Ухвала

від 17.11.2014 по справі 2а-3708/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/800/35648/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Лікоінгруп» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2013 Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-3708/12/2670 за позовомПриватного підприємства «Лікоінгруп» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лікоінгруп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 січня 2012 року № 0000012311.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем на підставі наказу від 06.12.11 № 4445 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Лікоінгруп», постанови про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.07.2011 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції Бучинського А.П., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Лікоінгруп» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «МД Технолоджіс» за період 2009-2011 роки, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 за № 15022/23-11/34832679;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 455 186 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022260 від 03.01.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 568 983 грн. (з яких: 455 186 грн. - за основний платіж та 113 797 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої висновки тим, що доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спростовуються постановою Святошинського районного суду м.Києва від 02.07.2012, якою директора ПП «Лікоінгруп» Железняка Є.В. звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрито за нереабілітуючих підстав, та матеріалами цієї кримінальної справи.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції Бучинського А.П. про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.07.2011.

Згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

За змістом п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 78.8 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом п 86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З огляду на наведені положення податкового законодавства та на встановлені обставини справи, зокрема, щодо призначення відповідачем перевірки позивача на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (на виконання постанови слідчого про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.07.2011), колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій першопочатково мали встановити обставини дотримання відповідачем вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, судами залишено поза увагою та досліджено обставини набрання законної сили відповідним судовим рішенням по кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку позивача в порядку кримінально-процесуального закону.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, яка призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків грошового зобов'язання, розрахованого за результатами такої перевірки, та бути предметом дослідження судами при встановленні правомірності чи протиправності формування платником податку даних податкового обліку.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Лікоінгруп» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний