Постанова

від 15.04.2013 по справі 16/63/5022-952/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 16/63/5022-952/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Филистин А.О.

за участю представників

від позивача - не з'явились,

від відповідача - Гонта М.С.,

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертекологія", б/н від 01.02.2013р. (вх. №88 від 25.02.2013р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013р.

у справі № 16/63/5022-952/2012, суддя Хома С.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертекологія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС -КЕРАМІКА", м. Тернопіль

про стягнення 49659, 90 грн. боргу та 8757, 58 грн. пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013р. у справі № 16/63/5022-952/2012 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертекологія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС -КЕРАМІКА" про стягнення 49659, 90 грн. боргу та 8757, 58 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ "Експертекологія" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що відповідачем порушено умови договору в частині проведення оплати за отриманий товар двічі на місяць, а саме: в період з 14.08.2012р. по 03.12.2012р. не було проведено жодних оплат. Окрім того, відповідач не виконував свого обов'язку в частині подання звіту про продаж товару та складський залишок. Відтак, на переконання скаржника, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, є безпідставними.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 25.02.2013р. справу за №16/63/5022-952/2012 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 26.02.2013р. у склад колегії для розгляду справи №16/63/5022-952/2012, введено суддів Бонк Т.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2013р. скаржнику відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013р. у даній справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.03.2013р.

На виконання вимог ухвали суду від 27.02.2013р. скаржник подав докази доплати судового збору в розмірі 275, 25 грн. Крім того, заявою від 2103.2013р. просить суд розглядати справу у відсутності його представника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. на клопотання відповідача розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.04.2013р.

Розпорядженням голови суду від 15.04.2013р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бонк Т.Б., яка перебуває у відпустці, введено суддю Бойко С.М.

В дане судове засідання з'явився представник відповідача, який висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи. Просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 квітня 2011 року між ТОВ "Експертекологія" (Постачальник) ТОВ "Торгова група "АРС-КЕРАМІКА" (Покупець) було укладено договір поставки № 110402, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості, за цінами та в строки, зазначені в заявках, накладних, рахунках-фактурах тощо, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець - прийняти товар і сплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору оплата товару Покупцем здійснюється по мірі його реалізації кінцевим споживачам (покупцям), в гривнях шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Постачальника два рази в місяць.

Відповідно до п. 3.1 договору Постачальник зобов'язаний в термін, що не перевищує 10 робочих днів після отримання заявки передати Покупцю товар, вказаний у заявці; у разі відсутності на складі Постачальника товару та/або неможливості поставки товару (частини товару), визначеного у замовленні Покупця, Постачальник повинен протягом одного робочого дня, з моменту отримання заявки, письмово повідомити Покупця про неможливість повного (часткового) виконання цієї заявки; у випадку не надання зазначеного повідомлення у вказаний термін, заявка Покупця вважається прийнятою Постачальником до виконання.

У відповідності до п. 3.2 договору Покупець зобов'язаний прийняти товар, зазначений в накладних і здійснити за нього оплату в строки й порядку, визначених в договорі.

Згідно з п. 3.3 договору Покупець зобов'язаний один раз на місяць подавати письмово Постачальнику звіт про продаж товару та складський залишок; Постачальник за попереднім повідомленням Покупця має право брати участь у звірці фактичних залишків товару на складі Покупця з наданим звітом.

Відповідно до п. 4.2 договору право власності на товари виникає у Покупця з моменту отримання товару.

В силу п. 6. 1 договору, якщо товар на протязі 90 днів з дати його отримання не був реалізований, Покупець має право повернути його Постачальнику за рахунок останнього, при умові збереження його цілісності та товарного вигляду, або здійснити обмін на інший товар.

У відповідності до п. 9.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 р. Якщо за один місяць до дати завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань, в період квітня-жовтня 2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 119 359 грн. 90 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- № 110 від 27.04.2011 року на суму 25288 грн. 98 коп..;

- № 253 від 10.06.2011 року на суму 21120 грн.;

- № 431 від 11.08.2011 року на суму 10773 грн. 07 коп.;

- № 496 від 31.08.2011 року на суму 9744 грн. 77 коп.;

- № 557 від 20.09.2011 року на суму 23512 грн. 12 коп.;

- № 612 від 05.10.2011 року на суму 28920 грн. 96 коп. та довіреностями на отримання товару: № 985 від 20.04.2011 року, № 1574 від 10.06.2011 року, №2629 від 29.08.2011 року та №985 від 20.04.2011 року.

