Постанова

від 28.10.2013 по справі 906/341/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Справа № 906/341/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" на рішення та постанову господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 у справі№ 906/341/13-г за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" 2. Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" визнання недійсним договору за участю представників сторін: позивача: відповідача-1: відповідача-2:Шуляк Н.А. не з'явилися Кузьменко Я.Л.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (надалі - ТОВ "Корпоративний консалтінг") звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (надалі - ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР"), Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (надалі - ПАТ "ОТП Банк") про визнання недійсним договору про надання кредиту від 11.09.2007 № CR 07-443/29-1.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 (суддя Прядко О.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 (судді: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., Саврій В.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Корпоративний консалтінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 4, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 , перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.05.2006 ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" створене та зареєстроване в установленому законом порядку. Єдиним учасником товариства є ТОВ "Корпоративний консалтінг" (позивач).

30.11.2006 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР", оформленим протоколом № 10, призначено в.о. директора ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (відповідача-1) Соколан Наталію Іванівну; 01.12.2006 підписано з нею контракт.

Пунктом 2.10 контракту сторони визначили, що в.о. директора має право: укладати від імені товариства договори, угоди, загальна вартість кожного з яких не перевищує 100 000,00 грн.; за попереднім погодженням загальних зборів учасників товариства укладати від імені товариства договори, угоди, загальна вартість кожного з яких перевищує 100 000,00 грн.

03.09.2007 загальні збори учасників ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" прийняли рішення, оформлені протоколом № 12, зокрема, про надання згоди на отримання ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" кредитних коштів, укладення кредитного договору із ЗАТ "ОТП Банк" на суму 5 млн. 750 тис. євро на 6,2 років та надання повноваження в.о. директора ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" Соколан Н.І. на підписання кредитного договору на суму 5 млн. 750 тис. євро строком на 6,2 років.

11.09.2007 між ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (відповідач-1) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" (відповідач-2), укладено договір про надання кредиту №07-443/29-1 з додатками до нього. Згідно з умовами договору ліміт фінансування складає EUR 5 750 000,00.

15.06.2011 між сторонами кредитного договору було укладено договір № 22 від 15.06.2011 про зміну договору про надання кредиту №07-443/29-1 від 11.09.2007, згідно з умовами якого збільшено ліміт фінансування до 6 791 316,75 євро та викладено деякі пункти основного договору в новій редакції.

З метою виконання умов кредитного договору 11.09.2007 між ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Корпоративний консалтінг" (заставодавець) укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука) №07-519/29-1.

У пункті 3.1 цього договору застави встановлено, що заставодавець передає застоводержателеві у заставу всі корпоративні права, що належать заставодавцю на праві власності на підставі статуту боржника (ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР"), розмір статутного капіталу (фонду) якого станом на 22.06.2007 становить 3 682 400,00 грн., частка заставодавця у статутному капіталі (фонді) товариства складає 100 %. За висновком місцевого господарського суду, цим заставодавець підтверджує, що статутний капітал (фонд) товариства сформований заставодавцем за рахунок грошових коштів та сплачений повністю.

Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи містяться докази наступного прийняття керівництвом відповідача-1 на себе боргових зобов'язань, зумовлених виконанням кредитного договору від 11.09.2007, як-от: розрахунок заборгованості ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР", згідно з яким часткова сплата кредитних коштів відповідача за спірним договором станом на 14.03.2013 складає 15 000,00 вро.

Господарським судом також встановлено, що згідно із Статутом ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників товариства та оформленого протоколом № 11 від 11.06.2007 (чинного на момент підписання спірного договору), статутний капітал відповідача-1 становив 3 682 400,00 грн. Грошовими коштами внесено 2 735 000,00 грн. Майном внесено будівлю триповерхового заводоуправління, що знаходиться в м. Житомирі, площі Перемоги, 10, вартістю оцінки учасників 947 400,00 грн. з ПДВ.

Статутом передбачено, що товариство має право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству, у тому числі передавати права по володінню, користуванню та розпорядженню майном іншим особам, використовувати його в якості предмета застави, іпотеки, передавати в управління та розпоряджатися ним іншим чином.

З цією метою, а також для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, товариство має право, зокрема, від свого імені укладати угоди (договори, контракти) (пп. 6.1.1 п. 6.1); користуватися на договірній основі банківським кредитом (пп. 6.1.11 п. 6.1); отримувати позики від учасників та інших фізичних та юридичних осіб у встановленому законодавством України порядку (пп. 6.1.14 п. 6.1) тощо.

Звертаючись до господарського суду із позовом, ТОВ "Корпоративний консалтінг" стверджувало, що спірний договір вчинений директором відповідача-1 з перевищенням повноважень, визначених контрактом від 01.12.2006 та Статутом товариства; статутний капітал відповідача-1, єдиним учасником та засновником якого є позивач, у повному обсязі не сформований, а тому загальні збори учасників відповідача-1 не могли дати згоди на укладення оскаржуваного договору з огляду на їх неправомочність; ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (відповідач-1) не схвалювало у подальшому укладення спірного договору.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про надання згоди на отримання ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" кредитних коштів, укладення кредитного договору із ЗАТ "ОТП Банк" та надання повноважень в.о. директора ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" Соколан Н.І. на підписання спірного кредитного договору прийнято загальними зборами товариства, єдиним засновником та учасником якого є позивач (ТОВ "Корпоративний консалтінг"). Указане свідчить про повну обізнаність та вільне волевиявлення особи, спрямоване на укладення спірного правочину, та відсутність порушення права та охоронюваних законом інтересів позивача зі сторони ТОВ "ЕЛІМ-ПАРТНЕР".

Відповідно до статті 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, статтею 203 ЦК України, на яку посилається позивач у даній справі, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання спірного договору недійсним, на підставі встановлених обставин справи, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним та правомірно застосували приписи чинного законодавства.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111 5 , 111 7 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" у справі № 906/341/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 у справі № 906/341/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Кролевець

О. Попікова