Постанова

від 09.04.2013 по справі 5020-879/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5020-879/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Балюкової К.Г.,

суддів Плута В.М.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - не з'явився (Компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД");

відповідача за первісним позовом - не з'явився (Приватне підприємство "Неострой");

третьої особи - не з'явився (Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця));

розглянувши апеляційну скаргу Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні на рішення господарського суду міста Севастополя (головуючий суддя: Головко В.О., судді: Альошина С.М., Погребняк О.С.) від 20 лютого 2013 року у справі № 5020-879/2012

за позовом Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Swan House, 9-10 Johnston Road, Woodford Green Essex IG80XA) в особі представництва в Україні (вул. Кіквідзе, 17, м. Київ, 01103)

до приватного підприємства "Неострой" (вул. Суворова, 19, кв.8, м. Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (вул. Тверська, 5, м. Київ, 01001)

про стягнення 379797,54 грн.;

за зустрічним позовом приватного підприємства "Неострой" до Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" про визнання недійсним договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011,

ВСТАНОВИВ :

Компанія „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Неострой" про стягнення заборгованості за договором №LT/11/09/28-824 від 28.09.2011, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в сумі 379 797,40 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 11, 16, 526, 530, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №/11/09/28-824 від 28.09.2011 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника в частині оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 04.10.2012 судом прийнято зустрічну позовну заяву приватного підприємства „Неострой" до Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" про визнання недійсним договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 для спільного розгляду з первісним позовом /том 3, арк. с. 111-112/.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 11, 203, 215, 230 Цивільного кодексу України та статтю 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність". По-перше, на думку позивача за зустрічним позовом, спірний Договір суперечить нормам чинного законодавства України та не відповідає встановленій законодавством формі та змісту договорів про транспортне експедирування. По-друге, позивач за зустрічним позовом вважає, що при укладанні спірного договору сторонами не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як ціна (вартість послуг). По-третє, як зазначає позивач за зустрічним позовом, спірний договір був укладений під впливом обману стосовно вартості послуг, адже умови про вартість послуг не були включені до тексту самого договору.

Ухвалою від 25.10.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом залучено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю) /том 4, арк. с. 108-109/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 лютого 2013 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Відмову у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції обґрунтував неможливістю застосування позивачем тарифів і ставок, встановлених Додатковими угодами №№3,4 через їх неукладеність, неможливість застосування тарифів, погоджених сторонами у Додаткових угодах №№ 1,2 до актів виконаних робіт №№ 1-4 через закінчення дії цих Додаткових угод, та відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем за надані йому по погодженим тарифам послуги.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції визнав, що укладаючи спірний Договір, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, зокрема ціни, встановленої у пунктом 4.1 Договору, згідно якого всі тарифи та платежі оформлюються в кожному конкретному вантажу в Додатках до Договору. Факт укладання спірного Договору під впливом обману позивачем за зустрічним позовом суд визнав недоведеним.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у первісному позові та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення первісного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом порушено вимоги статті 190 Господарського кодексу України, відповідно до якої вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Крім того, позивачем за первісним позовом, на його думку, в судовому засіданні надано документи, що підтверджують факт договірних відносин, докази того, що сторони надавали і отримували послуги по договору, а також докази того, що відповідач за первісним позовом частково оплачував вказані послуги, проте суд першої інстанції не надав цим доказам належної правової оцінки всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України та частини другої статті 642 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 березня 2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С. та Плут В.М.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 09 квітня 2013 року у зв'язку з хворобою суддя Видашенко Т.С. була замінена на суддю Волкова К.В.

Сторони та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку їх представників не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності учасників процесу.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

28.09.2011 між Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Агент) та приватним підприємством „Неострой" (Замовник) був укладений договір № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника (далі - Договір) /том 1, арк. с. 102-105/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору цей Договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Агентом доручень Замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника у кількості, відповідно до щомісячної заявки. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення, вимоги до тари, маркування, особливі умови, порядок визначення остаточної ваги вантажу та інші умови виконання послуг оговорюються у Додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У пункті 4.1 Договору визначено, що сторони узгоджують тарифи на перевезення вантажів, платежі за інші послуги та винагороду Агента, по кожному конкретному вантажу, що оформлюється додатками до цього Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами.

Агент та Замовник до 30 числа кожного місяця здійснюють звірення взаємних розрахунків за послуги, надані у попередньому місяці (пункт 4.4 Договору).

Платежі при розрахунках Замовника з Агентом здійснюються у доларах США (пункт 4.5 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату за транспортно-експедиторські послуги відповідно до рахунків Агента у розмірі: при разовому перевезенні - 100% від розрахункової вартості заявленого перевезення вантажу за 3 доби до початку запланованого перевезення; при багатократних перевезеннях - умови оплати можуть корегуватися у Додатках до Договору на кожне конкретне перевезення.

Відповідно до пункту 10.5 Договору у випадку несплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів.

Згідно з пунктом 9 Договору будь-які документи, оформлені повноважними представниками сторін та надіслані факсом, чи фотокопія документа, передана електронною поштою, повинні вважатися оригіналами, що зобов'язують обидві сторони виконувати умови Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2011. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії Договору не заявить у письмовому вигляді про його розірвання, строк дії цього Договору продовжується автоматично на наступний рік (пункти 10.2, 10.3 Договору).

Відповідно до пункту 10.4 Договору кожна із сторін може достроково розірвати цей Договір, поінформувавши у письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати його розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення зобов'язань Агента перед Замовником, прийнятих до повідомлення про розірвання, та розрахунків за здійснені перевезення.

Договір підписано обома сторонами, підписи скріплені печатками, отже, договір набрав чинності з 28.09.2011.

22.12.2011 відповідач за первісним позовом надіслав позивачеві пропозицію про розірвання Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 3, арк. с. 135/, посилаючись на великі тарифи, поганий технічний стан вагонів та інші причини.

Натомість позивач за первісним позовом відмовив у розірванні Договору, зазначивши, що цей Договір буде розірвано лише після погашення наявної заборгованості за надані послуги /том 1, арк. с. 149/.

Судом першої інстанції з огляду на положення пункту 10.4 Договору було встановлено, що, оскільки, стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги є предметом даного спору, Договір № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 не можна вважати розірваним. Утім, з огляду на положення пункту 10.3 Договору, він продовжив свою дію на 2012 рік та був чинним до 31.12.2012.

Пунктом 8.4 Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 сторони передбачили, що у випадку виникнення між ними будь-якого спору, такий спір вирішується арбітражним (господарським) судом за місцем знаходження відповідача.

28.09.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 1, арк. с. 106-107/, відповідно до якої сторони, серед іншого, погодили розмір ставки оренди рухомого складу на рівні 35,00 доларів США за добу за вагон та встановили, що вказана ставка дійсна до 31.12.2011. Додаткову угоду № 1 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

28.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору /том 1, арк. с. 108/, якою сторонами погоджено залізничний тариф територією Укрзалізниці та всі пов'язані із ним додаткові збори та визначено, що встановлені ставки дійсні до 30.10.2011. Додаткову угоду № 2 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Таким чином, Додаткові угоди № 1 та № 2 набрали чинності та є невід'ємними частинами спірного Договору.

01.11.2011 та 01.12.2011 Агентом підписано Додаткові угоди № 3, № 4 до Договору /том 1, арк. с. 16, 17/, якими встановлені збільшені тарифи, порівняно із попередніми. Але вказані додаткові угоди Замовником підписані не були.

