Рішення

від 20.11.2013 по справі 5020-879/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року справа № 5020-879/2012

за позовом Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД",

(Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії,

Swan House, 9-10 Johnston Road, Woodford Green Essex IG8OXA)

в особі Представництва в Україні,

(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17)

до приватного підприємства "Неострой",

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 19, кв. 8)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця),

(03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5)

про стягнення 379 797,54 грн,

та за зустрічним позовом приватного підприємства "Неострой"

до Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД",

про визнання договору №LT//11/09/28-824 недійсним,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача за первісним позовом - Кузьменка В.О., довіреність № 2 від 08.01.2013;

представника відповідача за первісним позовом - не з`явився,

представника третьої особи - не з`явився,

Суть спору:

Компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "Неострой" про стягнення заборгованості за договором №LT//11/09/28-824 від 28.09.2011, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог / том 5, а.с. 18/, в сумі 379797,40 грн.

Позовні вимоги із посилання на статті 11, 16, 526, 530, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №11/09/28-824 від 28.09.2011 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника в частині оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 04.10.2012 судом було прийнято зустрічну позовну заяву приватного підприємства «Неострой» до Компанії «Логістранс (Ю.К.) ЛТД» про визнання недійсним договору №LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.02.2013, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, у задоволені первісного позову Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні до приватного підприємства „Неострой" про стягнення заборгованості за Договором №/LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 в сумі 379797,54 грн. було відмовлено повністю, та у зустрічній позовній заяві приватного підприємства „Неострой" до Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" про визнання недійсним Договору №/11/09/28-824 від 28.09.2011 також відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 по справі №5020-879/2012 вищевказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції були скасовані в частині первісного позову, і в цій частині справу №5020-879/2012 було направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, в решті частині зустрічного позову постанову Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Севастополя залишені без змін.

Ухвалою суду від 25.07.2013 справу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2013 (суддя Грицай О.С.).

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 21.08.2013 відкладався на 10.09.2013. В судовому засіданні 10.09.2013 було продовжено строку розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.10.2013.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №402 від 02.10.2013, у зв'язку із перебування судді Грицай О.С. у відпустці, було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №5020-879/2012, за результатами якого суддею для розгляду справи визначено Щербакова С.О.

Ухвалою суду від 04.10.2013 було прийнято вказану справу до провадження та призначено її розгляд на 28.10.2013.

Розгляд справи 28.10.2013 відкладався на 20.11.2013.

В судове засідання 20.11.2013 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надіслав на адресу суду телефонограму, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Представник третьої особи в судове засідання 20.11.2013 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі в межах чинного законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно частини третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до підпункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін обо однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п`ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами . Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проте відповідач, посилаючись на поважність відсутності в судовому засіданні 20.11.2013 свого представника не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника та не надав будь-яких належних доказів на підтвердження неможливості забезпечення в судове засідання іншого представника.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20.11.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові, а саме вказував, що ним були надані відповідачу певні послуги, однак останній не виконав належним чином свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані послуги. Крім того, 20.11.2013 надав додаткові письмові пояснення, в яких вказував на те, що розміри ставок оплати послуг, що надавались відповідачеві є обґрунтованими та відповідають розумній платі. Крім того вказував, що відповідачем отримувались зазначені послуги та частково сплачувались.

З наданого відзиву відповідача на первісним позовом та зустрічної позовної заяви вбачається, що відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення позову, вважаючи, що нарахування йому за договором розміру винагороди яка складається з оренди вагонів, комісійної винагороди, залізничного тарифу є безпідставним, оскільки послуги ним дійсно були отримані, проте, сторонами не була погоджена ціна за такі послуги.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 20.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 між Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Агент) та приватним підприємством „Неострой" (Замовник) був укладений договір № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника (далі - Договір) /том 1, а.с. 102-105/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору цей Договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Агентом доручень Замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника у кількості, відповідно до щомісячної заявки. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення, вимоги до тари, маркування, особливі умови, порядок визначення остаточної ваги вантажу та інші умови виконання послуг оговорюються у Додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У пункті 4.1 Договору визначено, що сторони узгоджують тарифи на перевезення вантажів, платежі за інші послуги та винагороду Агента, по кожному конкретному вантажу, що оформлюється додатками до цього Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами.

Агент та Замовник до 30 числа кожного місяця здійснюють звірення взаємних розрахунків за послуги, надані у попередньому місяці (пункт 4.4 Договору).

Платежі при розрахунках Замовника з Агентом здійснюються у доларах США (пункт 4.5 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату за транспортно-експедиторські послуги відповідно до рахунків Агента у розмірі: при разовому перевезенні - 100% від розрахункової вартості заявленого перевезення вантажу за 3 доби до початку запланованого перевезення; при багатократних перевезеннях - умови оплати можуть корегуватися у Додатках до Договору на кожне конкретне перевезення.

Відповідно до пункту 10.5 Договору у випадку несплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів.

Згідно з пунктом 9 Договору будь-які документи, оформлені повноважними представниками сторін та надіслані факсом, чи фотокопія документа, передана електронною поштою, повинні вважатися оригіналами, що зобов'язують обидві сторони виконувати умови Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2011. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії Договору не заявить у письмовому вигляді про його розірвання, строк дії цього Договору продовжується автоматично на наступний рік (пункти 10.2, 10.3 Договору).

Відповідно до пункту 10.4 Договору кожна із сторін може достроково розірвати цей Договір, поінформувавши у письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати його розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення зобов'язань Агента перед Замовником, прийнятих до повідомлення про розірвання, та розрахунків за здійснені перевезення.

Договір підписано обома сторонами, підписи скріплені печатками, отже, договір набрав чинності з 28.09.2011.

22.12.2011 відповідач за первісним позовом надіслав позивачеві пропозицію про розірвання Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 3, а.с. 135/, посилаючись на великі тарифи, поганий технічний стан вагонів та інші причини.

Натомість позивач за первісним позовом відмовив у розірванні Договору, зазначивши, що цей Договір буде розірвано лише після погашення наявної заборгованості за надані послуги /том 1, а.с. 149/.

Пунктом 8.4 Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 сторони передбачили, що у випадку виникнення між ними будь-якого спору, такий спір вирішується арбітражним (господарським) судом за місцем знаходження відповідача.

28.09.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 1, а.с. 106-107/, відповідно до якої сторони, серед іншого, погодили розмір ставки оренди рухомого складу на рівні 35,00 доларів США за добу за вагон та встановили, що вказана ставка дійсна до 31.12.2011. Додаткову угоду № 1 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

28.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору /том 1, а.с. 108/, якою сторонами погоджено залізничний тариф територією Укрзалізниці та всі пов'язані із ним додаткові збори та визначено, що встановлені ставки дійсні до 30.10.2011. Додаткову угоду № 2 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Таким чином, Додаткові угоди № 1 та № 2 набрали чинності та є невід'ємними частинами спірного Договору.

01.11.2011 та 01.12.2011 Агентом підписано Додаткові угоди № 3, № 4 до Договору /том 1, а.с. 16, 17/, якими встановлені збільшені тарифи, порівняно із попередніми. Але вказані додаткові угоди Замовником підписані не були.

Протягом дії Договору позивач за первісним позовом на підставі гарантійного листа № 43 від 30.09.2011 /том 3, а.с. 131/ та заявок відповідача від 30.09.2011, 11.10.2011, 20.10.2011, 28.10.2011, 01.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 06.12.2011, 09.12.2011, 16.12.2011, 21.12.2011 /том 2, а.с. 77, 89, 121, 122; том 3, а.с. 148; том 4, а.с. 9, 25, 35, 56, 70, 81, 94/ надав останньому послуги з організації перевезення щебеню, що підтверджується, зокрема, залізничними накладними та відомостями вагонів /том 2, а.с. 59, 67-68, 72-74, 79, 82, 85-86, 92-99, 107-109, 125-127, 131-132, 135-138, 141-142, 145; том 3, а.с. 139-142; том 4, арк. с. 7-8, 13-23, 30-32, 39-55, 60-61, 64-65, 68-69, 76-77, 80, 86-93, 99-100, 104-105/.

31.10.2011 сторонами складено Акт № 1 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 28.09.2011 по 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США /том 1, а.с. 18/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 19-21/. Акт та обидва додатки підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками.

30.11.2011 - складено Акт № 2 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 на суму 29 737,34 доларів США /том 1, а.с. 22/ із Додатками 1 та 2. Акт та Додаток 1 (на суму 18 130,00 доларів США) підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками /том 1, арк. с. 23/. Додаток 2 до Акта № 2 від 30.11.2011 на суму 11 607,34 доларів США підписано лише з боку Агента /том 3, а.с. 35-36/.

31.12.2011 - складено Акт № 3 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 на суму 38 725,50 доларів США /том 1, а.с. 24/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 25-27/. Акт та Додатки підписані лише Агентом.

31.01.2012 - складено Акт № 4 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 6 699,50 доларів США /том 1, а.с. 29/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 30-31/. Акт та Додатки підписані лише Агентом.

Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що він надав приватному підприємству „Неострой" за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 послуги на загальну суму 114302,30 доларів США, які відповідач за первісним позовом оплатив лише в сумі 66 767,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями /том 1, а.с. 109-118/, внаслідок чого у приватного підприємства „Неострой" перед Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" утворилась заборгованість у сумі 47 535,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 379 797,54 грн.

Зазначене і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Оскільки, постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 по справі №5020-879/2012 вищевказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції були скасовані в частині первісного позову, і в цій частині справу №5020-879/2012 було направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, тому справа розглядається тільки в частині вимог первісного позову.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності при новому розгляді справи, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

При касаційному перегляді даної справи, Вищий господарський суд України, у своїй постанові від 04.07.2013 зокрема вказував, що право затримки вантажів (притримання) - є правом, а не обов'язком Агента, і невикористання Агентом цього права не звільняє замовника від обов'язку здійснити оплату фактично наданих послуг. Також Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про позадоговірні відносини між сторонами в частині оплати наданих послуг по Додатках №3 та №4, оскільки суди під час розгляду справи встановили відсутність підстав для визнання укладеного Договору недійсним, встановили надання транспортно-експедиторських послуг на підставі заявок Замовника. Крім того у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що судами визнано відсутність підстав для визнання Договору недійсним, наявність в договорі умови про надання послуг на платній основі, визнання судами надання Агентом транспортно-експедиційних послуг на підставі заявок Замовника, внаслідок чого на невірне застосування до встановлених обставин норм матеріального права, а саме ст.ст. 916, 932 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи .

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 627 названого Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України, частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Враховуючи відмову позивача у розірванні договору, а також з огляду на положення пункту 10.4 Договору, оскільки стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги є предметом даного спору, Договір № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 не можна вважати розірваним.

Стаття 931 Цивільного кодексу України регулює порядок плати за договором транспортного експедирування і визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату .

Відповідно до частини 1 статті 916 названого Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно частини 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, з огляду на вищевказані положення норм матеріального права, передбачений обов'язок клієнта сплатити експедитору розумну плату за транспортно-експедиторські послуги по договору, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем - ТОВ «Неострой» на адресу позивача був спрямований лист №43 від 30.09.2011, згідно якого відповідач гарантував 50% передоплату на протязі трьох банківських днів з моменту прибуття рухомого складу до пункту відвантаження за укладеним між сторонами договором та Додаткової угоди №2. Інші 50% гарантував сплатити на протязі трьох банківських днів за фактом відвантаження продукції (том 3, а.с. 131).

Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки про тарифи Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) на перевезення щебеню у власних мінераловозах станом на 01.11.2011 (том 4, а.с.136) та з письмових пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 20.11.2013 вбачається, що ціни на відповідні послуги у позивача нижче ніж ті, що встановлені Укрзалізницею, а саме згідно наданих Укрзалізницею розрахунків залізничних тарифів на перевезення щебеню у власних мінераловозах з певних станцій відправлення за певною відстанню, ціна за один вагон: при завантаженні 70 тон варіюється від 1650,10 грн. до 2388,50 грн.; при завантаженні 65 тон - від 1631,8 грн. до 2463,90 грн.; при завантаженні 60 тон - від 1612,90 грн. до 2434,00 грн. В той же час, з наданої позивачем у письмових поясненнях калькуляції витрат за спірним договором, тарифи позивача за жовтень 2011 за один вагон становлять: при завантаженні 70 тон - 60,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 485,70 грн.; при завантаженні 65 тон - 65,10 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 520,14 грн., 60 тон - 60,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 485,70 грн.; тарифи позивача за листопад 2011 за один вагон становлять: при завантаженні 65 тон - 65,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 520,93 грн.; при завантаженні 60 тон - 61,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 487,38 грн.; тарифи позивача за грудень 2011 за один вагон становлять: при завантаженні 70 тон - 70,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 559,29 грн., 65 тон - 65,00 доларів США, що за курсом НБУ станом 31.12.2011 на становить 519,38 грн.; при завантаженні 60 тон - 60,50 доларів США, що за курсом НБУ станом 31.12.2011 на становить 483,38 грн.

Таким чином, оскільки ціни на відповідні послуги у позивача нижче ніж ті, що встановлені Укрзалізницею, суд дійшов до висновку, що тарифи і ставки, що застосовані позивачем при визначені вартості наданих відповідачу послуг на думку суду відповідають розумній ціні в розумінні положень Цивільного кодексу України.

Згідно калькуляції розрахунку спірної суми заборгованості, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 47535,30 доларів США, що за курсом Національного Банку України становить 379797,54 грн. (том 6, а.с. 3-9).

З огляду на викладене, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України у постанові №5020-879/2012 від 04.07.2013, оскільки раніше судами визнано відсутність підстав для визнання укладеного між сторонами у справі Договору недійсним, наявність в Договорі умови про надання послуг на платній основі, надання Агентом транспортно-експедиційних послуг на підставі заявок Замовника, та судом встановлена наявність обов'язку клієнта - відповідача сплатити експедитору - позивачу розумну плату за транспортно-експедиторські послуги по договору і така встановлена позивачем плата за надані послуги визнана судом як розумна, тому відповідач в даному випадку не звільняється від обов'язку здійснити оплату фактично наданих послуг.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості у розмірі 379797,54 грн. відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку що вимоги зазначеного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги за договором № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника від 28.09.2011 в розмірі 379797,54 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача у встановленому законом розмірі.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Неострой" (99011, м. Севастополь,вул. Суворова,19 кв.8, ЄДРПОУ 36025831) на користь Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,17, ЄДРПОУ 20071048) суму заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги та виконані роботи у період з жовтня 2011 по січень 2012 за договором № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника від 28.09.2011 у розмірі 379797,54 грн. (триста сімдесят дев`ять тисяч сімсот дев'яносто сім грн. 54 коп.).

3. Стягнути з приватного підприємства "Неострой" (99011, м. Севастополь, вул. Суворова,19 кв.8, ЄДРПОУ 36025831) на користь Компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,17, ЄДРПОУ 20071048) судовий збір у розмірі 7595,96 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 96 коп.).

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 25.11.2013

Суддя C.О. Щербаков