Постанова

від 09.04.2013 по справі 5016/2789/2012(17/105)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 5016/2789/2012(17/105) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: Герман О.С.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013 року

по справі № 5016/2789/2012(17/105)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроМакс"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк"

про стягнення 895127,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМакс" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", про стягнення на користь вигодонабувача - АКБ "Укрсоцбанк" 810 000 грн. страхового відшкодування згідно з договором страхування заставленого майна (іпотеки) № В8640-008/08/СМ від 18.08.2008р., про стягнення на користь ТОВ "АгроМакс" 47 867,62 грн. - 3% річних за період з 11.12.2009р. по 29.11.2011р. та 37 260 грн. втрат від інфляції за період з 11.12.2009р. по 28.02.2010р. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також 51 000 грн. судових витрат за послуги адвоката.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на те, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, оскільки відповідно до умов договору складського зберігання зерна від 31.07.2008р. строк зберігання зерна за цим договором встановлюється до 01.04.2009р., тобто саме з цієї дати позивач міг дізнатися про подію, що має ознаки страхового випадку, а відповідно до умов договору схову від 14.08.2008р. зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк про стан зберігання, кількість та цілісність майна.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013 року (суддя - Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" на користь Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" страхове відшкодування у розмірі 810 000 грн.; стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта" на користь ТОВ "АгроМакс'' 3% річних у сумі 72 234,18 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року, втрати від інфляції у розмірі 147 420 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року, 5 000грн. - витрат за послуги адвоката та 17 902,22 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ВАТ НАСК "Оранта" просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст. 4-7 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте відповідач та третя особа не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його зайнятістю в іншому суді колегією суддів визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь в засіданні господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18.08.2008 року між ТОВ „АгроМакс" (страхувальник), ВАТ НАСК „Оранта" (страховик) та АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" (банк) було укладено договір № В 8640-008/08/СМ страхування заставленого майна (іпотеки), предметом якого є страхування страховиком майна, що знаходиться у власності страхувальника та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором (договорами) застави (іпотеки) (п. 12.13 цього договору), укладеним між страхувальником та вигодонабувачем, як засіб забезпечення зобов'язань за договором кредиту. Перелік застрахованого майна визначено у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною. Вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена у додатку до цього договору.

Згідно з п. 2.1 об'єктом цього договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

Підпунктом 3.1.6 п. 3.1 договору страхування визначено такий страховий випадок, як пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок протиправних (навмисних) дій третіх осіб, в т.ч. крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження внаслідок спроб цих дій.

Договір набирає чинності не раніше 00-00 год. дня, наступного за днем отримання страховиком суми страхового платежу, визначеного у додатку, та діє протягом строку, зазначеного у додатку до договору страхування (п. 10.1).

Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору визначено застраховане майно - насіння ріпаку 383,9 т, балансовою вартістю 900000 грн., страхова сума по страховому ризику - протиправні (навмисні) дії третіх осіб, в т.ч. крадіжка, грабіж -900000 грн., безумовна франшиза - 10%. Початок дії договору страхування встановлено з 19.08.2008р., а закінчення дії договору страхування - 13.08.2009р. Страхувальник визначив вигодонабувачем: АКБ «Укрсоцбанк».

31.07.2008 року між ТОВ „ДСК" (зерновий склад) та ТОВ „АгроМакс" (поклажодавець) було укладено договір № 310708-1Р складського зберігання зерна, за яким поклажодавець зобов'язався передати зерно, а зерновий склад зобов'язався прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором, а також здійснювати додаткові послуги поклажодавцю за окрему платню згідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. Зерновий склад, на якому здійснюється зберігання зерна розташований за адресою; м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 (п.п. 1.1, 1.2).

Згідно з п. 7.1 договору строк зберігання зерна за цим договором встановлено до 01.04.2009 року.

Також, 14.08.2008 року між АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк" (банк), ТОВ ,.ДСК" (зберігач) та ТОВ „АгроМакс" (замовник) було укладено договір схову № 646/4-370-СХ, за яким замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно замовника, яке є предметом застави за договором застави товарів в обороті № 646/4370ТО від 11.08.2008 року, що укладений між замовником та банком.

Згідно п. 1.2 договору, майно, що передається на відповідальне зберігання -насіння ріпака урожаю 2008 року в кількості 383,9 тон. Перелік майна, його кількість і вартість засвідчуються в складських документах, що видаються після передачі майна на зберігання. Передача майна оформлюється шляхом складання та підписання сторонами акту прийому - передачі майна (п. 1.4). За умовами п. 7.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту фактичної передачі майна на зберігання і діє до повного виконання замовником умов договору застави та того моменту, доки майно, передане на зберігання зберігачу не буде повернено в повному обсязі.

Факт передачі позивачем застрахованого майна у визначеній кількості на зберігання ТОВ «ДСК» підтверджується актами приймання від 01.08.2008р. та від 02.08.2008р., реєстрами надходжень товару та складськими квитанціями на зерно від 04.08.2008р. наявними в справі.

Також, судом було встановлено, що в період часу з 04.08.2008р. по січень 2009р. невстановлені особи проникли до складських приміщень ТОВ «ДСК» за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, звідки таємно викрали рапс в кількості 383,980 т. який належав ТОВ «АгроМакс» і який знаходився у ТОВ «ДСК» відповідно до договору складського зберігання № 310708-1Р від 31.07.2008р., що підтверджується постановою Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 12.08.2009р. про порушення кримінальної справи № 020050-09/2 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка).

12.08.2009 року ТОВ «АгроМакс» у встановленому порядку письмово повідомило страховика - ВАТ НАСК "Оранта" про настання страхового випадку та звернулося до страховика із заявою, в якій просило згідно з чинним законодавством визначити розмір страхового відшкодування та виплатити його відповідно до умов договору страхування. Проте, відповідач залишив цю заяву позивача без відповіді та належного реагування.

У наступному, позивач неодноразово звертався до страховика - ВАТ НАСК „Оранта" з заявами про виплату страхового відшкодування та надавав на його вимогу витребувані документи для підтвердження факту настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування, однак листом № 14-16-02/291 від 03.03.2010р. відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що відповідно до п. 4.1.7 договору страхування не є страховим випадком навмисні дії, бездіяльність чи груба недбалість страхувальника, вигодонабувача чи їх представників, штатного персоналу та третіх осіб (у цьому випадку ТОВ «ДСК»), які відповідно до угод зі страхувальником несуть зобов'язання зі збереження застрахованого майна, а також на те, що страхувальник вже починаючи з 02.02.2009р. мав би дізнатись про відсутність ріпаку на складах ТОВ «ДСК» і відповідно до п. 6.5.2 договору при можливості негайно, але в будь - якому випадку не пізніше 2 робочих днів з моменту, коли страхувальник дізнався або повинен був дізнатись про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, зобов'язаний письмово повідомити про це страховика шляхом подання заяви із зазначенням обставин події й характеру збитків.

Після цього позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналогічна норма міститься у ст. 16 Закону України «Про страхування», якою визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частина 4 статті З Закону України "Про страхування" додатково закріплює, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з вимогами ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Аналогічні норми містить і ст. 4 Закону України "Про страхування".

Об'єктом страхування за договором страхування заставленого майна (іпотеки) сторони визначили майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном (п. 2.1 договору).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судом установлено, що підпунктом 3.1.6 п. 3.1 договору страхування закріплено такий страховий випадок, як пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок протиправних (навмисних) дій третіх осіб, в т.ч. крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження внаслідок спроб цих дій.

За змістом ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Приписами ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Проте, господарським судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що у даному випадку мають місце навмисні дії, бездіяльність чи груба недбалість страхувальника, вигодонабувача та третьої особи - ТОВ «ДСК», яке відповідно до угоди зі страхувальником несе зобов'язання зі збереження застрахованого майна, що відповідно до умов п.п. 4.1.7 договору страхування не визнається страховим випадком, а також на те, що страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку.

Підстави відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні визначені ст. 26 Закону України "Про страхування", згідно якої підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення ЇЇ меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

У п. 8 договору страхування сторони узгодили підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме: п.п. 8.1. Навмисні дії страхувальника (або вигодонабувача), спрямовані на настання страхового випадку; п.п. 8.2. Наданна страховику страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування та про факт настання страхового випадку; п.п. 8.3. отримання страхувальником (або вигодонабувачем) повного відшкодування збитків від особи, винної в їх заподіянні; п.п. 8.4. Несвоєчасне повідомлення страхувальником Јабо вигодонабувачем| про настання страхового випадку; п.п. 8.5. Створення страхувальником страховику перешкод при визначенні обставин, причин, розміру та характеру, збитку; п.п. 8.6. Невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків згідно з цим договором, якщо він не доведе, що виконання було неможливим внаслідок дії непереборної сили; п.п. 8.7. Несплата страхувальником страхового платежу в строк та в розмірі, визначеними цим договором; п.п. 8.8. Незастосування страхувальником заходів з усунення виявлених факторів, що підвищують ступінь ризику, про необхідність усунення яких письмово вказував страховик; п.п. 8.9. Вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку; п.п. 8.10. Інші випадки, передбачені чинним законодавством України.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, господарським судом установлено, що факт настання страхового випадку підтверджується постановою Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області про порушення кримінальної справи від 12.08.2009р., якою встановлено, що невстановлені особи проникли до складських приміщень ТОВ "ДСК'1 за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, звідки таємно викрали рапс в кількості 383 980 тон, який належав ТОВ "АгроМакс" і який знаходився на ТОВ "ДСК" відповідно до договору складського зберігання, в зв'язку з чим за даним фактом порушено кримінальну справу № 020050-09/2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка).

Зазначена постанова є належним і допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК України, яка беззаперечно підтверджує факт настання страхового випадку.

В цей же день, тобто 12.08.2009 року позивач письмово повідомив відповідача про настання страхового випадку шляхом подання відповідної заяви із зазначенням обставин події та характеру збитків. Отже, повідомлення про настання страхового випадку страхувальником було направлено страховику в строк, встановлений у п.п. 6.5.2 договору страхування. При цьому, твердження відповідача про те, що страхувальник вже починаючи з 02.02.2009 року мав би дізнатись про відсутність ріпаку на складах ТОВ «ДСК» об'єктивно нічим не підтверджено.

Колегією суддів відхиляються як безпідставні посилання відповідача на копію листа Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області № 38/9770 від 09.07.2009р. адресованого ТОВ «АгроМакс», який, на думку відповідача, підтверджує, що позивачу як найменше за місяць до звернення до страховика було відомо про відсутність застрахованого майна.

У вказаному листі повідомляється, що в провадженні СВ Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області знаходяться кримінальні справи № 020086-09 та № 020050-09 порушені за фактами крадіжки майна, яке знаходилося на зберіганні ТОВ «ДСК». Разом з тим, кримінальну справу № 020050-09/2 за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України (крадіжка), за фактом крадіжки невстановленими особами ріпаку, який належав ТОВ «АгроМакс» було порушено постановою СВ Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 12.08.2009р. Отже, в листі № 38/9770 від 09.07.2009р. йдеться про інші кримінальні справи, порушені за фактами крадіжки іншого майна та в інших осіб, що також підтверджується листом Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області № 88/6510 від 15.05.2010р., наявному в справі, в якому, окрім того, повідомляється, що станом на 10.07.2009 року факту крадіжки у ТОВ «ДСК» насіння ріпаку належного ТОВ «АгроМакс» встановлено не було.

Безпідставними є посилання відповідача на п. 3.2.3 договору схову № 646/4-370-СХ від 14.08.2008р., як на підставу того, що позивач знав про настання страхового випадку раніше, ніж звернувся до страховика, оскільки даним пунктом договору схову зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти Банк, а не позивача, про стан зберігання, кількість та цілісність майна.

Також, належних доказів навмисної дії, бездіяльності чи грубої недбалості страхувальника, вигодонабувача чи третіх осіб, у даному випадку ТОВ «ДСК», у втраті застрахованого майна відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, господарським судом не встановлено наявності правових підстав для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування. За таких обставин, відповідач повинен виплатити вигодонабувачу АКБ «Укрсоцбанк» страхове відшкодування, за вирахуванням визначеної франшизи, у розмірі 810 000 грн.

Разом з тим, висновок місцевого суду про те, що позивач цілком правомірно звернувся з вимогою про стягнення з відповідача на користь вигодонабувача страхового відшкодування у розмірі 810 000 грн., колегією суддів визнається помилковим.

Так, однією з вимог даного позову є вимога ТОВ «АгроМакс» про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь вигодонабувача АКБ «Укрсоцбанк» 810 000 грн. за договором страхування № В8640-008/08/СМ від 18.08.2008р.

Однак, суд не з'ясував чи є ТОВ «АгроМакс» тією особою, яка має суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов.

Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до пункту 7.7 договору страхування заставленого майна (іпотеки) № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми наступним чином: вигодонабувачу - в сумі збитків, але не більше суми вимог вигодонабувача до страхувальника за договором кредиту, зазначеним в п. 1.2 цього договору, а у разі, якщо строк погашення цих вимог не настав, виплата страхового відшкодування на користь вигодонабувача здійснюється за умови, що страхувальник протягом строку, визначеного в договорі застави, що вказаний в п. 1.2 цього договору не здійснить заміну застрахованого майна на інше майно за погодженням з вигодонабувачем, у зв'язку з чим вимоги вигодонабувача до страхувальника підлягають достроковому погашенню; страхувальнику - в розмірі перевищення суми страхового відшкодування над сумою вимог вигодонабувача до страхувальника, зазначених в п.п. 7.7.1 цього договору. За письмовим погодженням з вигодонабувачем страховик може сплатити страхове відшкодування на відтворення втраченого, знищеного або пошкодженого майна страхувальнику або спеціальзованим організаціям, що здійснюють ремонт застрахованого майна (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 договору).

Відтак, сторони за вказаним договором страхування чітко визначили умови, послідовність та порядок виплати страхової суми, що не враховано позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, АКБ «Укрсоцбанк» є стороною договору страхування № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008р.

Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Отже, між ТОВ «АгроМакс», ВАТ НАСК «Оранта» та АКБ «Укрсоцбанк» на підставі договору страхування № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008р. виникли цивільно - правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки щодо сплати страхових платежів і виконання умов договору та виплатою страхової виплати у разі настання певної події ( ст. ст. 11, 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, саме АКБ «Укрсоцбанк» може вимагати стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 810 000 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що підлягають також задоволенню похідні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ТОВ „АгроМакс" 3% річних у сумі 72 234,18 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року та втрат від інфляції у розмірі 147 420 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року.

Проте, з такими висновками місцевого суду в цій частині колегія суддів також погодитися не може.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаною нормою права проценти річних та інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи, що вигодонабувачем, тобто кредитором, у даному випадку є АКБ «Укрсоцбанк», то стягнення 3% річних у сумі 72234,18 грн. та втрат від інфляції у сумі 147420 грн. на користь ТОВ «АгроМакс» суперечить приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовам договору страхування.

Окрім того, поза увагою місцевого суду залишилося те, що посилаючись на своє скрутне фінансове становище та неможливість сплати судового збору виходячи із повної суми боргу відповідача, ТОВ «АгроМакс» просило господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 47 867,62 грн. - 3% річних за період з 11.12.2009р. по 29.11.2011р. та 37 260 грн. втрат від інфляції за період з 11.12.2009р. по 28.02.2010р. Отже, місцевий господарський суд стягнувши з відповідача 3% річних у сумі 72234,18 грн. та втрати від інфляції у сумі 147420 грн., по суті, вийшов за межі позовних вимог, порушивши таким чином принцип диспозитивності учасників судового процесу, закріплений ст. 129 Конституції України.

Судом апеляційної інстанції відхилено викладене відповідачем в апеляційній скарзі клопотання про витребування у АКБ «Укрсоцбанк» кредитної справи для огляду в судовому засіданні, оскільки в порушення вимог ст. 38 ГПК України заявником не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ. Не зміг цього пояснити і представник відповідача в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 8951,28 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта" задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2013 року у справі № 5016/2789/2012(17/105) скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМакс" (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська,1,ідентифікаційний код 31497923) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 8951,28 грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.