Постанова

від 09.02.2009 по справі 5020-12/597

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-12/597

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

09 лютого 2009 року   Справа № 5020-12/597

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Санніков Дмитро Миколайович, довіреність № 46 від 27.10.2008,

відповідача: Дюкова Марія Олександрівна, довіреність № 45-Д/09 від 08.01.2009,

3 особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 18.12.2008 у справі №5020-12/597

за позовом           Закритого акціонерного товариства громадського харчування "Україна" (вул. Леніна, 23, місто Севастополь, 99011)

до           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

3 особа:  Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

про припинення права власності територіальної громади міста Севастополя, визнання права власності на об'єкт нерухомості

                                                            ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство громадського харчування „Україна” звернулось до господарського суду міста Севастополя з  позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про припинення  сумісної  часткової власності та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що позивач є власником 18/25  часток, а відповідач 7/25 часток  у будинку, розташованому  по вул. Леніна, 45 у місті Севастополі. Частка комунальної власності не може бути виділена в натурі, порядок сумісного користування майном неможливий.  

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.12.2008 у справі № 5020-12/597 (суддя Харченко І.А.) позов задоволено. Припинено право власності територіальної громади міста Севастополя на 7/25 часток об'єкту нерухомості –вбудованих нежилих приміщень салону краси, розташованих в житловому будинку № 45 по вул. Леніна в місті Севастополі.

Визнано право власності Закритого акціонерного товариства громадського харчування „Україна” на 7/25 часток об'єкту нерухомості –вбудованих нежилих приміщень салону краси, що складаються з приміщень підвалу з № 1-1 по № 1-10, приміщень першого поверху з № 1 по № 9 загальною площею 239,5 кв.м., розташованих в житловому будинку № 45 по вул.Леніна в місті Севастополі. Перераховано з депозитного рахунку господарського суду вартість частки у спільному майні в розмірі 144297,00 грн., внесеної платіжним дорученням № 254 від 15.12.2008 Закритим акціонерним товариством громадського харчування „Україна” на рахунок Фонду комунального майна Севастопольської міської ради. Стягнуто з позивача державне мито у сумі 1357,97 грн.  

Рішення суду мотивовано тим, що сторони є співвласниками зазначеного майна. Сумісне користування таким майном неможливо. Приймаючи до уваги незначну кількість частки відповідача, а також неможливість виділення такої частки у натурі, на підставі статті 365 Цивільного кодексу України суд задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням, Фонд комунального майна у місті Севастополі звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати  рішення та  відмовити у задоволенні  позову.

Доводи скарги мотивовані тим, що судом неправильно застосовані  норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Сторона вказує на те, що суд помилково зробив висновок про незначність частки майна відповідача та про те, що спільне користування майном неможливо. На думку сторони це спростовується договором оренди майна № 360-05 від 15.11.2005, згідно з яким  приміщення № 1-2 та № 1-23 загальною площею 75,10 кв.м. використовується  як відокремлене приміщення. У цей час сторони сумісно користуються вказаним майном. На думку сторони, суд також зробив неправильну оцінку спірного майна, висновок про вартість майна не пройшов стадію рецензування, обов'язковість якої передбачена Законом України „Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні” № 2658-III від 21.07.2001.  

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.   

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін, а скаргу –без задоволення.

В судове засідання третя особа не з'явилась, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Судова колегія розглядає справу за відсутністю представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.   

          Перевіривши обставини справи на підставі статі 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила таке.

На підставі свідоцтва про право власності, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради 14.03.2007 позивачу - Закритому акціонерному товариству громадського харчування „Україна” належать вбудовані приміщення салону краси  - 18/25 частки у будинку № 45 по вул. Леніна в місті Севастополі, які разом складаються з приміщень підвалу з № 1-1 по № 1-10 площею 96,4 кв. м., приміщень першого поверху з № 1 по № 9 площею 143,1 кв. м. (а.с.11).

На підставі свідоцтва про право власності від 14.03.2007 територіальній громаді міста  належить 7/25 часток у будинку № 45 по вул.Леніна в місті Севастополі, які разом  складаються з приміщень підвалу з № 1-1 по № 1-10 площею 96,4 кв. м., приміщень першого поверху з № 1 по № 9 площею 143,1 кв. м. (а.с.12).

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно зі статтею 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо :

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам  співвласника та членам його сім'ї.

З матеріалів справи впливає, що частка  відповідача у спільній власності є незначною та не може бути виділена в натурі.

Дані обставини підтверджуються актом державної комісії про прийняття до експлуатації  від 17.01.2007, затвердженого  розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 26-р від 18.01.2007.

Згідно з вказаним актом вбудовані нежилі приміщення спірного об'єкту, розташовані за адресою вул. Леніна, 45 в місті Севастополі загальною площею 239,5 кв.м. були введені в експлуатацію як єдиний неподільний об'єкт - салон краси. Згідно з додатковою угодою  від 25.07.2008 № 3132 до договору оренди № 360-05 нумерація і площа орендованих підвальних приміщень змінені, їх площа складає 67,8 кв.м.  Виходячи з копії інвентарної справи вбудованих нежилих приміщень салону краси по вул. Леніна 45 в місті Севастополі, вказані приміщення, що належать відповідачу,  не мають окремого виходу, доступ до них можливий тільки через приміщення, які належать позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що розподіл та виділ в натурі частки майна, що належить відповідачеві, неможливо.

Крім того, слід звернути увагу на те, що дійсно частка майна  Фонду комунального майна Севастопольської міської ради є незначною.

Вказане підтверджується як свідоцтвом про право власності  відповідача, так і копією інвентарної справи. Крім того, відсутня правова підстава для  сумісного користування та володіння зазначеним майном.

Матеріали справи вказують на те, що виходячи з особливостей вказаного об'єкту відповідач не має можливості  надати в оренду вказане майно будь-якому  орендарю, крім позивача. Позивач, в свою чергу, не має можливості відчуження свого майна без згоди співвласника.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неможливість  сумісного користування об'єктом дольової власності є правильним.

Судова колегія  звертає увагу на те, що позивач сплатив відповідачу грошову компенсацію вартості частки майна, що не порушує майнових прав відповідача.

Доводи апеляційної скарги про неправильну грошову оцінку у зв'язку з тим, що вона виконана не державним органом і не органом місцевого  самоврядування,  не приймаються до уваги, оскільки спростовуються  статтями 12, 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної  діяльності в Україні” № 2658-III від 21.07.2001.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга на підставі вищезазначеного залишається без задоволення.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.12.2008 у справі № 5020-12/597 залишити без змін.

Головуючий суддя                              підпис                    В.А. Лисенко

Судді                                                            підпис                    В.С. Голик

                                                            підпис                    І.В. Черткова