Постанова

від 03.04.2013 по справі 2а-3708/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2013 року 09:36 № 2а-3708/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Федоровій О.В. та за участю представників: позивача - Женізняк К.О., відповідача - Гайдай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лікоінгруп» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000012311, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ПП «Лікоінгруп» з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000012311.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2013 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-3708/12/2670 призначено до судового розгляду на 18 квітня 2012 року.

18 квітня 2012 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі призначено судово-економічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

18 березня 2013 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 03 квітня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «МД «Технолоджіс», а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього, позивач зазначає, що ПП «Лікоінгруп», як платник податку на додану вартість самостійно несе відповідальність за достовірність, своєчасність обчислення та сплати ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем (контрагентом), а тому немає права втручатися у господарську діяльність ТОВ «МД «Технолоджіс» та перевіряти вірність підпису його посадових осіб на фінансових, бухгалтерських чи інших документах. А тому, на думку позивача, висновки відповідача, викладені в акті перевірки складені виключно на припущеннях та не ґрунтуються ні на нормах чинного законодавства та не підтверджується належними доказами.

Окрім цього, протиправність висновків акта перевірки на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення підтверджується висновком судово-економічної експертизи у вказаній адміністративній справі від 17 грудня 2012 року № 7066/12-45.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, подав до суду заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог ПП «Лікоінгруп», відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Лікоінгруп» (код ЄДРПОУ 34832679) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серія А00 № 694771, зареєстроване 26 грудня 2006 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, номер запису про включення відомостей про юридичну особу ЄДР 1 073 102 0000 012095). Місцезнаходження ПП «Лікоінгруп»: 03065, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 20/1, кв. 41.

ПП «Лікоінгруп» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28 грудня 2006 року за № 19215 та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100044429 від 05 червня 2007 року ПП «Лікоінгруп» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 348326726589).

До видів діяльності ПП «Лікоінгруп» за КВЕД відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 09 січня 2007 року № 1 відносяться: 45.11.0 Розбирання та знесення будівель: земляні роботи, 45.25.1 Будівництво будівель, 45.25.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 45.25.4 Монтаж металевих конструкцій, 45.31.0 Електромонтажні роботи, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі наказу від 06.12.11 № 4445 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Лікоінгруп» (код за ЄДРПОУ 34832679)», постанови про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.07.2011 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції Бучинського А.П., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Лікоінгруп» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Технолоджіс» (код за ЄДРПОУ 34552328) за період 2009-2011 роки, за результатами якої складено акт від 19 грудня 2011 року № 15022/23-11/34832679.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ПП «Лікоінгруп» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману від ТОВ «МД Технолоджіс» та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість (додаток 5 до декларації) на загальну суму 455 186, 00 грн., за результатами здійснення фінансово-господарських відносин з останнім, яка була здійснена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а договори укладені між ними нікчемними.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «Лікоінгруп»: пп. 7.2.3. п 7.2., пп. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 455 186,00 грн., в тому числі по періодах:

- березень 2009 року - 31 448, 00грн.;

- квітень 2009 року - 51 149, 00 грн.;

- травень 2009 року - 141 736, 00 грн.;

- червень 2009 року - 195 038, 00 грн.;

- липень 2009 року - 35 815, 00 грн.

03 січня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі акту перевірки від 19 грудня 2011 року № 15022/23-11/34832679 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022260, яким відповідно до пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 7.2.3. п 7.2., пп. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ПП «Лікоінгруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 568 983, 00 грн., у тому числі 455 186, 00 грн. - основний платіж, 113 797, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ПП «Лікоінгруп», виходячи з наступного.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини між ПП «Лікоінгруп», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювались Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

В силу п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Затверджена вказаним наказом форма податкової накладної передбачає наявність на податковій накладній підпис і прізвище особи, що склала податкову накладну.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент складення первинних документів)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), що, в першу чергу, має підтверджуватись первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Позивачем в підтвердження своєї позиції надано суду договір підряду від 12 березня 2009 року № 09-09, укладений між ПП «Ліконінгруп» (Генеральний підрядник) та ТОВ «МД «Технолоджіс» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору роботи по влаштуванню робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція частини цеху № 7 для розширення виробництва гумовотехнічних виробів ТОВ «Друк» в м. Малин Житомирській області» за завданням Генерального підрядника, а Генеральний підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. На виконання вказаного договору позивачем надано наступні документи, а саме:додаткову угоду № 1 від 30 березня 2009 року до Договору від 12 березня 2009 року № 09-09, договірну ціну (додаток № 1 до договору від 12 березня 2009 року № 09-09), договірну ціну (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 30 березня 2009 року), акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року № 1 та № 2, за травень 2009 року, за червень 2009 року № 1 та № 2, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року № 2, за травень 2009 року, за червень 2009 року, акт звірки розрахунків за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, картки-рахунки: 631 по контрагенту ТОВ «МД «Технолоджіс» за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за травень 2009 року, за червень 2009 року, за липень 2009 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 631 (замовлення: контрагенти: ТОВ «МД «Технолоджіс») за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за травень 2009 року, за червень 2009 року, за липень 2009 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за травень 2009 року, за червень 2009 року, за липень 2009 року.

Окрім цього, в підтвердження права на зайняття будівельною діяльністю (згідно з переліком) позивачем надано Ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 316025 від 14 травня 2007 року, з терміном дії до 14 травня 2012 року, висновок № 80.3-04-05-0363.07 Державного підприємства «Український центр підтвердження відповідності «Промбезпека» щодо спроможності суб'єкта господарювання виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати устаткування підвищеної небезпеки з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 1085.07.32-45.21.1, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву.

Водночас, як на підставу правомірності формування податкового кредиту за період, що перевірявся, позивач також посилається на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 грудня 2012 року № 7066/12-45, в якому за результатами проведення судово-економічної експертизи зазначено, що висновки акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 15022/23-11/34832679 від 19 грудня 2011 р. про порушення ПП «Лікоінгруп» п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, п.9.1. ст.9 Закону України від 16.07.1999 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.7.2.3. п. 7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» документально та нормативно не підтверджуються.

Однак, вказані документи та висновок експерта, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

З досліджених в судовому засіданні документів, наданих на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «МД «Технолоджіс» вбачається, що вони від імені зазначеної юридичної особи підписані ОСОБА_4, як директором.

Водночас, з акту перевірки позивача вбачається, що його висновки зроблені, зокрема, на підставі інформації наданої ДПА у Житомирській області, а саме копії витягу з висновку експерта №1/1253 від 07.11.2011 р. та акту від 11.11.2011 р. № 924/23-20/34552328 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МД Технолоджіс» з питань підтвердження відомостей щодо взаємовідносин з контрагентами за 2009 рік.

Відповідно до акту від 11.11.2011 р. № 924/23-20/34552328 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МД Технолоджіс» з питань підтвердження відомостей щодо взаємовідносин з контрагентами за 2009 рік, податковим органом встановлено відсутність у останнього трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

Окрім цього, згідно висновку експерта № 1/1253 від 07.11.2011 р. встановлено, зокрема, що підписи розташовані в графі «Підрядник» додаткової угоди до договору №09-09 від 12.03.2009 року, в графі «Директор ТОВ «МД Технолоджис» договірної ціни - додатку №1 до додаткової угоди №1 від 30.03.2009 року до договору підряду №09-09 від 12.03.2009 року, в графі «Підрядник» довідки про вартість виконаних робіт за травень 2009 року, в графі «Прийняв генеральний підрядник» акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, в графі «Підрядник» договору підряду №09-09 від 12.03.2009 року, в графі «Субпідрядник» довідки про вартість виконаних робіт 2 за квітень 2009 року, в графі «Директор ТОВ «МД Технолоджіс) договірної ціни - додатку №1 до договору підряду №09-09 від 12.03.2009 року, в графі «Здав субпідрядник» акту приймання виконаних робіт 2 за квітень 2009 року, акту приймання виконаних робіт 1 за квітень 2009 року, в графі «Субпідрядник» довідки про вартість виконаних робіт 1 за квітень 2009 року в графі «Директор ТОВ «МД Техноложіс» договірної ціни - додатку №1 до додаткової угоди №1 від 30.03.2009 року до договору підряду №09-09 від 12.03.2009 року, в графі «Субпідрядник» довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, в графі «Здав підрядник» акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Водночас, непричетність ТОВ «МД Техноложіс» до виконання умов вказаного договору підтверджується також протоколами очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_5 та засновником ПП «Лікоінгруп» й колишнім інженером ПП «Лікоінгруп» ОСОБА_6, між обвинуваченим ОСОБА_7 та колишнім бригадиром ПП «Лікоінгруп» ОСОБА_8, між обвинуваченим ОСОБА_5 та колишнім працівником бригади ОСОБА_8, ОСОБА_9

Вищевказане ставить під сумнів надання ТОВ «МД Техноложіс» послуг за умовами договору підряду від 12 березня 2009 року № 09-09.

Суд зазначає, що за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Вказане свідчить, що фінансово-господарська діяльність вказаного товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності останнім, а тому укладений ним правочин, є фіктивним та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Окрім цього, як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 17 грудня 2012 року № 7066/12-45, висновок експертом було зроблено на підставі дослідження первинних документів, копії яких надавалися суду позивачем та відповідачу під час проведення перевірки.

З урахуванням того, що суд вважає зазначені документи, за обставин зазначених вище, неналежними, висновок експерта, зроблений на їх підставі також не може вважатися належним доказом добросовісності позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «МД Техноложіс».

Водночас, під час розгляду вказаної справи, встановлено, що слідчим відділом ПМ ДПА у Житомирській області було порушено кримінальну справу відносно директора ПП «Лікоінгруп» (код ЄДР 3483269) ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи вказану особу притягнуто як обвинуваченого за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зокрема, ОСОБА_7, обвинувачено в ухиленні від сплати ПДВ в сумі 455 186, 00 грн., шляхом незаконного відображення в бухгалтерському та податковому обліках позивача виконання робіт ТОВ «МД Техноложіс» на підставі підробленого договору субпідряду № 09-09 від 12 березня 2009 року.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02 серпня 2012 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу відносно нього закрито.

Суд зазначає, що кримінальну справу щодо вказаної службової особи позивача закрито на підставі ст. 49 КК України та ч. 2 ст. 11 1 КПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за нереабілітуючих підстав.

Вказана постанова суду набрала законної сили 14.11.2012 року, а відтак, доводи представника позивача про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень спростовується вищенаведеним.

Окрім цього, суд також зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ТОВ «МД Технолоджіс» та ПП «Лікоінгруп» було укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому включення сум ПДВ за результатами такої діяльності є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року, яким ПП «Лікоінгруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 568 983, 00 грн. (455 186, 00 грн. - основний платіж, 113 797, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Лікоінгруп» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.04.2013 р.