Постанова

від 09.04.2013 по справі 5004/613/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5004/613/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Волощук О.Ф., Цаан Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Будремсервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 02.08.12 р. у справі № 5004/613/12

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс"

про стягнення 156220,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.08.2012 року по справі № 5004/613/12 (суддя Якушева І.О.) позов задоволено. Присуджено стягнути з ТзОВ "Будремсервіс" на користь ФОП ОСОБА_5 133791,23 грн. заборгованості, 5839,13 коп. процентів річних, 16589,95 грн. збитків від інфляції, 1562,20 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. В обгрунтування скарги зазначає, що судом безпідставно віднесено здійснені відповідачем оплати до позадоговірних зобов'язань, оскільки між сторонами існували відносини лише за укладеними договорами. Окрім цього, вказує, що договірні зобов'язання позивач виконала частково, а тому вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними. Також наголошує, що директором товариства не підписувались акти приймання-передачі на виконання договірних зобов'язань, а тому надані позивачем докази не можуть підтверджувати викладені в позові обставини. Для спростування доводів позивача просить призначити судову почеркознавчу експертизу документів.

В судових засіданнях представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що виконання договірних зобов'язань підтверджується підписаними актами приймання-передачі. Посилання апелянта на недійсність даних актів з тих підстав, що останні заповнені власноручно позивачем вважає безпідставним, оскільки за правилами бухгалтерського обліку дані акти і повинні складатися позивачем та підписуватися двома сторонами. просить відмовити в задоволенні скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судові засідання 26.03.2013 року та 09.04.2013 року позивач не з'явилась. Направлені на адресу позивача ухвали суду були повернуті поштовим відділенням з поміткою "Повертається по закінченню терміну зберігання". Відтак, судом виконано обов'язок з належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, а негативні процесуальні наслідки через неотримання власної кореспонденції покладаються на позивача.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року було призначено у справі № 5004/613/12 комплексну (почеркознавчу, технічну та бухгалтерську) судову експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновків експертів. Після надходження висновків, ухвалою суду від 11.03.2013 року провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 02.08.2012 р. у справі № 5004/613/12 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" були укладені договори купівлі-продажу віконних та дверних блоків від 08.09.2009 р. (два договори), від 09.10.2009 р., від 26.10.2009 р. (два договори - на суми 20834 грн. (10417 + 10417) і 22 867 грн.), від 04.11.2009 р.

Пунктом 2.3. вищевказаних договорів передбачено, що оплата здійснюється в національній валюті України готівкою або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 2.4. договорів визначено, що суми платежів замовник сплачує шляхом внесення або перерахування 100% передплати від загальної суми замовлення.

Пунктом 3.1. договорів передбачений термін замовлення, який починається з моменту підписання договору і внесення повної суми передплати.

Пунктом 6.4. договорів визначено, що здача-прийом робіт виконується згідно діючих законодавчих норм і правил, оформляється складанням та підписанням акта прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору від 08.09.2009 року позивачем було передано відповідачу товару на суму 24 627, 83 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 07.10.2009 року, на виконання умов договору від 08.09.2009 р. передано товару на суму 45250,47 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 08.10.2009 року на суму 36 728 грн., актом виконаних робіт від 22.10.2009 року, на виконання умов договору від 09.10.2009 року передано товару на суму 2 351, 93 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 05.11.2009 року, на виконання умов договору від 26.10.2009 року передано товару на суму 10 417 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 10.11.2009 року, та на суму 10 417 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 20.11.2009року, на виконання умов договору від 04.11.2009 року позивачем передано товару на суму 3 999 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 30.11.2009 робіт.

Всього за згаданими договорами позивач передав відповідачу товару на суму 133 791,23 грн.

Акти виконаних робіт було оформлено сторонами на підставі пунктів 6.4. договорів, акти підписано представниками сторін, скріплено печатками.

За результатами проведених судових експертиз стосовно відповідності підпису директора ТзОВ "Будремсервіс" Цаана Ю.Л. та печатки товариства на вищевказаних актах, висновками експертів встановлено слідуюче.

Відтиски круглої печатки ТзОВ "Будремсервіс", які містяться в графі "замовник" нанесені одним кліше виготовленим з дотриманням правил фабричної технології. Дані відтиски нанесені не круглою печаткою ТзОВ "Будремсервіс", зразки якої надані.