Протягом дії Договору позивач за первісним позовом на підставі гарантійного листа № 43 від 30.09.2011 /том 3, арк. с. 131/ та заявок відповідача від 30.09.2011, 11.10.2011, 20.10.2011, 28.10.2011, 01.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 06.12.2011, 09.12.2011, 16.12.2011, 21.12.2011 /том 2, арк. с. 77, 89, 121, 122; том 3, арк. с. 148; том 4, арк. с. 9, 25, 35, 56, 70, 81, 94/ надав останньому послуги з організації перевезення щебеню, що підтверджується, зокрема, залізничними накладними та відомостями вагонів /том 2, арк. с. 59, 67-68, 72-74, 79, 82, 85-86, 92-99, 107-109, 125-127, 131-132, 135-138, 141-142, 145; том 3, арк. с. 139-142; том 4, арк. с. 7-8, 13-23, 30-32, 39-55, 60-61, 64-65, 68-69, 76-77, 80, 86-93, 99-100, 104-105/.

31.10.2011 сторонами складено Акт № 1 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 28.09.2011 по 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США /том 1, арк. с. 18/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 19-21/. Акт та обидва додатки підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками.

30.11.2011 - складено Акт № 2 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 на суму 29 737,34 доларів США /том 1, арк. с. 22/ із Додатками 1 та 2. Акт та Додаток 1 (на суму 18 130,00 доларів США) підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками /том 1, арк. с. 23/. Додаток 2 до Акта № 2 від 30.11.2011 на суму 11 607,34 доларів США підписано лише з боку Агента /том 3, арк. с. 35-36/.

31.12.2011 - складено Акт № 3 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 на суму 38 725,50 доларів США /том 1, арк. с. 24/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 25-27/. Акт та Додатки підписані лише Агентом.

31.01.2012 - складено Акт № 4 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 6 699,50 доларів США /том 1, арк. с. 29/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 30-31/. Акт та Додатки підписані лише Агентом.

Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що він надав приватному підприємству „Неострой" за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 послуги на загальну суму 114302,30 долари США, які відповідач за первісним позовом оплатив и лише в сумі 66 767,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями /том 1, арк. с. 109-118/, внаслідок чого у приватного підприємства „Неострой" перед Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" утворилась заборгованість у сумі 47 535,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 379 797,54 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Водночас, зважаючи на те, що спірний договір укладено між резидентом України (Приватне підприємство „Неострой") та іноземною компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" стосовно надання послуг з організації перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів залізничним транспортом, застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають також норми Законів України „Про міжнародне приватне право", „Про зовнішньоекономічну діяльність" та „Про транспортно-експедиторську діяльність".

28.09.2011 між сторонами був укладений Договір №/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника, який за своєю правовою природою та ознаками є зовнішньоекономічним договором (контрактом) транспортного експедирування.

Згідно з абзацами дванадцятим та тринадцятим статті 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (діяльності суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами).

Відповідно до статті 3 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України, законами України „Про транспорт", „Про зовнішньоекономічну діяльність", „Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України, частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 Господарського кодексу України (частина друга статті 316 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 189 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення спірного Договору) ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Частинами другою та третьою статті 189 Господарського кодексу України унормовано, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Частиною другою статті 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина третя статті 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність").

Відповідно до пункту 4.1. Договору тарифи (ціна) на послуги щодо перевезення вантажів, платежі та інші послуги і винагорода Агенту за кожним конкретним вантажем підлягають узгодженню Сторонами та оформлюються Додатками до Договору, які після підписання їх обома сторонами стають його невід'ємними частинами.

Фактично сторони дійшли згоди лише щодо ставки оренди рухомого складу, яка становить 35,00 доларів США за добу за вагон та дійсна до 31.12.2011 та щодо:

- тарифів і усіх пов'язаних із ним додаткових зборів (митний контроль та агентська винагорода) на ділянці: Коростень-Житомирський - Зерново-екс.

- 458,00 дол. США/т при завантаженні 70 тонн;

- 448,00 дол. США/т при завантаженні 65 тонн;

- переподачі вагонів Замовнику під завантаження зі ст. Миколаїв-вантаж. на ст. Коростень-Житомирський - 349,00 дол. США/вагон;

- повернення порожніх вагонів після розвантаження територією Укрзалізниці на ділянці Зерново-екс. - Коростень-Житомирський - 100,10 дол. США/вагон;

- вартості телеграми на станцію відправлення - 45,00 дол. США/телеграма,

які діють до 30.10.2011.

Як було зазначено вище, заявлені вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг, надання яких підтверджується Актами виконаних робіт № 1 від 31.10.2011, № 2 від 30.11.2011, № 3 від 31.12.2011 та № 4 від 31.01.2012.

Застосовані у зазначених Актах тарифи і ставки щодо вартості наданих Замовнику за Договором послуг визначені позивачем за первісним позовом відповідно до Додаткових угод № 1, № 2 від 28.09.2011, № 3 від 01.11.2011 та № 4 від 01.12.2011.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування позивачем за первісним позовом тарифів і ставок, встановлених Додатковими угодами № 3, № 4 є неправомірним, оскільки Додаткові угоди № 3 та № 4 не були підписані Замовником, а отже, вказані у них тарифи та ставки не були погоджені сторонами. Акти виконаних робіт № 3 від 31.12.2011 та № 4 від 31.01.2012 також не були підписані Замовником, як і Додаток 2 до Акта № 2.

Судом першої інстанції також вірно була відмічена суперечливість доказів, наданих позивачем за первісним позовом на підтвердження його вимог. Так, у Додатку 2 до Акта № 2 /том 3, арк. с. 24-25/ зазначено, що це Додаток до Акта за жовтень 2011 року, а загальна сума наданих послуг становить 14 031,96 доларів США; натомість у Додатку 2 до Акта № 2 /том 3, арк. с. 35-36/ вказано, що це Додаток до Акта за листопад 2011 року, а загальна сума наданих послуг становить 11 607,34 доларів США. В той же час, в самому Акті № 2 за листопад 2011 року значиться сума 11 607,34 доларів США /том 1, арк. с. 22/, а послуги за жовтень 2011 року включені до Акта № 1 від 31.10.2011 та складаються з трьох сум: 8 342,56 дол. США; 17 430,00 дол. США та 13 367,40 дол. США /том 1, арк. с. 18/.

Отже, суд правомірно відхилив в якості належного доказу у справі Додаток 2 до Акта № 2.

Більше того, при складанні Додатку 2 до Акта № 2 застосовані тарифи і ставки, встановлені Додатковою угодою № 3 від 01.11.2011, яка не була підписана відповідачем за первісним позовом. Водночас послуги, зазначені у додатку надані у листопаді, а отже на них вже не розповсюджується дія тарифів, визначених сторонами у Додатковій угоді № 2.

Зважаючи на недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови як ціна, вказані вище Додаткові угоди № 3, № 4 є неукладеними в розумінні статті 181 Господарського кодексу України, отже надані позивачем послуги з посиланням на ці угоди фактично були надані ним поза межами Договору.

При цьому судова колегія зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом дійсно надано відповідачеві послуги, зазначені в Актах виконаних робіт №№ 1-4, проте сторонами не досягнуто згоди щодо тарифів та ставок, застосованих Агентом при визначенні вартості наданих послуг.

Зважаючи на те, що погоджені сторонами у Додаткових угодах № 1, № 2 тарифи діяли до 30.10.2011 , і вони не можуть застосовуватися до послуг, наданих після закінчення їх дії, правовідносини сторін у частині послуг, наданих поза межами дії погоджених тарифів є позадоговірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Замовника заборгованості за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 від 28.09.2011 за послуги, надані йому Агентом після закінчення дії узгоджених тарифів, є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено, що за узгодженими між сторонами тарифами Агентом надано відповідачеві послуги на загальну суму 57 269,96 доларів США, що підтверджується підписаними сторонами Актом виконаних робіт № 1 від 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США та Актом виконаних робіт № 2 від 30.11.2011 на суму 18 130,00 доларів США (в частині Додатку 1).

При цьому Замовником було оплачено за Договором 66 767,00 доларів США, що підтверджується платіжними документами /том 1, арк. с. 109-118/.

Отже, у Замовника перед Агентом відсутня заборгованість за надані йому за Договором по погодженим тарифам послуги (66 767,00 - 57 269,96).

Обґрунтованим слід визнати й зауваження суду першої інстанції стосовно не використання позивачем за первісним позовом свого права, визначеного пунктами 5.1 та 105. спірного Договору щодо авансування йому оплати транспортно-експедиторських послуг та права Агента на затримку вантажу для забезпечення гарантій отримання належної провізної плати та інших платежів, внаслідок чого він несе ризик за наслідки здійснення ним господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом першої інстанції при вирішенні первісного позову часткової оплати відповідачем послуг позивача з організації перевезення щебеню з посиланням на ч.2 статті 642 Цивільного кодексу України (Прийняття пропозиції) як доказу прийняття відповідачем пропозицій на умовах, зазначених в підписаних ним та частково оплачених актах виконаних робіт, судова колегія відхиляє з підстав наявності укладеного сторонами у справі Договору у формі єдиного письмового документу. Саме в Договорі сторонами визначені всі істотні умови їх договірних відносин, зокрема, щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів, платежів за інших послуг та винагороди Агента, по кожному конкретному вантажу, шляхом оформлення додатками до Договору, які є невід'ємними частинами Договору (пункт 4.1). А тому будь-які інші дії сторін або підписані ними документи, в тому числі акти виконаних робіт не можуть доводити або змінювати зобов'язань сторін в рамках Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011, умовами якого обґрунтовані позовні вимоги за первісним позовом у даній справі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення його вимог по заявлених у позові підставах.

У відповідності з положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає необхідним повторно розглянути зустрічні позовні вимоги приватного підприємства "Неострой".

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, приватне підприємство "Неострой" вказувало на те, що спірний Договір суперечить нормам чинного законодавства України та не відповідає встановленій законодавством формі та змісту договорів про транспортне експедирування; при укладанні спірного договору сторонами не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як ціна (вартість послуг). Крім того, спірний договір, на думку позивача за зустрічним позовом, був укладений під впливом обману стосовно вартості послуг, адже умови про вартість послуг не були включені до тексту самого договору.

Судовою колегією встановлено, що спірний Договір вчинений у письмовій формі та сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Зокрема, сторонами досягнуто згоди щодо ціни як істотної умови договору, порядок нарахування якої встановлений пунктом 4.1 Договору №/11/09/28-824 від 28.09.2011, з якого вбачається, що всі тарифи та платежі оформлюються по кожному конкретному вантажу у Додатках до Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами.

При цьому, недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору є ознакою неукладеності договору, що виключає можливість визнання такого договору недійсним.

Колегія також вважає неспроможними доводи приватного підприємства "Неострой" щодо укладення Договору під впливом обману, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи укладення Договору під впливом обману, приватне підприємство „Неострой" вказує на те, що Агент не повідомив його про відсутність у нього власного парка вагонів, за допомогою яких повинні надаватися послуги. Наведене стало причиною залучення третіх осіб для виконання взятих на себе Агентом зобов'язань, що в свою чергу спричинило збільшення вартості наданих послуг.

Проте, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено, укладаючи спірний Договір, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов. Жодних заперечень чи зауважень при підписанні Договору сторонами не зазначено.

Таким чином, належних та допустимих в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження вимог про визнання Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №/11/09/28-824 від 28.09.2011 недійсним внаслідок введення приватного підприємства „Неострой" в оману іншою стороною, надано не було, а тому зустрічні позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні та правильній оцінці судом всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20 лютого 2013 року у справі № 5020-879/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.Г. Балюкова

Судді В.М. Плут

К.В. Волков

Розсилка:

1. Компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД"

(Swan House, 9-10 Johnston Road, Woodford Green Essex IG80XA)

2. Представництво Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в Україні

(вул. Кіквідзе, 17, м. Київ, 01103)

3. Приватне підприємство "Неострой"

(вул. Суворова, 19, кв.8, м. Севастополь, 99011)

4. Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

(вул. Тверська, 5, м. Київ, 01001)