Постанова

від 04.07.2013 по справі 5020-879/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 5020-879/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргикомпанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. у справі господарського суду№5020-879/2012 міста Севастополя за позовомкомпанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні доприватного підприємства "Неострой" третя особаДержавна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" простягнення 379 797,54грн. за зустрічним позовом приватного підприємства "Неострой" докомпанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні про за участю представників сторін: позивача - відповідача -визнання недійсним договору №LT/11/09/28-824 від 28.09.2011р. Кузьменко В.О. дов. № 2 від 08.01.2013 не з'явився третьої особи - не з'явився

Приватне підприємство "Неострой" направило 04.07.2013 до Вищого господарського суду України телеграми з клопотанням відкласти розгляд касаційної скарги компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД", оскільки його представник зайнятий в іншому судовому засіданні і не може прийняти участь у судовому засіданні Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула клопотання ПП"Неострой" та відхилила його, оскільки явка представників в судове засідання не визнана обов'язковою, а за бажанням ПП"Неострой" мала право направити в судове засідання іншого представника замість зайнятого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна скарга компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" була прийнята до провадження та призначена до розгляду Ухвалою від 07.06.2013, місячний термін, встановлений ст.111-8 Господарського процесуального кодексу України спливає 08.07.2013, клопотання про продовження строку розгляду справи понад місячний термін ПП"Неострой" не заявляло, - за таких обставин Вищий господарський суд не має підстав відкласти розгляд касаційної скарги.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до приватного підприємства "Неострой" про стягнення 379807,40 грн. заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги та виконані роботи за жовтень-грудень 2011 року, січень 2012 року.

У жовтні 2012 року Приватне підприємство "Неострой" подало зустрічну позовну заяву до "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні про визнання Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.09.2011 № ЛТ/11/09/28-824 недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 04.10.2012 зустрічна позовна вимога прийнята до провадження в одному судовому провадженні з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.10.2012 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача за первісним позовом, - Державну адміністрацію залізничного транспорту України "Укрзалізниця".

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 20.02.2013 (головуючий суддя Головко В.О., суддів Альошиної С.М., Погребняка О.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 (головуючого судді Балюкової К.Г., суддів Плута В.М.,Волкова К.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача за первісним позовом ПП "Неострой" суму боргу за надані транспортно-експедиторські послуги 379797,54 грн.

Відповідач за первісним позовом ПП "Неострой" відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не направив.

Заслухавши присутнього представника компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 28.09.2011 між Компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Агент) та Приватним підприємством "Неострой" (Замовник) укладено Договір №LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника (далі-Договір), який регулює взаємовідносини сторін при виконанні Агентом доручень Замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника відповідно до щомісячної заявки. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення, вимоги до тари, маркування, особливі умови, порядок визначення остаточної ваги вантажу та інші умови виконання послуг оговорюються у Додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У пункті 4.1 Договору закріплено, що Сторони узгоджують тарифи на перевезення вантажів, платежі за інші послуги та винагороду Агента по кожному конкретному вантажу, що оформлюється додатками до цього Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами. Пункт 4.5 Договору передбачає, що платежі при розрахунках Замовника з Агентом здійснюються у доларах США.

Договором встановлено, що Замовник здійснює оплату за транспортно-експедиторські послуги відповідно до рахунків Агента у розмірі: при разовому перевезенні - 100% від розрахункової вартості заявленого перевезення вантажу за 3 доби до початку запланованого перевезення; при багатократних перевезеннях умови оплати можуть корегуватися у Додатках до Договору на кожне конкретне перевезення. У випадку неоплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів.

Згідно з пунктом 9 Договору будь-які документи, оформлені повноважними представниками сторін та надіслані факсом, чи фотокопія документа, передана електронною поштою, повинні вважатися оригіналами, що зобов'язують обидві сторони виконувати умови Договору.

Сторони домовились, що Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2011. Якщо жодна зі Сторін за 30 днів до спливу строку дії Договору не заявить у письмовому вигляді про його розірвання, строк дії цього Договору продовжується автоматично на наступний рік.

Водночас сторони дійшли згоди, що кожна з них може достроково розірвати цей Договір, поінформувавши у письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати його розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення зобов'язань Агента перед Замовником, прийнятих до повідомлення про розірвання, та розрахунків за здійснені перевезення.

Як встановлено судами, Договір підписано обома сторонами, підписи скріплені печатками, отже, договір набрав чинності з 28.09.2011.

22.12.2011 відповідач за первісним позовом надіслав позивачеві пропозицію про розірвання Договору, посилаючись на великі тарифи, поганий технічний стан вагонів та інші причини. Натомість позивач за первісним позовом відмовив у розірванні Договору, зазначивши, що цей Договір буде розірвано лише після погашення наявної заборгованості за надані послуги.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договором передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку, але таке розірвання можливо лише за умови здійснення Замовником розрахунків за здійснені перевезення у повному обсязі.

Оскільки, стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги є предметом даного спору, суди попередніх інстанцій визнали, що Договір не можна вважати розірваним та з огляду на положення пункту 10.3 Договору він продовжив свою дію на 2012 рік.

Також суди зазначили, що в матеріалах справи є інший Договір між тими ж сторонами про той же самий предмет: Договір № LT/28/09/11-008 від 28.09.2011 з додатковими угодами № 1 та № 2 від 28.09.2011, але цей Договір не має відношення до предмета спору, оскільки укладався раніше спірного Договору та сторонами не виконувався, оскільки всі документи, які стосуються надання послуг позивачем за первісним позовом відповідачеві, мають посилання саме на спірний Договір.

Відтак, враховуючи приписи статті 34 ГПК України суди відхилили Договір № LT/28/09/11-008 від 28.09.2011 з додатковими угодами № 1 та № 2 від 28.09.2011) як такі, що не мають значення для даної справи.

Оскільки задоволення зустрічного позову може вплинути на задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за Договором, суди розглянули зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним Договору від 28.09.2011 №LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника і встановили, що підставою для визнання недійсним спірного Договору Замовник визначив той факт, що Договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства України та під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено,що спірний Договір вчинений у письмовій формі та сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Зокрема, сторонами досягнуто згоди щодо ціни як істотної умови договору, порядок нарахування якої встановлений пунктом 4.1 Договору №/11/09/28-824 від 28.09.2011, з якого вбачається, що всі тарифи та платежі оформлюються по кожному конкретному вантажу у Додатках до Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами.

Наведене спростовує доводи позивача за зустрічним позовом щодо недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови Договору як ціна.

Щодо доводів Приватного підприємства "Неострой" про укладення спірного Договору під впливом обману, судами встановлено, що ПП "Неострой" посилається, що Агент не повідомив його про відсутність у нього власного парка вагонів, за допомогою яких повинні надаватися послуги. Наведене стало причиною залучення третіх осіб для виконання взятих на себе Агентом зобов'язань, що спричинило збільшення вартості наданих послуг.

Вирішуючи зустрічний позов про визнання Договору недійсним, суди виходили із приписів статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що укладаючи спірний Договір, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, заперечень чи зауважень при підписанні Договору сторонами не зазначено.

Отже, позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 ГПК України не доведено факту недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та підстав, передбачених статтями 203, 215, 230 ЦК України, необхідних для визнання Договору на транспортно-експедиційне обслуговування недійсним у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним договору на транспортно-експедиційне обслуговування № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011, укладеного між Компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" та Приватним підприємством "Неострой" є такою, що не підлягає задоволенню та відмовили в задоволенні зустрічного позову.

Розглядаючи первісний позов про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги по Договору, суди встановили, що між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони, серед іншого, погодили розмір ставки оренди рухомого складу на рівні 35,00 доларів США за добу за вагон та встановили, що вказана ставка дійсна до 31.12.2011. Додаткову угоду № 1 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Також, 28.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторонами погоджено залізничний тариф територією Укрзалізниці та всі пов'язані із ним додаткові збори та визначено, що встановлені ставки дійсні до 30.10.2011. Додаткову угоду № 2 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Таким чином, Додаткові угоди № 1 та № 2 набрали чинності та є невід'ємними частинами спірного Договору.

01.11.2011 та 01.12.2011 Агентом компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" підписано Додаткові угоди № 3, № 4 до Договору, якими встановлені збільшені тарифи порівняно із попередніми. Але вказані додаткові угоди Замовником - приватним підприємством "Неострой" підписані не були.

Протягом дії Договору позивач за первісним позовом компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" на підставі гарантійного листа № 43 від 30.09.2011 та заявок відповідача від 30.09.2011, 11.10.2011, 20.10.2011, 28.10.2011, 01.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 06.12.2011, 09.12.2011, 16.12.2011, 21.12.2011 надав послуги з організації перевезення щебеню, що підтверджується, зокрема, залізничними накладними та відомостями вагонів.

31.10.2011 сторонами складено Акт №1 виконаних робіт перевезення вантажу за період з 28.09.2011 по 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США із Додатками 1 та 2. Акт та обидва додатки підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками.

30.11.2011 складено Акт № 2 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 на суму 29 737,34 доларів США із Додатками 1 та 2. Акт та Додаток 1 на суму 18130,00 доларів США підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками. Додаток 2 до Акта № 2 від 30.11.2011 на суму 11 607,34 доларів США підписано лише з боку Агента "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" - позивача за первісним позовом.

31.12.2011 складено Акт № 3 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 на суму 38725,50 доларів США із Додатками 1 та 2. Акт та Додатки підписані лише Агентом компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" .

31.01.2012 складено Акт № 4 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 6699,50 доларів США із Додатками 1 та 2. Акт та Додатки підписані лише Агентом"Логістранс (Ю.К.) ЛТД" .

Таким чином, позивач за первісним позовом надав Приватному підприємству "Неострой" за Договором послуги на загальну суму 114 302,30 долари США. Проте, відповідач ПП "Неострой" оплатив отримані послуги лише в сумі 66767,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями. Внаслідок цього у Приватного підприємства "Неострой" перед Компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" утворилась заборгованість у сумі 47535,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 379 797,54 грн., що і стало предметом первісного позову.

Вирішуючи справу по суті в частині первісного позову, суди виходили із приписів статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно з якою відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України, частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частинами другою та третьою статті 189 Господарського кодексу України унормовано, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суди встановили, що за умовами спірного Договору тарифи (ціна) на послуги щодо перевезення вантажів, платежі та інші послуги і винагорода Агенту за кожним конкретним вантажем підлягають узгодженню сторонами та оформлюються Додатками до Договору, які після підписання їх обома сторонами стають його невід'ємними частинами (пункт 4.1 Договору).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем за первісним позовом Компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" Додаткові угоди № 3 та № 4 не були підписані Замовником, а отже, вказані у них тарифи та ставки не були погоджені сторонами.

Акти виконаних робіт № 3 від 31.12.2011 та № 4 від 31.01.2012 також не були підписані Замовником, як і Додаток 2 до Акта № 2.

За викладених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки Додаткові угоди № 3, № 4 не були підписані сторонами, вони не є частинами Договору і не можуть враховуватися Агентом при встановленні вартості наданих за Договором послуг та зважаючи на недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови як ціна, вказані вище Додаткові угоди №3, №4 є неукладеними в розумінні статті 181 Господарського кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом Компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" дійсно надано відповідачеві приватному підприємству "Неострой" послуги, зазначені в Актах виконаних робіт №№ 1-4, проте сторонами не досягнуто згоди щодо тарифів та ставок, застосованих Компанією "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" при визначенні вартості наданих послуг і на цих підставах суди дійшли висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки суди дійшли висновку про відмову в задоволенні первісного позову на підставі невірно застосованих норм матеріального права.

Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суди послались на пункти 5.1 та 10.5 Договору, згідно з якими передбачено авансування оплати транспортно-експедиторських послуг та встановлено, що у випадку неоплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів. Тобто, якщо позивач за первісним позовом не скористався наданим йому правом на затримку (притримання) вантажів, тому він несе ризик за наслідки здійснених господарських операцій.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що право затримки вантажів (притримання) - є правом, а не обов'язком Агента, і невикористання Агентом цього права не звільняє замовника від обов'язку здійснити оплату фактично наданих послуг.

Суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про позадоговірні відносини між сторонами в частині оплати наданих послуг по Додатках № 3 та № 4, оскільки суди під час розгляду справи встановили відсутність підстав для визнання укладеного Договору недійсним, встановили надання транспортно-експедиторських послуг на підставі заявок Замовника.

Стаття 931 Цивільного кодексу України регулює порядок плати за договором транспортного експедирування і визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною першою статті 916 Цивільного кодексу України також передбачено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частина друга статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Виходячи з того, що судами визнано відсутність підстав для визнання Договору недійсним, наявність в Договорі умови про надання послуг на платній основі, визнання судами надання Агентом транспортно-експедиційних послуг на підставі заявок Замовника, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про невірне застосування до встановлених обставин норм матеріального права, а саме ст.ст.916, 932 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а відтак скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні первісного позову і в скасований частині направлення справи на новий розгляд.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій в частині відмови задоволення первісних позовних вимог по невірно застосованим нормам матеріального права, а відтак наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні первісного позову та направлення справи в скасованій частині на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі представництва в Україні задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. у справі №5020-879/2012 господарського суду міста Севастополя та рішення господарського суду міста Севастополя від 20.02.2013р. скасувати в частині первісного позову і в цій частині справу № 5020-879/2012 направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

В решті в частині зустрічного позову постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 20.02.2013р. у справі №5020-879/2012 залишити в силі.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

О. Яценко