Підписи від імені Цаана Ю.Л., які містяться в графі "замовник" на Актах прийому-передачі виконаних робіт від 07.10.2009 р., від 08.10.2009 р., від 22.10.2009 р., від 05.11.2009 р., від 10.11.2009 р., від 20.11.2009 р., від 30.11.2009 р,, від 10.12.2009 р. виконані однією особою, а саме Цааном Юхимом Ламбертовичем.

Оцінюючи вищевказані висновки експертизи суд відзначає, що власноручне підписання актів директором товариства Цааном Ю.Л. свідчить про підтвердження факту передачі товару, оскільки дія вчинена встановленою особою, яка має відповідні повноваження. При цьому наявність відтиску печатки товариства, кліше якого відмінне від наданого експерту зразка, не свідчить про недійсність даних актів, оскільки відсутні докази того, що кліше виготовлялось та проставлялось саме позивачем з метою підробки документу. Також суд не розцінює як підробку документа внесення виправлень в п. 1.1 актів прийому-передачі виконаних робіт стосовно дати договорів, шляхом замальовування первинного тексту білою речовиною, оскільки останні є візуально не приховані. Слід зазначити, що експертизою не визначено періодів заповнення актів та вчинення на них підписів сторін, а тому не можна достовірно стверджувати, що виправлення або заповнення акту здійснено після його підписання директором ТзОВ "Будремсервіс".

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що акти виконаних робіт слід вважати належними доказами на підтвердження факту передачі товару відповідачу на суму 133 791,23 грн.

Відповідач стверджує, що перерахував позивачу 87 867 грн., з яких:

- за договором купівлі-продажу №б/н від 08 вересня 2009 року, укладеного на загальну суму 81 978, 47 грн. - 60 000 грн.;

- за договором купівлі-продажу №б/н від 08 вересня 2009 року, укладеного на загальну суму 24627,83 грн. - 2 648, 07 грн.;

- за договором купівлі-продажу №б/н від 09 жовтня 2009 року, укладеного на загальну суму 2351,93 грн. - 2 351,93 грн.;

- за договором купівлі-продажу №б/н від 26 жовтня 2009 року, укладеного на загальну суму 22867 грн. - 22 867 грн.

Позивач факту перерахування коштів на суму 87 867 грн. не заперечує, проте пояснює, що з цих коштів вона віднесла 65000 грн. в рахунок оплати за товар, переданий на позадоговірній основі, оскільки вказані в призначеннях платежу реквізити рахунків співпадали із реквізитами накладних, а 22867 грн. - в рахунок оплати за товар, переданий на підставі договору від 26.10.2009 р. за актом від 10.12.2009р. (письмові пояснення від 31.07.2012р.)

Для з'ясування питання щодо відповідності проведених відповідачем оплат до договірних відносин між сторонами, судом призначалась бухгалтерська (судово-економічна) експертиза.

На даної експертизи були поставлені наступні питання:

- на яку загальну суму приватним підприємцем ОСОБА_4 передано товару (віконних та дверних блоків) товариству з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" протягом 2009-2010 років ?

- чи відносяться згідно бухгалтерського обліку приватного підприємця ОСОБА_4 виписані останньою рахунки № 92-0348 від 16.10.2009 р. на суму 10 000,00 грн., № 92-0352 від 20.10.2009 р. на суму 10 000,00 грн., № 92-03681 від 28.10.2009 р. на суму 10 000,00 грн., № 92-0363 від 28.10.2009 р. на суму 15 000,00 грн., № 92-0328 від 11.11.2009 р. на суму 5 000,00 грн., № 92-0343 від 10.12.2009 р. до оплати товарів, поставлених згідно договорів купівлі-продажу б/н від 08.09.2009 р. (два договора), від 09.10.2009 року, від 26.10.2009 року (два договора), від 04.11.2009 року, укладених з ТзОВ "Будремсервіс"?

- чи відображається в бухгалтерському обліку приватного підприємця ОСОБА_4 передача товарів товариству з обмеженою відповідальнісю "Будремсервіс" окремо за договорами купівлі-продажу б/н від 08.09.2009 р. (два договора), від 09.10.2009 року, від 26.10.2009 року (два договора), від 04.11.2009 року, укладених з ТзОВ "Будремсервіс", та окремо згідно виписаних рахунків № 92-0348 від 16.10.2009 р. на суму 10 000,00 грн., № 92-0352 від 20.10.2009 р. на суму 10 000,00 грн., № 92-03681 від 28.10.2009 р. на суму 10 000,00 грн., № 92-0363 від 28.10.2009 р. на суму 15 000,00 грн., № 92-0328 від 11.11.2009 р. на суму 5 000,00 грн., № 92-0343 від 10.12.2009 р.?

Відповідно до складеного висновку експертом надано відповідь, що підприємцем ОСОБА_4 передано товару (віконних та дверних блоків) товариству з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" протягом 2009-2010 років на загальну суму 221658,23 грн. На два інші запитання експертом не надано відповіді, оскільки підприємець ОСОБА_4 не зобов'язана вести бухгалтерський облік, а тому документально підтвердити чи відносяться виписані підприємцем рахунки до укладених з відповідачем договорів не вбачається можливим.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів своїх тверджень про те, що кошти в розмірі 87 867 грн. ним було перераховано саме за договорами, на які посилається позивач на обґрунтування своїх вимог.

Перераховуючи кошти позивачу в розмірі 65000 грн. ( в матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку відповідача -а.с.66-81, т.1) в рядку "Призначення платежу" відповідач не посилався на договори, а посилався на рахунки, вказуючи номер і дату їх виписки. Номери рахунків співпадають із номерами накладних, що давало підстави позивачу віднести ці кошти в рахунок оплати за товар, переданий за накладними - №92-0348 від 19.10.2009р., №92-0352 від 21.10.2009р., №92-0363 від 29.10.2009р., №92-03631 від 11.11.2009р., №92-0328 від 12.11.2009р., №92-0343 від 10.12.2009р. Таким чином факт існування між сторонами у справі позадоговірних відносин не спростовано.

Відтак, подані відповідачем виписки з банку про оплату товару не можуть бути враховані судом, як оплата за товар, переданий за договорами, на які посилається позивач на обґрунтування своїх вимог, оскільки в платіжних документах в рядку «Призначення платежу»зазначено "За вікна згідно рахунків", платіжні документи не містять посилань на договори.

Як встановлено судом першої інстанції, перераховуючи кошти в розмірі 22867 грн. відповідач в рядку «Призначення платежу» вказав: «За віконні блоки згідно рахунку №92-0349 від 04.01.2010р.». Цього рахунку сторони на виконання вимог суду не подали. Позивач подала договір від 26.10.2009р. на суму 22867 грн., акт від 10.12.2009р. про передачу товару на суму 22867 грн., пояснивши, що кошти в розмірі 22867 грн., перераховані відповідачем 05.01.2010 року (банківська виписка з рахунку відповідача -а.с.81, т.1), віднесено позивачем в рахунок оплати за товар, переданий на підставі договору від 26.10.2009 року за актом від 10.12.2009р. Також позивач пояснила, що договір від 26.10.2009р. на суму 22867 грн. не є підставою її позовних вимог у зв'язку із його оплатою. Вартість товару, який мав передаватись за договором від 26.10.2009р. -22867 грн., вартість товару переданого за актом від 10.12.2009р. -22867 грн. і сума коштів, перерахованих відповідачем 05.01.2010р. - 22867 грн. дозволяє дійти висновку про те, що 22 867 грн. було перераховано відповідачем на виконання умов договору від 26.10.2009 року. Інших договорів чи актів на таку суму сторонами не подано, як і не подано рахунку №92-0349 від 04.01.2010р., що підтверджував би протилежне. Відповідач факт отримання товару на підставі договору від 26.10.2009 року за актом від 10.12.2009р. заперечував, посилаючись на відсутність накладної. Проте ці заперечення не прийняті судом до уваги, оскільки передачу товару на суму 22867 грн. також було оформлено актом виконаних робіт від 10.12.2009р., що відповідає умові п.6.4. договору від 26.10.2009р.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що матеріали справи документально підтверджують факт передачі підприємцем ОСОБА_4 товару (віконних та дверних блоків) товариству з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" протягом 2009-2010 років на загальну суму 221658,23 грн. (на договірній та позадоговірній основі). При цьому відповідачем проведено оплату в сумі 87 867,00 грн. Загальний залишок боргу становить 133791,23 грн., що відповідає сумі заявлених позовних вимог в частині основного боргу.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно зі ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 ГПК України).

Претензією від 11.02.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату вартості переданого товару, яку було отримано відповідачем 22.02.2010 року (а.с.20, 21, т.1), проте відповідач вимог позивача в добровільному порядку не задовольнив.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 133 791,23 грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати, суд першої інстанції підставно вказав, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5839, 13 грн. процентів річних за період з 02.03.2010р. по 15.08.2011р., 16589, 95 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2010р. -червень 2011р. обґрунтована і підлягає до задоволення.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 02.08.2012 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" від 15.08.2012 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 02.08.2012 року по справі № 5004/613/12 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.