Постанова

від 16.07.2013 по справі 922/340/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 922/340/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Чугуєв Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі№922/340/13-г Господарського суду Харківської області за позовомПриватного підприємства "Ніколь ТВ", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Чугуєв Харківської області простягнення 3 100 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 3 100 грн. заборгованості, сплаченої в порядку попередньої оплати за товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2013 року у справі №922/340/13-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., позов ПП "Ніколь ТВ" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3100 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що сторони по даній справі дійшли усної домовленості про поставку товару, тобто між сторонами було укладено договір поставки товару.

Судами попередніх судових інстанцій також встановлено, що позивач на виконання усної угоди сторін, відповідно до рахунку №1014 (замовлення №201), надісланого відповідачем з його email: ІНФОРМАЦІЯ_1 на email позивача :nikoltorg@ vk. kharkov. ua, здійснив на рахунок відповідача НОМЕР_1 в ПАТ "АКБ "Базис" перерахування грошових коштів в сумі 3100 грн. за спеціальний одяг автомеханіка з логотипом у кількості десяти комплектів (товар).

Перерахування вказаних грошових коштів підтверджується виписками по особовому рахунку ПП "Ніколь ТВ" від 14.10.2011 року та 17.10.2011 року (п/р № 26006250025220 в ХФ ПАТ "Брокбізнесбанк", МФО 350910), які додані позивачем до позовної заяви . У вказаних виписках зазначено про перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів платіжними дорученнями № 741 від 14.10.2011 р. в сумі 2000 грн. та № 749 в сумі 1100 грн. із призначенням платежу-передплата за спец. одяг згідно з рахунком № 1014 від 14.10.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2013 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про виконання зобов'язання, відповідно до якої позивач з посиланням на вимоги статті 530 Цивільного кодексу України вимагав від відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги виконати зобов'язання щодо поставки позивачу товару, а у разі невиконання цього зобов'язання повернути позивачу сплачені за товар грошові кошти у сумі 3 100,00 грн.

Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді, сплачені позивачем платіжними дорученнями № 741 від 14.10.2011 р. та № 749 грошові кошти в сумі 3100 грн. не повернув.

Звертаючись до суду, позивач стверджував, що товар, за який він сплатив попередню оплату, відповідачем поставлений не був, тому він просив суд стягнути на його користь 3 100 грн. коштів, сплачених відповідачу в якості попередньої оплати за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 1014 та на виконання вказаного правочину з поставки товару, здійснив перерахування грошових коштів в сумі 3100 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку ПП "Ніколь ТВ" від 14.10.2011 року та 17.10.2011 року (п/р № 26006250025220 в ХФ ПАТ "Брокбізнесбанк", МФО 350910), які додані позивачем до позовної заяви .

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що оскільки відповідач свого обов'язку щодо поставки позивачу товару не виконав, вимоги позивача про повернення суми передплати, згідно з ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно ст. 4 3 Господарського кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

П. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи та сторонами підтверджується факт виникнення між ними господарсько-майнових зобов'язань з поставки товарів на підставі усного договору поставки шляхом прийняття замовлення позивача та виставлення відповідачем рахунку № 1014 на оплату(замовлення № 201).

Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що відповідач не здійснив поставку товару позивачу за спірним усним договором, а позивач здійснивши оплату ще непоставленого товару платіжними дорученнями № 741 від 14.10.2011 р. та № 749 від 17.10.2011 р., вказав призначенням платежу-передплата за спец. одяг згідно з рахунком № 1014 від 14.10.2011 р., сплачені позивачем грошові кошти в сумі 3100 грн. є передплатою за товар.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк передачі товару за спірним усним договором не встановлено, відповідач зобов'язаний був передати товар, відповідно до положень ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України в семиденний строк від дня отримання вимоги позивача - до 17.01.2013 р.

Однак відповідач вказаного обов'язку не виконав, у зв'язку з чим вимоги позивача про повернення суми передплати згідно з ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відхилив її, оскільки позивач подав позовну заяву в межах позовної давності.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у справі № 922/340/13-г - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова