Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а-3708/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3708/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Лікоінгруп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Лікоінгруп» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 03.01.2012 № 0000012311.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, на підставі наказу від 06.12.2011 № 4445 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Лікоінгруп» (код за ЄДРПОУ 34832679)», постанови про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.07.2011 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції Бучинського А.П., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Лікоінгруп» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «МД Технолоджіс» (код за ЄДРПОУ 34552328) за період 2009-2011 років, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 № 15022/23-11/34832679.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ПП «Лікоінгруп» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману від ТОВ «МД Технолоджіс» та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість (додаток 5 до декларації) на загальну суму 455 186, 00 грн., за результатами здійснення фінансово-господарських відносин з останнім, яка була здійснена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а договори укладені між ними нікчемними.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «Лікоінгруп»:

пп. 7.2.3. п 7.2., пп. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 455 186,00 грн., в тому числі по періодах:

- березень 2009 року - 31 448, 00грн.;

- квітень 2009 року - 51 149, 00 грн.;

- травень 2009 року - 141 736, 00 грн.;

- червень 2009 року - 195 038, 00 грн.;

- липень 2009 року - 35 815, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 19.12.2011 № 15022/23-11/34832679 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС 03.01.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022260, яким відповідно до пп. 54.3.2, п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 7.2.3. п 7.2., пп. 7.2.6. п 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ПП «Лікоінгруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 568 983, 00 грн., у тому числі 455 186, 00 грн. - основний платіж, 113 797, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «МД Технолоджіс» було укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому включення сум ПДВ за результатами такої діяльності є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що укладені між ним та ТОВ «МД Технолоджіс» договори не є фіктивними, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка знаходиться в матеріалах справи, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду першої інстанції договір підряду від 12.03.2009 № 09-09, додаткову угоду № 1 від 30.03.2009 до договору від 12.03.2009 № 09-09, договірну ціну (додаток № 1 до договору від 12.03.2009 № 09-09), договірну ціну (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 30.03.2009), акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, оборотно-сальдову відомість, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «МД Технолоджіс».

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Ліконінгруп» (Генеральний підрядник) та ТОВ «МД «Технолоджіс» (Підрядник) укладений договір підряду від 12.03.2009 № 09-09, за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору роботи по влаштуванню робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція частини цеху № 7 для розширення виробництва гумовотехнічних виробів ТОВ «Друк» в м. Малин Житомирській області» за завданням генерального підрядника, а генеральний підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підставі зазначеного договору позивачем було сплачено ПДВ на загальну суму 455 186, 00 грн. та зараховано відповідну суму до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З документів, наданих на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «МД «Технолоджіс» вбачається, що вони від імені зазначеної юридичної особи підписані ОСОБА_3, як директором.

Однак, згідно висновку експерта № 1/1253 від 07.11.2011 встановлено, зокрема, що підписи розташовані в графі «Підрядник» додаткової угоди до договору № 09-09 від 12.03.2009, в графі «Директор ТОВ «МД Технолоджис» договірної ціни - додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 30.03.2009 до договору підряду № 09-09 від 12.03.2009, в графі «Підрядник» довідки про вартість виконаних робіт за травень 2009 року, в графі «Прийняв генеральний підрядник» акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, в графі «Підрядник» договору підряду № 09-09 від 12.03.2009, в графі «Субпідрядник» довідки про вартість виконаних робіт 2 за квітень 2009 року, в графі «Директор ТОВ «МД Технолоджіс) договірної ціни - додатку № 1 до договору підряду № 09-09 від 12.03.2009, в графі «Здав субпідрядник» акту приймання виконаних робіт 2 за квітень 2009 року, акту приймання виконаних робіт 1 за квітень 2009 року, в графі «Субпідрядник» довідки про вартість виконаних робіт 1 за квітень 2009 року, в графі «Директор ТОВ «МД Техноложіс» договірної ціни - додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 30.03.2009 до договору підряду № 09-09 від 12.03.2009, в графі «Субпідрядник» довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, в графі «Здав підрядник» акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «МД Технолоджис» здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «МД Технолоджис» не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Крім того, директора ТОВ «Лікоінгруп» ОСОБА_4 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, шляхом незаконного відображення в бухгалтерському та податковому обліках позивача виконання робіт ТОВ «МД Техноложіс» на підставі підробленого договору субпідряду № 09-09 від 12.03.2009.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лікоінгруп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.