією суддів відхилоно, враховуючи приписи ч.3 ст.28 ГПК України, як необгрунтоване.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Елім-Партнер", оформлених протоколом №12 від 03.09.2007, 11.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (відповідач-1, позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", (відповідач-2, банк) було укладено договір про надання кредиту №CR 07-443/29-1 з додатками до нього.

У відповідності до п.1.1 договору банк надав позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник прийняв, зобов'язався належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

Згідно умов договору, "Ліміт фінансування" - максимально задоволена сума заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає EUR 5750000,00.

Пунктом 1.3 сторони погодили, що право позичальника на отримання кредиту (траншу) виникає з моменту настання наступних обставин, зокрема: укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" (ідентифікаційний код 25660996), на прийнятних для банку умовах, та набрання чинності договору застави 100% (сто відсотків) корпоративних прав позичальника з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань.

Водночас, підписавши цей договір сторони підтвердили, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна з сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін (п.7.1).

15.06.2011 між сторонами кредитного договору було укладено договір №22 від 15.06.2011 про зміну договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007, згідно умов якого збільшено ліміт фінансування до EUR 6791316,75 та викладено деякі пункти основного договору в новій редакції.

З метою виконання умов кредитного договору, 11.09.2007 між ЗАТ "ОТП Банк", з однієї сторони, та ТОВ "Корпоративний консалтинг", з іншої сторони, було укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1, п.3.1 якого встановлено, що заставодавець передав застоводержателеві у заставу всі корпоративні права, що належать заставодавцю на праві власності на підставі статуту боржника (ТОВ "Елім-Партнер"), розмір статутного капіталу (фонду) якого станом на 22.06.2007 становив 3682400,00грн.

Договором також зазначено, що частка заставодавця у статутному капіталі (фонді) підприємства складає 100% (сто процентів). Цим заставодавець підтвердив, що статутний капітал (фонд) підприємства сформований заставодавцем за рахунок грошових коштів та сплачений повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (10014, Житомирська обл., місто Житомир, Богунський район, пл. Перемоги, будинок 10, ідент. код 34394521) створене та зареєстроване в установленому законом порядку Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 23.05.2006.

Єдиним учасником товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг", юридична особа, створена за законодавством України, місцезнаходження якого: Україна, 01001, м.Київ, вул. Ш.Руставелі, буд.17, код ЄДРПОУ 25660996).

Згідно статуту ТОВ "Елім-Партнер" (нова редакція), затвердженого Загальними зборами учасників товариства та оформленого протоколом №11 від 11.06.2007 (чинного на момент підписання спірного договору), статутний капітал відповідача-1 становив 3682400,00грн. Грошовими коштами внесено 2735000,00грн. Майном внесено будівлю триповерхового заводоуправління, що знаходиться в м.Житомирі, на площі Перемоги, 10, вартістю оцінки учасників 947400,00грн. з ПДВ.

Статутом передбачено, що товариство має право здійснювати у відношенні до свого майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству, в тому числі передавати права по володінню, користуванню та розпорядженню майном іншим особам, використовувати його в якості предмета застави, іпотеки, передавати в управління та розпоряджатися ним іншим чином.

З цією метою, а також для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених статутом, товариство має право, зокрема, від свого імені укладати угоди (договори, контракти) (пп.6.1.1 п.6.1); користуватися на договірній основі банківським кредитом (пп.6.1.11 п.6.1); отримувати позики від учасників та інших фізичних та юридичних осіб у встановленому законодавством України порядку (пп.6.1.14 п.6.1) тощо.

Пунктом 10.6 статуту передбачено, що виконавчим органом відповідача-1 є директор. Директор здійснює свою діяльність за контрактом, що укладається з товариством.

Відповідно до п.10.6.4 статуту, до компетенції директора відноситься, зокрема: а) у межах чинного законодавства без довіреності вирішення питань діяльності товариства, а саме укладення від імені та в інтересах товариства правочинів; г) розпорядження майном та коштами товариства; затвердження кошторису, укладення угод та різного роду договорів, видання доручень, відкриття та закриття банківських рахунків; ж) право першого підпису фінансово-господарських документів від імені товариства; з) виконання інших функцій, які випливають з даного статуту. Водночас, згідно ппп.і) пп.10.6.4 п.10.6 статуту, обмеження повноважень зазначаються у контракті, укладеному між директором та товариством.

30.11.2006 рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер", оформлених протоколом №10, було призначено В.о. директора товариства відповідача-1 Соколан Наталію Іванівну та 01.12.2006 підписано з нею контракт.

Пунктом 2.10 контракту сторони визначили, що в.о. директора має право укладати від імені товариства договори, угоди загальна вартість, кожного з яких не перевищує 100000,00грн. Що стосується договорів та угод, загальна вартість кожного з яких перевищує 100000,00грн., то контрактом передбачено, що вказані правочини можуть укладатися директором лише за попереднім погодженням загальних зборів учасників товариства.

Відтак, позивач, як на підставу звернення до суду з даним позовом, посилається на відсутність повноважень директора відповідача-1 (ТОВ "Елім-Партнер") на укладення кредитного договору №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 як правочину, сума позики по якому перевищує 100000,00грн., у зв'язку з чим просить визнати його недійсним з огляду на приписи чинного законодавства, статуту відповідача-1 та трудового контракту, укладеного між директором та відповідачем-1.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Колегія суддів звертає увагу, що надання згоди на отримання кредиту на суму вказану в кредитному договорі №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007 було предметом розгляду порядку денного на Загальних зборах учасників ТОВ "Елім-Партнер" 03.09.2007, та з приводу якого було прийнято позитивне рішення присутніми на зборах учасниками, що володіють у сукупності 100% голосів, відтак директор відповідача-1 при підписанні спірного договору не перевищив своїх повноважень, визначених контрактом та статутом відповідача-1.

Стосовно посилання позивача (апелянта) на відсутність фактичного формування статутного капіталу відповідача - 1 у зв'язку з несплатою ним частки вартості статутного капіталу та порушення положень п.п.8.1., 8.2.,8.3.,8.4 Статуту товариства колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.ст.16,52,62 Закону України "Про господарські товариства", Статутом ТОВ "Елім-партнер" визначено порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

З огляду на заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення товариства з мотивів відсутності повноважень, директора на підписання контрактів від імені товариства аргументи позивача не можуть вважатися переконливими. Цей висновок колегія суддів випливає з положень ст. 167 ГК України, наведених вище статей Закону України "Про господарські товариства", а також підтверджується висновком, наведеним у рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України "Про господарські товариства " від 05.02.2013р. №1-рп/2013. В рішенні з цієї справи Конституційний Суд зазначив, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства з обмеженою відповідальністю, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Отже, висновком Конституційного суду України у цій справі підтверджено, що набуття учасником товариства корпоративних прав не перебуває у прямій залежності від фактичного внесення ним частки статутного капіталу.

Відтак з урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.13 р. у справі № 906/341/13-г - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/341/13-г повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.