Факт отримання товару на зазначену суму відповідачем не заперечується.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши на користь позивача 62 400 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

-№ 3481 від 07.06.2011 року на суму 2000 грн.;

-№ 4269 від 04.07.2011 року на суму 3000 грн.;

-№ 5208 від 02.08.2011 року на суму 6000 грн.;

-№ 6428 від 08.09.2011 року на суму 12000 грн.;

-№ 7553 від 14.10.2011 року на суму 8000 грн.;

-№ 8047 від 02.11.2011 року на суму 2400 грн.;

-№ 9069 від 07.12.2011 року на суму 4000 грн.;

-№ 190 від 11.01.2012 року на суму 4000 грн.;

-№ 865 від 14.02.2012 року на суму 2000 грн.;

-№ 1509 від 14.03.2012 року на суму 3000 грн.;

-№ 2373 від 12.04.2012 року на суму 4000 грн.;

-№ 3031 від 10.05.2012 року на суму 4000 грн.;

-№ 4058 від 08.06.2012 року на суму 8000 грн.

15 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, №13/08 від 13.08.2012 року, сплатити заборговані кошти в сумі 56 959 грн. за отриманий товар згідно вищевказаних накладних.

У відповідь на вказану претензію, 14 серпня 2012р. та 03.12.2012р. відповідач сплатив на користь позивача 7 300 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 9403 від 14.08.2012 року на суму 4000 грн. та № 13153 від 03.12.2012 року на суму 3300 грн.

Таким чином, зі сторони відповідача неоплаченим залишився товар на суму 49 659, 90 грн., що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову. При цьому, суд виходив з того, зокрема, що п. 6.1 договору поставки визначено право, а не обов'язок відповідача на повернення товару протягом 90 днів з дати його отримання. Крім того, судом зазначено, що у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки товар на суму 49 659 грн. 90 коп. все ще не реалізований відповідачем кінцевим споживачам (покупцям), а вимоги про повернення товару позивач не заявляв. Окрім того, суд зобов'язував сторони провести звірку фактичних залишків товару на складі відповідача, належного позивачу. Ініціативу проведення звірки взаєморозрахунків було покладено на позивача. Однак, такий обов'язок не був виконаний позивачем. Відтак, оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження факту реалізації відповідачем товару кінцевим споживачам (покупцям) на заявлену до стягнення суму, то підстави для задоволення позову - відсутні.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 2.1 договору оплата товару Покупцем здійснюється по мірі його реалізації кінцевим споживачам (покупцям), в гривнях шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок Постачальника два рази в місяць.

Згідно з п. 6. 1 договору, якщо товар на протязі 90 днів з дати його отримання не був реалізований, Покупець має право повернути його Постачальнику за рахунок останнього, при умові збереження його цілісності та товарного вигляду, або здійснити обмін на інший товар.

Таким чином, умовами укладеного договору сторони хоча й погодили порядок розрахунків за отриманий товар - двічі на місяць, однак вказаний порядок вони поставили в залежність від фактично реалізованого відповідачем товару кінцевим споживачам. А п. 6. 1 договору сторони дійшли згоди про право відповідача, а не про його обов'язок, на повернення товару протягом 90 днів з дати його отримання, якщо такий не був реалізований.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача коштів в сумі 49 659 грн. 90 коп. як вартості отриманого, однак неоплаченого товару, оскільки відповідач не заперечує про наявність у нього товару, що належить позивачу, на заявлену до стягнення суму, який не реалізований кінцевим споживачам (а.с. 40).

Протилежного позивачем суду не доведено.

Окрім того, слід зазначити, що позивач, як на підставу для задоволення позову, покликається на те, зокрема, що в період з 14.08.2012р. по 03.12.2012р. відповідачем не було проведено жодних оплат за отриманий товар.

В той час, у відповідності до п. 9.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 р. Якщо за один місяць до дати завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Відтак, позивач, відповідно до умов договору, не був позбавлений права звернутись до відповідача з заявою про припинення дії договору з 31.12.2012р. та, відповідно, вимагати повернення товару чи його оплати.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування судового рішення у даній справі, оскільки скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013р. у справі № 16/63/5022-952/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 16 квітня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Костів Т.С.