Рішення

від 04.04.2013 по справі 911/458/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2013 р. Справа № 911/458/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА",

03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. М. Грінченка, 4

до Приватного підприємства "УКРАГРОСЕРВІС",

09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Самгородоцька, 7

03680, м. Київ, вул. Козацька, 120/4

про стягнення 703 814,81 грн.

за участю представників:

позивача - Вардзелова Ю.Г. (довіреність від 06.02.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА" (далі - позивач) до Приватного підприємства "УКРАГРОСЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 703 814,81 грн., з яких: 634 882,50 грн. - основний борг, 20 803,80 грн. - 3% річних та 48 128,51 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.02.2013.

У судове засідання 28.02.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.03.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4517 від 14.03.2013) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення ним участі представника у судовому засіданні 14.03.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4518 від 14.03.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву від 08.02.2013, в якому позов заперечується, з підстав викладених у відзиві. Також у відзиві відповідачем заявлено позовну давність до вимоги про стягнення пені в розмірі 48 128,51 грн.

У судове засідання 14.03.2013 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 28.03.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8385 від 28.03.2013) надійшли письмові пояснення позивача, в яких доводи відзиву заперечуються повністю, з підстав, викладених у письмових поясненнях.

У судове засідання 28.03.2013 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 04.04.2013.

У судовому засіданні 04.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте, судом враховані заперечення відповідача, що викладені у відзиві та заяву про застосування позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА" (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "УКРАГРОСЕРВІС" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 23.05.2011 № 24/СД (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість, що визначена Договором.

Асортимент товару, його кількість, ціна та строки поставки визначаються у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1. Договору). Товар оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строки та умови оплати товару визначається у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 4.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 12.1. Договору).

Пунктом 2.1. Додатку № 1 до Договору, сторонами визначено умови оплати вартості товару: 30% - попередня оплата та 70% - на 180 день після передачі товару згідно виставленого рахунку.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 25.05.2011 № 8800422 на суму 167 640,00 грн., від 31.05.2011 № 8800438 на суму 100 584,00 грн., від 08.07.2011 № 8800514 на суму 536 448,00 грн., від 14.09.2011 № 8800610 на суму 102 303,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 906 975,00 грн., а відповідач, за довіреностями від 25.05.2011 № 189, від 30.05.2011 № 197, від 07.07.2011 № 231 та від 12.09.2011 № 288, що підписані керівником відповідача та скріплені відбитками його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

На виконання умов Додаткової угоди № 1 до Договору, відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків, а саме: від 24.05.2011 № 8900509 на суму 167 640,00 грн., від 26.05.2011 № 8900522 на суму 100 584,00 грн., від 05.07.2011 № 8900582 на суму 536 448,00 грн., від 12.09.2011 № 8900689 на суму 102 303,00 грн., сплачено 30% попередньої оплати у розмірі 272 092,50, що підтверджується платіжними дорученнями, що додані позивачем до матеріалів справи та оригіналом банківської довідки від 20.02.2013 № 06-05/1366 про перерахування відповідачем коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати решти - 70% вартості товару.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 20.02.2013 № 06-05/1366 про те, що за період з 23.05.2011 по 21.02.2013 70% вартості товару, що отриманий відповідачем за видатковими накладними, що перелічені вище, від відповідача на рахунки позивача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 20.02.2013 № 06-05/1366 та платіжні доручення - у якості письмових доказів для визначення розміру сум, що перераховані відповідачем на рахунки позивача в межах спірних правовідносин та наявності заборгованості.

Твердження відзиву щодо заперечень позовних вимог не спростовують викладених висновків суду, не узгоджуються з фактом прийняття відповідачем товару без заперечень по кількості та якості та не підтверджуються матеріалами справи.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 634 882,50 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.2.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, яка за розрахунком позивача складає 48 128,51 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас, відповідачем заявлено застосування позовної давності відносно вимоги про стягнення пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Згідно частин 3-4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за наступними видатковими накладними та періодами, що відповідає умовам Договору (пункт 2.1. Додатку № 1 до Договору) та частині 6 статті 232 Господарського кодексу України:

- відповідно до видаткової накладної від 25.05.2011 № 8800422 строк виконання зобов'язання настав 21.11.2011, період нарахування пені починається з 22.11.2011 та закінчується 21.05.2012, а, отже, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності минає - 22.11.2012;

- відповідно до видаткової накладної від 31.05.2011 № 8800438 строк виконання зобов'язання настав 27.11.2011, період нарахування пені починається з 28.11.2011 та закінчується 27.05.2012, а, отже, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності минає - 28.11.2012;

- відповідно до видаткової накладної від 08.07.2011 № 8800514 строк виконання зобов'язання настав 04.01.2012, період нарахування пені починається з 05.01.2012 та закінчується 04.07.2012, а, отже, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності минає - 05.01.2013;

- відповідно до видаткової накладної від 14.09.2011 № 8800610 строк виконання зобов'язання настав 12.03.2012, період нарахування пені починається з 13.03.2012 та закінчується 11.09.2012, а, отже, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності минає - 13.03.2013.

Оскільки строк позовної давності на звернення позивача з вимогою про стягнення пені закінчився по видатковим накладним: від 25.05.2011 № 8800422, від 31.05.2011 № 8800438, від 08.07.2011 № 8800514 та враховуючи звернення позивача до суду в лютому 2013 року, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 747,82 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає пеня, нарахована за період з 13.03.2012 по 11.09.2012 в сумі 5 380,69 грн. відповідно до видаткової накладної від 14.09.2011 № 8800610, строк виконання зобов'язання за якою настав 12.03.2012.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені за видатковою накладною від 14.09.2011 № 8800610, що наданий позивачем, у розмірі 5 380,69 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 20 803,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом здійснено перерахунок розміру 3% річних та з'ясовано, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому, позовна вимога про стягнення 20 803,80 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 634 882,50 грн. основної заборгованості, 5 380,69 грн. пені та 20 803,80 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 42 747,82 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 14 076,30 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "УКРАГРОСЕРВІС" (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Самгородоцька, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25290393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НУФАРМ УКРАЇНА" (03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36797495) 634 882 (шістсот тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. основної заборгованості, 20 803 (двадцять тисяч вісімсот три) грн. 80 коп. 3% річних, 5 380 (п'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 69 коп. пені та 13 221 (тринадцять тисяч двісті двадцять одна) грн. 34 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук