Постанова

від 09.04.2013 по справі 5023/3714/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5023/3714/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" на постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року у справі господарського суду№ 5023/3714/12 Харківської області за позовомТОВ "Компанія "Укрцентр" в особі ліквідатора Корольова Вадима В'ячеславовича до 1. ТОВ "Днепртрансінвест"; 2. ПАТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укртрансгаз":Личагін С.Є. (довіреність від 24.01.2013 року), ТОВ "Компанія "Укрцентр":Корольов В.В., ліквідатор (арбітражний керуючий). ВСТАНОВИВ :

17.08.2012 року ТОВ "Компанія "Укрцентр" в особі ліквідатора Корольова Вадима В'ячеславовича (далі - позивач) звернулося з позовом до ТОВ "Днепртрансінвест" (далі - відповідача 1) та Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (далі - відповідача 2) про визнання недійсним договору №07-12/09-03 відступлення права вимоги від 07.12.2009 року, укладеного між ТОВ "Компанія "Укрцентр" та ТОВ "Днепртрансінвест", з підстав його невідповідності нормам цивільного законодавства. Так, позивач зазначав, що спірний договір за своєю суттю є договором дарування, оскільки право вимоги за договором було відступлено безоплатно, вказував на відсутність у ТОВ "Компанія "Укрцентр", згідно його Статуту, права на відчуження майна у порядку дарування, що, на його думку, є порушенням приписів частини 3 статті 720 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підставою для визнання недійсним оспорюваного договору відступлення права вимоги №07-12/09-03 від 07.12.2009 року (том 1, а.с. 4).

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено частково, визнано недійсним договір №07-12/09-03 про відступлення права вимоги від 07.12.2009 року, укладений між ТОВ "Компанія "Укрцентр" та ТОВ "Днепртрансінвест", стягнено з ТОВ "Днепртрансінвест" на користь ТОВ "Компанія "Укрцентр" 1073 грн. судового збору, у позові до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовлено, зобов'язано після набрання судовим рішенням законної сили повернути ТОВ "Компанія "Укрцентр" з Державного бюджету України 536, 50 грн. зайво сплаченого судового збору, про що винести ухвалу. Судове рішення мотивоване тим, що за спірним договором не передбачено розрахунку за відступлене право вимоги, що, на думку суду, означало його безоплатність. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про його правову природу як договору дарування. Також судом першої інстанції встановлено, що положеннями Статуту ТОВ "Компанія "Укрцентр" не передбачено права товариства відчувати майно за договором дарування, тому спірний договір суперечить приписам статті 720 ЦК України, внаслідок чого його можна визнати недійсним. Також суд відхилив доводи представника відповідача 2 про те, що спірний договір є договором пожертви з огляду на те, що при його укладенні сторони не вказали на цільове використання предмета договору (відступлених майнових прав), що є обов'язковим для набуття договором дарування ознак пожертви. Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача 2, суд виходив з того, що Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не є стороною спірного договору (том 2, а.с. 38 - 45).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції від 26.10.2012 року в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №07-12/09-03 від 07.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу №5 від 14.01.2013 року позивач зазначив, зокрема, про те, що 27.12.2012 року було проведено державну реєстрацію перетворення Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", в результаті цього юридична особа була припинена, а 28.12.2012 року проведено державну реєстрацію ПАТ "Укртрансгаз". Реорганізація здійснена відповідно до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №530 від 18.07.2012 року (том 2, а.с. 136 - 146).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) замінено відповідача 2 у справі на його правонаступника, а саме, Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ПАТ "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801), апеляційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року у справі №5023/3714/12 залишено без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 153 - 160).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року та рішення суду першої інстанції від 26.10.2012 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання договору відступлення права вимоги №07-12/09-03 від 07.12.2009 року недійсним та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Касаційна скарга аргументована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 6, 203, 215, 512 - 519, 717 ЦК України, статей 42, 195 Господарського кодексу України (далі - ГК України) . Зокрема, скаржник зазначає про помилкове ототожнення судами правової природи договору про відступлення права вимоги, який не передбачає розрахунку набувача за відступлене йому право, з договором дарування, оскільки згідно договору дарування виникає нове зобов'язання, а згідно договору відступлення права вимоги нового зобов'язання не виникає, а передається вже існуюче зобов'язання від однієї особи до іншої.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні на обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки вимог законодавство не містить.

Отже, за договором відступлення права вимоги (цесії) не припиняються первісні зобов'язання сторін, а відбувається заміна однієї із сторін первісного зобов'язання на певних, визначених таким договором умовах. При цьому, цивільним законодавством не вимагається оплатного відступлення прав вимоги від первісного кредитора до набувача.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу сторін у виборі контрагента за договором та у визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з частиною 3 статті 720 ЦК України, підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Отже, за договором дарування виникають нові зобов'язання між обома сторонами такого договору (дарувальника - передати річ, а обдарованого - прийняти її).

Відтак, правова природа дарування та відчуження права вимоги є різною, що виключає можливість їх ототожнення, незважаючи на укладення таких правочинів за єдиною формою, як письмових договорів.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (в редакції Закону України від 12.05.2011 року №3329-VI).

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2009 року між ТОВ "Компанія "Укрцентр" (первісний кредитор) та ТОВ "Днепртрансінвест" (новий кредитор) укладено договір №07-12/09-03 про відступлення права вимоги (далі - Договір) , відповідно пункту 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до Договору №054-МТП від 28.05.2009 року, укладеного між первісним кредитором та БМФ "Укргазбудпром" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", як боржником (том 1, а.с. 7, 90 - 92).

Судами встановлено, що згідно з пунктами 2, 3 Договору, новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку з оплати вартості отриманої продукції відповідно до умов договору №054-МТП від 28.05.2009 року на суму 570 600, 65 грн.; право вимоги за засноване на видаткових накладних №№ 191, 198, 204, 205, 208 - 210, 213, 222, 227, 230, 233, 239. При цьому, умовами Договору не передбачено розрахунку набувача за відступлене йому право вимоги (том 1, а.с. 102 - 114).

Також судами встановлено, що на виконання пункту 6 Договору, ТОВ "Компанія "Укрцентр" (первісним кредитором) було направлено БМФ "Укргазбудпром" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", як боржнику за первісними зобов'язаннями, повідомлення про відступлення права вимоги оплати вартості отриманої боржником продукції відповідно до умов Договору №054-МТП від 28.05.2009 року ТОВ "Днепртрансінвест" (набувач права вимоги) (том 1, а.с. 96).

Суди встановили, що Статутом ТОВ "Компанія "Укрцентр" не передбачено його права на укладення договорів дарування (том 1, а.с. 10 - 15).

Розглянувши позовні вимоги, суди дійшли висновку про можливість їх часткового задоволення до відповідача 1 з визнанням недійсним оспорюваного договору відступлення права вимоги, застосувавши при цьому положення частини 3 статті 720 ЦК України, як норму права, яка регулює спірні правовідносини.

Також суди дійшли висновку про відмову в позові до відповідача 2, як особи, що не була стороною оспорюваного договору.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх прийнятими з невірним застосуванням до спірних правовідносин норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Пунктами 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року роз'яснено про те, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до статей 1, 8 ЦК України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, частинами 1, 5 зазначеної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суду необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту угод вимогам закону; відсутність правоздатності сторін договору на його укладення; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відтак, встановивши обставини укладення між ТОВ "Компанія "Укрцентр" та ТОВ "Днепртрансінвест" безоплатного договору №07-12/09-03 про відступлення права вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини поширюються приписи ЦК України про договір дарування (частина 3 статті 720 ЦК України), в той час, як відповідно до статей 512, 514 ЦК України передбачено правове регулювання відносин відступлення права вимоги.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе, застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а зокрема, положення статей 512, 514 ЦК України, та прийнявши до уваги встановлені судами обставини відсутності порушення зазначених норм права при укладенні спірного договору відступлення права вимоги, дійти власного висновку про необґрунтованість доводів позивача про можливість ототожнення спірного договору з договором дарування, прийняти власне рішення касаційного суду в цій частині, відмовивши у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для заміни відповідача 2 у справі - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на його правонаступника - ПАТ "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) у зв'язку з реорганізацією, що була проведена на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №530 від 18.07.2012 року .

Також вірними є висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України суми переплаченого судового збору за подання позовної заяви у даній справі в розмірі 536, 50 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування частин 2, 3 Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року та пунктів 1, 2, 3 рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року та прийняття у цій частині нового рішення, яким у задоволені позову у справі №5023/3714/12 відмовити.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на прийняття рішення про відмову в позові та здійснене апеляційним судом процесуальне правонаступництво відповідача 2, судові витрати ПАТ "Укртрансгаз" та його попередника - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" у судах апеляційної та касаційної інстанцій необхідно покласти на позивача, а, зокрема, стягнути з ТОВ "Компанія "Укрцентр" судові витрати на суму 1339, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" задовольнити частково.

2. Частини 2, 3 Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року та пункти 1, 2, 3 рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012 року у справі №5023/3714/12 скасувати.

3. Прийняти у цій частині нове рішення:

" 1. У задоволені позову у справі №5023/3714/12 відмовити.

2. Стягнути з ТОВ "Компанія "Укрцентр" (83000, місто Донецьк, Калінінський район, вул. Владичанського, 32, ідентифікаційний код 35414276) на користь ПАТ "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 1339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 40 (сорок) коп. судового збору, сплаченого ПАТ "Укртрансгаз" та його попередником за подання апеляційної та касаційної скарг.

3. Господарському суду Харківської області видати судовий наказ."

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко