Рішення

від 03.04.2013 по справі 922/340/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.Справа № 922/340/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Ніколь ТВ", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Суворова Ігора Анатолійовича, м. Чугуїв, Харківська область про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Грачов Ю.Ю. (дов. б/н від 05.01.2013р.).

Представник відповідача - Суворов І.А. (витяг з ЄДРПОУ серія АЗ № 086407 від 11.02.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ніколь ТВ" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Суворова Ігора Анатолійовича, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3 100,00 грн., посилаючись на те, що відповідно до рахунку № 1014 (заказ № 201), надісланого 14.10.2011 року, позивач здійснив на користь відповідача на його рахунок НОМЕР_2 в ПАО АКБ "Базис" МФО 351760 оплату за спецодяг автомеханіка з логотипом у кількості десяти комплектів, згідно платіжних доручень №741 від 14.10.2011 року на суму 2000,00 грн. та №749 від 17.10.2011 року на суму 1100,00 грн., проте відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару, сплачені кошти позивачем також не повернуті, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2013 року порушено провадження у справі №922/340/13-г, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2013 року розгляд справи відкладено до 25.03.2013 року, в зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду щодо надання витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду від 25.03.3013 року задоволено узгоджене клопотання сторін про продовження терміну розгляду спору по справі на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 09.04.2013 року, розгляд справи відкладено до 03.04.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх. № 11172 від 26.03.2013р. надав письмові пояснення по справі, в яких вказує на те, що у наданому відповідачем до суду рахунку зазначена дата 12.08.2008 року не позбавляє відповідача від обов*язку належного виконання ним взятих на себе зобов*язань щодо поставки товару позивачеві.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2013 року заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та вказує на те, що оплата товару позивачем була здійснена на підставі рахунку на оплату №1014, який був виставлений відповідачем ще 12.08.2008 року, а не 14.10.2011 року як зазначає позивач в позовній заяві, в підтвердження чого надав свою копію рахунку.

Крім того, наголошував, що за вказаним рахунком відповідачем був поставлений відповідачем товар.

Однак, як зазначає відповідач, документи, які підтверджують передачу товару позивачеві ще в 2008 році на підставі вищевказаного рахунку № 1014 від 12.08.2008 року не збереглися в зв'язку з їх знищенням, про що надав копію акту про знищення документів в підтвердження передачі поставленої відповідачем продукції.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач без укладення письмової угоди, відповідно до рахунку №1014 (замовлення №201), надісланого, як вказує позивач, 14.10.2011 року відповідачем з його email: ІНФОРМАЦІЯ_1 на email позивача :nikoltorg@ vk. kharkov. ua, позивачем було здійснено на рахунок відповідача НОМЕР_2 в ПАТ "АКБ "Базис" попередню оплату за спец одяг автомеханіка з логотипом у кількості десяти комплектів, що підтверджується виписками по особовому рахунку ПП "Ніколь ТВ" від 14.10.2011 року та 17.10.2011 року (п/р № 26006250025220 в ХФ ПАТ "Брокбізнесбанк", МФО 350910, які долучені позивачем до матеріалів справи.

03.01.2013 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про виконання зобов'язання, відповідно до якої позивач з посиланням на вимоги ст.530 ЦК України, вимагав від відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги виконати зобов'язання щодо поставки позивачу товару, а у разі невиконання цього зобов'язання повернути позивачу сплачені за товар грошові кошти у сумі 3 100,00 грн., проте відповідач свої зобов'язання до теперішнього часу не виконав, свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару не здійснив, сплачені кошти позивачем також не повернуті, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами усний правочин на підставі виставленого рахунку №1014 (замовлення №201) за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суду не надано доказів того, що відповідач проінформував позивача про можливість отримати товар, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за вчиненим правочином.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що ним було виставлено рахунок на оплату позивачеві ще в серпні 2008 році та те, що він вже передав позивачеві відповідний товар, тобто виконав взяті на себе зобов*язання ще у серпні 2008 року, а грошові кошти за цей товар отримав лише у 2011 році, господарський суд не може прийняти до уваги вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу (видаткову накладну, акт приймання-передачі тощо) стосовно того, що товар був дійсно поставлений ним позивачу ще в 2008 році.

Наданий відповідачем Акт № 14 від 20.02.2012 року "Про вилучення для знищення документів ..", згідно якого документи, які підтверджують факт передачі товару відповідачем ніби-то були знищені у 2012 році, в силу норм ст. ст. 32-34 ГПК України також не можуть бути прийняті судом до уваги як належний доказ, який може бути покладений в основу судового рішення, оскільки не містить інформації стосовно обставин, які входять до предмета доказування у цій справі та окрім того, необхідно відмітити, що в цьому акті взагалі зазначено, що знищено документи по контрагенту "Автоцентр Ніколь", в той час як найменування позивача по справі - Приватне підприємство "Ніколь ТВ".

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Згідно із ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Постановою пленуму ВГСУ № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем 3100,00 грн. грошових коштів в якості попередньої оплати (виписки по особовому рахунку ПП "Ніколь ТВ" від 14.10.2011 року та 17.10.2011 року (п/р № 26006250025220 в ХФ ПАТ "Брокбізнесбанк", МФО 350910), проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару в порушення вимог діючого законодавства України не виконав, в зв'язку з чим, покупець не отримав те, на що він розраховував при укладенні усного правочину, подальше виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача та крім того, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що товар був дійсно переданий позивачу, в зв*язку з чим, позовні вимоги про стягнення грошових коштів сплачених в якості предоплати позивачем на підставі виставленого рахунку №1014 (заказ) в розмірі 3 100,00 грн. в силу ст. 693 ЦК України являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 611, 612, 626, 664, 663, 665, 693, 712 ЦК України, 188 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Суворова Ігора Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАО АКБ "Базис", МФО 351760) на користь Приватного підприємства "Ніколь ТВ" (6114, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Клочківська, будинок 174-А, код 32005345, п/р 26006033567001 в АТ "Брокбізнесбанк" м. Київ, МФО 300249) - грошових коштів в сумі 3 100,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя Попович І.М.