cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" квітня 2013 р. Справа№ 5011-7/17414-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.
за участю представників:
від позивача: Кірток А.В. - представник за довіреністю б/н від 10.09.2012р.;
від відповідача: Шелудченко О.О. - представник за довіреністю № 3/13 від 11.03.2013р.; Мельник Л.Ю. - представник за довіреністю № 2/13 від 29.01.2013р.;
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «П'ятий фасад» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2013р.
у справі № 5011-7/17414-2012 (суддя - Якименко М.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «П'ятий фасад»
про стягнення 239 531,65 грн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суть ухвали і апеляційної скарги:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. клопотання позивача задоволено, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «П'ятий фасад» у розмірі 235 999, 44 грн., виявлені державним виконавцем під час виконавчого провадження на будь-яких рахунках відповідача.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «Будівельна компанія «П'ятий фасад» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. у справі № 5011-7/17414-2012.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом при постановлені оскаржуваної ухвали не було враховано того, що вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача мають наслідком повного припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, що суперечить вимогам абз. 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013р. апеляційна скарга ТОВ «Будівельна компанія «П'ятий фасад» прийнята до провадження, розгляд даної апеляційної скарги на ухвалу призначено на 25.03.2013р. в 10:15.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. № 14 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013р. № 152-р «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013р. у Київській області та м. Києві» робочий день понеділка 25 березня 2013р. перенесено, в зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги не відбувся.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А. А тому, згідно п. 3.8 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», перебіг строку вирішення апеляційної скарги розпочався спочатку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «П'ятий фасад» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. прийнято до провадження вказаною колегіє суддів, розгляд скарги призначено на 09.04.2013р.
Представники відповідача в судовому засіданні 09.04.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник позивача не погодився з доводами апелянтів, проте письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «П'ятий фасад» про стягнення 239 531,65 грн. Сторона під час розгляду справи змінила розмір позовних вимог, зменшивши їх та просила остаточно стягнути з відповідача 222 115,66 грн. основної заборгованості, 12375,60 грн. пені, 1508,18 грн. - 3 % річних та судові витрати (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 24.01.2013р. - а.с. 57-58 том І).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2012р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 25.12.2012р.
У зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання останнього, розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 29.01.2013р.
В судовому засіданні 29.01.2013р., представник відповідача вдруге заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання останньому можливості ознайомитись з матеріалами справи, яке не було задоволено судом. Проте, з метою надання останньому можливості ознайомитись з матеріалами справи, місцевий господарський суд оголосив перерву до 30.01.2013р., фактично частково задовольнивши клопотання сторони.
В судове засідання 30 січня 2013р. представник відповідача не з'явився, стороною втретє заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, а позивачем подано клопотання про забезпечення позову (вх. № 06-37.2/1294 від 30.01.2013р. - а.с. 55 том І). Вказана заява обґрунтована тривалим непогашенням відповідачем заборгованості з оплати орендних платежів та постійною неявкою в судові засідання суду, а також ймовірною можливістю невиконання рішення суду.
В цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються (як підстава для скасування ухвали) доводи апелянта про те, що копія заяви (клопотання позивача про забезпечення позову) була отримана ним по пошті, а ухвала була винесена за відсутності його представників, що позбавило можливості сторони висловити (підготувати) свої заперечення.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення суду. Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (аналогічна позиці викладена в абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16).
За змістом ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічна позиці викладена в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
В п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16 визначено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Так, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обмежив розмір лише ціною позову, навіть без врахування судових витрат.
Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Тобто, в ухвалі про задоволення заяви про забезпечення позову повинно бути вирішено питання, що пов'язано з розглядом справи і виконанням можливого рішення за результатами її розгляду.
Отже, задовольнивши клопотання позивача, суд першої інстанції правомірно обмежив розмір суми (235 999, 44 грн.), виходячи з ціни позову, що пов'язано з розглядом даної справи і, виходячи з обґрунтованого припущення, що грошові кошти в такій значній сумі можуть зникнути на момент виконання рішення за результатами розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується, що, задовольняючи клопотання позивача та накладаючи арешт на кошти відповідача (в межах ціни позову), місцевий господарський суд виходив з пов'язаності предмету спору з заходами забезпечення позову, можливості утруднення або унеможливлення виконання рішення, а також з огляду на поведінку сторін (чергове заявлене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи), що могло свідчить про затягування вирішення спору та з урахуванням того, що строк вирішення спору спливав 06.02.2013р.
При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (аналогічна позиція викладена в п. 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18).
До того ж, суд апеляційної інстанції відзначає, що частково апелянт погоджується з позовними вимогами позивача (про що вказано в апеляційній скарзі), а також має місце тривале непогашення значної (за розміром) заборгованості. Наведене, може бути підставою для припущення, що майно і грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову та вирішення справи, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Таким чином, з врахуванням того, що питання застосування заходів до забезпеченням позову вирішувалось місцевим господарським судом в судовому засіданні, в якому було прийнято рішення про задоволення позову, а також з огляду на накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог, пов'язаності таких заходів з предметом спору та його адекватності, суд апеляційної інстанції вважає висновки господарського суду міста Києва про накладення арешту обґрунтованими.
Також приймаючи до уваги те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що у зв'язку із сплатою відповідачем сум заборгованості (що частково визнається апелянтом), тобто відсутністю потреби у забезпеченні позову, господарський суд вправі скасувати вжиті заходи до забезпечення позову в порядку ст. 68 ГПК України. А тому, доводи апелянта щодо тривалості періоду неможливості розпорядження власними коштами відхиляються судовою колегією, оскільки такі обставини напряму залежить від суб'єктивної поведінки (дій) відповідача.
Доводи апелянта про те, що обрані заходи до забезпечення позову можуть мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача не приймаються до уваги як необґрунтовані, а також через те, що належними доказами таке не підтвердженя в порядку ст. ст. 32-34 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 66-67, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «П'ятий фасад» на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. у справі № 5011-7/17414-2012 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2013 року у справі №5011-7/17414-2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст складено 11.04.2013р.
Головуючий суддя Коротун О.М.
Судді Гаврилюк О.М.
Іоннікова І.А.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2013 |
Оприлюднено | 12.04.2013 |
Номер документу | 30618488 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні