Постанова

від 11.04.2013 по справі 5009/3483/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5009/3483/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В., суддів:Ходаківської І.П., Яценко О.В. розглянула касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець) на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.01.13 у справі№ 5009/3483/12 господарського судуЗапорізької області за позовом в інтересах держави в особі:прокурора Приазовського району Запорізької області (далі - Прокурор) державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області (далі - Інспекція) довиконавчого комітету Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (далі - Виконком), третя особа:Підприємець, провизнання недійсним рішення.

В засіданні взяли участь представники :

- Прокурора:прокурор відділу ГПУ Гудименко Ю.В. (посв. № 014715 від 21.01.13); - Інспекції:не з'явились; - Виконкому:не з'явились; - Підприємця:ОСОБА_6 (за дов. від 19.02.13).

Ухвалою від 22.03.13 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого - Першикова Є.В., суддів - Сибіги О.М., Яценко О.В., касаційну скаргу Підприємця було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.04.13.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 11.04.13 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 11.04.13 представники Інспекції та Виконкому не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 11.04.13 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Прокуратури та Підприємця.

У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з лікарняного, розпорядженням від 10.04.13 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 11.04.13.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.04.13 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 08.11.12 господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

При винесенні зазначеного рішення місцевим господарським судом на підставі заяви, поданої Підприємцем, в порядку, визначеному ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, застосовано строк позовної давності.

Постановою від 30.01.13 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючого - Малашкевича С.А., суддів - Азарової З.П., Радіонової О.О.) апеляційну скаргу Прокурора задоволено.

Рішення від 08.11.12 господарського суду Запорізької області скасовано.

Позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Виконкому № 86 від 19.05.98 "Про передачу в постійне користування території для будівництва ринку та території для організації автостоянки в районі вододжерела "Гук".

При винесенні постанови апеляційний суд вказав, що господарським судом Запорізької області було помилково застосовану позовну давність, оскільки про порушення прав держави у спірних правовідносинах стало відомо у квітні 2012 року під час проведення перевірки прокуратурою.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що оскаржене рішення Виконкому було прийнято з порушенням вимог ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття такого рішення), якою встановлено вичерпний перелік категорій осіб, яким земельні ділянки можуть надаватись у постійне користування, до яких Підприємець не належить.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 30.01.13 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 08.11.12 господарського суду Запорізької області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 19, 142-144 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 51, 257, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 71, 75 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 11, 33, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на 19.05.98), ст.ст. 2, 6, 7, 19 Закону України "Про підприємництво" (в редакції станом на 19.05.98), ст.ст. 18, 19 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 22, 27, ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників Прокурора та Підприємця, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 19.05.98 Комітетом було прийнято рішення № 86 "Про передачу в постійне користування території для будівництва ринку та території для організації автостоянки в районі вододжерела "Гук" (далі - Рішення).

Пунктом 1 такого Рішення Підприємцю передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,70 га, розташовану в смт.Приазовське по вул.Горького, 68, для будівництва центрального ринку в смт.Приазовське та земельну ділянку площею 0,20 га, розташовану в районі вододжерела "Гук", для організації автостоянки.

Вважаючи, що зазначене Рішення прийнято в порушення вимог ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття такого Рішення), Прокурор звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі. При поданні позовної заяви Прокурор просив поновити строк позовної давності посилаючись на те, що визначене порушення у сфері земельних відносин було встановлено лише під час перевірки у квітні 2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічне положення містить ст. 261 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи те, що як встановлено попередніми судовими інстанціями про факт порушення інтересів держави оскарженим рішенням Виконкому стало відомо лише у квітні 2012 року, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позов у даній справі подано у межах встановленого строку позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскарженого рішення Виконкому) /далі - Кодекс/ до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 Кодексу.

Частиною 5 статті 7 Кодексу встановлено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об`єднанням; релігійним об`єднанням; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у ст. 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам. Наведений перелік осіб є вичерпним.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи та встановлено судами, Підприємець, якому згідно оскарженого Рішення Виконкому передано в постійне користування земельну ділянку, не підпадає під категорії осіб, визначених вказаним переліком.

Таким чином, є правомірним висновок суду апеляційної інстанції, про те, що Рішення було прийнято Виконкомом з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства.

Щодо доводів скаржника про відсутність компетенції на звернення з позовом у даній справі, то колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що Прокурором в даному випадку належним чином доведено підставність звернення з відповідним позовом в порядку ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємцем в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову від 30.01.13 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 5009/3483/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:І.Ходаківська О.Яценко