Постанова

від 08.04.2013 по справі 5023/5614/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа № 5023/5614/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Щербініна І.О. за довіреністю №07/25 від 06.02.2013 р.

відповідача - Бондаренко В.М. за довіреністю б/н від 14.12.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №745Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі № 5023/5614/12

за позовом ТДВ "Чорноморгідробуд", м. Херсон

до ТОВ "Індастріал Білдінг Груп", м. Харків

про стягнення 890 553,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 р. ТДВ "Чорноморгідробуд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" 806429,07 грн. основного боргу, 61203,49 грн. пені та 22920,89 грн. відсотків за користування чужими коштами. Свої вимоги позивач обґрунтував невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 1-220611 від 22.06.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена. Окрім того, у позовній заяві позивач просив суд для забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача.

20.12.2012 р. через канцелярію суду за вх. № 23599 від ТДВ "Чорноморгідробуд" надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просив суд стягнути з ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" 806861,60грн. боргу за виконані роботи, 60538,83 грн. пені та 22098,33 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 р. заяву ТДВ "Чорноморгідробуд" про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.

16.01.2013 р. за вх. № 1441 через канцелярію суду від ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" надійшов зустрічний позов до ТОВ "Чорноморгідробуд" про визнання недійсним договору підряду № 1-220611 від 22.06.2011р.

Ухвалою від 17.01.2013 р. господарський суд Харківської області відмовив ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" в прийнятті зустрічного позову, оскільки його було подано з порушенням припису частини 1 ст. 60 ГПК України.

Ухвалою від 17.01.2013 р. господарський суд Харківської області задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову, та з метою забезпечення позову наклав арешт на грошові кошти ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" (61052, м. Харків, провулок Сімферопольський, б. 6, к. 305, п/р 26009000166557 в ПАТ "СЕБ Банк", м. Київ, МФО 300175) в межах ціни позову, а саме, у сумі 889 498,76 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. по справі № 5023/5614/12 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Індастріал Білдінг Груп" на користь ТДВ "Чорноморгідробуд" 806 861, 60 грн. основного боргу, 60 538,83 грн. пені, 22 098,33 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 17 789,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким залишити позовну заяву без розгляду. Судові витрати покласти на позивача. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач зазначає, що позивачем в порушення п. 5.2 договору не повідомлено відповідача про закінчення робіт, у зв'язку з чим відповідачем не було скликано комісії та не було складено сторонами акту приймання виконаних робіт, з врахуванням вищенаведеного відповідач вважає, що роботи ним не були прийняті. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, наданим позивачем, оскільки пеня та відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем на суму 806 861,00 грн., а протягом 2012 р. відповідач здійснював часткову оплату послуг, в якому саме розмірі відповідачем не зазначено, свого розрахунку нарахування пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідачем не надано.

Щодо порушення норм процесуального права відповідач зазначає, що суд першої інстанції в порушення положень п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України та роз'яснення, наданого п. 3.5. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. не залишив позовну заяву ТДВ "Чорноморгідробуд" без розгляду з підстави підписання позову неповноважною особою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 20.03.2013 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 15.03.2013 р. надав за вх. № 2295 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

20.03.2013 за вх. № 2425 позивачем було надано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 20.03.2013 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 25.03.2013 р.

25.03.2013 р. за вх. № 2568 відповідачем надані письмові пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2013 р.

03.04.2013 р. за вх. № 2833 відповідачем були надані додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2011р. між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду № 1-220611.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 09.08.2011р.), замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати власними силами за завданням замовника комплекс робіт по влаштуванню свайного поля пташників 1-16 і 19-20 на майданчику промстада будівництва птахофабрики у Білозерському районі Херсонської області. Обсяг, характер та вартість робіт визначається договірними цінами (додаток № 1 та № 1А), узгодженими сторонами, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.3.1., загальна сума договору складає 6479161,40грн.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що розрахунки за обсяги виконаних робіт проводяться по факту на підставі підписаних та скріплених печатками обох сторін довідки по формі КБ-3 з розшифровкою фізичних обсягів за формою КБ-2в, відповідно пред'явленого підрядником рахунку, з урахуванням авансових платежів в строк п'яти банківських днів з дня пред'явлення замовнику.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Однак, відповідач в порушення умов договору виконані позивачем роботи оплатив лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 806861,60 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем направлено на адресу відповідача претензії № 2 від 28.08.2012р. та № 3 від 22.10.2012р. з вимогою погасити заборгованість.

Однак відповідач вимоги претензій не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 806861,60 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Доказів, які б підтверджували сплату цієї суми відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням фактичних обставин справи, підписаних сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. та положень ст. ст. 509, 526, 530, 612, 837 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 806 861,60 грн.

З урахуванням приписів ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України та п. 6.2 спірного договору, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення 60 538,83 грн. пені.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині основного боргу та пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованої на неї суми пені.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 098,33 грн. відсотків за користування чужими коштами, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи в прохальній частині уточненої позовної заяви від 20.12.2012р. позивач просив стягнути з відповідача 22 098,33 грн. відсотків за користування чужими коштами, проте в тексті мотивувальної частини позивач, обґрунтовуючи розмір відсотків, посилається на ст. 625 ЦК України, яка встановлює розмір річних.

Застосування аналогії закону в цій частині суперечить приписам законодавства.

Так, згідно ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, дана норма чітко врегулювала порядок визначення відсотків за користування чужими грошовими коштами, в силу чого відсутня прогалина у правовому регулюванні правовідносин, що склалися між сторонами.

Саме тому відсутня обов'язкова умова застосування аналогії закону - наявність прогалини у правовому регулюванні відповідних правовідносин.

Спеціального закону, який встановлює розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами и стосується спірних правовідносин, законодавство України не містить.

Договором договір підряду № 1-220611 розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами сторонами не встановлений.

Таким чином, відсоток за користування чужими грошовими коштами у правовідносинах, що склалися між сторонами, не встановлений ані нормативним актом, ані домовленістю сторін, в силу чого його розмір є невизначеним.

За таких умов стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами є неможливим.

Опираючись на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено дану позовну вимогу, тому, керуючись приписами ч.2 ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні даної вимоги відмовити.

Оцінюючи заперечення відповідача, які ґрунтуються на заяві про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

В ході вирішення спору встановлено, що на день підписання позовної заяви представником позивача Щербініним І.О. останній діяв на підставі довіреності №07/202 від 27.11.2012 р., яка не передбачала права представника на подання позову до господарського суду Харківської області, а передбачала подання позову до аналогічного суду Херсонської області.

В подальшому, в ході вирішення спору, представником позивача була надана довіреність №07/25 від 06.02.2013 р., яка повністю передбачала право представника позивача на подання позову до господарських судів України та право Щербаніна І.О. на представництво інтересів позивача, в тому числі в господарському суді Харківської області.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Видання нової довіреності представнику Щербініну І.О. колегія суддів розцінює як схвалення правочину, вчиненого представником із перевищенням повноважень, тому не вбачає правових підстав залишення позову без розгляду.

Щодо тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що позивачем було порушено п. 5.2. спірного договору колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.4 договору підряду «Розрахунок за об'єми виконаних робіт провадиться за фактом на підставі підписаних та скріплених печатками обох сторін довідки за формою КБ-3 з розшифруванням фізичних об'ємів за формою КБ-2в, згідно пред'явленого підрядником рахунку, з урахуванням авансових платежів в термін п'яти банківських днів з дня пред'явлення замовнику».

В матеріалах справи містяться підписані сторонами довідки про вартість виконаних наявність яких передбачено розділом 3 спірного договору для здійснення відповідачем оплати виконаних робіт.

Згідно ст.49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Індастріал Білдінг Груп", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі № 5023/5614/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі № 5023/5614/12 скасувати частково, в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами в розмірі 22 098,33 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі № 5023/5614/12 залишити без змін.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" (73016, м. Херсон, Комсомольський р-н., вул. М. Фортус, б.34; код ЄДРПОУ 37872520; в тому числі р/р 26004699571 в ПАТ "Марфін банк" у м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, б.6, кім.305; код ЄДРПОУ 36817280, в тому числі п/р 2600900166557 в ПАТ "СЕБ Банк", м. Київ, МФО 300175) 441,97 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 08.04.2013 р. р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.